Ухвала суду № 74993991, 15.06.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/5889/18

1-кс/755/3181/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ "15" червня 2018 р.

Слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Федосєєв С.В. при секретарі Чернюшок М.І., за участю прокурора Колесника О.О., захисника Рябовола Ю.П., перекладача Трубнікової С.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого у межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР № 12018100000000315 від 29.03.2018 р. відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Купчінь, Єдинецького району, респ. Молдова, росіянина, громадянина Республіки Молдова, з середньою освітою, офіційно не працюючий, проживаючого без реєстрації та постійного місця проживання на території України, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей (зі слів), судимий 07.06.2013 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 353 КК України до 8 років позбавлення волі, звільнений 19.05.2017 року по відбуттю строку покарання, -

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України,-, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся до суду в межах кримінального провадження № 12018100000000315 від 29.03.2018 року із клопотанням про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_3 будучи раніше судимим 07.06.2013 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 353 КК України до 8 років позбавлення волі, звільнений 19.05.2017 року по відбуттю строку покарання, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив нові умисні злочини при наступних обставинах.

Так, 17.02.2018 року на сайті знайомств, ОСОБА_3 познайомився з ОСОБА_5 та запропонував останній зустрітись особисто. Під час особистого спілкування з ОСОБА_5, що відбулось 18.02.2018 року з метою справити враження на ОСОБА_5, повідомив останній завідомо неправдиву інформацію про те, що працює на посаді юриста в Адміністрації Президента України, та може сприяти останній у вирішення будь-яких питань.

ОСОБА_5, будучи переконаною в добропорядності останнього, та не здогадуючись про дійсні наміри ОСОБА_3, повідомила інформацію про те, що має намір відкрити магазин оптики та підшуковує приміщення та торгівельне обладнання для вказаного магазину. В цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на умисне, повторне заволодіння грошовими коштами шляхом обману. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_5, що у нього є знайомі, які можуть поставити торгове обладнання для оптики з Європи, а також те, що він має відповідні зв'язки в Київській міській державній адміністрації та допоможе вирішити питання, щодо оренди приміщення для магазину. В цей же ОСОБА_3, не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання, попросив ОСОБА_5 перерахувати грошові кошти в сумі 12 000 гривень на картковий рахунок його знайомого ОСОБА_6 в якості оплати придбання торгівельного обладнання. ОСОБА_5 будучи переконаною в добропорядності ОСОБА_3, не здогадуючись про дійсні наміри останнього, 19.02.2018 року о 08 годині 10 хвилин перерахувала зі свого карткового рахунку на рахунок ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 12480 гривень, в якості оплати за торгівельне обладнання. В подальшому, цього самого дня ОСОБА_3 розпорядився отриманими від ОСОБА_5 грошовими коштами на власний розсуд, а саме, перебуваючи у відділенні «ПриватБанку» зняв вказані кошти з банківської картки та витратив їх на власні потреби.

Крім того, цього самого дня, тобто 19.02.2018 року біля 11 години 00 хвилин, керуючись єдиним умислом на заволодіння шляхом обману грошовими коштами, які належать ОСОБА_5, в ході телефонної розмови повідомив ОСОБА_5 завідомо неправдиву інформацію про те, що він на автомобілі, яким керував потрапив в ДТП, відповідно виникла потреба у придбанні запчастин для ремонту автомобіля за кордоном, де за його словами на даний час ніби перебуває його знайомий ОСОБА_6 та який пообіцяв придбати для нього запчастини. В подальшому він попросив ОСОБА_5 позичити йому грошові кошти в сумі 13 000 гривень для придбання запчастин за кордоном та перерахувати зазначені кошти на банківську картку, яка належить ОСОБА_6, в свою чергу пообіцяв повернути зазначені кошти ОСОБА_5 ввечері цього самого дня. ОСОБА_5, будучи переконаною в добропорядності останнього, не здогадуючись про дійсні наміри ОСОБА_3 19.02.2018 року о 11 годині 54 хвилини перерахувала грошові кошти в сумі 13624 гривні (враховуючи відсотки) на картковий рахунок ОСОБА_6 Заволодівши таким чином грошовими коштами в сумі 13000 гривень, що належать ОСОБА_5, ОСОБА_3 розпорядився ними на власний розсуд, а саме звернувся з проханням до ОСОБА_6 оформити споживчий кредит на придбання мобільного телефону «Хуавей Мат Про 10», загальною вартістю 26 000 гривень на його ім'я, мотивуючи це тим , що він не є громадянином України. ОСОБА_6, не здогадуючись про дійні наміри ОСОБА_3, а також про призначення отриманих на картковий рахунок грошових коштів від ОСОБА_5 погодився на пропозицію останнього, та перебуваючи в приміщенні магазину «Комфі» за адресою м.Київ, вул. Вербицького, 1 оформив споживчий кредит на придання для ОСОБА_3 мобільного телефону «Хуавей Мат Про 10», сплативши грошовими коштами, що були тримані від ОСОБА_5 перший внесок за кредитним договором в сумі 10000 гривень.

Крім того, 20.02.2018 року ОСОБА_3, керуючись єдиним умислом на заволодіння шляхом обману грошовими коштами, які належать ОСОБА_5, повідомив ОСОБА_5 неправдиву інформацію про те, що він домовився про оренду приміщення під магазин з можливістю подальшої приватизації нерухомого майна, та необхідністю сплати грошових коштів. ОСОБА_5, будучи переконаною в добропорядності останнього, не здогадуючись про дійсні наміри ОСОБА_3, передала останньому грошові кошти в сумі 15 000 гривень. Враховуючи той факт, що остання не мала потрібної суми грошових коштів, цього самого дня, тобто 20.02.2018 року ОСОБА_5, перебуваючи у відділенні банку «ПУМБ» оформила готівковий кредит на суму 27500 гривень, та передала зазначені кошти ОСОБА_3 для оплати оренди приміщення. В цей же час, ОСОБА_3, увійшовши в довіру до ОСОБА_5, поросив надати йому в користування належну їй банківську картку «ПриватБанку» на яку було здійснено зарахування грошових коштів, під приводом необхідності зняття грошових коштів для оплати за автомобіль. ОСОБА_5, вважаючи, що останній дійсно має намір сприяти у придбанні вказаного автомобіля для її батька, передала власну банківську картку ОСОБА_3 В подальшому 27.02.2018 року ОСОБА_3 під приводом необхідності повного розрахунку за догорів оренди приміщення зняв з банківської картки, яка належить ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 20 200 гривень. Таким чином, ОСОБА_3, не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання, ввівши в оману потерпілу ОСОБА_5, щодо дійсності його намірів стосовно укладення договору оренди приміщення привласнив грошові кошти в сумі 42500 гривень, що належать ОСОБА_5 62700 гривень.

Крім того, керуючись єдиним умислом, що спрямований на умисне, повторне заволодіння шляхом обману грошовими коштами, які належать ОСОБА_5,з корисливих мотивів, зловживаючи довірою ОСОБА_5, з якою він спільно проживав та мав довірливі стосунки, під приводом необхідності оплати операції для свого батька, не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання, 07.03.2018 року попросив ОСОБА_5 позичити йому грошові кошти в сумі 3000$ США, ОСОБА_5, будучи переконаною в добропорядності останнього, не здогадуючись про дійсні наміри ОСОБА_3 07.03.2018 року передала ОСОБА_3 грошові кошти в сумі кошти в сумі 3000$ США, що станом на 07.03.2018 згідно офіційного курсу НБУ складає 79020 гривень. Заволодівши таким чином грошовими коштами що належать ОСОБА_5, ОСОБА_3 розпорядився ними на власний розсуд

Всього своїми злочинними діями, які виразились в умисному, повторному заволодінні грошовими коштами шляхом обману, з корисливих мотивів,з метою власного протиправного збагачення ОСОБА_3 завдав ОСОБА_5 матеріального збитку на загальну суму 166 720 гривень, що перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян від ста до двохсот п'ятдесяти разів, тобто завдав ОСОБА_5 значної матеріальної шкоди.

Крім того, 22.02.2018 року в ході телефонної розмови ОСОБА_5 познайомила ОСОБА_3 зі своїм батьком ОСОБА_8 Цього самого дня, тобто 22.02.2018 року діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_8 неправдиві відомості, про те, що він може посприяти у придбанні та розмитненні автомобіля «Фольксваген Крафтер» за ціною 5000 $ США, що є значно нижче ринкової. Вказана пропозиція зацікавила ОСОБА_8, та він висловив бажання придбати вказаний автомобіль. ОСОБА_3, не маючи намірів виконували взяті на себе зобов'язання, попросив ОСОБА_8 перерахувати грошові кошти в сумі 70 000 гривень ( що складало 50% вартості автомобіля ) на картковий рахунок його доньки ОСОБА_5 ОСОБА_8, будучи переконаним в добропорядності ОСОБА_3, зважаючи на той факт, що останній мав довірливі відносини та спільно проживав з його донькою ОСОБА_5, не здогадуючись про дійсні наміри останнього, починаючи з 22.02.2018 року до 02.03.2018 року перерахував на картковий рахунок його доньки ОСОБА_5 грошові кошти платежами по 13413 грн, 56000 грн, 7000 грн, 64000 грн., а всього грошових коштів на суму 140 473 гривень В цей же час, ОСОБА_3, увійшовши в довіру до ОСОБА_5, поросив надати йому в користування належну їй банківську картку «ПриватБанку» на яку було здійснено зарахування грошових коштів, під приводом необхідності зняття грошових коштів для оплати за автомобіль. ОСОБА_5, вважаючи, що останній дійсно має намір сприяти у придбанні вказаного автомобіля для її батька, передала власну банківську картку ОСОБА_3 В подальшому, починаючи з 22.02.2018 року до 02.03.2018 ОСОБА_3 розпорядився отриманими від ОСОБА_8 грошовими коштами на власний розсуд, а саме, зняв вказані кошти з банківської картки та витратив їх на власні потреби, чим завдав ОСОБА_8 матеріального збитку на загальну суму 140 473 гривень.

Всього своїми злочинними діями, які виразились в умисному, повторному заволодінні грошовими коштами шляхом обману, з корисливих мотивів,з метою власного протиправного збагачення ОСОБА_3 завдав ОСОБА_8 матеріального збитку на загальну суму 140 473 гривні, що перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян від ста до двохсот п'ятдесяти разів, тобто завдав ОСОБА_8 значної матеріальної шкоди.

Крім того, приблизно на початку березня 2018 року, маючи умисел на повторне заволодіння грошовими коштами громадян шляхом обману, в ході розмови з ОСОБА_8, ОСОБА_3 повідомив неправдиву інформацію, що він може посприяти у придбанні автомобілів та партії меблів закордонного виробництва по значно зниженій ціні. ОСОБА_8 повідомив, що особисто він не має значної суми на придбання зазначених товарів, у відповідь на що, ОСОБА_3 попросив запитати у осіб з кола знайомих ОСОБА_8, яких може зацікавити вказана пропозиція. Таким чином, ОСОБА_8, будучи переконаним в добропорядності останнього,зважаючи, що ОСОБА_3 проживає спільно з його донькою, повідомив вказану інформацію своєму знайомому ОСОБА_9 Вказана пропозиція, щодо придбання автомобілів по зниженій ціні та партії меблів закордонного виробництва, зацікавила ОСОБА_9 В подальшому, в ході телефонної розмови, яка відбулась 13.03.2018 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_3, ОСОБА_3 пообіцяв своє сприяння у придбанні автомобіля «Фольксваген Гольф» 2010 р.в. за ціною 4000$ США. ОСОБА_3, не маючи намірів виконували взяті на себе зобов'язання, попросив ОСОБА_9 перерахувати грошові кошти в сумі 109200 гривень, на картковий рахунок ОСОБА_5, з якою він особисто знайомий. ОСОБА_9 будучи переконаним в добропорядності ОСОБА_3, зважаючи на той факт, що останній мав довірливі відносини та спільно проживав з ОСОБА_5, не здогадуючись про дійсні наміри останнього, 14.03.2018 року перерахував на картковий рахунок ОСОБА_5 грошові кошти платежами по 49900 грн. та 59300 грн, а всього грошових коштів на суму 109 200гривень. В подальшому, починаючи з 14.03.2018 року до 20.03.218 ОСОБА_3 розпорядився отриманими від ОСОБА_9 грошовими коштами на власний розсуд, а саме, зняв вказані кошти з банківської картки та витратив їх на власні потреби, чим завдав ОСОБА_9 матеріального збитку на загальну суму 109 200 гривень.

Крім того, керуючись єдиним умислом, що спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9, ОСОБА_3 в ході телефонної розмови, яка відбулась 14.03.2018 року повідомив неправдиву інформацію про те, що він може сприяти у придбанні партії меблів закордонного виробництва за ціною 30000 $ США з повним комплектом відповідних документів та доставкою вказаних меблів до м. Ізюм, Харківської області, де проживає ОСОБА_9, при цьому домовились, що передача грошових коштів відбудеться в м. Києві. Разом з тим ОСОБА_9 висловив бажання придбати ще один автомобіль для власного користування. ОСОБА_3, повідомив, що він може посприяти у придбанні автомобіля «Опель Віваро» 2011 р.в. за ціною 4500 $ США. Таким чином, досягнувши попередньої згоди на придбання вказаного майна, 17.03.2018 року ОСОБА_9 особисто приїхав до м.Києва, де, перебуваючи поблизу Залізничного вокзалу, в автомобілі під керуванням ОСОБА_3 під приводом придбання партії меблів та автомобіля «Опель Віваро» 2011 р.в. передав останньому грошові кошти в сумі 34500 $ США, що станом на 17.03.2018 згідно офіційного курсу НБУ складає 906315 гривень. В подальшому, ОСОБА_3, витратив грошові кошти, які були отримані від ОСОБА_9 на власні потреби, чим завдав останньому матеріального збитку на вказану суму.

Разом з тим ОСОБА_9 висловив бажання придбати ще один автомобіль для власного користування. ОСОБА_3, повідомив, що він може посприяти у придбанні автомобіля «Шкода Супер Б» 2013 р.в. за ціною 5500 $ США. ОСОБА_3, не маючи намірів виконували взяті на себе зобов'язання, попросив ОСОБА_9 перерахувати грошові кошти в сумі 143000 гривень, на картковий рахунок ОСОБА_5, з якою він особисто знайомий. ОСОБА_9 будучи переконаним в добропорядності ОСОБА_3, зважаючи на той факт, що останній мав довірливі відносини та спільно проживав з ОСОБА_5, не здогадуючись про дійсні наміри останнього, 20.03.2018 року перерахував на картковий рахунок ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 143 000 гривень, які цього самого дня були зняті ОСОБА_5 на прохання ОСОБА_3 через касу відділення «Приват Банку».

Всього своїми злочинними діями, які виразились в умисному, повторному заволодінні грошовими коштами шляхом обману, з корисливих мотивів,з метою власного протиправного збагачення ОСОБА_3 завдав ОСОБА_9 матеріального збитку на загальну суму 1 158 515 гривень, що в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто завдав ОСОБА_9 матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.

Оскільки двох місячний строк досудового слідства у даному провадженні закінчується, а завершити досудове слідство до вказаного строку не представляється можливим, оскільки необхідно проведення ряд слідчих дій, а саме: отримати довідку-аналіз вхідних та вихідних з'єднань операторів мобільного зв'язку за мобільними номерами, якими користувався ОСОБА_3, провести огляд речових доказів, а саме матеріалів аудіо запису розмов між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, ОСОБА_8, що були надані ОСОБА_5 09.06.2018 року, крім того з заявами про ймовірне вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України звернулись гром. ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, що потребує додаткового часу для перевірки та збору доказів за нововиявленими обставинами, виконати вимоги ст. 290 КПК України, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у тому разі, якщо жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст.177 КПК України, зокрема, не забезпечить виконання підозрюваним, покладеним на нього процесуальних обов'язків та не зможе запобігти його спробам переховуватися від органів досудового розслідування чи вчинити інше кримінальне правопорушення.

Беручи до уваги, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яким законом передбачено відповідальність у вигляді позбавлення волі, крім цього перебуває у міжнародному розшуку, тому є всі підстави вважати, що обрання відносно нього запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, не забезпечить виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків та не зможе запобігти його спробам переховуватися від органів досудового розслідування з метою ухилитися від кримінальної відповідальності та покарання за вчинення ним кримінального правопорушення.

З моменту обрання судом відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою які свідчили, що обрання відносно останнього запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням його під вартою, зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України (забезпечить виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, зможе запобігти його спробам переховуватися від органів досудового розслідування чи вчинити інше кримінальне правопорушення). Таким чином, ризики, які існували на час обрання відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час не зменшилися, що свідчить про необхідність продовжити строки тримання підозрюваного ОСОБА_3 під вартою до трьох місяців.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Захисник Рябовол Ю.П. та підозрюваний заперечували проти задоволення клопотання у обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просили змінити запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку прокурора, який навів наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, думку підозрюваного, захисника суд вважає, що клопотання є обґрунтованим, оскільки з наявних матеріалів вбачається, що існує обґрунтована підозра у вчинені ОСОБА_3 кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах дані у слідчого судді наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України.

Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Ионкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_3 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_3 підозри.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного кримінального правопорушення; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила кримінальне правопорушення; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

Крім того, необхідно зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконний вплив на потерпілих, свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, доводять ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

З урахуванням наведених обставин, з огляду на ст..ст. 177, 194 КПК України, під час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя оцінює зібрані докази на предмет обґрунтованої підозри.

На даний час неможливо прийняти обґрунтоване рішення по кримінальному провадженню, оскільки необхідно здійснити ряд слідчих та процесуальних дій.

Відповідно, за результатами проведення додаткових слідчих дій, можливі значні внесення змін до матеріалів кримінального провадження та їх результати можуть бути використані в ході судового розгляду на підтвердження або спростування вчинення ОСОБА_3 інкримінованого кримінального правопорушення.

Виконати вказані слідчі та процесуальні дії у двохмісячний строк не виявилось можливим внаслідок складності кримінального провадження (тривалим проведенням призначених судово - медичних експертиз, слідчих та процесуальних дій у сукупності).

Дослідивши копії матеріалів кримінального провадження, заслухавши думку прокурора, який навів наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, думку підозрюваного та захисника суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки з наявних матеріалів вбачається, що існує обґрунтована підозра у вчинені ОСОБА_3 інкримінованого йому кримінального правопорушення, разом з тим на даний час наявні ризики, які дають підстави вважати, що перебуваючи на волі підозрюваний може вчинити інші кримінальні правопорушення, у зв'язку з відсутністю стабільного джерела доходу, окільне не працює, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а тому, оцінивши в сукупності ступінь тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_3, обставини вчинення правопорушення, дані про особу підозрюваного, наявність судимостей за вчинення злочину проти власності, слідчий суддя вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою підозрюваного.

Крім того, при вирішенні даного питання, суд враховує такі обставини як тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим, його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у підозрюваного утриманців, репутацію підозрюваного, його майновий стан, наявність судимостей.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 182, 183, 184, 199 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Продовжити щодо підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 строк тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» МЮ України в межах строку досудового розслідування - до 18 липня 2018 року включно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а підозрюваним у той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Слідчий суддя