Рішення № 74994728, 22.06.2018, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/1225/17

Провадження № 2/459/63/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2018 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого – судді Новосада М.Д.

з участю секретаря судового засідання Черник Т.І.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Червонограді за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася у суд з позовом до відповідача, у якому, просить стягнути з останнього в її користь 24186,26 грн. майнової шкоди, 3000 грн. моральної шкоди, а також понесені судові витрати. Вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок винних дій ОСОБА_4 відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено належний їй на праві власності автомобіль НОМЕР_1. Вказує, що вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 43622,08 грн. Часткове відшкодування завданої шкоди здійснила страхова компанія, в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність завдавача шкоди. Однак даних коштів недостатньо для повного покриття шкоди. Різниця між заподіяною та відшкодованою матеріальною шкодою становить 24186,26 грн. Тому просить стягнути вказану суму. Окрім цього вказує, що їй було заподіяно моральну шкоду, яку оцінює у розмірі 3000 грн.

27.06.2017 року відповідач подав заперечення відносно позову, у якому зазначив, що позивачкою не доведено розміру майнової шкоди. Зокрема, звертає увагу на те, що нею не подано доказів щодо проведення ремонтних робіт по відновленню автомобіля, а відповідно і реального понесення нею збитків. Також вважає, що звіт про оцінку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, проведений суб’єктом оціночної діяльності є неналежним доказом, оскільки зазначена особа не володіє спеціальними знаннями у галузі автотоварознавства. Окрім цього, вказав, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль позивача марки «Ford» моделі «Transit Connect» типу «легковий пасажирський», проте у звіті про оцінку використані дані електронної версії «Бюлетень автотовароведа» №90 за серпень 2016 року щодо вантажного транспортного засобу «Ford Transit Connect 1/8 TDCi 110», а ремонтну калькуляцію складено щодо транспортного засобу «Ford Tourneo Connect». Водночас зазначає, що акт огляду транспортного засобу, на підставі якого складено звіт про оцінку відновлювального ремонту автомобіля, складено через три дні після такої оцінки. Також, на його думку, позивачем не доведено ні факту заподіяння моральної шкоди, ні обґрунтованості розміру такої.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, зіславшись на обставини викладені у позовній заяві. Додатково вказав, що частина замінених деталей автомобіля зберігаються у його довірителя. Декоративні панелі, накладки та пошкоджені деталі, утилізовані ФОП «Гладун», який проводив ремонт автомобіля. ОСОБА_3 на вимогу відповідача надасть наявні комплектуючі.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав, послався на обставини викладені у запереченні. Також вважає, що наряд-замовлення виконаних робіт, товарний чек від 15.09.2016 року, на які посилається позивач у справі в якості підтвердження його витрат на ремонт автомобіля, не є доказом перерахування коштів. Ставить питання про передачу відповідачу замінених деталей автомобіля або ж визначення їх вартості для зменшення на обраховану суму розміру відшкодування.

Вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у справі, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що позивачу на праві власності належить автомобіль марки «Ford Transit Connect», державний номер НОМЕР_2.

07 вересня 2016 року на автодорозі Червоноград-Рава Руська біля с.Муроване Сокальського району Львівської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5, та «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_4

Зазначена ДТП сталася з вини відповідача, що підтверджено постановою Червоноградського міського суду Львівської області 05.12.2016 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Львівської області від 16.03.2017 року, якою ОСОБА_4 особу визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст. 124 КУпАП. Постанова суду є чинною та набрала законної сили.

За нормою частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Ford Transit Connect», державний номерний знак НОМЕР_2, зазнав пошкоджень.

Згідно звіту, від 19.09.2016 року №ФД-01006, складеного суб’єктом оціночної діяльності ОСОБА_6, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу«Ford Transit Connect», державний номерний знак НОМЕР_2. оцінена в 43622,08 грн.(включаючи ПДВ).

Розмір понесених позивачем витрат в розмірі 42 632,00 грн.(без урахування ПДВ) підтверджується нарядом-замовленням №029 від 15.09.2016 року та товарним чеком від 15.09.2016 року.

ПрАТ АСК «Скарбниця», у якій була застрахована цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу«Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_4, здійснила на користь ОСОБА_3 страхову виплату в сумі 19 435,82 грн.

Частиною першою ст. 1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ч.1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

В п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року зазначено «розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.»

Крім того, на дані правовідносини поширюються норми ч. 1 ст.22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме: у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

В силу приписів ч. 1 ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються зокрема витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як передбачено ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.14 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», встановлено що, при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України.

Як регламентовано ч.2 ст. 1192 ЦК України - розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що вартість матеріального збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, суд дійшов висновку про те, що з відповідача, як із винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та здійсненим страховим відшкодуванням, що становить 24 186,26 грн.

Твердження відповідача стосовно того, що звіт про оцінку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, проведений суб’єктом оціночної діяльності є неналежним доказом, суд до уваги не приймає, оскільки суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням в сукупності з іншими доказами, поданими сторонами. Відповідач у порушення вимог ЦПК не надав суду належних і допустимих доказів підтвердження іншого розміру, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди.

Також безпідставними є посилання відповідача на те, що акт огляду транспортного засобу, на підставі якого складено звіт про оцінку відновлювального ремонту автомобіля, складено через три дні після такої оцінки, так як такі спростовуються матеріалами справи із яких видно, що автомобіль НОМЕР_5 оглянуто 10.09.2016 року, а звіт про оцінку складено 19.09.2016 року станом 07.09.2016 року (дата оцінки).

Що стосується вимоги про стягнення моральної шкоди суд враховує наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої, внаслідок порушення її прав.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що закріплені в п.п.3,9 постанови від 31 березня 1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою фізичної особи слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Заподіяння позивачу з вини відповідача моральної шкоди, на думку суду, знайшло своє підтвердження під час судового розгляду справи, оскільки саме по собі пошкодження майна особи спричинило їй психологічний стрес, призвело до моральних страждань та виникнення відповідних незручностей у користуванні своїм майном.

Однак, визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер і тривалість страждань позивача, що вплинуло на її стан, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, та вважає за необхідне визначити розмір компенсації моральної шкоди у сумі 500 гривень.

На підставі положень ст.141 ЦПК України з відповідача у користь позивача слід стягнути 1280,00 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 200, 206, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 (НОМЕР_6, вул.Центральна,2, с.Острів Сокальського району Львівської області) до ОСОБА_4 (вул.Івасюка,12/50, м.Червоноград) про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 24 186 (двадцять чотири тисячі сто вісімдесят шість) грн. 26 коп. матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 500 (п'ятсот) моральної шкоди.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн..

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області через Червоноградський міський суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: М. Д. Новосад