Рішення № 74993841, 26.06.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1297/18

провадження № 2/753/3513/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Заставенко М.О.

за участю:

секретаря судового засідання Степанишиної Г.А.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Дубовика А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Фонду соціального страхування України про визнання незаконним та скасування наказа про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позиції позивача та відзив відповідача.

24 січня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в якому просив визнати звільнення з роботи незаконним та скасувати наказ про звільнення, поновити його на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позову зазначив, що він з 1991 року працював у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, тривалий час займаючи керівні посади, зокрема з 2003 р. по 2011 р. був заступником директора. 29.12.2017 р. його звільнили з роботи п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вважає дане звільнення таким, що не відповідає вимогам чинного трудового законодавства з наступних підстав. У зв'язку з проведенням реорганізації шляхом злиття Фондів, всіх працівників з 01.08.2017 р. відповідно до п.6 ст. 36 КЗпП України переведено до Фонду соціального страхування України. 12.09.2017 р. Правлінням Фонду соціального страхування України було прийнято постанову № 47 «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України» був виданий наказ № 603 «Про зміни в організації виробництва і праці». Представником управління по роботі з персоналом відповідача ОСОБА_7 одночасно всіх працівників Виконавчої дирекції Фонду в усній формі було ознайомлено зі змістом вказаного наказу. Позивач вважає, що про звільнення належним чином не був попереджений, письмових повідомлень про зміни в організації виробництва і праці він не отримував. Він сумлінно та професійно виконував покладені на нього обов'язки трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Він персонально не отримував письмове попередження про виключення із штатного розпису посади, яку він займає, та про його звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Таке письмове попередження він повинен був отримати не пізніше, ніж за два місяці до дати звільнення. Крім того відповідач не запропонував позивачу іншої роботи в Фонді. Натомість, як після 26.10.2017 р. так і після 02.01.2018 р. відповідач продовжував прийом на роботу працівників за наявними вакансіями. Вважає, що з урахуванням його освітнього рівня та переліку посад, які він займав протягом 26 років роботи у Фонді соціального страхування, відсутності за цей період зауважень до виконання ним своїх посадових обов'язків, та дисциплінарних стягнень свідчить він мав переважне право бути залишеним на роботі у зв'язку із скороченням штату.(а.с. 30-38).

Представник відповідача у своєму відзиві на позовну заяву вказав, що позов не визнає повністю, та просить відмовити в його задоволенні, оскільки 20.07.2017 р. директором ВД Фонду було затверджено штатний розпис виконавчої дирекції Фонду з 20.07.2017 р. у кількості 267 штатних одиниць, а 31.10.2017 р. затверджено новий штатний розпис ВД Фонду з 01.01.2018 р. у кількості 188 штатних одиниць, в якому Департамент експертизи тимчасової непрацездатності ВД Фонду з відповідними відділами та штатними посадами не передбачений. З 01.01.2018 р. посаду головного спеціаліста відділу методології та аналізу тимчасової непрацездатності департаменту експертизи тимчасової непрацездатності ВД Фонду, які обіймав позивач скорочено, тобто дана обставин підтверджує те, що у відповідача дійсно відбулись зміни в організації виробництва і праці. 30.10.2017 р. відповідачем було подано звітність про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці в Київській міжміський центр зайнятості Подільський районний центр зайнятості. Відповідачем повністю додержано процедуру вивільнення позивача, оскільки 26.10.2017 р. позивач персонально попереджений за 2 місяці про наступне вивільнення, у зв'язку із скороченням з 01.01.2018р. чисельності штату працівників виконавчої дирекції Фонду, про що свідчить персональний підпис позивача у відомостях щодо попередження. Відповідач не мав можливості з 01.01.2018 р. запропонувати позивачу іншу роботу за відповідними професією та спеціальністю у зв'язку з її відсутністю. Посади, на які в період з 26.10.2017 р. по 29.12.2017 р. приймались та/або переміщувались інші працівники ВД Фонду, та які з 01.01.2018 р. залишались вакантними, не є однорідними посаді позивача. 27.12.2017 р. відповідачем ознайомлено позивача з наказом про звільнення від 22.12.2017 р. № 1000, а 29.12.2017 р. видано позивачу його копію та належно оформлену трудову книжку, що підтверджується власним підписом позивача в книзі обліку трудових книжок і вкладишів до неї та проведено повний розрахунок (а.с. 70-74).

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що відзив відповідача не містить жодних достовірних відомостей про те, що позивача було звільнено з дотриманням вимог чинного трудового законодавства. Відповідачем не дотримано вимог ст. 43 КЗпП України щодо отримання попередньої згоди органу первинної профспілкової організації на звільнення позивача, оскільки ним не додержано строків звернення з поданням про надання такої згоди та строків звільнення після отримання згоди. Достовірність наданого відповідачем примірника наказу № 603 та додатку до нього викликає сумніви, оскільки в самому наказі не додержана порядкова нумерація пунктів. (а.с. 131-133).

Представник відповідача своїх запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву зазначив, що всі доводи та міркування позивача за поданою відповіддю на відзив відповідача на позовну заяву зводяться до його власних припущень при хибному трактуванні норм законодавства, що регулює спірні правовідносини (а.с.125, 143).

В судовому засіданні позивач просив позовні вимоги задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Суду повідомив, що наказ Фонду №603 про зміни в організації виробництва і праці від 26.10.2017р. був оголошений йому в присутності 6 працівників Департаменту експертизи тимчасової непрацездатності, про що всі присутні поставили свій підпис та дату, в тому числі і позивач, на аркуші який містив таблицю із зазначенням посад, прізвищ, дати та підпису. Зазначив, що іншої інформації, а саме над таблицею переліку постанов Правління Фонду та під таблицею примітки з посиланням на п.п.3.1 пункту 3 наказу Фонду №603 під час його ознайомлення на аркуші не було. Вважає, що дана інформація була додрукована після того як він поставив свій підпис. Наведене на його думку свідчить, що він не був персонально попереджений про вивільнення. Наполягав та тому, що він має переважне право на залишення на роботі, перед іншими працівниками, які залишились працювати, оскільки працює довгий час, відповідально відносився до своїх посадових обов'язків, був нагороджений грамотами та подяками. В порушення вимог закону, відповідачем йому не була запропонована вакантна посада заступника директора. Також зазначив, що не був членом профспілкової організації.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладені в позовній заяві та відповіді на відзив обставини. Стверджував, що в порушення вимог закону та колективного договору відповідач не отримав згоду профспілкової організації на звільнення позивача, що є обов'язковим при масовому вивільненні. Вважає, що були порушені вимоги законодавства, щодо персонального попередження працівника про наступне вивільнення, оскільки персонально позивач письмово не був повідомлений про вивільнення. Посилався на те, що наказ №603 має різні редакції, а саме різняться надана копія позивачу, що подана разом з позовною заявою та копія надана суду відповідачем, а крім того наказ не має переліку осіб які будуть вивільнені та додатки до нього не засвідчені підписом директора. Вважає, що фактично скорочення не відбулось оскільки фонд заробітної плати збільшився та працівників продовжували приймати на роботу.

В судовому засідання представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на викладені у відзиві на позовну заяву обставини.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

12.02.2018 р. позивач ОСОБА_2 подав клопотання про заміну неналежного відповідача виконавча дирекція Форду соціального страхування (код ЄДРПОУ 40210180) на належного відповідача Фонд соціального страхування України (далі- Фонд) (код ЄДРПОУ 40210180) (а.с. 64-65).

28.03.2018 р. представник позивача ОСОБА_3 заявив письмове клопотання про виклик свідків керівників Фонду та колишніх працівників Фонду (а.с.135-136).

Представник відповідача 28.03.2018 р. в судовому засіданні надав суду заяву про заперечення в прийнятті в якості доказу додану до позовної заяви позивачем фотокопії документу під назвою «наказ виконавчої дирекції Фонду від 26.10.2017 р. № 603 «Про зміни в організації виробництва і праці», оскільки поданий позивачем документ не є аутентичним. (а.с. 137-138).

19.04.2018 р. представник позивача ОСОБА_3 заявив письмове клопотання про призначення по справі технічну експертизу документів, а саме відомостей, які названо додатком до наказу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 26.10.2017 р. № 603, проведення якої доручити КНДІСЄ. (а.с.201-202).

19.04.2018 р. представник позивача ОСОБА_3 заявив письмове клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України ОСОБА_8 та Профспілкову організацію працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (а.с. 203-204).

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 29.01.2018 р. позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху (а.с. 25).

Ухвалою суду від 05.02.2018 р. відкрито провадження у справі та справа призначена в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін для розгляду справи по суті. (а.с.60-61).

Ухвалою суду від 16.03.2018 р. Замінено неналежного відповідача у справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення в займаній посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, на належного відповідача - Фонд соціального страхування України (ЄДРПОУ 40210180, м. Київ вул. Боричів Тік, 28). (а.с. 121-122).

Ухвалою суду від 28.03.2018 р. протокольно відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача, щодо допиту свідків та залучення третіх осіб, долучено до матеріалів справи документи, про які клопотав представник позивача. (а.с.141)

Ухвалою суду від 19.04.2018 р. протокольно відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача, щодо залучення третіх осіб, відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача, щодо призначення експертизи, задоволено клопотання представника позивача, щодо зобов'язання відповідача надати оригінали додатків, копії яких додано до відзиву, долучені матеріали про які клопотав представник відповідача (а.с. 205-207).

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

28.07.2017 р. ОСОБА_2 звернувся з заявою до директора виконавчої дирекції Фонду про прийняття його на посаду головного спеціаліста відділу методології та аналізу тимчасової непрацездатності департаменту експертизи тимчасової непрацездатності Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України виконавча дирекція в порядку переведення з виконавчої дирекції ФСС з тимчасової втрати працездатності з 01.08.2017 р. (а.с. 156).

Наказом № 222к від 01.08.2017р. ОСОБА_2 був прийнятий на посаду головного спеціаліста відділу методології та аналізу тимчасової непрацездатності департаменту експертизи тимчасової непрацездатності Фонду соціального страхування України виконавча дирекція (а.с. 50).

Постановою правління Фонду соціального страхування України №47 від 12.09.2017р. «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України» затверджена з 01.01.2018р. гранична чисельність працівників Фонду у кількості 5192 штатних одиниці, у тому числі граничну чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду -188 штатних одиниць. (а.с.75)

На виконання постановою правління Фонду соціального страхування України №50 від 10.10.2017р. «Про затвердження структури органів Фонду» затверджена структуру робочих органів виконавчої дирекції Фонду згідно з додатком 1 та структуру виконавчої дирекції Фонду згідно з додатком 2, яка вводиться в дію з 01.01.2018р. 31.10.2017р. затверджений відповідний штатний розпис, в якому відсутній департамент експертизи тимчасової непрацездатності, мають бути скорочені 9 посад, в тому числі посада яку займав позивач (а.с.77-91).

Гранична чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду станом на 31.10.2017р. становила 267 штатних одиниць (облікова чисельність становила -260 осіб), станом на 01.01.2018р. - 188 штатних одиниць ( облікова -198 осіб) (а.с. 92-93).

Наказом виконавчої дирекції Фонду №603 від 26.10.2017р. «Про зміни в організації виробництва і праці» введено в дію в дію з 01.01.2018р. зміни в організації виробництва і праці, що тягнуть за собою зміну істотних умов праці, до 01.11.2017р. провести персональне попередження всіх працівників виконавчої дирекції Фонду про наступне вивільнення у зв'язку із скороченням з 01.01.2018р. чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду під особистий підпис (згідно з додатком). З додатку до наказу №603 - аркуші ознайомлення працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з наказом «Про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці та скорочення чисельності працівників», вбачається, що 7 працівників, серед яких і ОСОБА_2, ознайомлені 26.10.2017р. під особистий підпис про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці та скорочення чисельності працівників. Даний наказ був оголошений позивачу 26.10.2017р. про що він особисто розписався в додатку до наказу, що ним не заперечується, а отже в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню, тобто позивач, був ознайомлений зі зміною в організації виробництва і праці та з майбутнім звільненням за 2 місяці. ( а.с.95, 99).

Наказом від 22.12.2017р. ОСОБА_2 звільнений з посади головного спеціаліста відділу методології та аналізу тимчасової непрацездатності департаменту експертизи тимчасової непрацездатності Фонду соціального страхування України з 29.12.2017р. у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. (а.с.42)

ОСОБА_2 має вищу освіту, що підтверджується копією диплому Київського медичного інституту та має кваліфікацію лікаря гігієніста епідеміолога (а.с. 154).

На час попередження позивача про наступне вивільнення і до його звільнення з роботи в Фонді були вакантні посади: заступника директора виконавчої дирекції Фонду, директора департаменту юридичної роботи, заступника начальника відділу договірної роботи департаменту юридичної роботи, головного спеціаліста відділу правового забезпечення представництва Фонду департаменту юридичної роботи, головного спеціаліста нормативно-правового відділу департаменту юридичної роботи, головного спеціаліста відділу внутрішнього та зовнішнього аудиту департаменту аудиту, головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення управління організації роботи, на які приймались фахівці в сфері права, економіки, обліку і аудиту та менеджменту (а.с.111, 189-191).

Директором виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України листом від 29.09.2017 №2.4-37-671 було доведено до відома голови Професійної спілки працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, що 12.09.2017 правлінням Фонду соціального страхування України видана постанова «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України» №47, якою з 01.01.2018 року затверджена гранична чисельність працівників Фонду у кількості 5192 штатних одиниць, а на сьогодні гранична чисельність працівників Фонду складає 7988 штатних одиниць. На виконання вимог ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», попереджено про майбутні можливі зміни у структурі Фонду з 01.01.2018 року та заплановане скорочення працівників, про зміни в організації виробництва і праці, істотних умов праці (а.с.181).

Відповідно до інформації професійної спілки працівників виконавчої дирекції ФСС України професійна спілка працівників виконавчої дирекції ФСС України ОСОБА_2 не був та не є членом Профспілки працівників ВД Фонду. (а.с. 180).

V. Оцінка суду.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною 3 ст. 64 ГК України визначено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Скорочення чисельності або штату працівників може бути зумовлене, зокрема, вдосконаленням виробництва, суміщенням професій, зменшенням обсягу виробництва продукції, перепрофілюванням підприємства, установи, організації тощо.

Скорочення чисельності та скорочення штату - це різні поняття. Так, скорочення чисельності передбачає звільнення працівників, натомість скорочення штату - зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій тощо. При цьому одночасно можуть вводитися інші посади, спеціальності, професії тощо, в результаті чого кількість працівників може і не зменшуватися, а в окремих випадках навіть збільшуватися.

Право визначати чисельність і штат працівників належить до компетенції саме власника підприємства або уповноваженому ним органу. Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, між інших, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

З наданих суду штатних розписів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України вбачається, що штатна чисельність працівників підприємства скоротилася з 267 штатних одиниць до 188. (а.с. 81-93)

За таких обставин, вбачається, що відбувся процес оптимізації Фонду соціального страхування України, мали місце зміни в організації виробництва і праці, що призвело до скорочення чисельності штатних одиниць, що згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є самостійною підставою для розірвання трудового договору.

Розірвання трудового договору з даних підстав має проводитися з дотриманням передбаченого ст. 49-2 КЗпП України порядку вивільнення працівників.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

З аналізу наведеного слідує, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу запропонувати вивільнюваному працівнику роботу яку він може виконувати за відповідною професією чи спеціальністю. З наведеного слідує, що обов'язок роботодавця запропонувати працівнику іншу роботу не є безумовним, такому обов'язку кореспондує фактична можливість пропонування роботи за відповідною професією чи спеціальністю, яку вивільнюваний працівник не може виконувати в силу освіти, спеціальності, професії, практичних навичок, тощо, а не будь яку роботу яка наявна на підприємстві.

Таким чином власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Тобто роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Правову позицію з цього питання з аналогічними висновками висловлено Верховним Судом України у Постанові від 09.08.2017 року у справі № 6-1264цс17, яка в силу Закону є обов'язковою до застосування цій справі, оскільки мають місце аналогічні по своїй суті фактичні обставини справи та відповідно правовідносини.

У цьому зв'язку судом встановлено, що 26.10.2017р. ОСОБА_2 був оголошений наказ Фонду №603 «Про зміни в організації виробництва і праці» який містить відомості про наступне вивільнення у зв'язку з скороченням з 01.01.2018р. чисельності та штату працівників, тобто було повідомлено про майбутнє вивільнення. Позивач ознайомився з вказаним повідомленням, про що поставив свій підпис 26.10.2017р.

Законодавством не встановлено форму й порядок попередження працівників про наступне звільнення. Його доцільно оформити письмово в довільній формі, а ознайомлення з таким попередженням працівник повинен засвідчити підписом із зазначенням дати.

Попередження має бути зроблено в такий спосіб, щоб у разі виникнення конфліктної ситуації роботодавець міг документально підтвердити факт попередження конкретного працівника про звільнення й дату, коли це попередження було зроблено, - не пізніше ніж за два місяці до звільнення.

Враховуючи викладене відповідачем виконано вимоги закону в частині повідомлення позивача про майбутнє вивільнення за два місяці перед звільненням, оскільки, звільнення відбулось 29.12.2017 року.

Щодо пропозицій позивачу роботи за відповідною професією, спеціальністю чи кваліфікацією, судом встановлено, що позивач по справі згідно диплому має спеціальність «гігієна, санітарія, епідеміологія» та кваліфікацію лікаря гігієніста епідеміолога, а тому позивач не міг виконувати роботу у Фонді на вакантних на той час посадах заступника директора виконавчої дирекції Фонду, директора департаменту юридичної роботи, заступника начальника відділу договірної роботи департаменту юридичної роботи, головного спеціаліста відділу правового забезпечення представництва Фонду департаменту юридичної роботи, головного спеціаліста нормативно-правового відділу департаменту юридичної роботи, головного спеціаліста відділу внутрішнього та зовнішнього аудиту департаменту аудиту, головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення управління організації роботи.

Суд дослідив положення про департаменти в яких були наявні вакантні посади і переконався, що такі роботи не відповідають спеціальності та професії позивача, а тому така робота в розумінні закону не могла бути йому запропонована (а.с.157-179)

Наявність інших вакантних посад у Фонді які б відповідали професії, спеціальності чи кваліфікації позивача судом не встановлено, твердження позивача в цій частині зводяться до загальних засад про необхідність пропозиції та не підкріплюються конкретними вказівками на посаду, яка відповідає його освіті, професії, спеціальності чи кваліфікації, на яку він погоджувався та яка не була запропонована відповідачем у справі (відповідних доказів з цього приводу суду не представлено).

Позивач, претендуючи на вакантну посаду заступника директора виконавчої дирекції Фонду, не довів, що ця посада є за його професією чи спеціальністю або він може виконувати цю роботу з урахуванням його освіти, кваліфікації досвіду тощо. Вирішення питання щодо зайняття цієї посад виходить за межі передбаченого ст. 49-2 КЗпП України обов'язку роботодавця щодо працевлаштування працівника і стосується права останнього на добір кадрів. Позивачем не вірно тлумачиться зміст положень вказаної норми.

Відповідно до ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Посилання позивача та його представника на те, що при звільненні з роботи, в порушення вимог ст. 42 КЗпП України, не було враховано вимог щодо переважного права залишення на роботі при вивільненні працівників, не знайшло свого підтвердження, оскільки ст.42 КЗпП України визначено, що переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці та лише при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації надається перевага в залишенні на роботі працівникам, які мають додаткові переваги визначенні частиною 2 даної статті.

Таким чином з урахування сукупності наданих доказів судом не встановлено порушення роботодавцем положень ст.49-2 КЗпП України.

Доводи позивача та його представника про відсутність погодження звільнення позивача з первинною профспілковою організацією безпідставні, оскільки ОСОБА_2 не був членом Профспілки працівників Виконавчої дирекції Фонду, отже згода на розірвання трудового договору з працівником який не є членом профспілки не потрібна.

Таким чином, оскільки позивач, на виконання свого процесуального обов'язку не надав належних і неспростовних доказів на підтвердження своєї позиції, зокрема щодо порушення відповідачем трудового законодавства під час його звільнення на підставі пункту 1 ст. 40 КЗпП України, а також оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову за його недоведеністю.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.7 ст.141 ЦПК України, суд не вирішує питання розподілу судових витрат, оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову позивача, звільненого від сплати судових витрат.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 5-1, 40, 42, 49-2 КЗпП України, ст. 64 ГК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82,141, 259, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України суд-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Фонду соціального страхування України про визнання незаконним та скасування наказа про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, АДРЕСА_1.

Відповідач Фонд соціального страхування України, код ЄДРПОУ: 40210180, м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 28.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений о 15 год. 45 хв. 27.06.2018 р

Суддя: Заставенко М.О.