Постанова № 74990843, 25.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3305/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Пліша М.А.,

ОСОБА_2,

секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області (головуючий суддя Братасюк В.М.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Тернопіль о 15 год. 00 хв 16 лютого 2018 року у справі №607/9463/17 за позовом ОСОБА_3 до Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Відкрите акціонерне товариство «Тернопільське об’єднання «Текстерно» про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії , -

В С Т А Н О В И В:

01.08.2017 ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі – Управління), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Відкрите акціонерне товариство «Тернопільське об’єднання «Текстерно», просила визнати неправомірними дії відповідача по факту відмови у призначенні пенсії, яка зафіксована у протоколі від 05.05.2017, зобов’язати відповідача призначити пенсію відповідно до п. «є» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з часу першого звернення до Пенсійного фонду України, а саме з 16.02.2017.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 лютого 2018 року позов задоволено частково: зобов’язано Тернопільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області призначити ОСОБА_3 пенсію, відповідно пункту «є» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 16 лютого 2017 року, в задоволенні решти вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 працювала повний робочий день на ВАТ «Текстерно» з 19.07.1982 по 01.12.2003 та за час роботи на ВАТ «ТО «Текстерно» перебувала у додатковій відпустці по догляду за дітьми. Враховуючи те, що позивач під час перебування у відпустках по догляду за дітьми не була звільнена з роботи, суд першої інстанції прийшов до висновку, що доводи позивача викладені в позовній заяві є обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення, шляхом зобов’язання Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області призначити позивачу пенсію, відповідно пункту «є» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 16.02.2017, так як термін перебування у декретній відпустці по догляду за дитиною слід зараховувати до спеціального трудового стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Щодо вимоги позивача щодо визнання неправомірними дій відповідача по факту відмови їй у призначенні пенсії, яка зафіксована у протоколі №30 від 05.05.2017, враховуючи те, що відповідачу для прийняття оскаржуваного рішення була надана довідка третьої особи, яка не враховувала час перебування позивача у декретних відпустках, на переконання суду першої інстанції дана вимога є передчасною та задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Тернопільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.02.2018 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що починаючи з 1992 року ВАТ «Текстерно» згідно колективних договорів між адміністрацією та профспілковим комітетом застосовується режим скороченого робочого тижня, місяця, виходячи із наявності сировини та враховуючи реалізацію готової продукції, до пільгового стажу зараховується період роботи за фактично відпрацьований час згідно представленими уточнюючими довідками. Скаржник вказує, що згідно з записами трудової книжки позивач працювала ткалею на ВАТ «Тернопільське об’єднання «Текстерно» з 19.07.1982 по 01.12.2003, уточнююча довідка підприємством про підтвердження спеціального трудового стажу роботи позивача не надавалась. Вважає, що відсутні підстави для визнання відмови Управління в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах вважати неправомірною.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.

Учасники справи в судове засіданні не з’явилися, явку повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до ч.2 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В порядку ст.230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, 16.02.2018 звернулась у Тернопільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. «є» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з Протоколом №30 засідання комісії Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області для розгляду питань, пов’язаних з призначенням пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 05.05.2017 ОСОБА_3 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. «є» ст.13 «Про пенсійне забезпечення» відмовлено у зв’язку з не наданням уточнюючої довідки Відкритим акціонерним товариством «Тернопільське об’єднання «Текстерно» про підтвердження спеціального трудового стажу роботи позивача.

Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_3 звернулась із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі – Закон №1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з п. «є» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі – Закон №1788-XII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_2 і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту «б» частини першої цієї статті.

Відповідно до положень абз.2 п. «б» ч.1 ст.13 Закону №1788-XII право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки після досягнення ними 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по ІНФОРМАЦІЯ_3.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» затверджено Список текстильних виробництв і професій, робота на яких дає робітницям право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років до якого віднесено професію «ткач».

З матеріалів справи встановлено, що на момент звернення до Управління щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивачу виповнилось 52 років і 9 місяців.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до п. «ж» ч.3 ст.56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно з ч.2 ст.181 Кодексу законів про працю України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Тобто до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років і на пільгових умовах, зараховується час догляду працюючої особи за дитиною до досягнення нею 3 річного віку. При цьому, сама назва правової конструкції – «відпустка» виключає будь-який запис в трудову книжку, тому період відпустки зараховується до загального стажу роботи, а також до спеціального стажу роботи, який дає право особі на пенсію за вислугу років. Водночас, виключається можливість зменшення тривалості трудового, в тому числі пільгового стажу, в зв'язку з невиконанням під час відпустки своїх безпосередніх трудових обов'язків.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондують із ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Згідно з записами в трудовій книжці позивача ОСОБА_4 БТ-1 №8877744 ОСОБА_3 19.07.1982 прийнята в ткацький цех 1 ткалею 5 розряду у Тернопільський бавовняний комбінат, в подальшому перейменований у ВАТ «Тернопільське об’єднання «Текстерно», та 01.12.2003 звільнена з роботи за п.1 ст.40 Кодексу Законів про працю України (а.с.5-7).

Трудова книжка позивача оформлена належним чином, записи у ній мають усі необхідні реквізити, що відповідачем не заперечується.

За час роботи на ВАТ «ТО «Текстерно» позивач перебувала у додатковій відпустці по догляду за дітьми: сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, та сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 (Накази №199-ок від 01.07.1985 та №95 від 06.07.1988).

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі – Порядок №22-1) відповідно до п.2.1 якого до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі – Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Згідно з долученої до матеріалів справи Довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої ВАТ «ТО «Текстерно» від 14.08.2017, ОСОБА_3 працювала повний робочий день на ВАТ «Текстерно» з 19.07.1982 по 01.12.2003 та виконувала роботи по обслуговуванню ткацьких верстатів в бавовняному виробництві за професією ткач (а.с.24).

Як вбачається з зазначеної довідки у період роботи позивача не враховано періоди перебування у відпустках по догляду за дітьми до досягнення відповідного віку, які відповідно до норм законодавства у період до 1 січня 2004 року в повному обсязі зараховується до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років і на пільгових умовах, а також до загального стажу роботи.

Крім того, період роботи позивача обраховано з врахуванням укладеного між адміністрацією ВАТ «Текстерно» та профспілковим комітетом колективного договору, згідно з яким визначено застосування режиму скороченого робочого тижня, місяця, виходячи із наявності сировини та враховуючи реалізацію готової продукції.

Проте суд апеляційної інстанції зауважує, що покликання третьої особи на те, що з 1992 року по 01.12.2003 Товариство працювало неритмічно та згідно з укладеним колективним договором між адміністрацією та профспілковим комітетом застосовувався режим скороченого робочого часу (тижня, місяця) та підсумований облік робочого часу, виходячи із реальних можливостей, при наявності сировини та реалізацію готової продукції, а тому до пільгового стажу зараховується період роботи за фактично відпрацьований стаж згідно з представленою уточнюючою довідкою, не заслуговують на увагу, оскільки відсутні як нормативна база, так і докази на підтвердження цих фактів, зокрема, застосування режиму скороченого робочого часу (тижня, місяця) в період роботи позивача у цеху, в якому вона працювала.

До того ж, як вірно зазначено судом першої інстанції з уточнюючої довідки не можливо встановити, яким чином визначено сумарний стаж роботи позивача при повному робочому тижні.

Системний аналіз законодавчих положень дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що оскільки органом, який наділений правом визначати наявність стажу для призначення відповідної пенсії, є органи Пенсійного фонду України, а не ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно», а тому довідки підприємств для підтвердження спеціального трудового стажу повинні прийматися лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості про трудовий стаж. Однак з записів трудової книжки позивача вбачається, що позивач з 19.07.1982 по 01.12.2003 працювала в ткацькому цеху у ВАТ «Тернопільське об’єднання «Текстерно», тоді як інформація про роботу неповний робочий день чи за сумісництвом у трудовій книжці відсутня.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у рішенні «Толстой-Мілославскій проти Сполученого Королівства» від 23.06.1995 (скарга №18139\91), Європейського Суду з прав людини зазначає, що застосовуваний національний закон повинен відповідати критерію «якості», якості тобто щоб «він був доступним для всіх осіб, які мають до нього відношення, і досить чітко сформульованим для того, щоб вони могли - користуючись відповідної консультацією, якщо це необхідно, - передбачити ступінь, яка є розумною у сформованій ситуації, тих наслідків, які дана дія може спричинити за собою».

При цьому, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає цій міжнародній нормі.

За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Враховуючи, що ОСОБА_3 досягла віку, який є можливим для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з 19.07.1982 по 01.12.2003 працювала згідно записів трудової книжки на посаді ткалі у ВАТ «Текстерно», - посаді, яка дає право на призначення такого виду пенсії, у зазначений період перебувала у відпустках по догляду за дітьми, який законодавством відноситься до пільгового, з метою забезпечення ефективного засобу правового захисту, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зобов’язання Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області призначити ОСОБА_3 пенсію, відповідно пункту «є» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 16.02.2017.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 310, 316, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 лютого 2018 року у справі №607/9463/17 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач ОСОБА_1 судді ОСОБА_7 ОСОБА_2 Повне судове рішення складено 26.06.2018