Ухвала суду № 74995089, 22.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/7574/17 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.

Провадження № 11-кп/783/56/18 Доповідач: Михалюк В. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого – судді Михалюка В.О.,

суддів – Галапаца І.І., Березюка О.Г.,

при секретарі – Стойку Р.З.,

з участю прокурора – Свореня І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника – адвоката ОСОБА_2 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 23 листопада 2017 року,

в с т а н о в и л а :

Цим вироком суду ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше неодноразово судимого: останній раз вироком Городоцького районного суду Львівської області від 24.11.2016 року за ч. 2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, згідно ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням та з іспитовим терміном 2 роки, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднано ОСОБА_1 невідбуту частину покарання у виді 1 року позбавлення волі, призначеного вироком Городоцького районного суду Львівської області від 24 листопада 2016 року, та визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 4 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання визначено рахувати засудженому ОСОБА_1 з моменту звернення вироку до виконання.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 13 серпня 2017 року близько 17 години 30 хвилин, перебуваючи на літньому майданчику кафе «Цісар», що по вул.Городоцькій, 65 у м. Львові, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом вільного доступу, таємно викрав у ОСОБА_3 Лауринаса мобільний телефон марки «iPhone 7», вартістю 800 євро, що згідно з довідкою НБУ станом на 13 серпня 2017 року становить 24113, 84 грн., годинник марки «Time Force», вартістю 400 євро, що згідно з довідкою НБУ станом на 13 серпня 2017 року становить 12056,92 грн., сонячні окуляри марки «Ray Ban», вартістю 200 євро, що згідно з довідкою НБУ станом на 13 серпня 2017 року становить 6028,46 грн., спричинивши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 42199,22грн.

Не погодившись з даним вироком суду, обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник – адвокат ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, в яких вважають, що під час розгляду справи суд першої інстанції допустив однобічність та неповноту судового слідства, при цьому висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи. Зазначають, що судом першої інстанції за основу обгрунтування винності ОСОБА_1 покладено покази лише потерпілого та висновки сторони обвинувачення.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2 просить вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить вказаний вирок суду змінити та призначити йому більш м`яке покарання в межах санкції ч.2 ст. 185 КК України, оскільки призначене йому покарання зо своєю суворістю не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину, в якому його звинувачують.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора щодо залишення вироку суду без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, .виходячи з наступного.

Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, правильно встановив фактичні обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення. Висновки суду про доведеність його вини ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, які детально викладенні у вироку і яким суд дав належну оцінку.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 не визнав свою винуватість у скоєнні інкримінованого йому злочину, така підтверджується сукупністю доказів, зібраних органом досудового слідства та перевірених і досліджених судом, а саме: показами потерпілого ОСОБА_3 Лауринас, який в суді першої інстанції показав, що 13 серпня 2017 року він познайомився з обвинуваченим. В цей день вони розпивали спиртні напої на літньому майданчику кафе «Цісар». В ході спілкування він давав обвинуваченому подивитися його наручний годинник. Під час перебування в кафе він заснув, а коли проснувся в нього зникли наручний годинник, мобільний телефон та сонячні окуляри. Він заперечує те, що подарував будь-який з цих предметів обвинуваченому, жодних підстав оговорювати обвинуваченого в нього немає; відеозаписом, оглянутим в судовому засіданні районного суду, з камер зовнішнього спостереження літнього майданчику кафе «Цісар» та протоколу огляду предмету від 27 жовтня 2017 року, з якого вбачається, що 13 серпня 2017 року, в період часу з 17:01 год. по 17:36 год. ОСОБА_1 знімає з руки потерпілого годинник, приміряє на ліву руку, а потім кладе його на стіл. Також видно, що в потерпілого наявний мобільний телефон, по якому він телефонує, а потім кладе на стіл. Крім того, обвинувачений бере зі столу окуляри та вішає собі на сорочку. В момент, коли обвинувачений покинув кафе ні годинника, ні телефону на столі не було. При цьому, потерпілий їх не торкався, оскільки заснув, а інші особи до потерпілого і обвинуваченого в цей проміж часу не підходили; заявою ОСОБА_1 від 30 жовтня 2017 року, адресованої старшому слідчому СВ Галицького ВП вбачається, що він добровільно видав сонячні окуляри марки «Ray Ban» та годинник марки «Time Force», які, згідно заяви він таємно викрав у громадянина ОСОБА_4 в кафе «Цісар» по вул. Городоцькій, 65.

При цьому, надаючи оцінку показам обвинуваченого ОСОБА_1 щодо заперечення вчинення ним інкримінованого злочину, на думку колегії суддів,. судом першої інстанції вірно розцінено їх, як такі, що дані обвинуваченим з метою уникнути покарання за скоєне, спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, а тому місцевим судом правильно їх відхилено.

А тому, оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, на переконання колегії суддів, місцевий суд вірно вважав доведеним, що обвинувачений ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст.185 КК України.

Що стосується призначеного покарання, то, на думку колегії суддів, таке призначене у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з врахуванням характеру та ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, а також наслідків та обставин вчиненого ним злочину.

При цьому, призначаючи обвинуваченому покарання, судом вірно враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше судимий, за місцем проживання скарг не надходило, пом’якшуючих та обтяжуючих покарання ОСОБА_1 обставин судом не встановлено, та прийшов до правильного переконання, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії, оскільки саме такий вид покарання суд вважає необхідним та достатнім для виправлення засудженого.

Крім того, згідно ст. 71 КК України судом вірно частково приєднано до призначеного покарання за цим вироком частину покарання за вироком Городоцького районного суду Львівської області від 24 листопада 2016 року у виді 1 (одного) року.позбавлення волі.

При цьому, колегія суддів вважає, що підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якої міри покарання, з огляду на відсутність у справі обставин, що пом`якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, немає, а обране обвинуваченому покарання є необхідним і буде цілком достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що органи слідства і суд дослідили у справі всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, а тому наведені апелянтами у апеляційних скаргах доводи про незаконність вироку суду першої інстанції є необгрунтованими.

Також, колегія суддів при перевірці справи та прийнятого рішення не виявила допущених істотних порушень КПК України чи неправильного застосування кримінального закону, які б тягнули за собою скасування чи зміну вироку суду.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, а тому відмовляє обвинуваченому ОСОБА_1 та його захиснику – адвокату ОСОБА_2 в задоволенні їх апеляційних скарг.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника – адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Галицького районного суду м. Львова від 23 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Головуючий :

Судді: