Рішення № 74993240, 07.06.2018, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/2001/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2018 року Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області в складі: головуючого - судді Бакай І. А.

за участі:секретаря судового засідання ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Кам’янка-Бузької міської ради про встановлення факту проживання в житловому приміщенні та визнання основним квартиронаймачем,

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулась до Кам’янка-Бузького районного суду із позовом до Кам’янка-Бузької міської ради Львівської області про визнання неправомірною відмови у визнанні її основним квартиронаймачем, встановлення факту проживання та вселення у квартиру як член сім’ї та із згоди основного квартиронаймача, зобов’язання Кам’янка-Бузької міської ради Львівської області вирішити питання про визнання Позивача основним квартиронаймачем житлової квартири №11, яка знаходиться по вул. Героїв Небесної Сотні, 42 та укладення із нею договору найму житлового приміщення.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 2000 року проживає в квартирі № 11, яка знаходиться в м. Кам’янка-Бузька по вул. Героїв Небесної Сотні 42. За вищевказаною адресою проживає з 2000 року і по сьогодні.

В зазначену квартиру Позивач вселилась як дружина ОСОБА_3 та член сім’ї ОСОБА_4, який являвся свекром Позивача, та основним квартиронаймачем на підставі типового договору найму житлового приміщення від 10.07.2000 року; разом із основним квартиронаймачем вела спільне господарство

Водночас зазначає, що після смерті свекра, ОСОБА_4 основного (квартиронаймача), свекрухи, ОСОБА_5, а також свого чоловіка ОСОБА_3, який помер 24.01.2013 р. продовжила проживати у спірній житловій квартирі, своєчасно здійснює оплату комунальних платежів, здійснює витрати які пов’язані із утриманням житлової квартири в належному стані, придатному для проживання в ній. Маючи на меті укласти договір найму спірної квартири, в червні 2016 року, Позивач звернулась до Кам’янка-Бузької міської ради із заявою, в якій просила вирішити питання про визнання її основним квартиронаймачем квартирі № 11, яка знаходиться в м. Кам’янка-Бузька по вул. Героїв Небесної Сотні 42 (а. с. 8), однак у вирішенні даного питання Позивачу було відмовлено у зв’язку із тим, що вона не являється членом сім’ї основного квартиронаймача (а.с.17), відтак вважає, що відповідачем допущено порушення її прав, що є підставою для відновлення їх в судовому порядку.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовну заяву, надали пояснення аналогічні викладеним у ній.

Окрім цього Представник позивача додатково пояснив, що ОСОБА_6 у даній квартирі проживає по сьогодні, іншого житла, придатного для проживання, не має, проживає у цій квартирі з 2000 року, крім цього була вселена у дану квартиру зі згоди основного квартиронаймача у 2000 році, яким на той час являвся її свекор ОСОБА_4. Від цього часу Позивач ОСОБА_2, як член сімї проживала у даній квартирі та проживає до сьогодні.

Представник Відповідача, в судовому засіданні позовні вимоги в частині визнання неправомірною відмови у визнанні Позивача основним квартиронаймачем, та зобов’язання Кам’янка-Бузької міської ради Львівської області вирішити питання про визнання Позивача основним квартиронаймачем житлової квартири №11, яка знаходиться по вул. Героїв Небесної Сотні, 42 та укладення із нею договору найму житлового приміщення, заперечив з огляду на те, що оскаржуване рішення про відмову ОСОБА_2І, у визнанні основним квартиронаймачем приймалось на основі долучених до заяви документів, на основі яких визнати Позивача основиним квартиронаймачем спірної квартири було неможливим. Щодо встановлення факту проживання та вселення у квартиру як член сім’ї та із згоди основного квартиронаймача, не заперечив при встановленні достатніх для цього правових підстав.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши письмові докази по справі, встановлені обставини та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідженим судом типовим договором найму житлового приміщення від 10.07.2000 року, доводиться той факт, що основним квартиронаймачем спірної квартири був ОСОБА_4, членами його сім’ї у договорі зазначено ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а.с. 19).

Свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_6 І-СГ № 171588, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Кам’янка-Бзького РУЮ, встановлено, що 15.09.1993 рок між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб (а.с. 12).

Батьками ОСОБА_3, відповідно свідоцтва про народження серії І-ЯК № 240383 від 10.08.1967 року зазначено ОСОБА_4 як батька та ОСОБА_7, які по відношенню до Позивача ОСОБА_2 були свекром та свекрухою.

Таким чином наведеними доказами встановлено, що між ОСОБА_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 існували родинні відносини.

Крім цього, як встановлено судом та підтверджено відповідними доказами ОСОБА_4 та ОСОБА_7 померли, зазначений факт підтверджено копіями відповідних витягів із єдиного державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть від 13.06.2013 року № 00012305383 та № 000123050553. Після смерті ОСОБА_5 зміни до типового договору найму житлової квартир від 10.07.2000 року внесено не було. ОСОБА_2І, та ОСОБА_3 надалі залишилися проживати у даній квартирі.

В 2013 році помер ОСОБА_4, чоловік Позивача, внаслідок чого ОСОБА_2 залишилась проживати у даній квартирі одна (а.с. 11).

Допитані судом в якості свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 показали, що ОСОБА_2 в квартирі №11, яка знаходиться по вул. Героїв Небесної Сотні, 42 в м. Кам’янка-Бузька, разом із покійними батьками свого чоловіка та разом із ним вселились у дану квартиру ще в 2000 році; Протягом всього часу ОСОБА_2 як невістка, здійснювала догляд за батьками свого чоловіка, спільно разом із ними вела господарство, була членом сімї ОСОБА_4. Поряд із цим вказали, що ОСОБА_2 проживає в цій квартирі й сьогодні, а також здійснює витрати на комунальні послуги.

Відповідно до вимог ст. 47 Конституції України, норми якої мають пряму дію, кожен має право на житло.

Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку передбачених законом.

За змістом ст. 61 ЖК України, користування жилими приміщеннями будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найм жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем – житлово-екслатаційною організацією і наймачем – громадянином, на ім’я якого видано ордер.

Згідно із ст. 64 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст. 65 ЖК УРСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 2 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу УРСР» судам роз'яснено що, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Із фактичних обставин справи судом встановлено, що позивач, ОСОБА_2 була заселена як член сімї основного квартиронаймача ОСОБА_4 в 2000 році, від цього часу постійно проживала у даній квартирі та продовжує проживати й надалі, будь яких вимог стосовно звільнення даної квартири до ОСОБА_2 ніхто не пред’являв, спірна квартира для позивача понад п'ятнадцять років є постійним місцем для проживання, а також єдиним житловим приміщенням. Протилежного в ході розгляду справи судом не встановлено.

Щодо вимог позивача про визнання неправомірною відмови у визнанні її основним квартиронаймачем, зобов’язання Кам’янка-Бузької міської ради Львівської області вирішити питання про визнання Позивача основним квартиронаймачем житлової квартири №11, яка знаходиться по вул. Героїв Небесної Сотні, 42 та укладення із нею договору найму житлового приміщення, то суд, приймаючи в цій частині рішення про відмову в позові виходить із такого.

За приписами ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Таким чином, розгляд питання про внесення змін до типового договору найму житлового приміщення віднесене до компетенції Відповідача, а саме Виконавчого комітету Кам’янка-Бузької міської ради Львівської області, відтак суд не вправі переймати повноваження, якими за законодавством наділений інший орган державної влади.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_2 до Кам’янка-Бузької міської ради Львівської області про визнання неправомірною відмови у визнанні її основним квартиронаймачем, встановлення факту проживання та вселення у квартиру як член сім’ї та із згоди основного квартиронаймача, зобов’язання Кам’янка-Бузької міської ради Львівської області вирішити питання про визнання Позивача основним квартиронаймачем житлової квартири №11, яка знаходиться по вул. Героїв Небесної Сотні, 42 та укладення із нею договору найму житлового приміщення задовольнити частково.

Встановити, що ОСОБА_2 була вселена та проживала у житловій квартирі №11, яка знаходиться по вул. Героїв Небесної Сотні, 42, як член сім’ї основного квартиронаймача, яким згідно із типового договору найму в будинках державного та комунального фонду від 10.07.2000 року являвся ОСОБА_4.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кам’янка-Бузький районний суд Львівської області).

Суддя : І.А.Бакай