Постанова № 74991101, 20.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/2281/17

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – судді Федусика А.Г.,

суддів – Зуєвої Л.Є. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Військової частини А0224 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової частини польова пошта В-4174 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини польова пошта В-4174 про визнання протиправною бездіяльності відповідача, пов'язану з відмовою звільнити його з військової служби в зв'язку з закінченням контракту та зобов'язання відповідача звільнити ОСОБА_2 з військової служби в зв'язку з закінченням контракту.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Військова частина подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 жовтня 2013 року позивач уклав контракт з Міністерством оборони України на проходження військової служби у Збройних Силах України строком на три роки.

19 вересня 2016 року позивач подав рапорт про звільнення з військової служби у зв'язку з закінченням строку контракту.

04 жовтня 2016 року було надано відповідь, згідно якої звільнення позивача з військової служби стане можливим лише після закінчення особливого періоду чи оголошення демобілізації.

Відмова в звільненні ОСОБА_2 і стала підставою для звернення з даним позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з 18 серпня 2015 року звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, відбувається з підстав визначених у ч.6 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

За змістом ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон) вбачається, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року №303/2014, затвердженим Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VII оголошено часткову мобілізацію (набрав чинності 18 березня 2014 року).

Відповідно до п.3-5 ч.1 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Отже, з аналізу наведеного можна дійти висновку, що особливий період розпочався з 18 березня 2014 року після прийняття вищевказаного Указу Президента України та станом на час виникнення спірних правовідносин його скасовано (припинено) не було, оскільки, як зазначалось вище, складовими частинами такого періоду є час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, який в повному обсязі не завершений навіть станом на час вирішення спірних правовідносин у судовому порядку.

Згідно з положеннями п.2 ч.9 ст.23 Закону у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої цієї статті та частиною восьмою статті 26 цього Закону.

Положеннями ч.8 ст.26 Закону визначено обставини звільнення військовослужбовців, зокрема, під час особливого періоду, під час воєнного стану та після прийняття рішення про демобілізації, в переліку яких відсутні обставини, на які посилається позивач в обґрунтування власних позовних вимог.

Крім того, особливості проходження військової служби, в особливий період встановлені розділом XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.

Відповідно до п.2 п.п.252 вказаного Положення у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду військовослужбовці Збройних Сил України звільненню не підлягають та продовжують проходити військову службу понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 Закону № 2232-ХІІ. Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених із списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення у відставку військовослужбовців, визнаних за станом здоров'я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, та в запас за підставами, що відповідають підставам звільнення, визначеним частиною восьмою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Отже, враховуючи все вищезазначене та приймаючи до уваги, що станом на час виникнення спірних правовідносин особливий період скасовано (припинено) не було, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача, пов'язаної з відмовою звільнити його з військової служби в зв'язку з закінченням контракту, та зобов'язання відповідача звільнити ОСОБА_2 з військової служби в зв'язку з закінченням контракту є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухвалені рішення припустився порушень норм права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з постановленням по справі нового рішення.

Керуючись ст.308, 310, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Військової частини А0224 – задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року - скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою позов ОСОБА_2 до Військової частини польова пошта В-4174 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії – залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку ст.328-331 КАС України.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_1