Постанова № 74990756, 27.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий судд у першій інстанції: Леонтюк Л.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року Справа № 753/4403/15-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Мідянки А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року у справі

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання дій протиправними

та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач) про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивача;

- зобов'язання відповідача проводити позивачу виплату пенсії без оподаткування та повернути суму утриманих податків з 01.02.2015 р.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про задоволення адміністративного позову, посилаючись на те, що оподаткування пенсії призводить до звуження його конституційного права на пенсійне забезпечення.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом стало здійснення відповідачем оподаткування пенсії позивача ПДФО та військовим збором, що, на думку позивача, є протиправним.

Судова колегія встановила, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у 2015 році пенсії, які перевищували 3654,00 грн., підлягали оподаткуванню ПДФО та військовим збором, а тому дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивача внаслідок її оподаткування є правомірними.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ), «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551-XII (далі - Закон № 3551-ХІІ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 22 Конституції України закріплено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 8 Закону № 1788-XII пенсії не підлягають оподаткуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону № 3551-ХІІ права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Відповідно до вимог п. 23 ст. 13 Закону № 3551-ХІІ позивач у справі, як інвалід війни, має пільгу зі сплати податків, зборів, мита всіх видів та інших платежів до бюджету, відповідно до податкового та митного законодавства.

За приписами пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включенні суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення.

Статтею 7 КАС України закріплений принцип законності, відповідно до якого у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, положення пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України, якими передбачено відрахування з пенсії інвалідів війни податку на дохід з фізичних осіб в розмірі 15% щомісячно та військового збору в розмірі 1,5% щомісячно, у період з 01 січня по 31 серпня 2015 року, не відповідають статтям 3, 8, 22 Конституції України, статтям 2, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», тому не підлягають застосуванню в частині що стосується інвалідів війни.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 р. по справі № 752/7724/15-а та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковим для суду при вирішенні даної справи.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018 р. положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України визнано неконституційним та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Виходячи з цього, колегія суддів встановила, що з 25.10.2002 р. позивач перебуває на пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позивач є інвалідом війни 2-ї групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

У період з 01.02.2015 р. по 31.08.2015 р. відповідачем було здійснено оподаткування пенсії позивача ПДФО та військовим збором.

За вказаний період з пенсії позивача загалом утримано 4816,84 грн. ПДФО та 481,67 грн. військового збору.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем у період з 01.02.2015 р. по 31.08.2015 р. було протиправно здійснено оподаткування пенсії позивача, який є інвалідом війни.

При цьому, для відновлення порушеного права позивача на отримання пенсії у вказаний період в належному розмірі утримані відповідачем суми підлягають поверненню.

Разом з тим, у своєму адміністративному позові ОСОБА_2 просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру його пенсії та зобов'язати відповідача проводити її виплату без оподаткування та повернути суму утриманих податків з 01.02.2015 р.

Втім, з огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що належним способом захисту прав та законних інтересів позивача за виниклих правовідносин буде визнання протиправними дій відповідача щодо відрахування з його пенсії ПДФО та військового збору у період з 01.02.2015 р. по 31.08.2015 р. і стягнення з відповідача утримані суми коштів.

Зазначене у відповідності до ч. 2 ст. 9 КАС України обумовлює доцільність та необхідність вийти за межі позовних вимог та задовольнити їх у зазначений вище спосіб, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.03.2018 р. по справі № 752/7724/15-а.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що в рішенні від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003 Конституційний Суд України зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

При цьому, апеляційний суд не враховує посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 22.05.2018 р. по справі № 755/3939/15-а, оскільки вона прийнята за інших обставин, а саме щодо особи, яка не має статусу інваліда війни, на відміну від позивача у даній адміністративній справі.

Приходячи до такого висновку, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, постанова Дарницького районного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року - скасуванню, адміністративний позов - задоволенню частково.

При цьому, оскільки позивач звільнений від сплати судового зборгу на підставі Закону України «Про судовий збір», то у відповідності до ст. 139 КАС України, судом апеляційної інстанції у даному випадку не здійснюється перерозподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відрахування з пенсії ОСОБА_2 податку на доходи фізичних осіб та військового збору у період з 01.02.2015 р. по 31.08.2015 р.

Стягнути з відповідача утримані у період з 01.02.2015 р. по 31.08.2015 р. з пенсії ОСОБА_2 суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 4816,84 (чотири тисячі вісімсот шістнадцять гривень та вісімдесят чотири копійки) грн. та військового збору у розмірі 481,67 (чотириста вісімдесят одна гривня та шістдесят сім копійок) грн.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 27 червня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: