Рішення № 75000231, 26.06.2018, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 2/593/289/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2018 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої - судді Данилів О.М.

при секретарі Паньків М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бережанах справу за позовом ОСОБА_1 Матеєвича до Урманської сільської ради Бережанського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, вказуючи, що після смерті його матері ОСОБА_2 відкрилася спадщина у склад якої входить також і будинковолодіння, що знаходиться в селі Краснопуща Бережанського району, на вулиці Хмельницького, 2, і хоч він згідно заповіту є спадкоємцем ? цієї спадщини, однак розпорядитись нею не може, бо нотконтора відмовила йому у видачі свідоцтва на спадщину в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу про належність спадкодавиці зазначеного будинковолодіння, звернувся до суду з позовом, яким просить визнати за ним право власності на вищевказане спадкове майно.

В судове засідання позивач та його представник не з”явилися, подали суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги, викладені у заяві, підтримують, просять їх задоволити.

Представник Урманської сільської ради Бережанського району та третя особа на стороні відповідача без заявлення самостійних вимог ОСОБА_3 у судове засідання також не з`явилися, представили суду заяви, у яких просять справу розглядати у їх відсутності, щодо задоволення позовних вимог позивача заперечень не мають.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Суд, розглянувши матеріали справи та взявши до уваги заяви сторін і дослідивши письмові докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення, виходячи з таких підстав.

У відповідності із Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року спадкові відносини регулюються правилами Цивільного кодексу, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР.

Згідно із ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, зазначений у свідоцтві про смерть, а оскільки матір позивача ОСОБА_2 померла 24 липня 2017 року, то питання про спадкування належного їй майна слід вирішувати, керуючись чинним нині Цивільним Кодексом України.

У відповідності із ст. ст. 1217, 1220, 1223, 1261 та ч.3 ст.1268 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки; спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не заявив про відмову від неї.

Частиною 1 ст. 1269 та ч. 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про її прийняття; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що батьки позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_2 постійно проживали в ІНФОРМАЦІЯ_1, на вулиці Б.Хмельницького,2, і були співвласниками зазначеного будинковолодіння, їм обом на праві спільної сумісної власності належало по 1/2 його частині. Після смерті батька позивача його матір вступила в управління спадковим майном та прийняла спадщину, однак належним чином не переоформила спадщину на себе у зв»язку з чим Бережанською держнотконторою позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючого документу про належність спадкодавиці зазначеного майна.

Цей факт підтверджується оглянутими в судовому засіданні документами, а саме: довідкою № 173 від 18 травня 2018 року, виданою Урманською сільською радою по записах погосподарської книги; свідоцтвом на право особистої власності на жилий будинок, виданим 11 січня 1988 року виконавчим комітетом Бережанської районної ради народних депутатів Тернопільської області Української РСР; інформаційною довідкою за № 120 про технічний стан нерухомого майна та технічним паспортом на садибний житловий будинок, що були видані 25 травня 2018 року Бережанським ОК МБТІ на підставі інвентаризаційної справи № 1.

Із свідоцтва про смерть видно, що матір позивача ОСОБА_2 померла 24 липня 2017 року. Після її смерті відкрилася спадщина, у склад якої входить також і будинковолодіння, що знаходиться в селі Краснопуща Бережанського району, на вулиці Хмельницького, 2.

Із заповіту, складеного 20 листопада 2004 року ОСОБА_2 та посвідченого секретарем Урманської сільської ради Бережанського району Тернопільської області, видно, що спадкодавиця на випадок своєї смерті розпорядилася своїм майном: належний їй житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться в селі Краснопуща Бережанського району, на вулиці Хмельницького, 2, та все належне їй майно заповіла у рівних частинах ОСОБА_1 Матеєвичу та ОСОБА_3.

Пояснення позивача, викладені ним у позовній заяві, свідчать також про те, що його матір після смерті свого чоловіка, як спадкоємець за законом, вступила в управління спадковим майном так як залишилася проживати у будинковолодінні, у якому проживала разом із спадкодавцем до його смерті, тобто прийняла спадщину, хоч офіційно не переоформила її на себе, та будучи власником вже цілого будинковолодіння, на випадок своєї смерті розпорядилася належним їй майном та, склавши заповіт належне їй будинковолодіння, що знаходиться в селі Краснопуща Бережанського району, на вулиці Хмельницького, 2, як і інше належне їй майно, заповіла у рівних частинах йому, позивачу, та його сестрі ОСОБА_3, і хоч він, будучи спадкоємцем після смерті своєї матері, звернувся в держнотконтору із заявою про прийняття спадщини та переоформив на себе належні матері земельні ділянки, однак через відсутність правовстановлюючого документу, який би свідчив про належність його матері зазначеного будинковолодіння, не мав змоги переоформити його на себе, а так як він фактично прийняв спадщину, то з тих підстав просив його позовні вимоги задоволити.

Вищевказаний факт підтверджується оглянутим у судовому засіданні заповітом, складеним спадкодавицею 20 листопада 2004 року; заявою, поданою позивачем 1 серпня 2017 року в держнотконтору про прийняття спадщини після смерті його матері; інформаційними довідками зі спадкового реєстру, виданими 1 червня 2018 року; постановою Бережанської держнотконтори за № 789/02-31 від 1 червня 2018 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії; довідками за № 222 і № 223, виданими 4 червня 2018 року Урманською сільською радою; свідоцтвами про право на спадщину за заповітом, виданими 7 лютого 2018 року Бережанською держнотконторою.

Таким чином, поскільки в судовому засіданні доведено, що матір позивача після смерті свого чоловіка у відповідності до ст. 1268 ЦК України прийняла належну йому 1/2 частину будинковолодіння, що знаходиться в селі Краснопуща Бережанського району, на вулиці Хмельницького, 2, та, являючись вже власником цілого будинковолодіння, розпорядилася належним їй майном та склала заповіт, у якому ? частину належного їй майна заповіла позивачу, а останній фактично прийняв спадщину так як своєчасно, у визначений законом шестимісячний строк, звернувся в держнотконтору та вже переоформив на себе належні спадкодавиці земельні ділянки, однак через відсутність правовстановлюючого документу про належність спадкодавиці зазначеного будинковолодіння не мав можливості переоформити його на себе, тому суд вважає необхідним задоволити позовні вимоги позивача і визнати за ним право на спадкове майно, що залишилося після смерті його матері.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 76-81, 89, ч.4 ст. 206, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, ст. ст. 1217, 1220, 1223, 1261, ч.3 ст.1268, 1270 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 Матеєвича задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 Матеєвичем право власності на спадкове майно за заповітом, що залишилося після смерті його матері ОСОБА_2, яка померла 24 липня 2017 року, у вигляді ? частини житлового будинку із належними йому господарськими будівлями, що знаходяться в селі Краснопуща Бережанського району Тернопільської області, на вулиці Богдана Хмельницького, 2.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Бережанського

районного суду Тернопільської області ОСОБА_5