Рішення № 74999526, 21.06.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/8953/15-ц

Провадження №2/592/65/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Троценко Ю. Ю. ,

представника позивачки: ОСОБА_1 ,

представниці відповідача: ОСОБА_2 ,

третьої особи: ОСОБА_3 ,

представниці третьої особи: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в приміщенні суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до приватного підприємства “Мегаполіс” , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_6, ОСОБА_3 про неналежне виконання умов договору про надання послуг при здійсненні землеустрою ПП “Мегаполіс” , -

В С Т А Н О В И В :

14.09.2015 року представник позивачки ОСОБА_5 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_7 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до приватного підприємства “Мегаполіс” , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_6 про неналежне виконання умов договору про надання послуг при здійсненні землеустрою ПП “Мегаполіс” , в якому він зазначив про те, що відповідно до договору дарування від 14.12.1955 року матір’ю позивачки – ОСОБА_8 було отримано 1/2 домоволодіння, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Франка, буд.19. В цілому дароване майно складалося з: дерев’яного будинку, двох дерев’яних сараїв “Б” , “Р” , вбиральні“3” , розташованих на земельній ділянці загальною площею 738 м ? . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину, виданого Третьою Сумською державною нотаріальною конторою 28.09.2004 року за № 2-2395, після смерті матері позивачки ОСОБА_8, позивачка успадкувала 33/100 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Франка, буд. 19, розташованого на земельній ділянці Сумської міської ради з відповідною частиною господарчих і побутових будівель. Інша частина домоволодіння належить ОСОБА_6. В свідоцтві вказано всі зареєстровані в установленому порядку господарчі та побутові споруди, в тому числі, сараї “Б” , “Г” , погріб “п/г” , вбиральня“3” , огорожа. Глухі стіни сараїв “Б” , “Г” , вбиральня “З” знаходяться згідно технічного паспорту та п. 3.25 ДБН 360-92** на відстані 1 м від умовної лінії огорожі (межі) , так як огорожа унеможливлювала вільно та безперешкодно здійснювати обслуговування господарських будівель, а також вчинення інших дій, що виникають з прав власника домоволодіння. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.07.2007 року було встановлено порядок користування земельною ділянкою № 19 по вул. Франка в м. Суми. Так, було виділено в користування ОСОБА_5 ділянку площею 345,5 м ? , ОСОБА_6 ділянку площею 345,5 м ? , згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 230/07 від 18.06.2007 року. У 2008 році позивачка вирішила приватизувати частину земельної ділянки, якою користується, для чого вона звернулась до ТОВ “Дината” для виготовлення необхідної технічної документації. На підставі рішення Сумської міської ради № 3342-МР було видано державний акт серія ЯИ № 258867, який було скасовано рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.02.2014 року. У виготовленні нової технічної документації ТОВ “Дината” їм було відмовлено. 11.03.2014 року вони звернулись до ПП “Мегаполіс” , з яким було складено договір по розробці технічної документації із землеустрою щодо встановлення та відновлення меж земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Франка, буд. 19, між позивачкою ОСОБА_5 та приватним підприємством “Мегаполіс” , в особі директора ОСОБА_9 . Ст.123 ЗК України каже про те, що умови та строки розробки проектів землеустрою по відведенню земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником цих робіт у відповідності з типовим договором, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 року № 266. Розробка документації проводилась виконавцем робіт ОСОБА_10 на користувачів земельної ділянки: ОСОБА_5 Та ОСОБА_6 , яка спеціально відводилася для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) . Відповідно до вимог ст. ст. 118, 121 ЗК України приватизації підлягає земельна ділянка для обслуговування житлового будинку, а не його частина. Така земельна ділянка передається у спільну власність громадян-співвласників житлового будинку. Польові геодезичні роботи виконував інженер-геодезист ОСОБА_11 . В акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання, якій вони отримали від виконавця робіт для збору підписів суміжних землевласників на титульній сторінці відсутні: число, місяць, прізвище, ім’я, по батькові, підпис та особиста печать виконавця, сертифікованого інженера-землевпорядника, а також номер та дата видачі його кваліфікаційного сертифікату. Їм пропонували три акта погодження меж, які виконавець робіт видавав їм для підпису з суміжними землевласниками, а сам без попереднього підпису землевласників свій підпис ставити відмовлявся. В плані земельної ділянки, який значиться в акті узгодження меж, лінії меж не відповідають фактичному розташуванню на місцевості, межа зміщена на 1,5 м і проходить по господарських будівлях, огорожа залишилась за межами земельної ділянки, загальна площа якої зменшилась на 26 м ? . В плані не позначено розміщення об’єктів нерухомого майна. При повторних замірах, на яких вони наполягали, інженер-геодезист ОСОБА_11 не користувався геодезичним спецобладнанням, заміри проводив рулеткою. План земельної ділянки – графічне зображення, що відображає місце знаходження зовнішніх меж земельної ділянки, а також розміщення об’єктів нерухомого майна на земельній ділянці. Нерозуміння геодезистом поняття, що земельна ділянка включає в себе відповідний простір, а не лише земну поверхню, незнання виконавцем норм ЗК України та інших законодавчих актів у сфері земельних відносин свідчить про те, що виконанням робіт по землеустрою займались непрофесіонали. Ст. 26 Закону України “Про землеустрій” № 858 від 22.05.2003 року визначає вичерпний перелік можливих розробників документації із землеустрою, який включає лише тих фізичних осіб-підприємців, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та самі є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою. Якщо погодитися з технічною документацією по приватизації земельної ділянки, виготовленою ПП “Мегаполіс” , то будуть порушені їхні конституційні права, закони України та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти про землю. Ст. 378 ЦК України гарантує власнику будівель і споруд можливість у всіх випадках набути у користування земельну ділянку. В ст. 377 ЦК України закріплюються підстави та умови набуття права власності на земельну ділянку під розташованими на ній об’єктами нерухомості, які правомірно придбані у власність фізичними особами. Ст. 186 ЦК України головна річ і приналежність, ст. 125 ЗК України (той хто є власником будівлі або споруди і є фактичним власником земельної ділянки) . Окремо слід розглянути ситуацію, коли земельна ділянка спеціально відводилася для обслуговування певної будівлі (будівель) . Найбільш поширеним прикладом є присадибна ділянка, яка згідно з чинним законодавством (ст. ст. 40, 121 3К України) , і згідно із законодавством, що діяло раніше (ст. 673 ЗК України в редакції 1992 року) відводилася спеціально для “будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд” . Так, відповідно до ч. 1 ст. 381 ЦК України до складу садиба належить не лише житловий будинок і земельна ділянка, на якій він розташований, а й господарсько-побутові будівлі, які забезпечують власника необхідними для проживання засобами благоустрою, наприклад, сарай, гараж, вбиральня та інше) . Крім того, згідно із законом будинок і присадибна ділянка є єдиним цілим – садибою, причому у разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 381 ЦК України) . Виходячи із сказаного слід вважати, що у разі відчуження садибного будинку одночасно переходить право на всю ділянку, яка була відведена для будівництва та обслуговування цього будинку. При вирішенні спору щодо площі та конфігурації земельної ділянки слід виходити із чинних будівельних норм та правил, інших нормативних документів та містобудівної документації. Особливо слід звернути увагу на необхідність застосування ДБН 360-92** “Планування і забудова міських і сільських поселень” , ДБН 2.4-3-95 “Генеральні плани сільськогосподарських підприємств” . Зі скаргою на неналежне виконання умов договору ПП “Мегаполіс” вони звертались до: міського голови м. Суми, Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, Держспоживінспекціі України у Сумській області, управління Держземагенства у Сумському районі Сумської області, Держгеокадастру України м. Київ. Вони вважають, що їхні права, як споживача порушені. Згідно ст. 22 Закону України “Про захист прав споживачів” вони мають право звернутися до суду. Споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав. Він просив суд: 1. Прийняти позовну заяву до розгляду. 2. Призначити судову будівельно-технічну експертизу по встановленню та відновленню меж земельної ділянки. 3. Зобов’язати ПП “Мегаполіс” виконати умови договору. 4. Всі витрати по справі покласти на відповідача (вхідний № 30194/15 від 14.09.2015 року) (т. 1 а. с. 2 – 4) .

11.11.2015 року директор приватного підприємства “Мегаполіс” ОСОБА_9 надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заперечення проти позову, в якому вона зазначила про те, що приватним підприємством “Мегаполіс” 11.03.2014 року було укладено договір з представником ОСОБА_5 за довіреністю ОСОБА_7 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Суми, вул. І. Франка, буд. 19. В п. 2 вказаного договору зазначено про те, що замовник зобов’язується надати виконавцю під час укладання договору повний комплект вихідних даних для виконання робіт. В комплект вихідних даних входить: 1. Дані про користувача земельної ділянки; 2. Дані про право власності землекористувача на майно, яке знаходиться на земельній ділянці; 3. Дані стосовно земельної ділянки. Як з’ясувалося пізніше, після виконання спеціалістами підприємства кадастрової зйомки земельної ділянки, представник замовниці надав недостовірну інформацію стосовно розмірів та конфігурації земельної ділянки. Кадастрова зйомка земельної ділянки виконувалася спеціалістами підприємства високоточними геодезичними приладами в присутності представника замовниці ОСОБА_7 . Зауважень зі сторони представника замовниці при виконанні кадастрової зйомки не було. Необхідно відмітити про те, що межа земельної ділянки на місцевості закріплена різними типу огорожі та металевими трубами. Після опрацювання результатів кадастрової зйомки до підприємства був запрошений представник замовниці й ознайомлений з результатами вимірів. При цьому отримана площа земельної ділянки зменшилася від зазначеної в технічному паспорті БТІ на 26 м ? , також відрізнялася і конфігурація земельної ділянки. За вимогою ОСОБА_7 було проведено декілька повторних вимірів земельної ділянки в різних пропонованих ним варіантах, на місце для вивчення ситуації приїздив начальник геодезичного відділу підприємства. Порівнюючи план земельної ділянки з технічного паспорту БТІ з планом, отриманим за результатами геодезичних вимірів спеціалістами ПП “Мегаполіс” , на підприємстві прийшли до висновку, що свого часу користувачами земельних ділянок № 19 по вул. І. Франка і № 2 по вул. Мухіної був проведений обмін частинами своїх земельних ділянок, що не було проведено через Сумську міську раду, а тому результати обміну не були внесені до матеріалів БТІ. Їхнє припущення можна підтвердити свідченнями свідків. Вона вважає, що ОСОБА_7 не був інформований про зміну конфігурації та площі земельної ділянки. Таким чином, виник спір по межі між користувачем ділянки № 2 по вул. Мухіної ОСОБА_12 і представником замовниці ОСОБА_7 . Представнику замовниці було запропоновано, відповідно до вимог ст. 158 ЗК України, звернутися до Сумської міської ради, а в разі не досягнення бажаного результату – до суду. Весь час представник замовниці тиснув на підприємство, щоб вони розробили технічну документацію з розмірами земельної ділянки, які лише в конкретному місці відповідали розмірам, що вказані в плані БТІ. Були направлені скарги на ПП “Мегаполіс” до: - міського голови м. Суми; - Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради; - Держспоживінспекції України у Сумській області; - Управління Держземагенства у Сумському районі, Сумської області; - Держгеокадастру України; - Відділу ліцензування Держгеокадастру України. Жодне з названих відомств чи установ не надало позивачу позитивної відповіді. Паралельно з тиском на підприємство представник замовниці заборонив їм завершувати розроблення технічної документації. Написав заяву стосовно призупинення розроблення технічної документації і користувач земельної ділянки № 2 по вул. Мухіної ОСОБА_12 , мотивуючи це відмовою ОСОБА_7 підписати акт прийомки-передачі межових знаків. Відносно актів прийомки-передачі межових знаків на зберігання, які згадуються в позовній заяві, вона повідомляє про те, що останні складаються лише після здачі електронної інформації стосовно земельної ділянки до бази даних Державного земельного кадастру, тобто лише після того, як буде видно, що не має перетинів земельних ділянок. Лише тому на них відсутні дати, а також підписи і печатки. Не приймати електронної інформації стосовно двох спірних ділянок від них попросив районне управління Держгеокадастру представник замовниці. Стосовно проходження лінії межі по будівлях замовниці, вона повідомляє про те, що це неможливо в принципі. Підприємство, якому дорога честь підприємства, не зробить межу через будівлі одного власника. Приватне підприємство “Мегаполіс” не відмовляється й ніколи не відмовлялось від завершення розроблення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку № 19 по вул ОСОБА_13, але лише після вирішення встановлення і закріплення спірної межі відповідно до вимог закону. Підприємство витратило на цю ділянку набагато більше часу, затрат, нервів чим на безпроблемну любу іншу ділянку, тому принципово вони бажають завершити майже виконану роботу. Згідно п. 4.4. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення на місцевості у разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Враховуючи зазначене, вона вважає, що вимоги замовниці ОСОБА_5, зазначені в позовній заяві, не мають законних підстав і не підлягають задоволенню (вхідний № 36943 від 11.11.2015 року) (т. 1 а. с. 59 – 62) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 24.12.2015 року по даній справі до участі у справі за позовом ОСОБА_5 до ПП “Мегаполіс” , третя особа: ОСОБА_6 про зобов’язання вчинити дії в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача було залучено ОСОБА_3. Було ухвалено направити копію ухвали ОСОБА_3. Ухвала набрала законної сили 24.12.2015 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54575989) (т. 1 а. с. 84) .

25.01.2016 року представниця третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_4 надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми письмові заперечення проти позову, в яких вона зазначила про те, що Ковпаківський районний суд м. Суми, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про захист права власності на нерухоме майно, керуючись ст. ст. 103,106 ЗК України; ст. ст. 10, 11, 57 – 60, 62 – 64, 88, 209, 215, 218 ЦПК України, вирішив у задоволенні позову відмовити) . Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області також вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Представник позивачки ОСОБА_7 вимагає відчуження землі з ділянки по вул. Мухіної, 2. В ході розгляду справи колегією суддів встановлено, що межа між земельними ділянками ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в районі сараю “Б” , вбиральні “З” проходить по стіні даних будівль, а твердження ОСОБА_5 та її представника про проходження межі в районі сараю “Б” і вбиральні “З” на відстані 1 м від стін даних будівель є необґрунтованими. Апеляційна скарга колегією суддів була відхилена. На попередньому засіданні суду від 24.12.2015 року ОСОБА_7 була озвучена вимога перенесення межі між їхніми ділянками уже на 1 м 50 см для того, щоб таким чином збільшити свою ділянку. Про зменшення своєї ділянки ОСОБА_7 неоднарозово заявляв. Ця заява безпідставна, бо ділянка по вул. Франко, 19, так як і ділянка по вул. Франко, 17, з якої було виділено землю на ділянку по вул. Мухіної, 2, зменшилися тому, що вул. Мухіної в 1959 році не існувало, і при нарізанні вулиці частини ділянок використались під вулицю. Доказом цього являється опис меж ділянки по вул. Франко, 19: від А до Б (мається на увазі теперішня вул. Мухіної) – прибережна смуга р. Псел. Не збігається промір по спільній межі від точки 2 (два) до точки 8 (вісім) . В технічному паспорті по вул. Мухіної, 2 за 1988 рік зазначається промір 26 (двадцять шість) метрів 90 (дев’яносто) сантиметрів з урахуванням наявної вулиці, а в технічному паспорті вул. Франко, 19 цей же промір складає 30 (тридцять) метрів, документ за 1954 рік. Спеціалістами Департаменту містобудування та земельних відносин по заяві ОСОБА_5 були проведенні вимірювання ділянок і з’ясувалось, що між ділянкою по вул. Мухіної, 2, і Франко, 19, існує ділянка в розмірі 1 (один) метр 95 (дев’яносто п’ять) сантиметрів. Ця земля по усному узгодженню була передана ОСОБА_14 , і промір від будинку по вул. Франко, 19, до фрагментів колишньої спільної огорожі 85 (вісімдесят п’ять) сантиметрів, дійсно існує. Колишня спільна огорожа існувала та знаходилась на території двору по вул. Франко, 19. Це підтверджують свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Не погоджуючись з вимогами ОСОБА_5 , вони вимушені були звернутись в ПП “Мегаполіс” , яке займається оформленням документів на приватизацію земельної ділянки по вул. Мухіної, 2, і призупинити виготовлення технічної документації. Відповідно до п. 1 ст. 106 гл. 17 ЗК України про добросусідство, вони, як сусіди, мають право вимагати від позивача сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків, бо вони перемістились. Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст. ст. 105, 106, 107 ЗК України, вона просила прийняти заперечення проти позову (вхідний № 2433 від 25.01.2016 року) (т. 1 а. с. 92, 93) .

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_5 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_7 позов підтримав, надав суду пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві. Він просив позов задовольнити та зобов’язати ПП “Мегаполіс” виконати умови договору.

В судовому засіданні представниця відповідача за довіреністю ОСОБА_2 позов не визнала, надала пояснення, аналогічні викладеним в запереченні проти позову. Вона просила відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 та його представниця за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_4 вважали позов таким, що не підлягає задоволенню, надали пояснення, аналогічно викладеним в письмових запереченнях проти позову. Вони просили відмовити у задоволенні позову.

Позивачка ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилася. Про місце, дату та час судового засідання була повідомлена належним чином. ЇЇ неявка не перешкоджає розгляду справи по суті та не перешкоджає вирішенню спору, що у повній мірі узгоджується та не суперечить положенням ст. 223 ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника позивачки ОСОБА_5 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_7, пояснення представниці відповідача за довіреністю ОСОБА_2, пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 та його представниці за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_4, пояснення свідка ОСОБА_10, дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини, враховуючи наявність рішень, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень в режимі повного доступу, суд дійшов до наступного висновку.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.07.2007 року по справі № 2-1633/07 позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про встановлення порядку користування земельною ділянкою було задоволено. Було вирішено визначити порядок користування земельною ділянкою № 19 по вул. Франка в м. Суми. Було вирішено виділити в користування ОСОБА_5 земельну ділянку площею 345,5 м ? , ОСОБА_6 земельну ділянку площею 345,5 м ? . Для обслуговування стін сараю літ. “Е” та будинку літ. “А” ОСОБА_6 надається право проходу по двору (при встановленні такої необхідності) , який знаходиться в користуванні співвласниці ОСОБА_5. Для обслуговування стін навісів літ. “О” та “П” ОСОБА_5 надається право проходу по двору (при виникненні такої необхідності) , який знаходиться в користування ОСОБА_6. Рішення набрало законної сили (т. 1 а. с. 36) .

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.02.2014 року по справі № 592/11931/13-ц, провадження № 2/592/198/14 позов ОСОБА_5 до Сумської міської ради, Управління Держземагенства у Сумському районі Сумської області, треті особи: РС СМУЮ, ТОВ “Діната” про визнання недійсним рішення, скасування державного акту було задоволено. Було ухвалено визнати незаконним та скасувати п. 29 додатку 2 до рішення Сумської міської Ради від 23.12.2009 року № 3342-МР “Про передачу у власність, оренду земельних ділянок громадянам” . Було ухвалено визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯИ № 258867 від 21.06.2010 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю, договорів оренди землі за № 011063801328 та скасувати запис щодо його реєстрації. Рішення набрало законної сили 17.02.2014 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36974992) (т. 1 а. с. 37) .

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 23.02.2015 року по справі № 592/10932/14-ц, провадження № 2/592/161/15 у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про захист права власності на нерухоме майно було відмовлено. Рішення набрало законної сили 25.03.2015 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/47923394, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42965094) (т. 1 а. с. 102 – 104) .

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 25.03.2015 року по справі № 592/10932/14-ц, провадження № 22-ц/788/652/15 апеляційну скаргу представників ОСОБА_5 – ОСОБА_7, ОСОБА_17 було відхилено. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23.02.2015 року в даній справі було залишено без змін. Ухвала набрала законної сили 25.03.2015 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43326159) (т. 1 а. с. 105, 106) .

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Тобто, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом або договором. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Із змісту п. п. “г” , “е” ч. 1 ст. 91 ЗК України вбачається, що власники земельних ділянок зобов’язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов’язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Із змісту п. “е” ч. 1 ст. 96 ЗК України вбачається, що землекористувачі зобов’язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов’язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

У відповідності до ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо) . Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов’язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) . Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов’язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо) .

Питання розмежування земельної ділянки між сусідами визначається ЗК України, відповідно до якого власники та користувачі сусідніх земельних ділянок (сусіди) повинні обирати такі способи використання землі, які відповідають цільовому призначенню земельних ділянок та за яких власникам і землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдаватиметься найменше клопотів. Зазвичай межі суміжних земельних ділянок сусідів встановлюються при проведенні землевпорядних робіт. Законодавство, що регулює земельні відносини добросусідства, є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності) , які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок. Основна мета цих правил полягає в сприянні і забезпеченні такому використанню земельних ділянок, при якому власникам сусідніх земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей. У п. 1 ст. 103 Земельного кодексу поняття незручностей конкретизується в такий спосіб – це затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення, перелік таких незручностей є невичерпним. Суб’єктами відносин добросусідства є як власники земельних ділянок, так і землекористувачі. У зв’язку з цим, правила про добросусідство виступають як обмеження щодо здійснення не лише права власності на земельну ділянку, а й інших прав на землю, зокрема права постійного користування земельною ділянкою, оренди, емфітевзису, суперфіцію тощо. Якщо із власниками все зрозуміло, до речі ст. ст. 152 – 155 ЗК України передбачається державний захист та гарантії їх прав; будь-яке втручання у їхню діяльність, пов’язану з використанням землі, з боку державних, господарських та інших органів і організацій забороняється, за винятком випадків порушення власниками землі земельного законодавства; припинення або обмеження прав власників земельних ділянок може мати місце тільки у випадках, передбачених ЗК України (ст. 140 ЗК України) , то якщо говорити про землекористувачів, то це поняття пов’язано із правом земельного сервітуту. Право земельного сервітуту – право не лише власника, а й землекористувача на платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) . Отже зміст добросусідства, полягає в сукупності прав та обов’язків суб’єктів таких відносин. При цьому комплекс цих прав та обов’язків, по суті, є однаковим для кожного власника чи землекористувача. У найбільш загальному вигляді зміст відносин добросусідства можна визначити як право кожного власника чи землекористувача вільно використовувати свою земельну ділянку за цільовим призначенням у межах і способами, що не справляють неправомірного впливу на сусідні володіння (земельні ділянки) , а також вимагати від інших власників (землекористувачів) такого ж використання сусідніх земельних ділянок і у той самий час – обов’язок кожного власника (землекористувача) не допускати при цьому заподіяння неправомірного впливу на сусідні земельні ділянки.

Згідно ч. 2 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Копії документів, доданих до позовної заяви позивачкою ОСОБА_5 та її представником за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_7, та копії документів, наданих представницею відповідача за довіреністю ОСОБА_2 , не містять відомості про те, що відповідачем – приватним підприємством “Мегаполіс” було порушене, не визнане або оспорюється цивільне право позивачки ОСОБА_5.

Тобто, за таких підстав позивачка ОСОБА_5 та її представник за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_7 мали б звернутися до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановленням порядку користування земельною ділянкою чи про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, чи про встановлення земельного сервітуту, тощо. Оскільки таких вимог позовна заява позивачки не містить, а суд при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, відтак суд позбавлений можливості задовольнити позов.

Таким чином, оскільки позивачкою ОСОБА_5 та її представником за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_7 було обрано невірний спосіб захисту цивільних прав, які вони вважають порушеними; оскільки суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього ЦПК УКраїни, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках; оскільки при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж той, що позивачка та представник позивачки зазначили в позовній заяві, відтак у задоволенні позову ОСОБА_5 до приватного підприємства “Мегаполіс” , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_6, ОСОБА_3 про неналежне виконання умов договору про надання послуг при здійсненні землеустрою ПП “Мегаполіс” , слід відмовити.

Аналізуючи встановлені обставини справи, наведені норми законів, які врегульовують вказані спірні правовідносини, суд дійшов до наступного висновку.

Отже, оскільки позивачка ОСОБА_5 та її представник за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_7 зазначили в своїй позовній заяві відповідачем приватне підприємство “Мегаполіс” , а не ОСОБА_3; оскільки ані позивачка ОСОБА_5, ані її представник за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_7 не заявили клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідача ОСОБА_3, не заявили клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем ОСОБА_3, так як позов пред’явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом; оскільки відповідач приватне підприємство “Мегаполіс” не порушувало, не не визнавало та не оспорювало прав, свобод чи інтересів позивачки ОСОБА_5; оскільки ані позивачка ОСОБА_5, ані її представник за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_7 не надали суду будь-яких переконливих доказів того, що право позивачки ОСОБА_5 порушується, оспорюється або не визнається приватним підприємством “Мегаполіс” , тобто в даному випадку, на думку суду, між вказаними особами взагалі не вбачається спір про право цивільне, відтак суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні позову ОСОБА_5 до приватного підприємства “Мегаполіс” , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_6, ОСОБА_3 про неналежне виконання умов договору про надання послуг при здійсненні землеустрою ПП “Мегаполіс” слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 19, 51, 82, 259, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_5 до приватного підприємства “Мегаполіс” , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_6, ОСОБА_3 про неналежне виконання умов договору про надання послуг при здійсненні землеустрою ПП “Мегаполіс” відмовити.

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Сумської області через суд першої інстанції – Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий: І.Г. Бичков