Ухвала суду № 75000003, 26.06.2018, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1356/18

УХВАЛА

26 червня 2018 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням

судді - Дашутіна І.В.,

при секретарі - Макошенець С.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Суми справу за скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Шевченківського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ :

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_2 щодо накладення арешту на майно боржника в рамках виконавчого провадження ВП №56240049 неправомірними та скасувати постанову державного виконавця про арешт майна боржника від 24.04.2018 року винесену в рамках виконавчого провадження ВП №56240049.

В судове засідання представник скаржника не з’явився, в письмовій заяві скаргу підтримав та просив розглянути справу без його участі.

Інші учасники справи в судове засідання також не з’явились, хоч про розгляд справи повідомлялись.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 24 квітня 2018 року державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника в рамках виконавчого провадження ВП №56240049 щодо примусового виконання виконавчого листа № 587/2946/17 виданого 16.03.2018 року Сумським районним судом Сумської області про стягнення боргу у сумі 640 гривень з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_1 (далі - Уповноважена особа) на користь держави. Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку (а.с. 11).

У відповідності до частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

З постанови про арешт майна боржника від 24.04.2018 року вбачається, що оскаржувана постанова отримана ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» 14.05.2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно із ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану, повідомлення стягувану про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Так, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_1 не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56240049, йому не направлялися виклики державного виконавця про необхідність його явки до державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ. ОСОБА_3 територіального управління юстиції у м. Київ ОСОБА_2

При цьому, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів Фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_1 не був взагалі обізнаний про виконавче провадження ВП №56240049 та відповідно не міг вчинити дій з добровільного виконання судового рішення.

Статтею 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Отже, Державним виконавцем порушені порядок та строки вчинення виконавчих дій, а саме не надсилання Уповноваженій особі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №56240049 та не пізніше наступного робочого дня з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилучені (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця (ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Звернення стягнення на об’єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна (ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, зокрема, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Державний виконавець, виконуючи свої повноваження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», в межах виконавчого провадження ВП №56240049 про стягнення боргу у розмірі 640 грн. застосував арешт всього майна боржника, у зв’язку з чим відбулася заборона відчуження цього майна. Зазначені дії державного виконавця теоретично залишили за боржником право користування своєю власністю, однак практично обмежили можливість розпоряджатися своїм майном, що порушує право власника на вільне володіння своїм майном.

Отже, державний виконавець порушив «справедливу рівновагу» між державними інтересами та дотриманням фундаментального права людини на вільне володіння своїм майном, а тому його дії щодо арешту всього майна боржника без урахування розміру боргу є неправомірними.

Як зазначалося вище ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Майно, яке підлягає арешту без проведення його опису, зазначено у ч. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», ним є кошти боржника, що знаходяться на рахунках боржника у банках, інших фінансових установах, а також конкретне майно боржника, зазначене в заяві стягувана, право власності або інші майнові права боржника, дані на яке наявні в електронних державних базах даних та реєстрах.

На рухоме майно, яке не підлягає державній реєстрації, арешт накладається виконавцем лише після проведення його опису (абз. 2 ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»). Під час проведення опису майна боржника – юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даним бухгалтерського обліку (ч. 9 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

Тобто, як при накладенні арешту без проведення його опису, так і при накладенні арешту із застосуванням попередньої процедури опису майна, предметом арешту може бути тільки індивідуально визначене майно. Чинне виконавче законодавство не надає право виконавцю арештовувати майно без зазначення його індивідуальних і ідентифікуючих характеристик.

В постанові про арешт майна боржника від 24.04.2018 року, що винесена державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ, ОСОБА_3 територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 суперечить вищенаведеним нормам Законодавства, оскільки: стосується арешту всього майна, а не конкретного індивідуально визначеного; арешт накладено на майно без проведення його опису.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються, зокрема:

- повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувана та боржника. їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків).

Дані вимоги кореспондуються в Наказі Мінюсту від 02.04.2012, № 512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень».

В постанові про арешт майна боржника від 24.04.2018 року відсутня дата народження боржника, місце проживання чи перебування, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта.

Проте, код ЄДРПОУ – 38619024 є кодом ПАТ «Банк Михайлівський».

В постанові про арешт майна боржника від 24.04.2018 року державним виконавцем не вірно зазначені назви сторін, їх місцезнаходження, та інші обов’язкові реквізити, а саме:

- Зазначено восьмизначний ідентифікаційний код боржника юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб «38619024» замість десятизначного реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номеру паспорта фізичної особи – боржника;

- Назва боржника вказана «Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Київська Русь» ОСОБА_1 замість «фізична особа – ОСОБА_1»;

- Замість місця проживання чи перебування фізичної особи – боржника вказане невідоме місцезнаходження, м. Київ, вул. Прорізна, 8»;

- Не зазначено місцезнаходження стягувана – Сумського районного суду Сумської області;

- Не зазначено резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Таким чином, залишається не зрозумілим на якій підставі у постанові про накладення арешту від 24.04.2018 року зазначено код ЄДРПОУ ПАТ «Банк Михайлівський», оскільки Уповноважена особа на ліквідацію відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів» є працівником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні (ч. 2 ст. З Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Враховуючи викладене, суд вважає скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 447-452 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_2 щодо накладення арешту на майно боржника в рамках виконавчого провадження ВП №56240049 неправомірними та скасувати постанову державного виконавця про арешт майна боржника від 24.04.2018 року винесену в рамках виконавчого провадження ВП №56240049.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити ухвалу суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Сумської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Дашутін