Рішення № 74998385, 27.06.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

____МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ____

Справа №521/21653/17

Пр. №2/521/1581/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.,

при секретарі – Пасічник О.Е.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської Нової Біржі, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Четверта Одеська державна нотаріальна контора про визнання правочину дійсним, визнання права власності в порядку спадкування,

встановив:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, уточненим у подальшому до Одеської Нової Біржі, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа: Четверта Одеська державна нотаріальна контора Одеської міської ради, посилаючись на те, що йому та його матері ОСОБА_5 належала на праві власності на підставі договору купівлі – продажу від 19 вересня 1997 року в рівних частках квартира №19, що розташована по вул. М’ясоєдовська, 7, в м. Одесі. При житті, а саме 06 березня 2008 року за реєстровим №1-749 ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений Восьмою одеською державною нотаріальною конторою, яким все своє майно заповіла своєму сину ОСОБА_1, який є відповідачем у справі.Позивач зазначав, що у зв’язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на ? частину квартиру №19, по вул. М’ясоєдовській, 7, в м. Одесі, державним реєстратором прав на нерухоме майно юридичного департаменту Одеської міської ради йому було відмовлено в державній реєстрації його права власності на вказану квартиру.

26 січня 2015 року ОСОБА_5, померла. Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді ? частини квартири №19, по вул. М’ясоєдовська, 7, в м. Одесі, яка належала померлій на праві власності на підставі договору купівлі – продажу від 19 вересня 1997 року, який був укладений на Одеській Новій Біржі, та 14 жовтня 1997 року зареєстрований в Одеському міському бюро інвентаризації під №140 стр. 179 кн. 181 пр. Спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_1

Вказував, що на момент відкриття спадщини він є пенсіонером, непрацездатною особою, а тому має право на обов’язкову частку у спадщини, що складає 1/6 частину квартири №19, по вул. М’ясоєдовській, 7, в м. Одесі.

Стверджував, що в установлений законом строк він звернувся до державного нотаріуса Четвертої одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, де була заведена спадкова справа щодо майна ОСОБА_5, померлої 26 січня 2015 року.

17 жовтня 2017 року державним нотаріусом Четвертої одеської державної нотаріальної контори йому було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину на обов’язкову частку в спадщині.

Посилаючись на порушення своїх прав, позивач просив суд визнати, що померлій ОСОБА_5 на час смерті, а саме на 26 січня 2015 року належала на праві власності ? частина квартири №19, по вул. М’ясоєдовська, 7, в м. Одесі; визнати за ним право власності на ? частину квартири №19, по вул. М’ясоєдовська, 7, в м. Одесі, яку він придбав за договором купівлі-продажу від 19 вересня 1997 року; визнати за ним право власності на обов’язкову частку у спадщині, що складає 1/6 частину квартири №19, по вул. М’ясоєдовська, 7, в м. Одесі.

Представник позивача, діюча на підставі довіреності від 27 березня 2015 року в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити (а.с. 46).

Відповідачі: представник Одеської Нової Біржі, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилися, про час і місце судового засідання повідомлялися відповідно до ст. 128 ЦПК України (а.с. 117, 118).

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник Четвертої Одеської державної нотаріальної конторив судове засідання не з’явилися, про час і місце судового засідання повідомлялися відповідно до ст. 128 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою 84 книги шостої ЦК України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

Встановлено, що батьками ОСОБА_1 були: (російською) ОСОБА_6 та (російською) ОСОБА_7, які перебували в зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу у них народилося троє дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.10).

З матеріалів справи вбачається, що 19 вересня 1997 року (російською) ОСОБА_7 та позивач (російською) ОСОБА_11 придбали за договором купівлі-продажу від 19 вересня 1997 року, який був укладений на Одеській Новій Біржі в рівних частках квартиру №19, що розташована по вул. М’ясоєдовська, 7, в м. Одесі, 14 жовтня 1997 року право власності останніх на вказану квартиру було зареєстровано належним чином в Одеському міському бюро інвентаризації під №140 стр. 179 кн. 181 пр. (а.с. 8-9-9 звор.).

Встановлено, що при житті, а саме 16 грудня 2005 року ОСОБА_5 оформила заповіт, яким усе своє майно заповіла ОСОБА_12, відповідачу у справі (а.с. 55 звор.).

26 січня 2015 року ОСОБА_5, померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 12).

З матеріалів справи вбачається, що в свідоцтві про народження позивача його прізвище зазначено (російською) «Орфеев», його матері (російською) «Орфеева», однак у паспорті громадянина України позивача, виданого 12 травня 2005 року Приморським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області його прізвище зазначено як «Орфєєв» (а.с. 61).

Крім того, згідно наявного в матеріалах справи заповіту від 16 грудня 2005 року, вбачається, що він оформлений «Орфеєвою Зінаїдою Олександрівною», ІНФОРМАЦІЯ_4, свідоцтво про смерть від 11 березня 2015 року видане на ім'я «Орфеєвої Зінаїди Олександрівни» (а.с. 103, 106).

Суд вважає, що розбіжності в написанні прізвища позивача та його матері у свідоцтві про народження позивача, в його паспорті громадянина України та в заповіті виникли в результаті перекладу прізвища з російської на українську мову.

Суд вважає доведеним факт того, що ОСОБА_5 є матір’ю позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_12, вказаний факт не заперечувався сторонами у справі.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина у вигляді ? частини квартири №19, по вул. М’ясоєдовська, 7, в м. Одесі.

Спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5 є ОСОБА_12, який прийняв спадщину після смерті матері, шляхом звернення з заявою про прийняття спадщини до державного нотаріуса (а.с. 51)

Встановлено, що позивач ОСОБА_1є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням (а.с. 11).

Оскільки, позивач на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 був пенсіонером, то він має право на обов’язкову частку у спадщині.

Судом встановлено, що 26 березня 2015 року позивач звернувся до державного нотаріуса Четвертої одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 (а.с.51 звор.).

Постановою державного нотаріуса Четвертої одеської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 17 жовтня 2017 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на обов’язкову частку у спадщині у зв’язку з не наданням правовстановлюючих документів на спадкове майно (а.с.13).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно, Юридичний департамент Одеської міської ради, Одеської області від 19 серпня 2017 року №36702606 позивачу також було відмовлено у державній реєстрації права власності, у зв’язку з не поданням правовстановлюючих документів на спадкове майно (а.с.15).

З пояснень представника позивача в судовому засіданні вбачається, що оригінал договору купівлі-продажу квартири від 19 вересня 1997 року, який був укладений на Одеській Новій Біржі на квартиру АДРЕСА_1, був загублений, а дублікат вказаного договору отримати не можливо.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_5 на час смерті належала на праві власності ? частина квартири АДРЕСА_2, інша частина вказаної квартири належала на праві власності позивачу.

Факт належності ОСОБА_5 на праві власності ? частини квартири АДРЕСА_1, сторонами не заперечується.

Крім того, відповідачем не заперечувався також факт того, що позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19 вересня 1997 року, належить ? частина квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, що була їм придбана за договором купівлі-продажу від 19 вересня 1997 року є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Частиною п’ятої статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов’язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації (ст.1299 ЦК України).

Згідно ч.2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов’язкової реєстрації таких прав.

За таких обставин, суд вважає доведеним факт того, що ОСОБА_5 на праві власності належала ? частина квартири АДРЕСА_1.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Оскільки після смерті ОСОБА_5 сторони прийняли спадщину, то в силу ст. 1268 ЦК України у них виникло право володіння та користування спадковим майном.

Відповідно до правової позиції у справі за №6-164 цс12 в спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України (Постанова Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 23 січня 2013 року)

Судом встановлено, що позивач не має можливості оформити своє право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2, оскільки не може отримати дублікат договору купівлі-продажу за яким придбав вказану частину квартири, а також не може оформити своє право власності на обов’язкову частину спадщини, а саме на 1/6 частину квартири №19, по вул. М’ясоєдовська, 7, в м. Одесі.

Відповідно до ст. 25 ЦК України – здатність мати цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті.

Цивільною дієздатністю фізичної особи визнається її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також своїми діями набувати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та відповідати в разі їх невиконання.

Отже, право на отримання документу про право власності померлої на ? частину спірної квартири, земельну ділянку, має особа, яка є власником даного майна, тобто дане право нерозривно пов’язане з особою спадкодавця, тому після її смерті спадкоємець не має можливості отримати правовстановлюючий документ на спадкове майно в позасудовому порядку.

Відповідно до п.1 глави 8 розділу 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам законодавства України.

Відсутність належним чином оформленого правовстановлюючого документі щодо права власності померлої на частину спірної квартири, позбавляє позивача можливості його надати нотаріусу для оформлення свідоцтва про право на обов’язкову частину спадщини, а саме на 1/6 частину квартири №19, по вул. М’ясоєдовська, 7, в м. Одесі.

Відповідно до норм ч.1,5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання за ним права власності на обов’язкову частину спадщини, а саме на 1/6 частину квартири №19, по вул. М’ясоєдовська, 7, в м. Одесі, підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки судом достовірно встановлено, що померлій ОСОБА_5 належала на праві власності ? частина квартири №19, по вул. М’ясоєдовська, 7, в м. Одесі.

Тому у суду є всі підставі для задоволення позовних вимог позивача, оскільки він своєчасно прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5

Зважаючи на вимоги закону, щодо розумності строку розгляду цивільних справ, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній доказами.

Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Судовий збір у справі складає 1280,00 грн., що сплачений позивачем у повному обсязі при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 386, 392, 1235, 1241, 1261, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст. 12,13, 81, 259, 264, 268, 273, 280, 284, 354 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Одеської Нової Біржі, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Четверта Одеська державна нотаріальна контора про визнання правочину дійсним, визнання права власності в порядку спадкування – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири №19, що розташована по вул. М’ясоєдовська, 7, в м. Одесі, загальною площею 50,9 кв.м., житловою площею 33,7 кв.м.

Визначити, що ОСОБА_5, яка померла 26 січня 2015 року належала на праві власності ? частина квартири №19, що розташована по вул. М’ясоєдовська, 7, в м. Одесі, загальною площею 50,9 кв.м., житловою площею 33,7 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за заповітом на обов’язкову частку у спадщині, а саме на 1/6 частину квартири №19, що розташована по вул. М’ясоєдовська, 7, в м. Одесі, загальною площею 50,9 кв.м., житловою площею 33,7 кв.м.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 27 червня 2018 року.

Суддя О.М. Сегеда