Рішення № 74995831, 18.06.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6396/17

Провадження № 2/487/857/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18.06.2018 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Щербини С.В., за участю секретаря судового засідання – Єлишевої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу №487/6396/17 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

05.12.2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 31.01.2012 року у розмірі 18040,15 грн.

Обгрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що 31.01.2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Проте, позичальник в порушення умов укладеного з ним договору кредитування у встановлені строки не погашає суму основного кредиту і проценти за користування кредитом, а тому банк має право вимагати повернення кредитних коштів з урахуванням штрафних санкцій, що станом на 31.10.2017 року становить 18040,15 грн. з яких 1038,13 грн. – заборгованість за кредитом, 12766,77 грн. – заборгованість по процентам за косриування кредитом, 2900 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а аткож штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 835,25 грн. – штраф (процентна складова).

Ухвалою від 22.12.2017 року у справі відкрите провадження.

В судове засідання представник позивача не з’явився, при пред’явленні позову надав до суду заяву, просив розглянути справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав, просив про їх задоволення, надав згоду на ухвалення заочного рішення.

В судове засідання відповідач не зявився, про час , дату і місце слухання спарви був поаівдомленйи, причини неявки суду не повідомив, візив на позов не надав та не надав заяву про розгляд спарви за його відсутсноті.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення та представник позивача проти такого вирішення справи не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до укладеного договору б/н від 31.01.2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, які збільшені з квітня 2015 року до 43,20%, а також зі сплатою комісії та пені за Умовами кредитування, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Вказаний договір складається із заяви кредитора, тарифів надання кредиту, умов і правил надання банком послуг та правил користування платіжною карткою.

Пунктом 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт дає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Крім того, Умови та Правила надання банківських послуг передбачають, зокрема: за користування кредитом та овердрафтом банк нараховує проценти в розмірі, встановленому тарифами банку, із розрахунку 360 календарних днів на рік - п. 2.1.12.6; при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити баку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову - п. 2.1.1.7.6.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає договір про надання банківських послуг, що укладено між ним та банком, та підтверджено його підписом у заяві.

Отже, між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов`язань.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів (п. 1 ст. 11 , ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України).

Станом на 31 жовтня 2017 року банком розрахована заборгованість відповідача за кредитним договором, яка складає 18040,15 грн. з яких 1038,13 грн. – заборгованість за кредитом, 12766,77 грн. – заборгованість по процентам за косриування кредитом, 2900 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а аткож штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 835,25 грн. – штраф (процентна складова).

При цьому, з 11 березня 2015 року відповідач не тільки перестав погашати заборгованість, але й не отримував грошові кошти з карткового рахунку. Отже, свій кредитний ліміт він не збільшував.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Тому, підписавши 31.01.2012 року заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», відповідач був повідомлений про зміст цих Умов та Правил та про розміщення їх тексту на офіційному сайті ПАТ КБ «ПриватБанк», про що зазначено у самій анкеті-заяві.

Таким чином, суд прийшов вірного висновку, що з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в сумі 1038,13 грн.

За частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника разом з позикою і процентів від її суми, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини 1 статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинної на час укладення договору) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку (частина 3 статті 1056-1 ЦК України).

В разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати проценту ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором (частина 4 статті 1056-1 ЦК України). Кредитодавець зобов'язаний повідомити позичальника.

Із змісту пунктів 1.3.2.3 та 1.3.2.9 Умов та правил надання банківських послуг (що діяли на час виникнення спірних відносин) вбачається, що банк має право здійснювати зміну Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків, про що зобов'язаний проінформувати позичальника за сім днів до введення змін будь-яким способом, в тому числі при наданні витягу з карткового рахунку або за допомогою СМС-повідомленням. Якщо протягом 7 днів банк не отримав від позичальника повідомлення про незгоду зі змінами, то вважається, що він приймає нові умови надання банківських послуг.

З наявного в матеріалах справи розрахунку зборгованості ПАТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що на час укладання кредитного договору діяла базова процентна ставка по кредиту 3% в місяць або 36% на рік, в подальшому з 01.04.2015 року процентну ставку було збільшено до 43,20% та введено нові тарифи із підвищеною ставкою лише для витрат, зроблених після введення в дію нових тарифів, проте суду не надано доказів того, що відповідач був повідомлений банком у спосіб, що визначений вищезазначеними Умовами та Правилами, про збільшення процентної ставки.

Крім того, з урахуванням того, що після 11.03.2015 року відповідач не збільшував розмір свого кредиту, то розмір заборгованості по тілу кредиту залишався незмінним у розмірі 1038,13 грн. Тому проценти за користування кредитом повинні були нараховуватися Банком виходячи із 36 % річних.

Таким чином, розрахунок заборгованості по процентам, який міститься в матеріалах справи, спростовується вищезазначеним і повинен розраховуватися виходячи з 36% річних ((1038,13 грн. х 36%) : 360 днів)х 944 днів (за період з 01.04.2015 року по 31.10.2017 року)=979,99 грн.

Крім того, залишок процентів на 01.04.2015 року становить 27,46 грн., тому загальна заборгованість за процентами станом на 31.10.2017 року становить 1007,45 грн. (979,99 грн.+27,46 грн.)

Крім того, за умовами кредитування по анкеті-заяві передбачено сплата пені за двома варіантами, але банком проведено таке нарахування безпідставно за іншим варіантом, який не передбачений умовами надання відповідачки банківських послуг.

А саме, банком щомісячно нарахована пеня в сумі 100 грн., замість 10,38 грн. як 1% від суми щомісячної заборгованості. Тому заборгованість по пені станом на 31.10.2017 року складає 124,56грн. (10,38 грн. х 12 міс.).

Також, суд вважає безпідставним одночасне нарахування та стягнення з відповідача пені (комісії) та 500 грн. 00 коп. - фіксованої частини штрафу і 835,25 грн. - процентної складової штрафу.

Так, статтями 546, 549 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, іншими видами забезпечення.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме пунктами 1.1.5.21, 1.1.5.25 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно з пунктами 1.1.5.20, 2.1.1.12.7.4, 2.1.1.12.8.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань по кредитному договору, процентів за користування кредитом,комісії за обслуговування.

Тому, враховуюче викладене, суд вважає, що пеня та штрафи нараховані банком за одне й те саме порушення - порушення строків виконання грошових зобов'язань.

За такого, з позичальника за порушення строків виконання грошових зобов'язань може бути стягнутий тільки один вид неустойки.

А тому, враховуючи обставини справи, розмір заборгованості за тілом кредиту та процентів, колегія суддів вважає за необхідне стягнути пеню в сумі 124,56 грн., відмовивши у стягненні штрафів з метою запобігання подвійного притягнення відповідачки до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а саме порушення строків виконання грошових зобов'язань по сплаті кредиту та процентів.

Таки висновки колегії узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, що викладені ним у постанові від 21 жовтня 2015 року №6-2003цс15 і постанові від 11 жовтня 2017 року №6-1374цс17.

При цьому, суд звертає увагу, що банком сума у розмірі 2900 грн. за своїми складовими та порядком нарахування, нарахована саме в якості пені, а не комісії за зняття готівки або обслуговування картки.

Таким чином, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково шляхом стягнення з відповідача на користь банку 2170,14 грн. загальної суми заборгованості, яка складається з: 1038,13 грн. - заборгованості за кредитом, 1007,45 грн.- заборгованості за процентами та 124,56 грн. - пені.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог. Тому, враховуючи викладене, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 192,47 грн.

Керуючись ст.ст. 76, 89, 263-265 ЦПК України , суд –

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 ро стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифквційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, місце знаходження юридичної особи зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) заборгованість за кредитним договором у розмірі 2170,14 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 192,47 грн.

В решті позовних вимог –відмовити.

Рішення набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області в строк і в порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: С.В. Щербина