Рішення № 74998824, 27.06.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/11222/18

Провадження № 2-а/522/1207/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд міста ОСОБА_1

у складі: головуючого судді Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Вадуцкої В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_2 Мішу ОСОБА_2 Кажол про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про продовження строку затримання на шість місяців громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_2 Мішу ОСОБА_2 Кажол, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Позовна заява обґрунтована тим, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 29.12.2017 року по справі №522/24606/17 задоволено адміністративний позов ГУ ДМС України в Одеській області до громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_2 Мішу ОСОБА_2 Кажол, ІНФОРМАЦІЯ_1, затримано з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк шість місяців. ГУ ДМС України в Одеській області неодноразово письмово зверталося до Посольства ОСОБА_3 в Україні щодо підтвердження або спростування належності відповідача до громадянства ОСОБА_3 з метою подальшого документування сертифікатом на повернення в країну походження, проте станом на 25.06.2018 року ГУ ДМС України в Одеській області не було отримано відповіді від Посольства ОСОБА_3. Посилаючись на існування умов, що перешкоджають примусовому видворенню громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_2 Мішу ОСОБА_2 Кажол, ІНФОРМАЦІЯ_1: інформація щодо підтвердження факту належності до громадянства, останній не може бути документований сертифікатом на повернення в країну походження, позивач просить продовжити строк його затримання на шість місяців та допустити негайне виконання рішення суду.

У судове засідання заявився представник позивача – ОСОБА_1, також був присутній перекладач з мови ОСОБА_3 – ОСОБА_4 ОСОБА_4, який перекладав у режимі відео конференції всі події

У залі Ріпкінського районного суду Чернігівської області також був присутній відповідач ОСОБА_2 Мішу ОСОБА_2 Кажол, який відмовився надавати будь-які пояснення, промовляючи лише тільки весь час слова на українській мові «Я вам не вірю»; на всі інші питання будь-які відповіді не надавав.

При цьому, представника Чернігівського пункту тимчасового розміщення іноземців та осіб без громадянства повідомив, що до зали суду доставлений саме відповідач – громадянин ОСОБА_3 ОСОБА_2 Мішу ОСОБА_2 Кажол.

У зв’язку з відмовою відповідача надавати будь-які пояснення по справі, суд ухвалив продовжувати розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За правилами частини сьомої статті 5 КАС України іноземці та особи без громадянства користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни України.

Згідно з ч. 4 ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.

Відповідно до статей 9, 29 Загальної декларації прав людини (1948 року) та ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966 року) ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

Статтею 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950 р., ратифікованою Верховною Радою України 17.07.1997 р., задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, коли здійснюється законний арешт або затримання з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Статтею 30 ч. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 р. передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Судом встановлено, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 29.12.2017 року по справі №522/24606/17 задоволено адміністративний позов ГУ ДМС України в Одеській області до громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_2 Мішу ОСОБА_2 Кажол, ІНФОРМАЦІЯ_1, затримано з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк шість місяців.

Рішенням провідного спеціаліста відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУДМС України в Одеській області, вирішено помістити у Чернігівський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_2 Мішу ОСОБА_2 Кажол, ІНФОРМАЦІЯ_1 для підготовки відповідних документів на виконання Постанови суду від 29.12.2017 року.

Відповідно до акту-прийому передачі іноземця або особи без громадянства від 30.12.2017 року, громадянин ОСОБА_3 ОСОБА_2 Мішу ОСОБА_2 Кажол, ІНФОРМАЦІЯ_1, було передано до Чернігівського пункту тимчасового розміщення іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Згідно довідки на особу від 28.12.2017 року, громадянин ОСОБА_3 ОСОБА_2 Мішу ОСОБА_2 Кажол, ІНФОРМАЦІЯ_1, документ, що посвідчує особу, не має. Інформація про особу за обліками ДМС відсутня.

Відповідно до п. 2.7 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.12., № 353/271/150, зареєстрованої в Мін'юсті 21.05.12р. за № 806/21119, у разі відсутності в іноземця документів, що посвідчують особу, територіальний орган, територіальний підрозділ ДМС, орган СБУ або орган охорони державного кордону України вживають заходів щодо їх ідентифікації та документування (запити до дипломатичних представництв або консульських установ із долученням двох кольорових фотокарток на кожну особу).

У разі відсутності відповіді від компетентних органів країни походження іноземця запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.

ГУ ДМС України в Одеській області зверталося до Почесного консулу Народної Республіки ОСОБА_3 у м. Києві 29.12.2017 року, 03.01.2018 року, 12.06.2018 року з листами з метою ідентифікації особи відповідача, також ГУ ДМС просило підтвердити або спростувати приналежність затриманої особи до громадянства Народної Республіки ОСОБА_3.

Станом на 25.06.2018 року ГУ ДМС України в Одеській області не було отримано відповіді від Почесного консулу Народної Республіки ОСОБА_3 в Україні.

Таким чином, оскільки на даний час неможливо забезпечити примусове видворення відповідача, у зв'язку з тим, що до теперішнього часу інформація від Почесного консулу Народної Республіки ОСОБА_3 в Україні щодо підтвердження факту належності відповідача до громадянства Народної Республіки ОСОБА_3 не надходила, та тим, що він не може бути документований сертифікатом на повернення в країну походження, що в свою чергу не дає можливості виконати рішення про його примусове видворення за межі України.

Відповідно до частини 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більше як вісімнадцять місяців.

У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.

Частиною 11 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.

За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Про продовження строку затримання не пізніш як за п’ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Умовами, за яких неможливо забезпечити примусове видворення, є: відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пункті тимчасового перебування іноземців врегульовано Інструкцією про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 29.02.2016 №141, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.05.2016 №748/28878 (далі - Інструкція).

Пунктом 5 Розділу Х Інструкції передбачено, що звільнення іноземців або осіб без громадянства на підставі рішення суду про скасування рішення про їх затримання або примусове видворення за межі України, або відмову в продовженні строку затримання, що набрало законної сили, здійснюється невідкладно, але не пізніше трьох годин з моменту отримання адміністрацією ПТПІ такого рішення (постанови, ухвали).

Згідно Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 353/271/150 від 23.04.2012р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.05.2012р. за № 806/21119, контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення або рішення про примусове видворення іноземця покладається на територіальні органи, територіальні підрозділи ДМС, органи охорони державного кордону та органи СБУ, які приймали або ініціювали такі рішення.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті наведених вище норм адміністративного законодавства, у зв’язку з неодержанням інформації з країни громадянської належності іноземця, суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_2 Мішу ОСОБА_2 Кажол про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.

З огляду на те, що постановою суду 29.12.2017 року було затримано відповідача та поміщено його у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на шість місяці, який відповідно збігає 29.06.2018 року, то строк затримання громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_2 Мішу ОСОБА_2 Кажол підлягає подовженню терміном на шість місяці, починаючи з 29.06.2018 року.

Статтею 371 КАС України передбачено перелік судових рішень, які виконуються негайно, проте положеннями статті не передбачено негайне виконання рішення суду про продовження строку затримання іноземця законодавством не передбачено.

З огляду на вищевикладене, в цій частині позову суд відмовляє.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2,-14, 19-20, 22, 26, 29, 31, 42, 44, 46, 72-77, 118, 192, 195, ч.1 ст. 205. 211, 227-228, ч.4 ст.229, 241-246, 250, 286, 371 КАС України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд,

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_2 Мішу ОСОБА_2 Кажол про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення – задовольнити частково.

Продовжити строк затримання на шість місяців громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_2 Мішу ОСОБА_2 Кажол, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, починаючи з 29.06.2018 року.

В іншій частині позову – відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк після отримання постанови суду.

Повний текст рішення суду складено 27.06.2018 року.

Суддя: Домусчі Л.В.