Постанова № 75003035, 25.06.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 686/19036/17

Провадження № 22-ц/792/825/18

Категорія: 48

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області в складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ОСОБА_1П.(суддя – доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3

секретар судового засідання Медведчук Н.Д.

за участю представника апелянта ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/19036/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 12 березня 2018 року (суддя Мороз В.О.) у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_5 про звільнення від сплати аліментів.

Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Відповідно до пункту 8 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_5 зазначав, що в період зареєстрованого із ОСОБА_7 шлюбу народилось двоє дітей: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 Вказував, що після розірвання шлюбу ним було 08.05.2008 року укладено новий шлюб із ОСОБА_9, від якого народилась дочка ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 Старший син ОСОБА_11 досяг повноліття та є курсантом Національної академії внутрішніх справ України. Рішенням суду від 12.04.2016 року з позивача на користь ОСОБА_7 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_8 у розмірі 450 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, а також на користь і на утримання ОСОБА_5 аліменти у розмірі 450 грн. щомісячно, починаючи з 10.11.2015 року до закінчення навчання, але не більше 23 років. ОСОБА_5 посилається на те, що його матеріальний та сімейний стан після ухвалення судового рішення змінився. Разом з тим, повнолітній син ОСОБА_11, навчаючись у Національній академії внутрішніх справ України, перебуває на державному забезпеченні, а позивач немає змоги сплачувати аліменти на його утримання. А тому ОСОБА_5 просив суд звільнити його від сплати аліментів на користь сина ОСОБА_11.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 12 березня 2018 року позов задоволено. ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, і.к. НОМЕР_1, звільнено від сплати аліментів на навчання відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і.к. НОМЕР_2.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_5 оскаржив його в апеляційному порядку та вказує, що оскаржуване рішення постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення судом справи та ухвалення незаконного рішення про задоволення позову. На думку апелянта, суд першої інстанції неповно з’ясував обставини справи та безпідставно не взяв до уваги ту обставину, що у спірних правовідносинах наявні усі обставини, з якими пов’язується виникнення аліментних правовідносин відповідно до статті 199 СК України. Крім того, позивачем не доведено, що з часу набрання законної сили рішенням суду від 17.01.2018 року по справі №686/24212/17 у нього змінилися обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення настільки, що є підстави для звільнення його від сплати аліментів. На думку апелянта, суд не надав належної правової оцінки довідці від 01.12.2017 року №46/ВКЗ, не врахував, що розмір його грошового забезпечення становить 245 грн., що є меншим за прожитковий мінімум, а тому і прийшов до помилкового висновку про відсутність у апелянта потреби у матеріальній допомозі та про відсутність у позивача можливості надавати таку допомогу. А тому ОСОБА_5 просив суд оскаржуване рішення скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_5, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просив її відхилити з тих підстав, що вказуючи на порушення процесуального законодавства, апелянт конкретних порушень не навів. Також, судом першої інстанції дано вірну оцінку зібраним у справі доказам.

Представник апелянта ОСОБА_5 ОСОБА_4 підтримала апеляційну скаргу, з підстав у ній наведених і просить скасувати рішення суду першої інстанції.

Апелянт ОСОБА_5, позивач ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_7 до суду не з’явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5, навчаючись у Національній академії внутрішніх справ, перебуває на державному забезпеченні, а саме забезпечується продовольчим, речовим, медичним та грошовим забезпеченням, а також безкоштовним проживання в гуртожитку казарменого типу; позивачем не доведено його матеріальних потреб, пов’язаних із навчанням та відповідач не має можливості надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину. А тому наявні підстави для задоволення позову.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким дана правильна оцінка.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_7 є батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який з 17.08.2015 року зарахований курсантом 1-го курсу Національної академії внутрішніх справ на денну форму навчання, за державним замовленням, ступеня вищої освіти бакалавра. Термін навчання з 17.08.2015 року по 30.06.2019 року.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 12.04.2016 року з позивача ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 стягнуто аліменти на утримання сина – ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 450 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, а також на користь і на утримання ОСОБА_5 аліменти у розмірі 450 грн. щомісячно, починаючи з 10.11.2015 року і до закінчення навчання, але не більше 23 років.

19.08.2016 року Хмельницьким міськрайонним судом видано виконавчі листи, на підставі яких було відкрито виконавчі провадження.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 06.10.2017 року (вступило в законну силу 07.11.2017 року) збільшено розмір стягуваних аліментів з позивача ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 на утримання сина – ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 до 1000 грн. його заробітку (доходу) щомісяця до досягнення дитиною повноліття та видано 20.10.2017 року виконавчий лист.

Позивач ОСОБА_5 станом на 18.09.2017 працював у ФОП ОСОБА_13 з 11.01.2008 року на посаді водія і за період роботи з 01.01.2017 року по 31.08.2017 року розмір нарахованої його заробітної плати складає 25862,31 грн., утримано аліментів за вказаний період 4875 грн. (довідка про доходи від 18.09.2017 року № 2).

Згідно довідки про дохід від 30.10.2017 року № 3 за період з 01.09.2017 року по 30.10.2017 року нарахована заробітна плата ОСОБА_5 в т.ч. в натуральній формі становила 11514,15 грн.

Відповідно до довідки про дохід від 12.09.2016 року вих. № 46/3679 ОСОБА_5 являється курсантом Національної академії внутрішніх справ, навчається на безкоштовній формі навчання та загальна сума доходу за період з 01.04.2016 року по 31.08.2016 року без урахування аліментів становила 1227,20 грн.

Згідно довідки про дохід від 04.05.2016 року № 555 грошове забезпечення курсанта ОСОБА_5 за період з 01.11.2015 року по 30.04.2016 року без врахування аліментів становить 1460,87 грн., згідно довідки від 20.03.2017 р. – за період з 01.09.16 р. по 28.02.2017 р – 1 493, 26 грн., згідно довідки про дохід від 30.05.2017 року – за період з 01.12.2016 року по 31.05.2017 року грошове забезпечення становить 1553,65 грн., а згідно довідки від 01.11.2017 року – за період з 01.05.2017 року по 31.10.2017 року – 1669,94 грн.

В силу ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов’язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 але є меншим 23 років; продовження ним навчання; потреба у зв’язку із цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішення законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред’явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що у спірних правовідносинах наявні усі обставини, визначені ст. 199 СК України для стягнення аліментів не заслуговують на увагу.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_5 дійсно з 17.08.2015 року зарахований курсантом 1-го курсу Національної академії внутрішніх справ на денну форму навчання за державним замовленням, ступеня вищої освіти бакалавра. Термін навчання з 17.08.2015 року по 30.06.2019 року (а.с.68, на звороті).

Згідно довідки від 18.09.2017 року № 46/4142 у період навчання курсанти вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, зокрема Національної академії внутрішніх справ, забезпечуються за рахунок коштів державного бюджету проживанням, харчуванням, речовим майном та грошовим забезпеченням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами.

Як слідує із довідки від 18.09.2017 року вих. № 22/2/1-448 в Міністерстві внутрішніх справ відсутні відомості щодо потреби у матеріальній допомозі курсантам у зв’язку із їхнім навчанням у вищих навчальних закладах МВС (а.с.41-42).

Відповідно до норм, затверджених нормативно-правовими актами, курсант забезпечується продовольчим, речовим, медичним та грошовим забезпеченням, а також безкоштовним проживанням в гуртожитку казарменого типу. На даний час, ОСОБА_5 в гуртожитку не проживає, розмір грошового забезпечення ОСОБА_5 складається з посадового окладу і становить 245 грн. на місяць (довідка Національної академії внутрішніх справ від 28.02.2018 року № 46/10-820, а.с. 136).

В силу п. 6.1.5 «Положення про вищі навчальні заклади МВС» від 14.02.2008 року статус «курсант» надається особам рядового та молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ (військовослужбовцям, що не мають звань офіцерського складу), які в установленому порядку зараховані до ВНЗ і навчаються за денною (очною) формою навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів за рахунок коштів державного бюджету.

З огляду на зміст п. 6.3 вказаного вище Положення загальні права та обов'язки осіб перемінного складу ВНЗ відповідно до їх спеціального або військового звання та службового положення визначаються згідно із законами України, статутами органів внутрішніх справ, Збройних Сил України, ВНЗ, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням. На осіб перемінного складу поширюються права та обов'язки, передбачені законодавством для працівників МВС, з урахуванням особливостей проходження служби (навчання) у ВНЗ.

Курсанти ВНЗ системи МВС забезпечуються інвентарним майном та харчуванням, відповідно до Наказу МВС України №530 від 22.06.2016 року та постанови КМУ № 426 від 29.03.2002 року.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_5 на період навчання забезпечується за рахунок держави продовольчим, речовим, медичним та грошовим забезпеченням, а також безкоштовним проживанням в гуртожитку казарменого типу і доказів щодо потреби ОСОБА_5 матеріальної допомоги, пов’язаної із навчанням, відповідачем в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України надано не було .

Разом з тим, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач ОСОБА_5 не має матеріальної можливості сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_11, оскільки офіційно не працевлаштований та офіційних доходів не отримує, про що свідчать копії заяви та копії трудової книжки серія АХ № 856053,

В свою чергу, відповідачем також в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано доказів на підтвердження наявності матеріальної можливості позивача для сплати аліментів повнолітньому сину, який продовжує навчання.

Твердження апелянта про те, що позивачем не доведено, що з часу набрання законної сили рішення суду від 17.01.2018 року по справі №686/24212/17 у позивача змінилися обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Адже, як вбачається із змісту позовної заяви, позивач просив звільнити його від сплати аліментів на користь сина ОСОБА_11, що стягнуті рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 12.04.2016 року та, вподальшому, підстави позову не змінював.

Крім того, обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, згідно з яким, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 12 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 червня 2018 року.

Судді: (підпис) ОСОБА_1

(підпис) ОСОБА_2

(підпис) ОСОБА_3

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.П. Корніюк