Ухвала суду № 75001913, 26.06.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 766/8887/18

Провадження: №11-сс/791/328/18 Головуючий в 1 інстанції: Мусулевський Я.А.

Категорія: арешт майна Доповідач: Литвиненко І.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року м.Херсон

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого Литвиненко І.І.,

Суддів: Заіченка В.Л.,

ОСОБА_1

при секретарі Божко В.Ю.

за участю прокурора Кістірьова Я.С.

Адвоката: ОСОБА_2

Власника майна: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Херсонської області матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 23 травня 2018 року, про арешт майна,

в с т а н о в и л а:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Херсонській області, погоджене з прокурором та накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, належне на праві приватної власності ОСОБА_3, а саме: домоволодіння, розташоване за адресою: м.Херсон, вул. Литвинова,165, яке належить останній на праві спільної часткової власності, а також ? земельної ділянки, кадастровий номер 6510136900:01:001:0978, площею 0,052 га, яка розташована за адресою: м.Херсон, вул. Литвинова,165 та автомобіль марки «Skoda Octavia» чорного кольору, державний номер НОМЕР_1, номер кузова ТМВСА41Z48B154404.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, адвокат ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просив ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 23 травня 2018 року, про накладення арешту на майно ОСОБА_3, скасувати та постановити нову ухвалу якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник послався на порушення слідчим суддею строку розгляду клопотання слідчого про арешт майна, а також безпідставне неповідомлення власника майна про розгляд такого клопотання.

Крім того зазначає, що майно на яке накладено арешт належить ОСОБА_3, яка є матір’ю підозрюваного ОСОБА_4 При цьому, житловий будинок набутий ще в 1990 році, коли підозрюваний був ще малолітнім, у зв’язку із чим вважає посилання слідчого на те, що майно нажите підозрюваним та його батьками спільно, є безпідставними.

Вказує, що слідчим у його клопотанні не наведено достатніх правових підстав для арешту майна ОСОБА_3

Заслухавши суддю-доповідача, адвоката ОСОБА_2, ОСОБА_3, прокурора, у судових дебатах сторони залишилися на своїх позиціях, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів провадження, СУ ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №120182300000000201 відносно ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.187, ст.257, ч.1 ст.263, ч.3 ст.289, ст.349 КК України.

23 травня 2018 року старший слідчий СУ ГУНП в Херсонській області, за погодженням із прокурором звернувся до слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області з клопотанням про арешт майна належного матері підозрюваного ОСОБА_4 – ОСОБА_3, посилаючись на наявність правових підстав, передбачених п.3, ч. 2, ч.5 ст. 170 КПК України, необхідність забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

23 травня 2018 року ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області клопотання слідчого задоволено та накладено арешт на зазначене в клопотанні майно.

Задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя, дослідивши матеріали додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на майно, при цьому зазначивши, що метою накладення арешту є необхідність запобігти відчуженню матір’ю підозрюваного наведеного в клопотанні слідчого майна.

Разом із цим, з таким рішенням слідчого судді погодитись неможливо з огляду на такі обставини.

Так, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя не дотримався.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно ч. 5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Виходячи із аналізу вказаних кримінальних правових норм, накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання можливе лише на майно підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого.

Поруч із цим, як вбачається із клопотання слідчого, останній посилаючись саме на вказану правову підставу для арешту майна, просить накласти арешт на майно, яке належить матері підозрюваного, що виходячи із вищенаведеного є неправомірним.

Задовольняючи клопотання слідчого, та накладаючи арешт на майно ОСОБА_9, слідчий суддя на вказані положення Кримінального процесуального кодексу України уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку, про наявність правових підстав для накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_3, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до положень ст.ст.407, 409 КПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як необґрунтована, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого у зв’язку із недоведеністю необхідності арешту майна ОСОБА_10, який при викладених у клопотанні обставинах порушуватиме баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ч.2 ст.376, ст.ст. 404, 405, 407,409, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 23 травня 2018 року, якою накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, належне на праві приватної власності ОСОБА_3, а саме: домоволодіння, розташоване за адресою: м.Херсон, вул. Литвинова,165, яке належить останній на праві спільної часткової власності, а також ? земельної ділянки, кадастровий номер 6510136900:01:001:0978, площею 0,052 га, яка розташована за адресою: м.Херсон, вул. Литвинова,165 та автомобіль марки «Skoda Octavia» чорного кольору, державний номер НОМЕР_1, номер кузова ТМВСА41Z48B154404, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволені клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Херсонській області, погодженого з прокурором, про накладення арешту на майно ОСОБА_3.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційній інстанції не підлягає.

Головуючий І.І.Литвиненко

Судді: В.Л.Заіченко

ОСОБА_1