Рішення № 74998376, 26.06.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/7075/18

Провадження №2/521/2992/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя – Плавич І.В.,

секретар судового засідання – Коваль Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 про позбавлення права користування жилим приміщенням, –

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ТОВ «Фінансова компанія Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 про позбавлення права користування жилим приміщенням.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги та пояснюючи підстави звернення до суду, представник позивача вказував, що на підставі іпотечного договору ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» є власником квартири АДРЕСА_1.

Крім того, за вказаною адресою, зокрема, зареєстрована та проживає – ОСОБА_1.

Позивач свідчить, що відповідач ОСОБА_1 без належної правової підстави проживає у зазначеній квартирі. У зв’язку з викладеними обставинами та з огляду на те, що ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» позбавлено можливості вільно користуватись та розпоряджатись вказною квартирою, представник позивача звернувся в суд з даним позовом, в якому просив визнати ОСОБА_1 надію Іванівну такою, що втратила право користування жилим приміщенням у вигляді квартири АДРЕСА_2.

Представник ТОВ «Фінансова компанія Дніпрофінансгруп» у відкрите судове засідання не з’явився, але від особи надійшла заява про підтримання позову у повному обсязі та розгляд справи за відсутності сторони в порядку ст. 211 ч. 3 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з’явилася, про час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином, причини неявки суду невідомі.

Згідно ст. 280 ч.1 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на неявку відповідача по даній цивільній справі, врахувавши позицію сторони позивача, суд зважав можливим розглядати справу в заочному порядку.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторони позивача, дослідивши відповідний позов, письмові докази, що були представлені суду, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами, належну правову оцінку, суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову – виходячи з наступного.

Під час судового розгляду справи було встановлено, що 18 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» (Іпотекодержателем) та ОСОБА_2 (Іпотекодавцем), який є майновим поручителем за Боржника - ОСОБА_3, було укладено іпотечний договір. Відповідно до п.1.1 вказаного договору, даний договір забезпечує виконання Боржником зобов'язань, що випливають з укладеного ним з Іпотекодержателем Кредитного договору №0054/08/08-КЕ від 18 квітня 2008 року. Іпотекодавець надає в іпотеку належне йому майно на праві власності, а саме: квартира №22, що знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Генерала Петрова, будинок 45.

04 жовтня 2017 року між ПАТ «БАНК ФОРУМ» (Первісний Іпотеко держатель) та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (Новий Іпотекодержатель) було укладено договір про відступлення права вимоги. За цим договором, Первісний Іпотекодержатель відступає, а Новий Іпотекодержатель набуває прав Первісного Іпотекодержателя, належних Первісному Іпотекодержателю згідно Кредитного договору №0054/08/08-КЕ від 18 квітня 2008 року та іпотечного договору від 18 квітня 2008 року, укладеного між Первісним Іпотекодержателем та ОСОБА_2.

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №106584221 від 07 лютого 2017 року, квартира №22, що знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Генерала Петрова, будинок 45, належить на праві власності ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».

Згідно довідки від 4158 (виписка з домової книги) в даній квартирі проживають ОСОБА_2 (не зареєстрований) та ОСОБА_1 (зареєстрована).

Також, відповідно до довідки Відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області №06/133/18 за адресою: АДРЕСА_3, зареєстрована ОСОБА_1

Як регламентує ст. 29 ч.1 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно ст. 317 ч.ч.1,2 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

В силу ст. 321 ч.1 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як чітко регламентує ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Згідно із ст. 47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За змістом ст. 16 ЦК, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок і частину будинку, квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відтак за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України суд доходить висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жилого приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЖК УРСР, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, встановлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Згідно із ч. З ст. 116 ЖК УРСР, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Стаття 150 ЖК УРСР закріплює, що власник будинку, частини будинку, квартири, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд, а саме: продавати, дарувати, заповідати, здавати і оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому.

Як вбачається із матеріалів, між позивачем та відповідачем жодних договорів не укладалось, в тому числі, договору найму жилого приміщення. Отже, у відповідача відсутні будь-які правові підстави володіння та користування квартирою №22, що знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Генерала Петрова, будинок 45.

За ст. 40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за виселенням наймачів та їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові №6-92цс15 від 27 травня 2015 року, передбачений статтею 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядженням своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

Таким чином, ураховуючи викладене, а також на підставі встановлених судом фактів, ОСОБА_1 втратила право користування відповідним житловим приміщенням.

Як зазначає ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація – внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку; зняття з реєстрації – внесення інформації про зняття з реєстрації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання з урахуванням вимог, визначених частиною одинадцятою статті 6 цього Закону.

Як роз’яснює ст. 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», орган реєстрації здійснює: формування та ведення Реєстру територіальних громад; реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці; передачу інформації та/або внесення у встановленому законом порядку відомостей про реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування до Єдиного державного демографічного реєстру.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням у вигляді квартири АДРЕСА_4.

Відповідно до ст. 141 ч.1 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме: суму оплаченого судового збору – у розмірі 1762,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 281, 282, п.п. 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 про позбавлення права користування жилим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням у вигляді квартири АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» суму оплаченого судового збору в розмірі 1762,00 гривень.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повні відомості про сторін та інших учасників справи згідно статті 265 ч.5 п.4: ЦПК України:

Позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», 49089, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Чечелівський район, вул. Автотранспортна, 2, офіс 205, код ЄДРПОУ 40696815.

Відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 65072, АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1.

Головуючий: