Рішення № 74998421, 27.06.2018, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/4987/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальної компанії Одесаобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення вартості недорахованої електроенергії, -

ВСТАНОВИВ :

13 грудня 2017 року, представник позивачів ПАТ «ЕК Одесаобленерго» звернувся до суду з названим позовом, в якому просив суд, стягнути з відповідача на їхню користь заборгованість за недораховану електричну енергію в розмірі 8612,22 грн. та суму судового збору 1600 грн., сплачену заявником при подачі позовної заяви, мотивуючи це перевіркою уповноважених представників позивачів, проведеною 19.02.2016 р. за адресою реєстрації та проживання відповідача : Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка, ж/м «Червоний Хутір», АДРЕСА_1, під час якої було встановлено та виявлено факт порушення ПКЕЕН, затверджених Постановою КМУ від 26.07.1999 р. № 1357, а саме самовільне підключення електроустановок, токоприймачів і електропроводки до електричних мереж енергопостачальника без порушення схеми підключення (неоформлений облік), що було відображено у відповідному Акті про порушення № 033617 від 19.02.2016 р. з підписом відповідача, за наслідками розгляду якого на засіданні комісії по розгляду актів про порушення ПКЕЕН було складено протокол засідання № 55/1 від 29.02.2016 р. з визначенням суми недонарахованої електроенергії у розмірі 10212,22 грн., частину з яких добровільно сплатив відповідач 18.05.2016 р. у розмірі 1600 грн., погодившись з розміром вказаної заборгованості, а отже залишок суми боргу відповідача становить 8612,22 грн.

В судове засідання представниця позивачів не з’явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, особисто під розписку, причини неявки суду не повідомила, надавши до суду письмову заяву, в якій повністю підтримав позов, проханням про слухання справи за її відсутності, не заперечуючи проти ухвалення заочного рішення по справі (а.с. 41,44).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у відповідності до вимог ст.ст. 130,131 ЦПК України, за останньою відомою судові адресою його місця проживання, що підтверджується довідкою ОСОБА_2 України в Одеській області від 27.02.2018 р. про реєстрацію відповідача з 25.07.2005 р. та довідкою Таїровської с/р № 167 від 06.04.2018 р. про реєстрацію та проживання відповідача за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка, ж/м «Червоний Хутір», АДРЕСА_1, поштовими повідомленнями, які повернулися до суду з відмітками листоноші «за закінченням встановленого терміну зберігання», причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву на позов у встановлений судом строк та заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав (а.с. 23,24,36,38,39,45,46).

Згідно зі ст. 280 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного про дату, час та місце судового засідання належним чином і не з’явився в судове засідання без поважних і без повідомлення причин, не подавши відзив на позов, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача, який не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, ухвалити рішення при заочному розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження, що відповідає положенням ст.ст. 191 ч. 2,281 ЦПК України та у відповідності до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, відповідно до якої, учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з’явились в судове засідання без поважних причин.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов’язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз’яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов’язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала суду про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили – є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов’язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин - суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 26 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» - під час судового розгляду, предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Правова позиція ВСУ у справі за № 6-1457цс16 від 09.11.2016 р. наголошує - за змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема - часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Суд встановив, що при здійсненні уповноваженими представниками ПАТ «Одееаобленерго» 19.02.2016 р. перевірки житлового будинку за адресою Одеська область, Овідіопільський район, с. Лиманка, ж/м «Червоний Хутір», АДРЕСА_2, в присутності відповідача, було виявлено факт порушення Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою КМУ від 26.07.99р. № 1357, а саме самовільне підключення електроустановок, токоприймачів і електропроводки до електричних мереж енергопостачальника без порушення схеми підключення (не оформлений облік).

У зв’язку з виявленим порушенням ПКЕЕН, представниками енергопостачальної компанії було складено акт про порушення ПКЕЕН № 033617 від 19.02.2016 р., який особисто підписав відповідач та представники позивачів, погодившись з порушенням, зазначивши в ньому про причини вказаного порушення, а саме у зв’язку з тим, що у вказаному будинку проживала його матір, яка не оформила до кінця правовідносини з позивачами (а.с. 6-10).

Так, 29.02.2016 року, в присутності відповідача, на засіданні комісії по розгляду актів про порушення Правил, складено протокол засідання № 55/1 та визначено суму недорахованої електричної енергії в розмірі 10212,22 грн. з додатком розрахунку кількості недорахованої електроенергії та її вартості № 033617 від 29.02.2016 р., який було здійснено у відповідності до вимог Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, і який було особисто надано відповідачу (а.с. 10-14).

Суд звертає увагу на те, що відповідачем 18.05.2016 року було частково сплачено вартість недорахованої електричної енергії по акту № 033617 від 19.02.2016 року у розмірі 1600 грн., що на думку суду та відповідно до Правової позиції ВСУ у справі за № 6-1457цс16 - свідчить про визнання відповідачем розміру заборгованості.

Таким чином, на сьогоднішній день, сума заборгованості відповідача за недораховану електричну енергію згідно акту про порушення ПКЕЕН № 033617 від 19.02.2016 року складає - 8612.22 грн.

Так, Правилами користування електричною енергією для населення, які регулюють відносини між громадянами (споживачами електричної енергії) та енергопостачальниками, передбачено, що споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергіє^ між споживачем та енергопостачальником (п.3 Правил ).

При чому, самовільне підключення, у розумінні ПКЕЕН, які регулюють відносини між громадянами побутовими споживачами та енергопостачальниками, - споживання електричної енергії без укладення з електропостачальником договору про користування електричною енергією або підключення з порушенням цих правил.

Користування електричною енергією - є споживання електричної енергії з дотриманням споживачем визначених відповідними договорами умов підключення електроустановок споживача до електричних мереж у точці приєднання, умов оплати купованої електричної енергії.

Пунктом 42 Правил передбачено, що споживачі електричної енергії зобов’язані: дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок та побутових електроприладів, забезпечувати збереження приладів обліку і пломб на них у разі розміщення приладу обліку в квартирі або на іншому об’єкті споживача, оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та Правил, надавати розрахункові документи на вимогу представників енергопостачальника для перевірки правильності оплати та відповідності записів у них показанням приладу обліку та інше.

Пунктом 37 Правил енергопостачальнику надано право серед іншого перевіряти справність приладу обліку, знімати показання відповідно до умов договору та проводити обстеження електроустановок споживачів щодо виявлення споживання електричної енергії поза приладами обліку.

Відповідно до п. 53 Правил, у разі виявлення уповноваженими представниками постачальника електричної енергії порушення цих правил на місці виявлених порушень у присутності споживача оформлюється акт про порушення. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недорахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, які необхідно здійснити для усунення виявлених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками енергопостачальника електричної енергії. Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

Відповідно до п. 3.1. Методики, остання застосовується у разі виявлення порушень, передбачених даним пунктом. Розрахунок вартості не облікованої електричної енергії за п.3.3 Методики, здійснюється:

-за добовою величиною розрахункового споживання електричної енергії;

-за тарифами (цінами) для населення, що діяли в період, за який розраховується розмір вартості необлікованої електричної енергії;

-за кількістю днів;

-та з урахуванням різновиду виявленого порушення.

Згідно із п. 37 Правил, енергопостачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущенними споживачем під час користування електричної енергією.

Положеннями п.п. 1.1, 1.2 Правил користування електричної енергією, затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 28 від 31 липня 1996 р. (із змінами та доповненнями), які є загальними та поширюються на всіх споживачів без винятку, визначено, що недорахована електрична енергія - це обсяг електричної енергії, використаний споживачем або переданий транзитом, але не врахований розрахунковими засобами обліку або врахований неправильно.

Вартість електричної енергії, яка нарахована відповідно до акту про порушення Правил - це вартість обсягу електричної енергії спожитої споживачем, але не врахований розрахунковим засобом обліку або врахований не правильно і є безпосередньо вартістю товару - електроенергії, яка відповідно до положень Податкового кодексу України обліковується податком на додану вартість, як здійснення операції з продажу товару та у відповідності до пункту 23 Правил зараховується виключно на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання.

На підставі викладеного, суд дійшов про обґрунтованість, який підтверджений документально і підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,95,133,141,174,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273,280-283 ЦПК України, п.п. 48,53 «Правил користування електричної енергією для населення », затверджених Постановою КМУ від 26.07.1999 р. № 1357 (із змінами та доповненнями), суд, -

ВИРІШИВ :

1.Позов Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальної компанії Одесаобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення вартості недорахованої електроенергії – задовольнити ;

2.Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН № НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» (р/р: 2603130123777 в Філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» , код ЄДРПОУ 00131713) - заборгованість за недораховану електричну енергію в розмірі 8612,22 грн. ;

3.Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН № НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» (п/р: 26005012300265, ПАТ «Перший ОСОБА_3» м. Одеса, МФО 300506, код ЄДРПОУ 00131713) - суму судового збору 1600 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 27.06.2018 р.

Суддя Гандзій Д.М.