Рішення № 74997134, 26.06.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/513/18

Провадження №: 2/755/1046/18

"26" червня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

судді Шевченко В.М.,

за участю секретаря судового засідання Зимницької М.Е..,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань № 2 Дніпровського районного суду м. Києва у порядку загального позовного провадження

цивільну справу № 755/513/18

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРАЇНА» (Відповідач 1),

Публічного акціонерного товариства Банк «Морський» (Відповідач 2),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача 2, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання договору іпотеки недійсним,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача 2 - Лобань Д.М.,

представника третьої особи - Музичук Л.В.,

У С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просив визнати недійсним договір іпотеки, серія та номер: 298 від 07.02.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Кузьменко Н.П., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «Україна» (далі - ТОВ «ТД «Україна») та Публічним акціонерним товариством Банк «Морський» (далі - ПАТ Банк «Морський»), а також позивач просить суд в рахунок часткового погашення боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «Україна» перед ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 16.02.2012 року, розмір якої станом на 08.12.2017 року становить 10 203 970,23 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки - фруктосховище і трансформаторну підстанцію № 7708, яке розташоване за адресою: м. Севастополь, Балаклавський район, АДРЕСА_2, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «Україна», шляхом продажу вказаного майна з публічних торгів за початковою ціною не нижче 1 933 580,00 грн.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що 31.10.2011 року між громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_7 та ТОВ «ТД 2Україна» укладено договір про отримання завдатку, згідно статті 1 якого сторони зобов'язались укласти договір купівлі-продажу майна на наступних умовах: ціна продажу об'єкта 4 000 000,00 грн., що еквівалентно 500 000,00 доларів США. Порядок оплати сторони перебачили у пункті 1.3 Договору завдатку шляхом розстрочення платежу згідно з графіком. На виконання умов Договору завдатку сторонами 16.02.2012 року укладений Договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Кузьменко Н.П. Згідно п. 1.1 Договору купівлі-продажу ОСОБА_1 продано, а ТОВ «ТД «Україна» придбано нерухоме майно: фруктосховище і трансформаторну підстанцію № 7708, яке розташоване за адресою: м. Севастополь, Балаклавський р-он, АДРЕСА_2. Згідно п. 2.1 Договору купівлі-продажу, продаж об'єкта здійснюється в розмірі 3 264 000,00 грн., що еквівалентно 408 000,00 доларів США, з яких 954 880,00 грн., що еквівалентно 119 360,00 доларів США, покупець оплатив продавцю до укладення Договору купівлі-продажу; наступні платежі здійснюються за встановленим графіком. Разом з тим, відповідачем ТОВ «ТД «Україна» не виконано умови Договору купівлі-продажу від 16.02.2012 року, у зв'язку з чим заборгованість ТОВ «ТД «Україна» перед позивачем становить 331 250,00 доларів США, що станом на 08.12.2017 року еквівалентно 8 983 288,99 грн., яку позивачем включено до предмету спору з урахуванням 3% річних у розмірі 1 220 681,24 грн. Таким чином, позивачем розраховано загальну суму заборгованості з боку відповідача ТОВ «ТД «Україна» за Договором купівлі-продажу від 16.02.2012 року у розмірі 10 203 970,23 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, яким позивачем визнано об'єкт продажу, шляхом його продажу за рішенням суду на прилюдних торгах за початковою ціною не нижче 1 933 580,00 грн.

Крім того, 19.09.2017 року позивачем через межу інтернет був виявлений факт наявності спору щодо нерухомого майна між відповідачем ТОВ «ТД «Україна» та третьою особою, щодо якого наявне «рішення Арбітражного суду міста Севастополя від 03.02.2015 року», яким у рахунок погашення заборгованості ТОВ «Далма-Агро» перед ПАТ «Севастопольський Морський банк» звернуто стягнення на спірне нерухоме майно, що на праві власності належить ТОВ «ТД «Україна». У зв'язку із виявленням зазначених обставин, 19.09.2017 року позивач отримав Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої убачається, що 07.02.2013 року між ТОВ «ТД «Україна» та ПАТ «Банк «Морський» укладено договір іпотеки № 298, відповідно до якого відповідач ТОВ «ТД «Україна» передав в іпотеку спірне нерухоме майно відповідачу ПАТ «Банк «Морський». Однак позивач вважає, що договір іпотеки № 298 від 07.02.2013 року між ТОВ «ТД «Україна» та ПАТ «Банк «Морський» є недійсним, оскільки такий правочин вчинено без згоди позивача як первинного іпотекодержателя, з огляду на те, що відповідачем ТОВ «ТД «Україна» не в повному обсязі погашено заборгованість перед позивачем як первинним кредитором за Договором купівлі-продажу від 16.02.2012 року, об'єктом якого є спірне нерухоме майно: фруктосховище і трансформаторна підстанція № 7708 ( м. Севастополь, Балаклавський р-он, АДРЕСА_2), незаконно передане ТОВ «ТД «Україна» в іпотеку ПАТ «Банк «Морський». (Том 1 а.с. 54-65)

02.02.2018 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Україна», Публічного акціонерного товариства Банк «Морський» про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання договору іпотеки недійсним, та постановлено порядок проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження. (Том 1 а.с. 99-101)

02.02.2018 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва на підставі заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_8, яку задоволено частково, накладено арешт на: Реєстраційний номер об'єкта нерухомості: НОМЕР_1; Об'єкт нерухомого майна: будівлі та споруди фруктосховища, об'єкт житлової нерухомості: ні; Опис об'єкта: опис: фруктосховище А, заг. площа 4 602,1 кв.м.; прибудова, а; навіс, а1; навіс, а2; сходи, -; сходи, -; сходи, -; вагова, Б, заг. площа 29,00 кв.м.; навіс, б; будівля прохідної, В, заг. площа 61,90 кв.м.; убиральня, Г; склад, Д, заг. площа 65,00 кв.м.; огородження, -; замощення, -; Адреса: м. Севастополь, Балаклавський р-он, АДРЕСА_2.

Застосовано зустрічне забезпечення шляхом зобов'язання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (125414, Російська Федерація (Росія), АДРЕСА_1, податковий номер: НОМЕР_2), внести на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва грошові кошти в сумі 96 679,00 грн. (дев'яносто шість тисяч шістсот сімдесят дев'ять грн. 00 коп.) у десятиденний строк з дня постановлення ухвали. (Том 1 а.с. 102-106; 131-136)

06.03.2018 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва до участі у розгляді справи залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні ПАТ Банк «Морський» (Том 1 а.с. 166-168).

16.04.2018 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «Україна», Публічного акціонерного товариства Банк «Морський», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача_2, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання договору іпотеки недійсним закрито в частині заявлених вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «Україна», Публічного акціонерного товариства Банк «Морський» про визнання недійсним договору іпотеки, серія та номер: 298 від 07.02.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Кузьменко Н.П., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «Україна» 74621, Херсонська обл.., Горностаївський р-н, село Ольгине, пров. Шкільний, б. 6, ідентифікаційний код юридичної особи 3226729) та Публічним акціонерним товариством Банк «Морський» (99001, Україна, м. Севастополь, вул. Брестська, будинок 18, корпус А, ідентифікаційний код юридичної особи 20748213).

Закрито підготовче провадження в частині заявлених позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «Україна», Публічного акціонерного товариства Банк «Морський», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача_2, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про звернення стягнення на предмет іпотеки на фруктосховище і трансформаторну підстанцію № 7708, яке розташоване за адресою: м. Севастополь, Балаклавський район, АДРЕСА_2, що належить на праві власності ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРАЇНА» (74621, Херсонська обл., Горностаївський район, село Огильне, пров. Шкільний, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 3226729), та призначено до судового розгляду по суті цивільну справу в цій частині заявлених позовних вимог. (Том 2 а.с. 169-173)

Представником позивача ОСОБА_8 в апеляційному порядку було оскаржено ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 16.04.2018 року в частині закриття провадження у справі. (Том 3 а.с. 29-32)

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 17.05.2018 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_8 задоволено, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 16.04.2018 року скасовано, а справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції. (Том 3 а.с. 50-53)

Всі клопотання та заяви сторін, подані ними на стадії підготовчого провадження, судом розглянуто та постановлено ухвали, які внесено до протоколів судових засідань.

Підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду ухвалою суду від 20.06.2018.

25.06.2018 до суду від представника позивача ОСОБА_8 шляхом відправлення електронною поштою надійшла заява про виклик свідків, зокрема ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Крім цього, 26.06.2018 суду подано власноруч підписану заяву представника позивача ОСОБА_11, яка скерована суду на підставі ст. 93 ЦПК України та датована 06.05.2018, в заяві міститься перелік запитань ТОВ «ТД «Україна».

Судом залишено без розгляду подані заяви в силу положень ч. 2 ст. 222 ЦПК України, оскільки представник позивача ОСОБА_8 не вказав та не надав суду докази на підтвердження наявних поважних причин, з яких подані заяви не були заявлені в підготовчому провадженні.

Водночас відразу після відкриття судового засідання судом було поставлено запитання ОСОБА_8 стосовно причин відсутності його як представника у підготовчому засідання 20.06.2018, на що він пояснив, що був обізнаний із призначенням судом засідання, проте він до останнього не знав, чи буде присутнім, а тому відповідну заяву направити суду не зміг, зв'язатися телефоном із секретарем також.

На запитання суду про те, чи обізнаний ОСОБА_8 із процесуальними рішеннями, прийнятими судом 20.06.2018 та 21.06.2018, він надав стверджувальну відповідь, проте в подальшому при пояснення причин неподання вчасно клопотань, намагався спростувати це.

Крім цього, суд критично оцінює дату зазначення ОСОБА_11 у заяві дати - 06.05.2018, оскільки ця заява подана суду 26.06.2018, про що міститься реєстраційний штамп вхідної судової кореспонденції, а сам ОСОБА_11 був присутній у підготовчому засіданні 06.06.2018 під час розгляду питання про відвід судді Шевченко В.М., жодного клопотання він як представник суду не надав.

Також, за правилом ч. 1 ст. 93 ЦПК України сторона позивача має право поставити не більше 10 запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи, в позовній заяві. При поданні позову сторона позивача не застосувала процесуальну можливість письмового опитування учасників справи. Клопотання про поновлення процесуальних строків із обґрунтуванням причин їх поновлення до заяв не додано.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_8, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, що містить зміст позовної заяви та письмові пояснення на відзив на позовну заяву, долучені до матеріалів справи. (Том 2 а.с. 12-15; 24-32) Додатково пояснив суду, що на час вчинення договору завдатку законодавством не було передбачено реєстрацію такого виду договору, нотаріальне посвідчення також не вимагалося. Даний договір завдатку є договором іпотеки, а тому ТОВ «ТД «Україна» без згоди ОСОБА_1 як іпотекодавця не могло вчиняти жодних дій.

Представники відповідача ТОВ «ТД «Україна» - Брит В.М., Марченко О.С., у судове засідання не з'явилися, надали суду заяву від 2.06.2018 про розгляд справи без їх участі, просили залишити позовні вимоги без задоволення в повному обсязі, при судовому розгляді просили врахувати доводи на спростування позовних вимог з підстав, що містить письмовий відзив на позовну заяву та доповнення до відзиву на позовну заяву, надано суду на стадії підготовчого провадження (Том 1 а.с. 211-212; 235-236; Том 2 а.с. 81-86, Том 3 а.с. 98)

Представник відповідача ПАТ Банк «Морський» - Лобань Д.М., в судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі, підтримав необхідність застосування до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності, заявлену представниками ТОВ «ТД «Україна», вказав на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог в силу норм, чинних на час укладення правочину від 31.10.2011, звернув увагу суду, що договір не зареєстровано та нотаріально не посвідчено, що є обов'язковим для такого правочину за нормами, чинними на час його укладення. Неодноразово вказував суду на процесуальну поведінку представника позивача ОСОБА_8, який постійно подавав суду безліч необґрунтованих клопотань, що, на думку Лобаня Д.М., свідчило про зловживання стороною своїми правами та затягування розгляду справи. Просив врахувати доводи, викладені у відзиві (Т. 1, а.с. 205-210).

Представник третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Музичук Л.В., в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі з підстав, що містять письмові пояснення, долучені до матеріалів справи. (Том 2 а.с. 96-99; 120-122)

Вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_8, відповідача ПАТ Банк «Морський» - Лобань Д.М., представника третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Музичук Л.В., дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Згідно положення частини 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Перш за все, необхідно зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов'язки, які покладаються на них за договором.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, крім договорів, цивільні права та обов'язки виникають також з актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 31.10.2011 року у м. Севастополь ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_7, що діє на підставі довіреності від 10.10.2011 року, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Україна», в особі директора ОСОБА_9, підписали договір про отримання завдатку, яким сторони зобов'язались у строк до 01.05.2012 року укласти договір купівлі-продажу майна, а саме: фруктосховище і трансформаторну підстанцію № 7708, яке розташоване за адресою: м. Севастополь, Балаклавський р-он, АДРЕСА_2.

Згідно з п. 3 Договору, в забезпечення своїх зобов'язань, передбачених п. 1 даного Договору, покупець ТОВ «ТД «Україна» передав у якості завдатку, а продавець ОСОБА_1 прийняв в якості завдатку, грошові кошти в сумі 468 000,00 грн., що еквівалентно 58 500,00 доларів США. (Том 1 а.с. 66)

16.02.2012 року ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_7, що діє на підставі довіреності від 10.10.2011 року, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Україна», в особі директора ОСОБА_9, підписали договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Кузьменко Н.П., зареєстрований в реєстрі за № 249, предметом якого є продаж нерухомого майна: а саме: фруктосховище і трансформаторну підстанцію № 7708, яке розташоване за адресою: м. Севастополь, Балаклавський р-он, АДРЕСА_2. (Том 1 а.с. 67-68)

За даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.09.2017 року, згідно архівного запису та запису приватного нотаріуса Севастопольського міського нотаріального округу Кузьменко Н.П. від 07.02.2013 року, об'єкт нерухомого майна фруктосховище загальною площею 4 602,1 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Севастополь, Балаклавський р-он, АДРЕСА_2, зареєстровано на праві власності за ТОВ «Торговий Дім «Україна» на підставі Свідоцтва про право власності, серія а номер б/н, виданого 20.11.2012 року Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради на підставі рішення серії СМР № 339 від 12.11.2002 року, наказу ФКМ СМР № 01-0/1953 від 15.11.2012 року. (Том 1 а.с. 69-71)

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Так, відповідно до заяв учасників справи, поданих по суті справи, та згідно пояснень, наданих ними в судовому засіданні, дійсно 07.02.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Україна» та Публічним акціонерним товариством Банк «Морський» укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Кузьменко Н.П., за умовами якого спірне нерухоме майно було передано в іпотеку Банку. При цьому надати в судове засідання оригінал даного Договору не виявляється можливим, з огляду на місцезнаходження договору в АР Крим, що є анексованим. Однак укладення зазначеного іпотечного договору та його умови є фактичними обставинами, що визнані учасниками справи, тому не підлягають доказуванню, за відсутності у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. (ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України)

Як убачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним договір іпотеки, серія та номер: 298 від 07.02.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Кузьменко Н.П., укладений між ТОВ «ТД «Україна» та ПАТ Банк «Морський» та в рахунок часткового погашення боргу ТОВ «ТД «Україна» перед ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 16.02.2012 року звернути стягнення на нерухоме майно: фруктосховище і трансформаторну підстанцію № 7708, яке розташоване за адресою: м. Севастополь, Балаклавський район, АДРЕСА_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою ст. 203 ЦК України. Тобто, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його волі.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України)

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладення, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Отже, у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Недодержання нотаріальної форми договору спричиняє його нікчемність, він не має юридичної сили і не породжує тих прав і обов'язків, яких бажали сторони. Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, у таких випадках настає двостороння реституція: сторона договору повертає іншій стороні усе отримане за таким договором, а при неможливості повернути отримане у натурі - відшкодувати його вартість у грошовій формі.

Згідно положення статті 210 Цивільного кодексу України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно до 01.01.2013 року здійснювалась відповідно до норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції Закону № 1878-VI від 11.02.2010 року, згідно Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 22.06.2011 року № 703 та Порядком ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 року № 7/5 із змінами, внесеними Наказом № 2480/5 від 12.10.2010 року.

Так, відповідно до статей 2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції Закону № 1878-VI від 11.02.2010 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Державна реєстрація прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування. (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції Закону № 1878-VI від 11.02.2010 року)

Згідно пунктів 2, 3 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 22.06.2011 року № 703, та п. 1.5 Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, Укрдержреєстр та структурні підрозділи територіальних органів Мін'юсту, а саме: державні реєстратори Бюро технічної інвентаризації, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, проводять державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Рішення щодо державної реєстрації прав приймає державний реєстратор прав на нерухоме майно, форму та вимоги до оформлення яких встановлює Мін'юст.

З огляду на зазначені положення законодавства України до 01.01.2013 року реєстрація права власності на квартири, житлові будинки, нежитлові приміщення та інше подібне майно, проводилася Бюро технічної інвентаризації, із видачею про це документів (Витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. Така реєстрація проводилася БТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (в якому реєструвалися виключно квартири, будинки, приміщення).

Відповідно до положення ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена,- у письмовій формі.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. (ст. 657 Цивільного кодексу України)

Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України, поняття нерухомості охоплює два поняття: а) фактично нерухомі речі (земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення); б) юридично нерухомі речі (повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації). За своєю формою укладений договір купівлі-продажу нерухомості повинен відповідати вимогам статті 207, 209, 210 Цивільного кодексу України.

Наслідком недотримання передбаченої статтею 657 Цивільного кодексу України письмової форми договору купівлі-продажу нерухомості, що підлягає подальшому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, є його недійсність (ст. 215 Цивільного кодексу України). Це означає, що такий договір вважається нікчемним (ст. 220 Цивільного кодексу України), та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст. 216 Цивільного кодексу України).

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, надавши оцінку наявним в справі договорам, керуючись нормами законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав у зверненні стягнення на нерухоме майно: фруктосховище і трансформаторну підстанцію № 7708, яке розташоване за адресою: м. Севастополь, Балаклавський район, АДРЕСА_2, та є об'єктом Договору купівлі-продажу від 16.02.2012 року, з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що Договір про отримання завдатку від 31.10.2011 року, підписаний ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_7, що діяв на підставі довіреності від 10.10.2011 року, та ТОВ «Торговий Дім «Україна», в особі директора ОСОБА_9 (Том 1 а.с. 66), є попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки за його положеннями сторони зобов'язались у певний термін, тобто до 01.05.2012 року, укласти основний договір купівлі-продажу нерухомого майна на умовах, встановлених цим попереднім договором. Однак вказаний попередній Договір від 31.10.2011 року не відповідає вимогам цивільного законодавства щодо його форми, з огляду на те, що цей договір не засвідчено нотаріально та не зареєстровано державним реєстратором у встановленому на час підписання цього договору порядку, - що є порушенням форми Договору, яка має відповідати формі, встановленій для основного Договору купівлі-продажу нерухомого майна, та передбачає обов'язковість письмової форми договору, його нотаріального посвідчення та державну реєстрацію, тому досліджуваний Договір завдатку від 31.10.2011 року є нікчемним та, відповідно, таким, що не створює юридичних наслідків для його сторін, в тому числі в розрізі даного спору.

Крім того, надавши оцінку Договору купівлі-продажу від 16.02.2012 року (Том 1 а.с. 67-68), предметом якого є спірне нерухоме майно: фруктосховище і трансформаторна підстанція № 7708, яке розташоване за адресою: м. Севастополь, Балаклавський район, АДРЕСА_2, судом встановлено відсутність на Договорі відмітки про його державну реєстрацію за місцем розташування об'єкту Договору у Комунальному підприємстві Севастопольської міської Ради «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна», та матеріали справи не містять Витягу про реєстрацію права власності за цим Договором саме в БТІ, що відповідає правилам державної реєстрації права власності на нерухоме майно станом на день підписання Договору, тому такий Договір є нікчемним у відповідності до вимог статей 210, 215, 657 Цивільного кодексу України та не може створювати будь-яких правових наслідків для його сторін, в тому числі в розрізі даного спору.

При цьому судом ураховано, що за даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.09.2017 року (Том 1 а.с. 69-71) ТОВ «Торговий Дім «Україна» набуло право власності на спірне нерухоме майно на підставі Свідоцтва про право власності б/н від 20.11.2012 року, виданого Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради на підставі рішення сесії Севастопольської міської Ради № 339 від 12.11.2002 року, та матеріали справи не містять жодного доказу набуття у власність, перебування у власності позивача ОСОБА_1 спірного нерухомого майна, переходу права власності від позивача у власність ТОВ «Торговий Дім Україна», потім у власність Фонду комунального майна СМР, яким вже за рішенням сесії Севастопольської міської Ради на підставі Свідоцтва від 20.11.2012 року спірну нерухомість дійсно було передано у власність ТОВ «Торговий Дім «Україна». Тому за відсутності доказів набуття та перебування у власності позивача спірного нерухомого майна - відсутнє право позивача на захист права власності щодо такого майна.

Таким чином, встановивши відсутність доказів набуття позивачем ОСОБА_1 у власність спірного нерухомого майна, - відсутні правові підстави для здійснення позивачем захисту права власності на таке майно, що є предметом Договору іпотеки від 07.02.2013 року, укладеного між ТОВ «Торговий Дім «Україна» та ПАТ Банк «Морський», не будучи при цьому стороною цього Договору. Тому вимоги позивача в частині незнання недійсним Договору іпотеки від 07.02.2013 року суд також визнає безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення в повному обсязі.

Разом з тим, відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року. Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається, серед іншого, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Згідно частини другої та третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

З огляду на зазначені положення діючого законодавства України суд не дає оцінку та не приймає до уваги в якості належних та допустимих доказів по справі рішення, прийняті на окупованій території Автономної Республіки Крим, з огляду на те, що органи, якими прийнято такі рішення та їх діяльність вважаються незаконними, оскільки такі органи створені у порядку, не передбаченому законом, тому будь-які акти, видані такими органами є недійсними і не створюють правових наслідків.

Крім цього, судом не досліджувався електронний доказ - телефонні переговори ОСОБА_14 та ОСОБА_10 від 19.02.2018 та 09.03.2018 (Т 1, а.с. 74), з огляду на таке.

Вказаний електронний доказ подано суду разом із відповіддю на відзив від 28.03.2018.

Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ст. 100 ЦПК Україна).

За правилом ч. 8 ст. 83 ЦПК копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Оскільки поданий суду електронний доказ, зокрема телефонні переговори ОСОБА_14 та ОСОБА_10 від 19.02.2018 та 09.03.2018, які відтворено на CD-диску, не надіслано сторонам, тобто подано суду без додержання вимог ч. 8 ст. 83 ЦПК України, то суд не бере його до уваги, як і роздруківки електронних листувань між ТОВ «ТД «Україна» та ОСОБА_7, ТОВ «ТД «Україна» та ОСОБА_11, а також роздруківку запису телефонних переговорів ОСОБА_7 та ОСОБА_10, так як стороною позивача при їх поданні порушено вимоги ст. 100 ЦПК України, а тому вказані роздруківки не є письмовими доказами в розумінні цієї статті.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Разом з тим, суд визнає необґрунтованим клопотання представника відповідача ТОВ «ТД «Україна» про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної даності, оскільки таке клопотання представником відповідача заявлено щодо вимоги позивача про звернення стягнення на спірне нерухоме майно у рахунок часткового погашення боргу за Договором купівлі-продажу від 16.02.2012 року, нікчемність якого встановлено даним рішенням суду, а оскільки нікчемний договір не створює правових наслідків, то клопотання про застосування строків позовної давності до таких наслідків є безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Україна», Публічного акціонерного товариства Банк «Морський», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача 2, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання договору іпотеки недійсним є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини 9, 10 ст. 158 Цивільного процесуального кодексу України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Таким чином, ухваливши рішення про повну відмову у задоволенні розглянутого позову, суд вирішує питання про скасування заходів забезпечення позову, вжиті ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02.02.2018 року, шляхом накладення арешту на нерухоме майно: Реєстраційний номер об'єкта нерухомості: НОМЕР_1; Об'єкт нерухомого майна: будівлі та споруди фруктосховища, об'єкт житлової нерухомості: ні; Опис об'єкта: опис: фруктосховище А, заг. площа 4 602,1 кв.м.; прибудова, а; навіс, а1; навіс, а2; сходи, -; сходи, -; сходи, -; вагова, Б, заг. площа 29,00 кв.м.; навіс, б; будівля прохідної, В, заг. площа 61,90 кв.м.; убиральня, Г; склад, Д, заг. площа 65,00 кв.м.; огородження, -; замощення, -; Адреса: м. Севастополь, Балаклавський р-он, АДРЕСА_2, - скасувавши накладення арешту.

Заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили даним рішенням суду.

Крім цього, судом роз'яснюється, що зустрічне забезпечення скасовується, якщо протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили, відповідачами або іншою особою, права або охоронювані законом інтереси якої порушено вжиттям заходів забезпечення позову, не буде подано позов про відшкодування збитків у порядку, визначеному статтею 159 цього Кодексу (ч. 2 ст. 155 ЦПК України).

В порядку ч. 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на повну відмову у задоволенні позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 181, 202, 203, 210, 215, 220, 626, 635, 638, 657 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3, 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції Закону № 1878-VI від 11.02.2010 року, Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Порядком надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 22.06.2011 року № 703, Порядком ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 року № 7/5 із змінами, внесеними Наказом № 2480/5 від 12.10.2010 року, ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 141, 158, 209-214, 244, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Україна», Публічного акціонерного товариства Банк «Морський», третя особа, , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача 2, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання договору іпотеки недійсним, - відмовити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02.02.2018 на нерухоме майно: Реєстраційний номер об'єкта нерухомості: НОМЕР_1; Об'єкт нерухомого майна: будівлі та споруди фруктосховища, об'єкт житлової нерухомості: ні; Опис об'єкта: опис: фруктосховище А, заг. площа 4 602,1 кв.м.; прибудова, а; навіс, а1; навіс, а2; сходи, -; сходи, -; сходи, -; вагова, Б, заг. площа 29,00 кв.м.; навіс, б; будівля прохідної, В, заг. площа 61,90 кв.м.; убиральня, Г; склад, Д, заг. площа 65,00 кв.м.; огородження, -; замощення, -; Адреса: м. Севастополь, Балакласький р., АДРЕСА_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд м. Києва у строки, встановлені статтею 354 ЦПК України.

Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати за адресою: м. Київ, вул. І. Сергієнка, 3, та на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/sud2604.

Повний текст рішення суду складено 27.06.2018.

Суддя: В. Шевченко