Ухвала суду № 74995495, 13.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 452/2028/16-к Головуючий у 1 інстанції: Пташинський І.А.

Провадження № 11-кп/783/205/18 Доповідач: Стельмах І. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Стельмаха І.О.

суддів Каблака П.І., Ревера В.В..

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальне провадження № 452/2028/16-к про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 - Джерельна, 2, Львівської області, -

за ч.2 ст. 286 КК України,

з участю секретаря Азенко М.В.,

прокурорів Бурди П.О., Кіященка О.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника-адвоката ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

представника потерпілих ОСОБА_4,

за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 на вирок Самбірського районного суду Львівської області від 29 грудня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

Вироком Самбірського районного суду Львівської області від 29 грудня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 (два) роки. Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди завданої злочином. Стягнуто із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 140 000 (сто сорок тисяч) грн. 00 коп. відшкодування моральної шкоди. Цивільний позов ОСОБА_5Я, поданий в його інтересах ОСОБА_6, до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_5 150 000 (сто п’ятдесят тисяч) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат по справі.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 05 березня 2015 року о 06.40 год., керуючи автомобілем НОМЕР_1 та рухаючись ним у Львівській області Самбірському районі автодорогою Калинів - Дубляни - Волоща у напрямку до с. Калинів, при проїзді її ділянки в районі км. 4+150 метрів між с. Корналовичі та с. Калинів, порушив вимоги Розділу 1 п.п. 1.2, 1.5, 1.10 (в частині значення терміну «небезпека для руху»); Розділу 2 п.п. 2.3 д); Розділу 10 п. 10.1; Розділу 11 п. 11.3 та Розділу 34 «Дорожня розмітка» (в частині вимог горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 дод. 2 - вузької суцільної лінії, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків) Правил дорожнього руху, які виразилися в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, з моменту виявлення небезпеки для руху у вигляді велосипедиста ОСОБА_7, який рухався у зустрічному напрямку, належним чином не оцінив дорожню ситуацію, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, пересік вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1 дод. 2 ПДР , виїхав на смугу зустрічного руху та продовжив по ній рух, не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості руху керованого ним транспортного засобу аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, внаслідок чого вчинив наїзд керованим автомобілем на велосипедиста ОСОБА_7, який внаслідок цього, згідно висновку № 27 судово-медичної експертизи від 10 квітня 2015 року, отримав важку закриту черепно-мозкову травму, яка проявилася наявністю крововиливу на м’яких тканинах голови з боку їх внутрішньої поверхні, травматичними крововиливами під м’які мозкові оболонки в обох півкулях мозку, наявністю гематоми під твердими мозковими оболонками в правій тім'яній ділянці, що ускладнилося набряком - набуханням півкуль головного мозку та вклиненням переднього мозку у великий потилицевий отвір, яка стала безпосередньою причиною настання смерті ОСОБА_7

На вирок суду захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить вирок скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрити у зв’язку з відсутністю у його діянні складу кримінального правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник покликається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що безпосередньо перед ДТП обвинувачений ОСОБА_1 бачив велосипедиста, який рухався йому назустріч та виїхав на зустрічну смугу руху, порушивши суцільну лінію розмітки, оскільки із доказів, які були досліджені в судовому засіданні вбачаються наступні обставини: ДТП відбулося на світанку, фактично у темну пору доби; на ділянці дороги, де відбулося ДТП, зовнішнє вуличне освітлення відсутнє; на велосипеді не було жодних засобів освітлення чи світловідбиваючих елементів; велосипедист був одягнений у темний одяг; край дороги не позначений, стан розмітки незадовільний. При цьому, судом не враховано, що при оцінці показань учасників, відеоматеріалів, тощо, не враховувались загальна видимість, видимість щодо учасників руху та елементів дороги за аналогічних умов, при яких відбулось ДТП. Стверджує, що між діями ОСОБА_1 та наслідками відсутній причинно-наслідковий зв’язок, тобто відсутня об’єктивна сторона кримінального правопорушення. Зокрема, судом не враховано, що саме зміна велосипедистом напрямку руху безпосередньо перед ДТП перебуває у причинно-наслідковому зв’язку із зіткненням. Для цього, на думку захисника, слід було встановити, чи мав ОСОБА_1 технічну можливість зупинити свій автомобіль з моменту зміни велосипедистом напрямку руху та з’ясувати ступінь участі кожного у спричиненні злочинного наслідку. При цьому виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом. Вважає, що протокол проведення слідчого експерименту від 09.04.2015 є недопустимим доказом, оскільки: проведений із свідком, який надалі був визнаний підозрюваним; перед проведенням слідчого експерименту свідку не було повідомлено про право відмовитись від давання показань та не відповідати на запитання; слідчий експеримент проведено із порушенням вимог ч.1 ст. ст. 240 КПК України; 27.07.2016 ОСОБА_1 заявив про відмову від слідчого експерименту з вимогою не враховувати вказаний протокол. Виходячи з цього, висновки судових автотехнічних експертиз № 1751 від 25.05.2015 та № 2753 від 05.11.2015 слід вважати недопустимими доказами, оскільки такі були проведені на основі недопустимого протоколу проведення слідчого експерименту від 09.04.2015. Проте, всупереч вимогам закону, суд не визнав їх недопустимими та послався на них при обґрунтуванні винуватості ОСОБА_1

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1Р та його захисника ОСОБА_2Р, які просили скасувати вирок та закрити кримінальне провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, думку прокурора, який просив вирок суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 без задоволення, розглянувши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.

Висновок суду про винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи.

Зокрема, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні першої інстанції доказів, яким суд дав належну оцінку й навів у вироку, а саме:

-показаннями в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_3, яка повідомила суду, що 05 березня 2015 року о 07.30 год. дізналася, що її брата ОСОБА_7 збила машина, як потім їй стало відомо під керуванням ОСОБА_1 Брат був доставлений в лікарню, де його на другий день прооперували, однак 08 березня 2015 року він помер. 05 березня 2015 року в лікарню приїжджали батьки дружини ОСОБА_1 та дали їй 1000 грн. або 2000 грн. на лікарства для брата. Пізніше мама ОСОБА_1 давала їй 200 дол. США та просила надати розписку, а також на пошту приходило для неї 5000 грн. які вона відмовилась приймати. ОСОБА_1 із своєю мамою просили пробачення у її мами. Також, навела обставини внаслідок чого їй була заподіяна моральна шкода;

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05.03.2015 зі схемою до нього та фототаблицею, яким зафіксовано дорожню обстановку на місці пригоди, місце наїзду автомобіля під керуванням водія ОСОБА_1 на велосипедиста;

- протоколом огляду транспортного засобу від 05.03.2015, згідно з яким під час огляду автомобіля ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_2 на останньому виявлена вм’ятина переднього правого крила, розбита передня права фара, передній правий поворот, зламана пластмасова захисна решітка радіатора, розбита права частина переднього вітрового скла, відшарування ЛФП (лако-фарбового покриття) на передній частині переднього капоту, правий двірник відірваний. На місці відшарування ЛФП на передній правій частині переднього капоту автомобіля наявні нашарування ЛФП червоного кольору; під час огляду велосипеда «MCKENZIE» виявлено деформовані передню вилку та переднє колесо без тиску повітря в шині, зміщене кермо, деформовані задній та передній болотники;

- висновком судово - медичної експертизи № 27 від 09.03-10.04.2015, відповідно до якого безпосередньою причиною смерті ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, є важка закрита черепно-мозкова травма, яка проявилася наявністю крововиливу на м’яких тканинах голови з боку їх внутрішньої поверхні, травматичними крововиливами під м’які мозкові оболонки в обох півкулях мозку, наявністю гематоми під твердими мозковими оболонками в правій тім'яній ділянці, що ускладнилося набряком - набуханням півкуль головного мозку та вклиненням переднього мозку у великий потилицевий отвір. При експертизі трупа ОСОБА_7 виявлено зовнішні та внутрішні ушкодження, які утворилися в результаті ДТП, коли потерпілий знаходився у вертикальному положенні, сидячи на велосипеді, та був обернутий передньою поверхнею тіла до травмуючої сили. Вказані ушкодження по давності утворення можуть відповідати часу – 05.03.2015. та відносяться до категорії тяжкого тілесного ушкодження, яке перебуває в прямому причинному зв’язку з настанням його смерті. Кров від трупа ОСОБА_7 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В за ізосерологічною системою АВО – 1а група крові;

- висновком судової транспортно-трасологічної експертизи № 1/197 від 08.04.2015 із схемами розміщення транспортних засобів та огляду місця ДТП, відповідно до якого зіткнення автомобіля ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_3 та велосипеда відбулось на смузі, яка призначена для руху в напрямку с. Корналовичі, на ділянці, що передує осипу скла та частин транспортних засобів. В даній дорожній ситуації мало місце зустрічне зіткнення транспортних засобів і поздовжні осі автомобіля НОМЕР_4 та велосипеда в початковий момент зіткнення знаходились під кутом 156+5 градусів;

- висновком судової автотехнічної експертизи № 1/198 від 08.04.2015, згідно якого система рульового управління, гальмівна система та система зовнішнього освітлення автомобіля НОМЕР_4 знаходяться в придатному стані та можуть виконувати функції, передбачені конструкцією. Будь-яких несправностей систем виявлено не було;

- постановою від 13.03.2015 про визнання речовими доказами автомобіля ВАЗ-2101, реєстраційний номер НОМЕР_3 та спортивно-гірського велосипеда, долучення до матеріалів кримінального провадження. Речові докази зберігаються на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Самбірського МВ ГУВСУ у Львівській області;

- протоколом огляду речей від 04.05.2015 р. та постановою про визнання диску «DVD-R 4.7 GBDIGITAL 16x120 min 8x» з відеозаписом з відеореєстратора, який на момент ДТП знаходився в салоні автомобіля ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_3, зображення механізму ДТП – речовим доказом;

- висновком судової комплексної транспортно-трасологічної, автотехнічної та відеотехнічної експертизи № 2752 від 17.08.2015, яким встановлено, що, враховуючи інформацію відеозапису, розміщеного на DVD-R диску під час даної ДТП відбулось зустрічно-перехресне зіткнення автомобіля ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_3 та велосипеда з входженням у контакт в первинний момент передньої частини автомобіля ВАЗ 2101 з передньою лівою частиною переднього колеса велосипеда. Місце наїзду автомобіля ВАЗ 2101 під керуванням ОСОБА_1 на велосипед відбулось на ділянці автодороги Калинів-Дубляни-Волоща, а саме, на смузі руху, що призначена для руху до с.Корналовичі, блище до краю даної смуги, що межує з узбіччям;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 09.04.2015 із схемою та фото таблицею, складених за участю ОСОБА_1 та в присутності його адвоката ОСОБА_2, згідно з якими ОСОБА_1 на місці повідомив обставини скоєння ним ДТП 05.03.2015; показав взаємне місце розташування керованого ним автомобіля ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_3 та велосипеда під керуванням ОСОБА_7 відносно границь проїзної частини і показав механізм здійснення наїзду на велосипедиста ОСОБА_7;

- висновком судової автотехнічної експертизи № 1751 від 25.05.2015, згідно з яким, виходячи з даних, зафіксованих у протоколі слідчого експерименту, проведеного 09.04.2015 року з водієм ОСОБА_1, вказаний водій почав здійснювати виїзд на зустрічну сторону проїзної частини раніше, ніж він зрозумів, що велосипедист рухається по смузі руху автомобіля ВАЗ-2101. В такій дорожній ситуації водій ОСОБА_1 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами п.п. 1.2, 1.5, 1.10(в частині значення терміну «небезпека для руху»); 2.3 (підпунктів «б» та «д»); 10.1, 11.3 України та Розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР (в частині вимог горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 - вузької суцільної лінії, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків); даній дорожній ситуації велосипедист ОСОБА_7 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами п.п. 1.2, 1.5, 1.10 (в частині значення термінів «велосипед», «велосипедист», «небезпека для руху»); 2.3 (підпункту «д»); 6.7 ПДР України та Розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР (в частині вимог горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 - вузької суцільної лінії, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків); водій ОСОБА_1, при заданих ним вихідних даних, мав технічну можливість зупинити свій автомобіль ВАЗ-2101 до місця наїзду з моменту, коли він (ОСОБА_1Р.) зрозумів, що велосипедист рухався по зустрічній, для себе, стороні проїзної частини; в даній дорожній ситуації велосипедист ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути скоєння даної ДТП, і полягала ця технічна можливість у належному виконанні вказаним велосипедистом вимог п.п. 1.2, 1.5, 1.10 (в частині значення термінів «велосипед», «велосипедист», «небезпека для руху»); 2.3 (підпункту «д»); 6.7 ПДР України та Розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР (в частині вимог горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 - вузької суцільної лінії, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків); у даній дорожній ситуації дії водія ОСОБА_1, з технічної точки зору, не відповідали вимогам п.п. 1.2, 1.5, 1.10 (в частині значення терміну «небезпека для руху»); 2.3 (підпунктів «б» та «д»); 10.1, 11.3 ПДР та Розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР України (в частині вимог горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 - вузької суцільної лінії, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків); в даній дорожній ситуації дії велосипедиста ОСОБА_7, з технічної точки зору, не відповідали вимогамп.п. 1.2, 1.5, 1.10 (в частині значення термінів «велосипед», «велосипедист», «небезпека для руху»); 2.3 (підпункту «д»); 6.7 ПДР та Розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР (в частині вимог горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 - вузької суцільної лінії, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків); при заданих вихідних даних причинами настання даної ДТП, з технічної точки зору, є наступні обставини: 1) та, що велосипедист спершу вів свій велосипед по лівій стороні проїзної частини (перетнувши осьову лінію, позначену розміткою 1.1) і лише безпосередньо перед наїздом повернувся на її праву сторону, по якій уже рухався назустріч автомобіль; 2) та, що водій автомобіля, належним чином не оцінивши дорожню ситуацію, не переконався у безпеці виїзду на зустрічну сторону проїзної частини (що було заборонено дорожньою розміткою 1.1) і лише тоді визначив по якій смузі рухався велосипед (хоча, з технічної точки зору, це необхідно було зробити до моменту виїзду на зустрічну сторону проїзної частини);

- висновком судової автотехнічної експертизи №2753 від 05.11.2015, якою повністю підтверджено висновки судової комплексної транспортно-трасологічної, автотехнічної та відеотехнічної експертизи № 2752 від 17.08.2015, висновки судової автотехнічної експертизи № 1751 від 25.05.2015, а також зазначено, що для уникнення даної ДТП водієві ОСОБА_1 необхідно (і достатньо) було вести свій автомобіль ВАЗ-2101 своєю стороною проїзної частини, належним чином оцінюючи дорожню ситуацію, яка складалася (оскільки у даному випадку, з технічної точки зору, не було необхідності у виїзді вказаного легковика на зустрічну смугу руху);

- показаннями допитаного в судовому засіданні експерта ОСОБА_8, який підтвердив висновки, проведених ним судових автотехнічних експертиз № 1751 від 25.05.2015 та № 2753 від 05.11.2015, та пояснив, що при їх проведенні ним використовувалися дані із протоколу слідчого експерименту від 09.04.2015, який був складений за участю ОСОБА_1 Дії як ОСОБА_1 так і ОСОБА_7 не відповідали вимогам ПДР України. ОСОБА_1 мав можливість зупинитись або рухатись по своїй полосі. Контакт (ДТП) відбулось на зустрічній смузі руху. У даній ситуації неважливо, чия була первинна вина. При проведенні даних експертиз пояснення ОСОБА_1 не брав до уваги. Вихідні дані брав із постанови слідчого, слідчого експерименту. Відстань 37,6 м є більшою ніж гальмівний шлях автомобіля ВАЗ-2101. Як видно з відео – рух водія ОСОБА_1 на автомобілі ВАЗ-2101 раніше не був прямолінійним.

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції належним чином перевірив усі докази по справі, взявши до уваги їх як правдиві та такі, що відповідають дійсним обставинам справи, є послідовними і такими, що узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі та надав належну оцінку усім зібраним та перевіреним по справі об’єктивним доказам, які з достовірністю стверджують вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Щодо доводів сторони захисту про визнання недопустимими доказами протоколу слідчого експерименту від 09.04.2015, а також висновки автотехнічних експертиз №1751 від 25.05.2015 та № 2753 від 05.11.2015 оскільки ОСОБА_1 на момент проведення слідчого експерименту перебував у статусі свідка і надалі був визнаний підозрюваним на основі доказів, що побудовані виключно на його показаннях, а висновки експертиз були проведені на основі недопустимого доказу (правило «Плоду отруйного дерева»), то такі є необґрунтованими та до уваги колегією суддів не приймаються.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу що зазначені твердження захисника були переконливо спростовані у вироку судом першої інстанції. Зокрема, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що відповідно до ч.1, 2 ст.18 КПК України, жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

З матеріалів справи, а саме з протоколу слідчого експерименту від 09.04.2015 вбачається, що ОСОБА_1 під розписку було роз’яснено зміст його прав та обов’язків у відповідності до ст.ст. 66, 67 КПК України, і, зокрема, право відмовитися давати показання щодо себе, близьких родичів та членів сім’ї, що можуть стати підставою підозри, обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення, а проведення слідчого експерименту відбувалося за згодою та за участю ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2, який і був ним запрошений з метою дотримання його прав та свобод. Жодних зауважень чи заперечень з приводу порушень прав ОСОБА_1 чи недотримання вимог ч.1 ст. 240 КПК України при проведенні вказаної слідчої дії чи після її проведення, ні самим ОСОБА_1 ні його захисником в протоколі проведення слідчого експерименту не зазначено. Також, судом першої інстанції вірно зазначено, що проведення слідчого експерименту здійснювалося слідчим з метою перевірки й уточнення наданих ОСОБА_1 відомостей щодо обставин ДТП та для прийняття процесуального рішення, відповідно до ч.2 ст. 9 КПК України, оскільки відомості про ДТП до ЄРДР були внесені по факту, а не щодо ОСОБА_1 Крім того, як вбачається з протоколу слідчого експерименту, ОСОБА_1 викладав власну версію щодо обставин ДТП.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 09 вересня 2016 року року № 5-360кс15.

Також, відеозпис, який був переглянутий у судовому засіданні апеляційної інстанції, спростовує твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не бачив велосипедиста, який рухався йому назустріч по його смузі руху та не виїжджав на смугу зустрічного руху, порушуючи суцільну лінію розмітки.

Будь-яких даних, які б свідчили про необ’єктивність, упередженість органів досудового слідства та суду колегією суддів не встановлено.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням характеру і ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, ставлення його до скоєного, наведених у вироку суду даних про особу обвинуваченого, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, наближене до мінімальних меж санкції статті, за якою кваліфіковано злочин, у виді позбавлення волі, що буде необхідним та достатнім для виправлення винного та запобігання вчинення ним нових злочинів.

При цьому, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення цивільних позовів потерпілої ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_5, поданого в інтересах ОСОБА_6, згідно з яким, в користь потерпілої ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_5 стягнуто із обвинуваченого ОСОБА_1 140 000 грн. та 150 000 грн. моральної шкоди відповідно, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Істотних порушень кримінального процесуального закону органами досудового слідства та судом першої інстанції, які б тягнули за собою безумовне скасування судового рішення, не встановлено.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржуваний вирок є законним й обґрунтованим, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог захисника ОСОБА_2 не вбачається.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Вирок Самбірського районного суду Львівської області від 29 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

С у д д і :

І.О. ОСОБА_9 ОСОБА_10 Ревер