Постанова № 74993861, 22.06.2018, Перемишлянський районний суд Львівської області

449/626/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2018 м.Перемишляни

Перемишлянський районний суд Львівської області у складі :

головуючого - судді: Гуняк О.Я.

з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Перемишляни адміністративний позов ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції у Львівській області Національної поліції України про визнання протиправною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову серія ВР №025127 від 28.05.2018 року, про накладення адміністративного стягнення за ч.5 ст.122 КУпАП, а провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позову покликається на те, що оскаржуваною постановою серії ВР №025127 від 28.05.2018 р., його притягнуто до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП та накладено штраф в сумі -1020 грн. Звертає увагу, що дана постанова щодо нього складена поліцейським взводу 2 батальйону 2 УПП у Львівській області ОСОБА_3 за здійснення зупинки у місці не позначеному дорожнім знаком «Місце для стоянки», при керуванні автомобілем «MITSUBISHI ECLIPSE», номерний знак «АС 7115АI».

Вважає дії працівника поліції протиправними, які були вчиненні в порушення діючих Правил дорожнього руху та Закону України «Про дорожній рух». Вищезазначене обгрунтовує тим, що відповідно до оскаржуваної постанови, його притягнуто до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП, якою передбачено зупинку чи стоянку транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю». З тексту постанови зазначено, що ним здійснено зупинку на місці, яке позначено дорожнім знаком «Місце для стоянки» з додатковою табличкою «Інвалід» та констатовано порушення п.8.1 Правил дорожнього руху. Зазначає, що таке твердження не відповідає дійсності, оскільки воно передбачає стоянку автомобіля в зоні дії зазначеного знаку, що не було в дійсності. Дорожній знак «Місце для стоянки» з додатковою табличкою «Інвалід» за порушення вимог, якого його протиправно притягнуто до адміністратвиної відповідальності, розміщений перпендикулярно до проїжджої частини дороги, що підтверджується долученими ним фотознімками.

Від так, дія знаку поширюється на територію розташовану за ним і ніяким чином перед ним. Окрім цього, за зазначеним знаком, має місце жовта лінія, яка саме і визначає територіє дії знаку «Місце стоянки» з додатковою табличкою «Інвалід», що також підтверджується долученими фотознімками.

Звертає увагу, що в результаті протиправного притягнення його до адміністратвиної відповідальності було евакуйовано автомобіль «MITSUBISHI ECLIPSE», номерний знак «АС 7115АI» на арешт майданчи. Тобто незаконно позбавлено його права на управління та користування таким.

З метою отримання з арешт майданчику автомобіля, він був змушений оплатити штраф в розмірі – 1020 грн., визначений на підставі оскаржуваної постанови та оплатити додаткові послуги пов’язані з евакуацією та утриманням автомобіля на арешт майданчику. Такі дії були вимушеними лише з метою отримання автомобіля і жодним чином не є обставиною визнання вини.

Посилається на вимоги ст. 19 Конституції України, ст.ст.7,9, 280 КУпАП та вимоги ч.2 ст. 77 КАС України.

В судове засідання позивач не з’явився, хоча належним чином був повідомленний про час та місце такого. Однак до суду надійшла заява від позивача – ОСОБА_2, згідно якої просить розглядати дану адміністративну справу без його участі на підставі наявних в матеріалах справи доказів та пояснень (а.с.18).

В судове засідання представник відповідача – Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції у Львівській області Національної поліції України не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду даної адміністративної справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах адміністративної справи (а.с.17).

На підставі ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки учасники процесу в судове засідання не з’явилися.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе провести розгляд справи та постановити рішення у відсутності сторін на підставі наявних доказів, так як такі належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення судових повісток та висловили свою позицію у поданих заявах.

Суд, дослідивши та перевіривши в судовому засіданні наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

У відповідності до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним доказам в цілому (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу ( групи доказів)

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно п.1 ст.247КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до постанови серії ВР №025127 від 28.05.2018 року, ОСОБА_2, 28.05.2018 р., близько 13 год., 50 хв., в м. Львів по вул. Б. Романа, 3 керуючи транспортним засобом марки «MITSUBISHI ECLIPSE», номерний знак «АС 7115АI» здійснив зупинку на місці, яке позначено дорожнім знаком 5.38 «Місце зупинки» з додатковою табличкою до нього 7.17 «Інвалід» чим порушив п.8.1 Правил дорожнього руху України (а.с.12). У зв’язку з чим, до ОСОБА_2застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі -1020 грн., (а.с.12).

Відповідно до ч.5 ст.122 КУпАП, Зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю", тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян..

Пунктом 4 Загальної частини Правил паркування транспортних засобів встановлено, що місце для паркування - місце стоянки одного транспортного засобу на майданчику для паркування, позначене дорожньою розміткою відповідно до Правил дорожнього руху.

Пунктом 8.1 Правил дорожнього руху України передбачено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Згідно «Правил дорожнього руху України» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, дорожній знак 5.38 «Місце для стоянки», застосовується для позначення місць та майданчиків для стоянки транспортних засобів. Табличка 7.17 «Інваліди», вищезазначених правил, означає, що дія знака 5.38 поширюється лише на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак «Інвалід» відповідно до вимог цих Правил.

Відповідно до п.8.4. г, е ПДР г) наказові знаки показують обов’язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження, е) таблички до дорожніх знаків уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.

У розділі 34 ПДР встановлено, що дорожня розмітка 1.1. (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.

Таким чином, межі будь-якого місця стоянки чи парковки транспортного засобу повинні бути "означені дорожньою розміткою 1.1а якщо таке місце призначене лище для стоянки чи паркування автомобілів водіїв із інвалідністю, то таке місце повинне бути додатково позначене дорожніми знаками 5.38 та табличкою 7.17 чи дорожньою розміткою 1.30 Розділу 34 ПДР.

Як вбачається із долучених до матеріалів адміністративної справи фотокопій місця вчинення правопорушення, яке ставиться позивачу у вину (а.с.8), в м. Львів по вул. Б. Романа, 3 розміщений Дорожній знак 5.38 «Місце зупинки» з додатковою табличкою до нього 7.17 «Інвалід». Даний знак з додатковою табличкою розміщений перпендикулярно до проїжджої частини дороги. Окрім цього, з даних фотографій вбачається, що за розміщеним знаком, на дорожньому покритті (бордюрі) нанесена жовта лінія, тобто дія дорожнього знак 5.38 разом із додатковою табличкою 7.17 та нанесеною дорожньою розміткою, поширюється на територію розташовану за ним. З вищенаведеного вбачається, що транспортний засіб марки «MITSUBISHI ECLIPSE» номерний знак «АС 7115АI», який був розміщений перед Дорожнім знаком 5.38 з додатковою табличкою до нього 7.17 та нанесеною дорожньою розміткою не підпадав під вимоги таких (а.с.8).

Беручи до уваги вищенаведене, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови, а тому вважаю, що у спірних правовідносинах відповідач діяв не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, відповідачем, в свою чергу, не представлено суду достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, а відтак доводи позивача не спростовано. За таких обставин суд не вправі вважати доведеним факт правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю

Керуючись ст.ст.2, 6,8,9,72-77,242-246,250,255 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Адміністративний позов задоволити.

Визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського взводу 2 роти 3 батальйону 2 УПП у Львівській області ОСОБА_3, серії ВР №025127 від 28.05.2018 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.5 ст. 122 КУпАП про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 1020 (одна тисяча двадцять) гривень.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.5 ст. 122 КУпАП — закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Позивач: ОСОБА_2, паспорт серія КС 484451 від 10.05.2006 р., місце проживання – вул. Шкільна, 19а, м. Перемишляни Львівської області.

Відповідач: Департамент патрульної поліції управління патрульної поліції у Львівській області Національної поліції України, ЄДРПОУ – 39962825, місце знаходження – м. Львів ,вул. Перфецького, 19.

Суддя: Гуняк Олександра Ярославівна