Постанова № 74990639, 27.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/7319/17 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В.,Коротких А.Ю.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

представників позивача - Потопальської Т.В., Колісніченко О.Л.

представника відповідача - Петричук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,

В С Т А Н О В И В :

ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 29 вересня 2017 року позов задоволено. Визнав протиправною та скасовав податкову консультацію Державної фіскальної служби України №3074/99-99-15-03-03-15 від 15 лютого 2017 року. Зобов'язав відповідача надати позивачу податкову консультацію на його звернення від 24 січня 2017 року №1107/15 з урахуванням висновків суду.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2017 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт посилався на те, що оптовим постачанням електричної енергії слід вважати будь-які операції із купівлі електричної енергії та її подальшої реалізації крім реалізації кінцевим споживачам. Також апелянт зазначив, що положення Закону України «Про електроенергетику» не виключають можливість існування декількох оптових постачальників електричної енергії, які здійснюють її постачання на адресу відповідних обленерго.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" не є оптовим постачальником електроенергії, а є особою, що здійснює діяльність з виробництва електричної енергії, яка повністю продається на оптовому ринку електричної енергії, та/або постачання електричної енергії згідно з правилами Закону України «Про електроенергетику».

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, 24.01.2017 року ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до ДФС України щодо надання консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства, а саме :

1) чи є об'єктом декларування акцизним податком вартість електричної енергії, придбаної енергопостачальником у оптового постачальника та експортованої за межі митної території України у контексті пп. 213.2.1 п. 213.2 ст. 213 ПКУ;

2) у випадку необхідності декларування вартості електричної енергії, придбаної Компанією у оптового постачальника та експортованої в повному обсязі за межі митної території України, у яких графах додатку 7 до декларації акцизного податку підлягає зазначення такої вартості (5-6 або 8- 9);

3) у випадку необхідності декларування вартості електричної енергії, придбаної Компанією у оптового постачальника та експортованої в повному обсязі за межі митної території України, з урахуванням вимог пп. 213.2.1 п. 213.2 ст. 213 ПКУ та ст. 25 ПКУ, чи є законодавчі підстави для декларування ставки акцизного податку (гр. 10 додатку 7);

4) у випадку необхідності декларування вартості електричної енергії, придбаної Компанією у оптового постачальника та експортованої в повному обсязі за межі митної території України, з урахуванням вимог пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, яким визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок чи збір на підставі та строки, визначені податковим законодавством, чи є законодавчі підстави для декларування суми податкового зобов'язання, що не підлягає сплаті до бюджету (гр. 12 додатку 7);

5) чи підлягає заповненню гр. Е1 розділу Е декларації акцизного податку «Сума податкових пільг» з урахуванням вимог пп. 213.2.1 п. 213.2 ст. 213 ПКУ та п. 30.1 ст. 30 ПКУ, яким визначено, що податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі, а операції з експорту електроенергії не є об'єктом оподаткування.

15 лютого 2017 року ДФС України надано консультацію № 3074/6/99-99-15-03-03-15, в якій, зокрема, зазначено, що енергопостачальники при здійсненні операцій з продажу придбаної на оптовому ринку електричної енергії та/або постачання її споживачам поза оптовим ринком електричної енергії або при здійсненні експорту та/або імпорту електричної енергії є платниками акцизного податку.

Позивач, не погоджуючись з вказаними висновками відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно з п. 53.2 ст. 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Податкова консультація надається контролюючими органами у межах їхньої компетенції з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган, виходячи з норм або змісту відповідного податку чи збору.

При цьому, дослідженню в справах про визнання протиправною та скасування податкової консультації підлягають обставини щодо: поставлених у зверненні платника про надання податкової консультації питань; викладених у податковій консультації відповідей; відповідність зазначених у податковій консультації висновків нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Як убачається з матеріалів справи, у відповідь на поставлені у запиті питання позивача, відповідач, зокрема, зазначив, що енергопостачальникии при здійсненні операцій з продажу придбаної на оптовому ринку електричної енергії та/або постачання її споживачам поза оптовим ринком електричної енергії або при здійсненні експорту та/або імпорту електричної енергії є платниками акцизного податку.

Згідно з підпунктами 212.1.12 та 212.1.13 пункту 212.1 статті 212 ПКУ платниками акцизного податку є: оптовий постачальник електричної енергії; виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її поза оптовим ринком електричної енергії.

Не є платниками податку особи, які здійснюють діяльність з виробництва електричної енергії за умови її продажу на оптовому ринку електричної енергії та/або з постачання електричної енергії, крім платників, зазначених в п.п. 212.1.12 п. 212.1 ст. 212 ПКУ.

При цьому об'єктом оподаткування є операції з оптового постачання електричної енергії (п.п. 213.1.10 п. 213.1 ст. 213 ПКУ).

Абзацом двадцять дев'ятим ст. 1 Закону України від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР «Про електроенергетику» зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 575) визначено, що оптове постачання електричної енергії - купівля електричної енергії, формування її оптової ціни та продаж електричної енергії за оптовою ціною енергопостачальникам.

До енергопостачальників належать учасники оптового ринку електричної енергії України, які купують електричну енергію на цьому ринку з метою її продажу та/або постачання споживачам або з метою її експорту та/або імпорту, а до споживачів енергії - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю (абзаци дев'ятий та двадцять перший ст. 1 Закону № 575).

В свою чергу, під постачанням електричної енергії слід розуміти господарську діяльність, що пов'язана з наданням електричної енергії споживачам за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору (абзац двадцятий ст. 1 Закону № 575).

Так, на виконання вимог ст. 13 Закону № 575 суб'єктам господарювання необхідно отримати ліцензію на право провадження діяльності з оптового постачання електричної енергії для можливості здійснення операцій з оптового постачання електричної енергії.

Відповідно до п. 1 та п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 05 травня 2000 року № 755 «Про утворення державного підприємства «Енергоринок»» утворено державне підприємство «Енергоринок», предметом діяльності якого, зокрема є:

- купівля електричної енергії у її виробників, а також у суб'єктів підприємницької діяльності, які є власниками електричної енергії, виробленої з давальницької сировини;

- купівля в учасників оптового ринку електричної енергії, отриманої ними за угодами на її імпорт;

- оптове постачання електричної енергії.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки відповідача були сформовані необґрунтовано, оскільки в даному випадку платником акцизного податку з постачання електроенергії виступає не позивач, а саме оптовий постачальник електричної енергії - ДП «Енергоринок».

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 27.06.2018 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

А.Ю.Коротких