Вирок № 74995042, 27.06.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/8885/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«27» червня 2017 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Глинської Д.Б.

при секретарі Івасюті А.М.

з участю: прокурора Ільницького Р.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Сулятицького М.А.

потерпілої ОСОБА_3

представника потерпілої ОСОБА_4

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження, яке внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015140090002933 від 29 серпня 2015 року, про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, інваліда ІІІ групи, проживаючого та зареєстрованого за адресою - АДРЕСА_1, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

в с т а н о в и в:

обвинувачений ОСОБА_1 21 серпня 2015 року приблизно о 15.55 год., перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_1, під час словесного конфлікту, який виник між ним та його сестрою ОСОБА_3, схопивши її за волосся, після чого умисно наніс декілька ударів кулаком в обличчя, спричинивши потерпілій тілесні ушкодження, котрі відносять до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні злочину не визнав та пояснив, що 21 серпня 2015 року він знаходився вдома за адресою: АДРЕСА_1. Між ним та його сестрою ОСОБА_3 виник конфлікт. В результаті чого його сестра взяла чайник та намагалася ним нанести йому удари, проте він оборонявся. Його сестра посковзнулася і впала обличчям на плитку, після чого отримала тілесні ушкодження.

Суд знаходить, що незважаючи на не визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 за ч.2 ст. 125 КК України, його винуватість доводиться іншими доказами, здобутими під час судового розгляду справи:

- показаннями потерпілої ОСОБА_3 даними в судовому засіданні про те, що 21 серпня 2015 року між нею та її братом ОСОБА_1 виник конфлікт. В результаті чого він, ОСОБА_1, схопив її за волосся та почав наносити їй удари кулаком по різним частинам голови, зокрема, вона відчула фізичний біль в області носа, після чого звідти почало кровоточити. Вирвавшись від нього, вона втекла до сусідки ОСОБА_5. Після цього вона викликала працівників поліції та швидку медичну допомогу;

- показаннями свідка ОСОБА_5 даними в судовому засіданні про те, що 21 серпня 2015 року до неї у квартиру АДРЕСА_2 забігла її сусідка ОСОБА_3, футболка якої вся була в крові, її обличчя теж було все в крові, спухло і з носа текла кров. На її запитання ОСОБА_3 повідомила, що її побив брат ОСОБА_1. Вони викликали працівників поліції та швидку медичну допомогу;

- показаннями свідка ОСОБА_6 даними в судовому засіданні про те, що ОСОБА_1 є її братом, який дуже часто вчиняв конфлікті ситуації в сім'ї ;

- даними, які містяться у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується);

- даними, які містяться у копії виписки №10962 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3;

- даними, які містяться у висновку експерта №1555 від 29 серпня 2015 року про те, що ОСОБА_3 був виставлений діагноз «Злам кісток носа. Забої м'яких тканин обличчя». Крім того, при проведенні судово - медичної експертизи у потерпілої виявлено пляму шкіри на лівому передпліччі - слід загоєного садна. Перелом кісток носа підтверджений об'єктивними рентгенологічними даними, утворився від дії тупого предмета, міг виникнути від удару кулаком та відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Садно утворилося від дотичної дії лівої руки до тупого предмета та відноситься до легкого тілесного ушкодження. Вказані тілесні ушкодження могли виникнути 21 серпня 2015 року;

Оцінюючи показання потерпілої ОСОБА_3 в судовому засіданні, суд надає їм віри, оскільки вони знаходяться в об'єктивному зв'язку з матеріалами кримінального провадження, стверджуються іншими об'єктивними доказами по справі.

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5, суд надає їм віри та вважає їх правдивими, оскільки вони підтверджують показання потерпілої ОСОБА_3, а також письмовими доказами по справі.

Судом не приймаються до уваги показання обвинуваченого та розцінюється як обраний ним метод захисту, щоб уникнути від відповідальності за вчинений злочин.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає їх належними і допустимими, такими, що містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують винність обвинуваченого.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід вірно кваліфікувати за ч.2 ст.125 КК України, оскільки ОСОБА_1 своїми діями вчинив умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я потерпілої ОСОБА_3

Розглядаючи заявлений цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином суд враховує наступне.

Згідно з ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Під час судового розгляду справи було встановлено факт заподіяння ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_3 легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

Відповідно до ст.118 КПК України, процесуальні витрати складаються із:

1) витрат на правову допомогу;

2) витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження;

3) витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів;

4) витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Згідно з ч.2 ст.120 КПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Однак, згідно з ч.1 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту , порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги, при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинен бути наданий договір про надання правової допомоги і документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанцією до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

З договору - доручення про надання правничої допомоги від 02 вересня 2015 року вбачається, що ОСОБА_4 надає правничу допомогу ОСОБА_3 З Акту виконаних робіт згідно договору - доручення про надання правничої допомоги від 02 вересня 2015 року вбачається, що адвокатом ОСОБА_4 надано ОСОБА_3 правову допомогу у розмірі 6 000 грн.

Вимоги позовної заяви про стягнення з обвинуваченого 6 000 грн. витрат, понесених на надання правової допомоги жодним чином не підтверджені та не обґрунтовані у даному кримінальному проваджені, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Потерпіла внаслідок злочину перенесла стресову ситуацію, зазнала вимушених змін у життєвих стосунках, була позбавлена звичайного укладу життя, втратила душевну рівновагу. Все це завдало потерпілій моральних страждань. Приймаючи до уваги конкретні обставини справи, виходячи з характеру правопорушення, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд прийшов до висновку, що на користь потерпілої ОСОБА_3 з ОСОБА_1 підлягає стягненню 6 000 гривень моральної шкоди.

На підставі наведеного, цивільний позов підлягає до часткового задоволення.

Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно ст. 12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину і обставин його вчинення.

При обранні виду та строку покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, те що згідно з ст. 12 КК України вчинений злочин є злочином невеликої тяжкості, враховує наслідки та обставини вчиненого ним злочину.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, його наслідки, особу обвинуваченого, раніше не судимого, інваліда ІІІ групи, обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання судом не встановлено, а тому суд вважає, що покарання слід призначити ОСОБА_1 в межах санкції частини статті за якою кваліфіковано злочин, у виді штрафу.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, задовольнити частково.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 по справі не обирався.

Речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (одну тисячу двадцять гривень) в доход держави.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 6 000 грн. (шість тисяч гривень) моральної шкоди.

В решті задоволення позовних вимог відмовити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 по справі не обирався.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.

Суддя Д. Б. Глинська