Рішення № 74998178, 26.06.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/9822/18

Провадження №4-с/522/90/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«26» червня 2018 року місто ОСОБА_1

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді - Целуха А.П.,

при секретарі судового засідання - Корнієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги ОСОБА_2 на дії Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області про визнання незаконною та скасування постанови, зняття арешту та заборони відчуження,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018року ОСОБА_2звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси із скаргою на дії Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області про визнання незаконною та скасування постанови, зняття арешту та заборони відчуження. В обґрунтування скарги зазначав, що на виконанні в Малиновському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції знаходився виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості. Зазначав, що при відкритті виконавчого провадження державний виконавець наклав арешт на все майно та заборонив його відчуження постановою від 26серпня 2014 року ВП44517562, номер запису про обтяження: 7050058 (спеціальний розділ); постановою від 02квітня 2013 року ВП №36935978, номер запису про обтяження: 635771 (спеціальний розділ); постановою від 06жовтня 2016 року про арешт майна боржника , серія та номер: 52592167, номер запису про обтяження: 17711935 (спеціальний розділ). Вказував, що актами законодавства України не передбачено та не надано державному виконавцю повноважень накладати арешт на майно з метою забезпечення виконання виконавчого документу тобто безстрокового його збереження шляхом заборони йогб відчуження, оскільки це суперечить загальним засадам та завданням здійснення виконавчого провадження

Заявник вважає, що оскаржувані постанови винесені із порушенням норм матеріального права, у зв’язку з чим просив суд постановити ухвалу, якою визнати незаконною та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП44517562, виданий 26 серпня 2014року, видавник: Перший Малиновський ВДВС ОМУЮ; зняти арешт на все майно та заборону на його відчуження, накладений постановою від 26 серпня 2014 року по виконавчому провадженню №44517562 Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, номер запису про обтяження: 7050058 (спеціальний розділ); визнати незаконною та скасувати постанову, про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та номер: ВП№36935978, виданий 02 квітня 2013року, видавник: Перший Малиновський ВДВС ОМУЮ; зняти арешт на все майно та заборону на його відчуження, накладений постановою від 02 квітня 2013 року по виконавчому провадженню №36935978 Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, номер запису про обтяження: 635771 (спеціальний розділ); визнати незаконною та скасувати постанову, про арешт майна боржника , серія та номер: 52592167, виданий 06 жовтня 2016року, видавник: старший державний виконавець Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1; зняти арешт на все майно, накладений постановою від 06 жовтня 2016 року по виконавчому провадженню серія та номер: 52592167 Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1, номер запису про обтяження: 17711935 (спеціальний розділ).

Представник ОСОБА_2 у судове засідання з розгляду скарги не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Раніше надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, згідно якої вимоги скарги підтримав, просив її задовольнити.

Представник заінтересованої особи: Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області у судове засідання з розгляду скарги не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Окрім зазначеного, заінтересованою особою не було надано до суду належним чином завірені копії матеріалів відповідних виконавчих проваджень для дослідження в судовому засіданні, які були витребувані ухвалою суду від 14 червня 2018року.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.449 ЦПК скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця може бути подана до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Судом встановлено, що виконанні в Малиновському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції знаходився виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна встановлено, що при відкритті виконавчого провадження державний виконавець наклав арешт на все майно ОСОБА_2 та заборонив його відчуження постановою від 26серпня 2014 року ВП44517562, номер запису про обтяження: 7050058 (спеціальний розділ); постановою від 02квітня 2013 року ВП №36935978, номер запису про обтяження: 635771 (спеціальний розділ); постановою від 06жовтня 2016 року про арешт майна боржника, серія та номер: 52592167, номер запису про обтяження: 17711935 (спеціальний розділ).

Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цимЗаконом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятимивідповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗакону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 6, 11 Закону України ««Про виконавче провадження», державний виконавець зобов’язаний: використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; вживати передбачені законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

У відповідності до ч.1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

З постанови про накладення арешту випливає, що державний виконавець виніс її на підставі частини першої статті 57 Закону.

Ч. 7 ст. 57 Закону передбачено, що вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації проводиться у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше, ніж через п’ять днів після накладання арешту.

При таких обставинах, з наведених вище норм Закону України «Про виконавче провадження» випливає, що у випадку відмови боржника здійснити або ж здійснювати виплату заборгованості за виконавчим листом чи сплати періодичних платежів, обов’язок виконання якого випливає з виконавчого документу, державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, шляхом накладання арешту, вилучення його в боржника та здійснити його реалізацію з метою виконання виконавчого документу.

При таких обставинах та з огляду на мету виконавчого провадження, державний виконавець накладає арешт на майно виключно з метою його подальшої обов’язкової реалізації.

Однак, державний виконавець наклавши арешт на майно не мав та не має на меті реалізовувати її, а лише наклав його з метою забезпечення виконання виконавчого документу. Згідно з положення частини сьомої статті 57 Закону, державний виконавець після накладання арешту майна зобов’язаний встановити строк вилучення та наступної передачі на реалізацію арештованого майна, чого не було здійснено державним виконавцем.

Таким чином, актами законодавства України не передбачено та не надано державному виконавцю повноважень накладати арешт на майно з метою забезпечення виконання виконавчого документу, тобто безстрокового його збереження шляхом заборони його відчуження, оскільки це суперечить загальним засадам та завданням здійснення виконавчого провадження та положенню статей 52, 57 Закону України «Про виконавче провадження», яким чітко передбачено, що арешт накладається виключно з метою збереження майна для його вилучення та подальшої реалізації, а тому державний виконавець зобов’язаний був встановити строк такого вилучення та подальшої його реалізації, який тісно пов'язаний з постановою про арешт майна та перебіг такого строку починається з моменту її винесення.

Крім того, ч. 2 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Державний виконавець не перевірив наявність коштів у боржника.

Законом України «Про виконавче провадження» передбачено відповідний порядок звернення стягнення на майно боржника, яким встановлено, що стягнення за виконавчим документом в першу чергу звертається на кошти, а у випадку відсутності грошових коштів, звертається стягнення на інше майно, при цьому боржник попередньо має право вказати на ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу, і як наслідок державний виконавець визначає остаточну черговість звернення стягнення на майно боржника, накладаючи на нього арешт з метою подальшої його реалізації.

Крім цього відповідно до ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт лише у межах суми стягнення за виконавчим документом.

Встановлено, що оскаржувані постанови були винесені без вжиття у повному обсязі виконавчих дій, передбачених нормами Закону України «Про виконавче провадження», та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, вчинивши виконавчі дії у обсязі, зазначеному у оскаржуваних постановах державний виконавець проігнорував вимоги Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином суд вважає за необхідне визнати оскаржувані постанови неправомірними і скасувати їх, знявши арешт з майна боржика (поновити порушене право заявника).

Керуючись ст.ст. 450,451,453,459, ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_2 на дії Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області про визнання незаконною та скасування постанови, зняття арешту та заборони відчуження - задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП44517562, виданий 26 серпня 2014року, видавник: Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

Зняти арешт на все майно та заборону на його відчуження, накладений постановою від 26 серпня 2014 року по виконавчому провадженню №44517562 Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, номер запису про обтяження: 7050058 (спеціальний розділ).

Визнати неправомірною та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та номер: ВП№36935978, виданий 02 квітня 2013року, видавник: державний виконавець Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3.

Зняти арешт на все майно та заборону на його відчуження, накладений постановою від 02 квітня 2013 року по виконавчому провадженню №36935978 Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, номер запису про обтяження: 635771 (спеціальний розділ).

Визнати неправомірною та скасувати постанову про арешт майна боржника, серія та номер: 52592167, виданий 06 жовтня 2016року, видавник: старший державний виконавець Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4.

Зняти арешт на все майно, накладений постановою від 06 жовтня 2016 року по виконавчому провадженню серія та номер: 52592167 Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1, номер запису про обтяження: 17711935 (спеціальний розділ).

Повний текст ухвали складений 26 червня 2018року.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Особи, які не були присутні при проголошенні ухвали можуть її оскаржити протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання.

ГОЛОВУЮЧИЙ А.П. ЦЕЛУХ