
Справа № 462/1210/18
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 червня 2018 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - Пилип’юк Г.М.,
за участю секретаря - Зубрицької О. М.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати,
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути із ЛМКП «Львівтеплоенерго» стягнення недорахованої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що з 01.03.1996 року по 23.03.2015 року працював у відповідача, 23.03.2015 року звільнений за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України. Окрім цього, позивач наголошує, що починаючи із січня 2010 року та по дату звільнення ЛМКП «Львівтеплоенерго» порушувало законодавство про працю, що призвело до недорахування та недоплати за вищевказаний період заробітної плати. Так, при нарахуванні заробітної плати позивачу відповідач недотримувався умов Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2009-2010 та 2012-2013 роки; Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення на 2010-2012 роки; Регіональної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об'єднанням роботодавців та профспілковими об'єднанням Львівської області на 2010-2011 роки; Територіальної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об'єднання роботодавців та профспілковими об'єднанням Львівської області на 2012-2014 роки, згідно з якими мінімальна тарифна ставка (оклад) за просту некваліфіковану працю встановлюється у розмірі не нижче визначеної законодавством мінімальної заробітної плати, а мінімальна тарифна ставка робітника І розряду встановлюється у розмірі не менше 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом, а також, застосовується коефіцієнт співвідношень тарифної ставки робітника І розряду за підгалузями та видами робіт до встановленої галузевою угодою мінімальної тарифної ставки робітника І розряду (групи кваліфікації), який, для позивача, становив у період 2012-2014рр. – 1,59 (як для працівників зайнятих на роботах по ремонту, налагодженню, обслуговуванню електроенергетичного, санітарно-технічного та іншого устаткування ТЕЦ) та відповідно 2,34 (згідно додатку №6 тарифної частини Регіональної угоди коефіцієнт співвідношень розмірів посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців до тарифної ставки робітника 1-го розряду для майстра виробничої дільниці 2 групи ТЕЦ). Натомість, відповідачем самостійно встановлювався розмір мінімальної заробітної плати та мінімальної тарифної ставки робітника І розряду з суттєвим заниженням розміру мінімальної заробітної плати, що призвело до ненарахування та, відповідно, виплати в повному розмірі заробітної плати за спірний період. Враховуючи наведене, позивач просить стягнути на його користь недораховану заробітну плату за період з 01.01.2010 року по 23.03.2015 року.
У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав, викладених у ньому, просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечили та зазначили, що з огляду на те, що лише умовами Територіальної угоди було передбачено відповідні формули розрахунку тарифної ставки, в той час як інші документи, зокрема Регіональна угода та Галузева угода такої формули не містили, підлягає до стягнення сума недорахованої заробітної плати з початку дії Територіальної угоди, тобто з 01 листопада 2012 року по день звільнення позивача з роботи. Таким чином до листопада 2012 року при визначенні розміру заробітної плати позивача потрібно застосовувати коефіцієнт 1,2 (мінімальна тарифна ставка робітника 1 розряду) та коефіцієнт 2,34. Застосовувати будь-які інші коефіцієнти немає правових підстав. Коефіцієнт Z слід використовувати з листопада 2012 року, але не 1,59 як зазначив позивач, а 1,37, оскільки ж старший майстер виробничої дільниці відноситься до категорії "Керівники виробничих підрозділів у промисловості", для котрих встановлено власний коефіцієнт Z, то застосовувати в даному випадку коефіцієнта 1,59, що встановлений для ремонтного персоналу, є юридично необгрунтованим. У зв'язку з наведеним не підлягають до задоволення і вимоги щодо стягнення компенсації.
Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивач з 01.03.1996 року по 23.03.2015 року працював у відповідача, 23.03.2015 року звільнений за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Відповідно до вимог ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується робітникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Відповідно до ст. 96 КЗпП України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики /довідники/.
Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.
Формування тарифної сітки /схеми посадових окладів/ провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних /міжпосадових/ співвідношень розмірів тарифних ставок /посадових окладів/.
Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації /профспілковим представником/.
Згідно із ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими /регіональними/ угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації /профспілковим представником/, що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Конкретні розміри тарифних ставок /окладів/ і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці» визначено, що тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Відповідно до п. 1.1.3 Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення на 2010-2012 роки мінімальна тарифна ставка (оклад) за просту некваліфіковану працю встановлюється у розмірі не нижче визначеної законодавством мінімальної заробітної плати, а мінімальна тарифна ставка робітника I розряду - у розмірі не менше 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.
Згідно з Тарифною частиною Регіональної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об'єднанням роботодавців та профспілковими об'єднанням Львівської області на 2010-2011 роки встановлено мінімальну тарифну ставку робітника І розряду у розмірі, передбаченому в Галузевій угоді між Міністерством ЖКГ України та ЦК профспілки працівників ЖКГ, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2011 роки.
Додатком № 1 до Тарифної частини Регіональної угоди на 2010-2011 роки встановлено коефіцієнт співвідношень тарифної ставки робітника І розряду за підгалузями та видами робіт до встановленого галузевою угодою мінімальної тарифної ставки робітника І розряду (групи кваліфікації). Для працівників, зайнятих на роботах по ремонту, налагодженню, обслуговуванню електроенергетичного, санітарно-технічного та іншого устаткування ТЕЦ, коефіцієнт становить – 1,59, а згідно додатку № 6 тарифної частини Регіональної угоди на 2010-2011рр. коефіцієнт співвідношень розмірів посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців до тарифної ставки робітника 1-ого розряду для майстра виробничої дільниці 2 групи ТЕЦ становить – 2,34.
Згідно п. 16.1 Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2009-2010рр. встановлено, що мінімальна тарифна ставка (оклад) для працівників, які виконують просту некваліфіковану роботу встановлюються у розмірі не нижче розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, без врахування доплат і надбавок у разі відпрацювання повної місячної норми робочого часу та виконання виробничих завдань (норм праці), а п. 16.2 встановлено, розміри тарифних ставок і схеми посадових окладів працівників з урахуванням мінімальних гарантій, визначених галузевою (регіональною) угодою. В Додатку № 3 встановлено коефіцієнт співвідношень розмірів посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців до тарифної ставки робітника 1 розряду для майстра виробничої діяльності в розмірі – 2,34.
Із матеріалів справи вбачається, що Додатком до Тарифної частини угоди визначено формулу розрахунку місячної тарифної ставки робітника I-розряду за підгалузями та видами робіт: мінімальна заробітна плата х 1,2 х коефіцієнт співвідношення по підгалузях та за видами робіт.
Судом встановлено, що Тарифними частинами угод, зокрема, Регіональної угоди на 2010-2011 рр., Територіальної угоди на 2012-2014 рр. для працівників, зайнятих на роботах по ремонту, налагодженню, обслуговуванню електроенергетичного, санітарно-технічного та іншого устаткування ТЕЦ з 2010 р. було встановлено, що мінімальна тарифна ставка робітника 1 розряду складає 1,59 , що також стверджується долученими до матеріалів справи копіями документів.
Як вбачається із долучених до матеріалів справи копій відповідей Територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області від 17.03.2014р. № 02-1175/0 та від 02.06.2014р. №06-16/3740 проведеними перевірками стану додержання вимог законодавства про працю на ЛМКП «Львівтеплоенерго» виявлено ряд порушень, зокрема факти порушення вимоги п. 2.2. Генеральної, галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об’єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2012 рр., ст.96, 97 КЗпП України та ч.3. ст. 6 Закону України «Про оплату праці» - тобто при розроблені тарифної сітки для робітників виробничих підрозділів на Підприємстві встановлено мінімальні годинні ставки робітників виробничих підрозділів у розмірі меншому, ніж встановлено Галузевою угодою на 2010-2012рр. та порушено вимоги ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» якими передбачено проведення виплати заробітної плати не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, окрім цього, окрім цього встановлене заниження розмірів окладів керівників, професіоналів, фахівців, службовців і робітників.
Також судом встановлено, що 14.11.2013р. винесена постанова Залізничного районного суду м. Львова про притягнення до адміністративної відповідальності директора ЛМКП «Львівтеплоенерго» за порушення вимог законодавства про працю та накладення штрафу в розмірі 510 грн. передбаченого ч.1 ст.41 КЗпП України.
Із долученої до матеріалів справи копії окремої ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 26.02.2015 року, вбачається, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» не дотримується умов колективного договору, а саме п. 16.1 Колективного договору на 2012-2013 роки та п. 1.1.3 Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об’єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2011 роки та п. 2 Територіальної угоди на 2012-2014 роки в частині визначення тарифної ставки.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, вищевказаними судовими рішеннями встановлено порушення відповідачем вимог законодавства про оплату праці в період 2010-2015 років в частині визначення розміру тарифної ставки. Отже, ця обставина не потребує додаткового доведення.
Як вбачається із поданого позивачем розрахунку, внаслідок порушення відповідачем законодавства про оплату праці, позивачем недоотримана заробітна плата складає на загальну суму 221 167 грн. 18 коп.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування зробленого позивачем розрахунку щодо невиплаченої заробітної плати, а розрахунок, зроблений відповідачем спростовується долученими до матеріалів справи копіями документів.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати в розмірі 221 167 грн. 18 коп. /без урахування податків та інших обов’язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України/ підлягає задоволенню.
Крім цього, суд не приймає до уваги покликання представника відповідача на пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки вказане суперечить ч. 2 ст. 233 КЗпП України, якою передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року №8-рп/2013дано офіційне тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, ст.1, 2 Закону України «Про оплату праці», які слід розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснення роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов’язані з розглядом справи.
Із змісту ст.137 ЦПК України вбачається, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно витягу з договору про надання правової допомоги від 16.01.2018 року, розрахунку витрат на професійну правничу допомогу по справ, квитанції до прибуткового касового ордеру № 5, долучених до матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 уклав з адвокатом ОСОБА_2 договір про надання правової допомоги та здійснив оплату такої у розмірі 3000 грн.
Відтак, із відповідача на користь позивача слід стягнути 3000 грн. витрат на правову допомогу.
На підставі п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог
Оскільки позовні вимоги про стягнення заробітної плати обґрунтовані та підлягають задоволенню, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 82, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 43, 129 Конституції України, ст. 96, 97, 233, 234, 237-1 КЗпП України, суд
у х в а л и в :
Позов ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати задоволити повністю.
Стягнути із Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» /ЄДРПОУ 05506460/, що знаходиться у м. Львові, по вул. Д. Апостола, 1 на користь ОСОБА_1 недораховану заробітну плату в розмірі 96 567 (дев'яносто шість тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн. 65 коп.
Стягнути із Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» /ЄДРПОУ 05506460/, що знаходиться у м. Львові, по вул. Д. Апостола, 1 на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати в розмірі 124 599 (сто двадцять чотири тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 53 коп.
Стягнути із Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» /ЄДРПОУ 05506460/, що знаходиться у м. Львові, по вул. Д. Апостола, 1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Стягнути із Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь держави судовий збір в розмірі 704 /сімсот чотири/ грн. 80 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя/підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя: Г.М.Пилип’юк
Судове рішення № 74992652, Залізничний районний суд м. Львова було прийнято 20.06.2018. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 462/1210/18. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: