Постанова № 74990815, 26.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3991/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Обрізка І.М., Хобор Р.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року, ухвалене суддею Мандзій О.П., 16:01:27 год, м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 21 квітня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

12.02.2018 року позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, в якому просить: визнати протиправною відмову відповідача у переведенні його на пенсію відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року з 24.10.2017 року; зобов'язати відповідача перевести його на пенсію відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року з 24.10.2017 року.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним рішення Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну службу» вказану у протоколі комісії Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області для розгляду спірних питань, пов'язаних з призначенням та перерахунком пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та у відповідності до спеціальних законів від 29 листопада 2017 року №78. Зобов'язано Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 період його роботи з 14.05.1992 року по 19.05.2013 року та з 01.01.2014 року по 28.07.2014 року до стажу державної служби та перевести його на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», з 24 жовтня 2017 року.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема, у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - перебувають на державній службі та є державними службовцями. Відтак, період роботи позивача з 14.05.1992р. по 19.05.2013р. та з 01.01.2014р. по 28.07.2014р. на посадах в органах державної податкової служби відповідачем неправомірно не враховано у стаж роботи на посадах державної служби. Таким чином, з огляду на зарахований стаж роботи 5 років З місяці 13 днів на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, у сукупності стаж державної служби позивача становить більше 26 років 11 місяців, тобто позивач має необхідний 20 – річний стаж для переведення його на пенсію відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області оскаржило його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року та винести постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкове служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання — не зараховуються до стажу роботи на посадам віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року. За весь період роботи в органах податкової служби ОСОБА_1 отримував надбавку за ранг державного службовця лише з 20.05.2013р. по 31.12.2013р., за всі інші періоди роботи виплачувалася надбавка за персональне звання.

Апелянт посилається на те, що при визначенні права особи на призначення пенсії за Законом України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015р. за записами трудової книжки або на підставі інших документів встановлюється відповідність займаної посади, посадам, визначеним у статті 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993р. Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Водночас, пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року №229, якою затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, визначено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону №889-VIII від 10.12.2015р. Такий стаж дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додатково оплачуваної відпустки. Стаття 46 Закону №889-VIII від 10.12.2015р. та Порядок не застосовується при обчисленні стажу, який дає право на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993р. Періоди роботи працівників місцевих державних податкових адміністрацій на посадах, в період перебування на яких були встановлені ранги державних службовців підлягають зарахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідну категорій посад державних службовців.

Отже, періоди роботи позивача з 28.07.1975р. по 08.12.р. у Закарпатському обласному фінансовому відділі, з 05.03.1984р. по 24.06.1988р. в Тернопільському обласному фінансовому відділі, з 20.05.2013р. по 31.12.2013р. в органах податкової служби підлягають зарахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Стаж державної служби становить 05 років 3 місяці 13 днів.

Учасники справи в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від учасників справи, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 14.05.1992р. по 28.07.2014р. безперервно працював на різних посадах в органах державної податкової служби: у Державній податковій інспекції по Тернопільській області, Державній податковій адміністрації в Тернопільській області, державній податковій службі у Тернопільській області, Головному управління Міндоходів у Тернопільській області. Присягу державного службовця прийняв 13.01.1995р. За період роботи в органах податкової служби позивачу присвоєно спеціальні звання: 18.05.1993 р. – радник податкової служби III рангу, 06.06.1995 р. – радник податкової служби II рангу, 17.06.1997 р. – радник податкової служби І рангу, 01.01.2014р. - радник податкової та митної служби І рангу. ОСОБА_1 звільнений з роботи у зв'язку із реорганізацією та скороченням штату, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, 28.07.2014р. Вказане підтверджується записами в трудовій книжці ОСОБА_1 серії БТ-І № 0345301.

З 02.06.2014 р. ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, що підтверджується повідомленням управління Пенсійного фонду України № 12597/03 від 12.06.2014 р..

24.10.2017р. позивач звернувся до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із письмовою заявою про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Рішенням, оформленим Протоколом №78 засідання комісії Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області для розгляду спірних питань, пов’язаних з призначенням та перерахунком пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та і відповідності до спеціальних законів від 29.11.2017 р. позивачу відмовлено у переведенні його на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу" та не зараховано до стажу державної служби, що дає право на отримання пенсії державного службовця період роботи позивача в органах державної податкової служби Тернопільської області з 14.05.1992р. по 19.05.2013р., та з 01.01.2014р. по 28.07.2014 р., з посиланням на те, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєнні персональні чи спеціальні звання – не зараховуються до стажу роботи на І посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993р. Також зазначено, що період його роботи з 28.07.1975р. по 08.12.1975р. в Закарпатському обласному фінансовому відділі, з 05.03.1984р. по 24.06.1988р. в Тернопільському обласному фінансовому відділі, з 20.05.2013р. по 31.12.2013р. в органах податкової служби підлягають зарахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Стаж державної і служби становить 5 років 3 місяці 13 днів. Період роботи ОСОБА_1 з 14.05.1992р. по 19.05.2013р., та з 01.01.2014р. по 28.07.2014р. в органах податкової служби Тернопільській області зарахувати до стажу державної служби підстав немає, тому право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015р. відсутнє.

З 1 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ (далі по тексту – Закон № 889-VІІІ), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 (далі по тексту – Закон № 3723-ХІІ).

Так, відповідно до пункту 2 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про державну службу» (№ 3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону визначено право державних службовців у випадках, визначених цими пунктами, на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», зокрема:

- державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної ОСОБА_2 України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної ОСОБА_2 України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців;

- для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної ОСОБА_2 України 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної ОСОБА_2 України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

У п.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII, вказано, що цей Закон набирає чинності з 1 травня 2016 року.

Виходячи з викладеного, п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII стосується осіб – державних службовців, які станом на 1 травня 2016 року займали посади державної служби.

Частиною 1 ст. 37 Закону України № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Відповідно до ч.18 ст.37 Закону України №3723-ХІІ період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та /або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

У ст.25 Закону України №3723-ХІІ установлено категорії посад державних службовців. Як вбачається з вказаної правової норми, посади, на яких працював позивач і час роботи на яких просить зарахувати йому до стажу державної служби, у переліку посад, визначеному ст.25 Закону України №3723-ХІІ відсутні.

Разом з тим, стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначається не лише ст. 25 Закону України «Про державну службу», але й актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Згідно пункту 6 Порядку № 229 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.

Абзацом другим пункту другого Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994р. № 283, передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990р. №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (далі по тексту – Закон України №509-ХІІ), а з 12.08.2012р. – Податковий кодекс України.

Згідно ч.1 ст.4 №509-ХІІ Державна податкова адміністрація України, якій підпорядковані державні податкові адміністрації в областях, а їм, у свою чергу, відповідні державні податкові інспекції, є центральним органом виконавчої влади та відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою КМ України №778 від 26.05.2007 року (чинного на час виникнення спірних відносин), забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, державної політики у сфері контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері та здійснює свої повноваження, зокрема, через державні податкові інспекції.

Посадовою особою органу державної податкової служби за правилами ч.1 ст.15 «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (ч.ч.5,6 ст.15 цього Закону).

Статтею 6 цього Закону визначено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Отже, посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Нормами абз. 1, 2 п. 344.1 статті 344 Податкового кодексу України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». Період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєнні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним законом.

Згідно частин 1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вказаних правових норм та обставин справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на те, що відповідач не довів правомірність свого рішення щодо відмови позивачу у переведенні його на пенсію відповідно до ст.37 Закону України №3723-ХІІ, період роботи позивача з 14.05.1992р. по 19.05.2013р. та з 01.01.2014р. по 28.07.2014 р. на посадах в органах державної податкової служби відповідачем неправомірно не враховано у стаж роботи на посадах державної служби. Таким чином, враховуючи зарахований стаж роботи 5 років 3 місяці 13 днів на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, у сукупності стаж державної служби позивача становить більше 26 років 11 місяців, тобто позивач має необхідний 20 – річний стаж для переведення його на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України №3723-ХІІ.

Відповідно до ч.3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року у справі №819/247/18 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_2 Повне судове рішення складено 26.06.2018р.