Рішення № 74996056, 27.06.2018, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/1900/18

Провадження № 2/484/1019/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 червня 2018 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого – судді Маржиної Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні без виклику сторін цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 12 622 грн. 91 коп., -

ВСТАНОВИВ:

05.05.2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з наданим позовом, мотивуючи тим, що 16.04.2010 року уклало з відповідачкою кредитний договір № б/н (далі Договір), за яким відповідачка отримала кредит у розмірі 1 900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строком дії картки. Відповідачка надала свою згоду на встановлення кредитного ліміту за рішенням Банку і надала Банку право в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Відповідачка своїм підписом в анкеті-заяві підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з ОСОБА_2 та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком Договір. За ОСОБА_2 має право в односторонньому порядку змінювати Тарифи та інші невід’ємні частини договору, в тому числі і розмір відсоткової ставки за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по рахунку, яку позичальник зобов’язаний отримувати так само, як і отримання виписки про стан картрахунку та про здійснені ним операції; слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту.

Позивач зазначає, що повністю виконав свої зобов’язання за договором та угодою, надав відповідачці кредит. Відповідачка своїх зобов’язань не виконала, не надала своєчасно Банку грошей для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами згідно Умов, тобто порушила умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість за тілом кредиту та відсотками, за що відповідачці були нараховані штрафні санкції.

Станом на 31.03.2018 року відповідачка має заборгованість в сумі 12 622 грн. 91 коп., яка складається з: 1 834 грн. 02 коп. – заборгованості за кредитом; 7 962 грн. 24 коп. – нарахованих відсотків за користування кредитом; 1 749 грн. 37 коп. – нарахованої пені та комісії; 500 грн. – штрафу (фіксована частина); 577 грн. 28 коп. – штрафу (процентна складова).

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість в сумі 12 622 грн. 91 коп. за кредитним договором № б/н від 16.04.2010 року та судові витрати в сумі 1 762 грн.

На підставі ст.ст. 274, 276 ЦПК України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачка правом подання відзиву не скористалась. У визначений судом час докази не подала. Судові документи надіслані відповідачці за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її проживання. Про судовий розгляд повідомлена через оголошення на офіційному веб-сайті Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 червня 2018 року, яке наявне у справі.

Оскільки відповідачка належним чином повідомлена про судовий розгляд; вона не подала відзиву на позовну заяву, суд на підставі ч.1 ст. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Позивач проти винесення заочного рішення не заперечує.

Вирішуючи надану справу у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

За положеннями статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частинами 1,2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтями 525, 526, 527, 530 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) відповідно до ст. 1054 ЦК України зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом встановлено, що 16.04.2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 1 900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном поверненням, що відповідає строком дії картки /а.с.8/.

Згідно довідки, ОСОБА_1 надано кредитну картку № 5577212713819178, строком дії до липня 2015 року /а.с. 52/.

Відповідно до п.2.1.1.5.5. Умов надання банківських послуг позичальник зобов’язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, станом на 31.03.2018 року сума заборгованості складає 12 622 грн. 91 коп., зокрема: заборгованість за кредитом складає 1 834 грн. 02 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом – 7 962 грн. 24 коп.; 1 749 грн. 37 коп. – пеня та комісія за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором, а також штрафи відповідно до п. 2.4.5.5 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина), 577 грн. 28 коп. – штраф (процентна складова) /а.с.6-7/.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч.2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, яка згідно зі ст. 417 ЦПК України є обов’язковою для судів.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, за кредитом відсутнє розмежування пені та комісії, в зв’язку з чим не можливо визначити розмір пені, яку просить стягнути позивач, та спосіб її нарахування, а також неможливо визначити розмір комісії.

Згідно із ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Зважаючи на норми ст. 61 Конституції України, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за пенею та комісією слід відмовити, стягнувши штраф, передбачений ОСОБА_2.

Розмір штрафу розраховується за наступною формулою: (заборгованість за тілом кредиту + заборгованість за відсотками) х 5 %, тобто (1 834 грн. 02 коп. + 7 962 грн. 24 коп.) х 5% = 489 грн. 85 коп.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором № б/н від 16.04.2010 року, складає 10 786 грн. 11 коп., зокрема: заборгованість за кредитом складає 1 834 грн. 02 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом – 7 962 грн. 24 коп.; штрафи 500 грн. – штраф (фіксована частина), 489 грн. 85 коп. – штраф (процентна складова).

За наведених обставин суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини вимог в сумі 1 505 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 77-81, 89, 141, 258, 259, 280, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої у ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», юридична адреса: вул. Грушевського, 1-Д, місто Київ, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, розрахунковий рахунок № 29092829003111 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.04.2010 року в сумі 10 786 (десять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 11 коп., що складається з: 1 834 грн. 02 коп. – заборгованості за кредитом; 7 962 грн. 24 коп. – нарахованих відсотків за користування кредитом; 500 грн. – штрафу (фіксована частина); 489 грн. 85 коп. – штрафу (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої у ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», юридична адреса: вул. Грушевського, 1-Д, місто Київ, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, розрахунковий рахунок № 64993919400001 на відшкодування судових витрат пропорційно до задоволеної частини вимог в сумі 1 505 (одна тисяча п’ятсот п’ять) грн. 60 коп.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строків для подання апеляційної скарги та заяви про перегляд заочного рішення, якщо апеляційну скаргу або заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 27.06.2018 року.

СУДДЯ: