Рішення № 74999299, 27.06.2018, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/869/18

Номер провадження 2/573/329/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

27 червня 2018 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.,

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білопіллі заочно справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Вирівська сільська рада Білопільського району Сумської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

29 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Свої вимоги мотивував тим, що йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 серпня 2010 року належить житловий будинок, розташований за адресою: Сумська область, Білопільський район, с. Вири, вул. Великий Вигін, 24 та земельна ділянка площею 0,32 га. В зазначеному будинку окрім нього, з 2007 року зареєстрована його сестра – ОСОБА_2 Починаючи з 2010 року та до цього часу остання за місцем реєстрації не проживає, місце її проживання не відоме, її особисті речі в будинку відсутні, участі в утриманні будинку та оплаті житлово-комунальних послуг не приймає. Реєстрація ОСОБА_2 у будинку порушує права позивача як власника. У добровільному порядку відповідач з реєстраційного обліку не знімається, у зв’язку з чим позивач позбавлений можливості вільно розпоряджатись своєю власністю та оформити субсидію на сплату комунальних послуг. Посилаючись на викладені вище обставини, ОСОБА_1 просив визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком № 24, що знаходиться в с. Вири Білопільського району Сумської області по вул. Великий Вигін.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилався на обставини, викладені у позовній заяві, проти заочного винесення рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 повідомлялась судом про розгляд справи за місцем реєстрації: с. Вири, вул. Великий Вигін, буд. 24 Білопільського району Сумської області. Повідомлення про вручення поштового відправлення – судової повістки про виклик у судове засідання повернулося без вручення. На підставі п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України судова повістка вважається врученою (а. с. 29).

Представник третьої особи – Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області у судове засідання також не з’явився. Сільський голова письмовою заявою повідомив, що позов підтримує у повному обсязі, просить розглянути справу без участі представника сільської ради (а. с.22).

Статтею 280 ЦПК України передбачено, що в разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач проти заочного вирішення справи не заперечує, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.

Заслухавши позивача ОСОБА_1, свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, повно, всебічно та з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

При ухваленні рішення суд керувався наступними правовими нормами.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ст. ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право використання помешканням для власного проживання та для проживання членів сім’ї, інших осіб належить його власнику, а за ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном (ст. 383 ЦК України).

У відповідності до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім’ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім’ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користуватися жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Частиною першою статті 71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» судам роз'яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавства не встановлює, в зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Таким чином, під час вирішення питання про втрату особою права на користування жилим приміщенням з'ясуванню підлягають термін його відсутності та поважність причин такої відсутності.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 12 серпня 2010 року, зареєстрованих в реєстрі за №№ 1107, 1109 спадкоємцем зазначеного у заповіті майна ОСОБА_5, який помер 11 лютого 2010 року, є його син ОСОБА_1. Спадщина, на яку видані свідоцтва складаються з житлового будинку під № 24 по вулиці Великий Вигін в селі Вири Білопільського району Сумської області та земельної ділянки, площею 0,32 га, розташованої за зазначеною адресою, що належали спадкодавцю (а. с. 8-9).

Згідно з копією заповіту, посвідченого 18 лютого 2003 року секретарем Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області, зареєстрованого в реєстрі за № 79, ОСОБА_5 заповів все своє майно – ОСОБА_1, тобто позивачу по справі (а. с. 11).

Відповідно до копії технічного паспорту власником будинку № 24 по вул. Великий Вигін в с. Вири Білопільського району Сумської області є ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Улянівською ДНК 12 серпня 2010 року (а. с. 12-14).

ОСОБА_6 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12 серпня 2010 року вбачається, що власником об’єкта нерухомого майна – будинку № 24, який розташований по вул. Великий Вигін в с. Вири Білопільського району Сумської області на праві приватної власності належить ОСОБА_1. Підставою виникнення права власності є свідоцтво про право на спадщину за заповітом, виданого Улянівською ДНК 12 серпня 2010 року, реєстр № 1107 (а. с. 10 зворотній бік).

Аналогічне підтверджується реєстраційним посвідченням Філіалу Білопільської ГВД КП «Сумське МБТІ» на житловий будинок № 24 по вул. Великий Вигін в с. Вири Білопільського району Сумської області (а. с. 10).

З довідки, виданої виконавчим комітетом Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області від 17 травня 2018 року за № 638 ОСОБА_1 зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ОСОБА_2, але остання фактично з 2010 року за вказаною адресою не проживає (а. с. 7).

Зазначені обставини також підтверджуються довідкою Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області від 17 травня 2018 року за № 639 (а. с. 6).

У судовому засіданні позивач підтвердив, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 є його рідною сестрою. Остання у 2007 році зареєстрована у його домогосподарстві, що знаходиться за адресою: с. Вири, вул. Великий Вигін, буд. 24 Білопільського району Сумської області. Проте, починаючи із 2010 року остання фактично в будинку вже не проживала. Місце її проживання йому на даний час не відомо, участі в утриманні будинку та сплаті комунальних послуг сестра не приймає, її речі у домогосподарстві відсутні.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є сусідами позивача підтвердили факт того, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка є рідною сестрою ОСОБА_1 фактично не проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 починаючи з 2010 року. Аналогічні письмові пояснення надали до суду свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ( а.с. 31, 32).

Підстав сумніватись у показах вищевказаних свідків у суду немає, так як вони не суперечать один одному і підтверджуються дослідженими судом письмовими матеріалами справи в їх сукупності.

За приписами ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не є співвласником або наймачем житлового будинку, розташованого в с. Вири Білопільського району Сумської області по вул. Великий Вигін, буд. 24, який належить позивачу ОСОБА_1 на праві власності, понад рік без поважних причин не проживає у вказаному будинку, а лише зареєстрована у ньому, не приймає участі в утриманні житла та сплаті комунальних послуг, між сторонами не досягнуто будь-якої домовленості щодо укладення договору найму (оренди) житла. У зв’язку з цим позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд керується положеннями п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, згідно з яким судові витрати покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що у зв’язку зі зверненням до суду з даним позовом ОСОБА_1 поніс судові витрати у виді судового збору у сумі 704 грн. 80 коп. (а. с. 1). Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 9, 64, 71, 72, 150, 156 ЖК України, ст. ст. 316, 317, 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», ст. ст. 10, 81, 247, 259, 265, 273, 280, 354-355, ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (паспорт серії МА № 968900, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) до ОСОБА_2 (паспорт серії МА № 903034, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3), третя особа: Вирівська сільська рада Білопільського району Сумської області (місце знаходження: с. Вири, вул. Шкільна, буд. 1 Білопільського району Сумської області, код ЄДРПОУ: 04390954), про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, такою, що втратила право користування будинком № 24 по вулиці Великий Вигін в с. Вири Білопільського району Сумської області.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп. судових витрат.

Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області.

Заочне рішення може бути переглянуте Білопільським районним судом Сумської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя