Рішення № 75003175, 20.06.2018, Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 733/273/18

№ 2/733/211/18

Рішення

Іменем України

"20" червня 2018 р. Ічнянський районний суд Чернігівської області

в складі :

головуючого судді Т.В. Карапиш

при секретарі В.Ю. Донченко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ічня цивільну справу за позовом заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ічнянської міської ради Чернігівської області до ОСОБА_1 про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ічнянської міської ради Чернігівської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків, а саме: недоотриманий дохід від оренди земельної ділянки, розташованої в м. Ічня, вул. Воскресінська, 56 Чернігівської області, за 2015-2017 роки у розмірі 104956 (сто чотири тисячі дев’ятсот п’ятдесят шість) гривень 20 копійок. Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 являється власницею нежитлової будівлі, розташованої в м. Ічня, вул. Воскресінська, 56 Чернігівської області згідно договору дарування нерухомого майна від 26 вересня 2009 року, укладеного між ОСОБА_2 та відповідачкою. ОСОБА_2 дана будівля належала на підставі Свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 13 липня 2007 року. Рішенням 15 сесії 5 скликання Ічнянської міської ради Чернігівської області від 30 жовтня 2007 року ОСОБА_2 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право оренди на земельні ділянки в м. Ічня та надано земельну ділянку, розташовану в м. Ічня, вул. Воскресінська, 56 Чернігівської області, площею 1800 м2 в оренду терміном на 5 років. Але договір оренди вищевказаної земельної ділянки між Ічнянською міською радою Чернігівської області та ОСОБА_2 укладений не був, так як останній відповідно до договору дарування від 26 вересня 2009 року відчужив дану землю на користь ОСОБА_1 В свою чергу ОСОБА_1 після набуття права власності на нерухоме майно не зверталася до Ічнянської міської ради Чернігівської області та не подала проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1800 м2 та надання її в оренду для обслуговування будівлі по вулиці Воскресінська, 56 в м. Ічня Чернігівської області. До цього часу договір оренди землі між Ічнянською міською радою Чернігівської області та ОСОБА_1 не укладено, остання продовжує використовувати дану земельну ділянку без правовстановлюючих документів. Згідно Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на вищевказану земельну ділянку ні за ким не зареєстровано. Незважаючи на повідомлення ОСОБА_1 про необхідність укладення договору оренди та сплати орендної плати, останньою будь-яких дій щодо укладення договору оренди землі та його реєстрації не вжито. Просить стягнути з відповідача на користь Ічнянської міської ради Чернігівської області 104956,20 гривень збитків за неотримання орендної плати та на користь прокуратури Чернігівської області витрати по сплаті судового збору.

Прокурор в судове засідання не з’явився, але надав суду заяву про розгляд справи без його участі, просив даний позов задовольнити та стягнути із ОСОБА_1 збитки у вигляді упущеної вигоди від оренди земельної ділянки, розташованої в м. Ічня, вул. Воскресінська, 56 Чернігівської області, за 2015-2017 роки у розмірі 104956 (сто чотири тисячі дев’ятсот п’ятдесят шість) гривень 20 копійок.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, але в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України вважається належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання (через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України).

За таких обставин, суд вважає відповідачку належним чином повідомленою та можливим, за згодою позивача, розглянути справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами Закону України «Про прокуратуру» (ст. 23) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 45 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 являється власницею нежитлової будівлі, розташованої в м. Ічня, вул. Воскресінська, 56 Чернігівської області згідно договору дарування нерухомого майна від 26 вересня 2009 року, укладеного між ОСОБА_2 та відповідачкою, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за № 6120 (а.с.19-21). Як вбачається із реєстру прав власності на нерухоме майно вищевказана будівля належала ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 13 липня 2007 року (а.с.9-11). Рішенням 15 сесії 5 скликання Ічнянської міської ради Чернігівської області від 30 жовтня 2007 року ОСОБА_2 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право оренди на земельні ділянки в м. Ічня та надано земельну ділянку, розташовану в м. Ічня, вул. Воскресінська, 56 Чернігівської області, площею 1800 м2 в оренду терміном на 5 років. Встановлено розмір орендної плати на рівні 10 відсотків нормативної грошової оцінки землі(а.с.23). Але договір оренди вищевказаної земельної ділянки між Ічнянською міською радою Чернігівської області та ОСОБА_2 укладений не був, так як останній відповідно до договору дарування від 26 вересня 2009 року відчужив дану землю на користь ОСОБА_1

До цього часу договір оренди земельної ділянки між Ічнянською міською радою Чернігівської області та ОСОБА_1 не укладено, остання продовжує використовувати дану земельну ділянку без правовстановлюючих документів. Згідно Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на вищевказану земельну ділянку ні за ким не зареєстровано.

Неодноразові звернення органу місцевого самоврядування до ОСОБА_1 з вимогою оформити право користування зазначеною земельною ділянкою відповідно до вимог чинного законодавства залишено поза увагою останньої (а.с.22).

Згідно з ч. 1 ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним.

Водночас, ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього кодексу.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Таким чином, встановлений законодавством перехід права користування земельною ділянкою відбувається не автоматично внаслідок переходу права власності на будівлю, розташовану на ній, а вимагає відповідного переоформлення шляхом укладення договору оренди.

Згідно з ч.2 ст.126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до вищевказаних норм чинного законодавств, Ічнянська міська рада Чернігівської області, як суб’єкт права на землі комунальної власності, використовує земельні ділянки шляхом передачі їх в оренду зацікавленим особам з метою отримання орендної плати.

Незважаючи на обов'язок відповідача оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку, розташовану в м. Ічня, вул. Воскресінська, 56 Чернігівської області, починаючи з 26 вересня 2009 року, ОСОБА_1 договір оренди з Ічнянською міською радою не уклала, використання земельної ділянки здійснюється без правовстановлюючих документів.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Упущена вигода, що становить предмет даного спору, це орендна плата, яку б одержала Ічнянська міська рада Чернігівської області, якби її право не було порушено, а відповідачка виконала свій обов'язок по оформленню правовстановлюючих документів на право користування вказаною вище земельною ділянкою у м. Ічні Чернігівської області.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом «д» ч. 1 ст. 156 ЗК України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Приписами ст. 157 ЗК України встановлено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року за № 284 з послідуючими змінами.

Так, відповідно до п. 1 даного Порядку власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відшкодуванню, згідно з п. 3 Порядку підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

При цьому, неодержаним доходом є дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи землекористувачів, визначаються комісіями, створеними районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських рад (п. 2 Порядку).

Враховуючи зазначені норми законодавства, рішенням виконавчого комітету Ічнянської міської ради Чернігівської області від 25 грудня 2013 року № 341 створено комісію з питань самовільного зайняття земельних ділянок, нарахування збитків (упущеної вигоди) при районній державній адміністрації, а також затверджено відповідне Положення про комісію з питань самовільного зайняття, яким встановлено порядок визначення та відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам в місті Ічня (а.с.31-33).

Актом комісії з визначення розміру збитків, заподіяних порушниками земельного законодавства власникам землі та землекористувачам від 27 грудня 2017 року № 2 визначено розмір збитків (неодержаного доходу), завданих використанням ОСОБА_1 земельної ділянки по вул. Воскресінська, 56 у м. Ічня Чернігівської області без укладення правовстановлюючих документів за період 2015 – 2017 років у сумі 104956 (сто чотири тисячі дев’ятсот п’ятдесят шість) гривень 20 копійок (а.с.34).

Дані документи у судовому порядку відповідачкою не оскаржено, а тому нараховані збитки підлягають стягненню з останньої на користь Ічнянської міської ради Чернігівської області в примусовому порядку.

Відповідно до статей 19, 140 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Місцеве самоврядування визначено як право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Пункт 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що до виключної компетенції міських рад відноситься питання регулювання земельних відносин.

Згідно з п.п. 1 п. «б» ч. 1 ст. 33 даного Закону, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель.

Відповідно до ч. З ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земляні і природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

У відповідності до п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, міст Києва та Севастополя, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать податок на майно, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування.

Частина 1 ст. 13 Конституції України вказує, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст відповідно до ст. 83 ЗК України, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

З вищевикладеного слідує, що місцеві ради, відповідно до закону, від імені та в інтересах територіальної громади міста повинні здійснювати контроль за надходженням коштів від використання землі у межах міста та не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування.

Право власності на землю територіальної громади захищається на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Не укладення та несвоєчасне укладення суб'єктами господарювання договорів оренди землі призводить до втрат коштів місцевого бюджету.

Відповідачка своєю протиправною поведінкою, яка виразилася у використанні земельної ділянки без правовстановлюючих документів, позбавила власника земельної ділянки права отримувати дохід в розмірі орендної плати, внаслідок чого до міського бюджету не надійшли кошти за користування земельною ділянкою.

Тобто, Ічнянській міській раді Чернігівської області завдані збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі неодержаної орендної плати в сумі 104956 (сто чотири тисячі дев’ятсот п’ятдесят шість) гривень 20 копійок.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету м. Ічня Чернігівської області упущену вигоду, спричинену не укладенням договору оренди вищевказаної земельної ділянки, так як відповідачка не спростувала надані прокурором докази про те, що вона користується земельною ділянкою та не спростувала достовірність розрахунку орендної плати, а тому заявлений позов підлягає задоволенню.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь прокуратури Чернігівської області належить стягнути витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 4,19,76,81,247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 11, 22, 1166, 1192 ЦК України, Конституцією України, ст.ст. 26,33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», ст. ст. 83,93,116,124,125,152,157,206 Земельного кодексу України, ст. 64 Бюджетного кодексу України, ст. 1,16 ЗУ «Про оренду землі», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ічнянської міської ради Чернігівської області задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої в ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН: НОМЕР_1, на користь Ічнянської міської ради Чернігівської області (отримувач – УК в Ічнянському районі/отг м. Ічня, код платежу 24062200, р.№ 31411611700669, код ЄДРПОУ 38030010, МФО 853592) збитки у вигляді упущеної вигоди від оренди земельної ділянки, розташованої в м. Ічня, вул. Воскресінська, 56 Чернігівської області, за 2015-2017 роки у розмірі 104956 (сто чотири тисячі дев’ятсот п’ятдесят шість) гривень 20 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь прокуратури Чернігівської області сплачений судовий збір в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві ) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Т. В. Карапиш