Постанова № 74990559, 27.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Басай О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року Справа № 810/3527/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Мідянки А.А.,

представника позивача Ярмоли А.Ю.,

представника відповідача Чернявської О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд»

до Київської міської митниці

Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 30.05.2017 р. №/2017/010032/2.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що в оскаржуваному ним рішенні про коригування митної вартості відсутнє обґрунтування числового значення скоригованої вартості товару, що предмет зовнішньоекономічного контракту, на підставі якого ним здійснювалося ввезення товару на територію України, відповідає предмету поставки, що підписи та печатки в контракті ідентичні і митний орган не наділений повноваженнями щодо проведення почеркознавчої експертизи, що при ввезені товару митному органу було подано оригінал контракту, а також на те, що при наявності різночитань в англомовній та українській версіях контракту перевага надається українській версії, що надання сертифікату ЕUR-1 не впливає на митну вартість, що вимога митного органу подати листи виробника товару є безпідставною, оскільки контрагент ТОВ «Сільпо-Фуд» не є товаровиробником.

З цих та інших підстав апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, вважаючи, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін та, зокрема зазначає, що в документах, поданих позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товару, міститься ряд недоліків, які унеможливлюють встановлення його митної вартості за ціною контракту та які були вказані в оскаржуваному позивачем рішенні про коригування митної вартості товару від 30.05.2017 р. № UA25220/2017/010032/2.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (ідентифікаційний код 40720198) (далі - ТОВ «Сільпо-Фуд»)зареєстровано як юридична особа 05.08.2016 р. за адресою: 02090 м. Київ, Дніпровський район, вул. Бутлерова, буд. 1, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.10.2017 р.

17.11.2016 р. між ТОВ «Сільпо-Фуд» (Покупець) та AIMON GROUP LIMITED, Китай (Постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт поставки товарів № 1500.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного контракту, на визначених ним умовах, Постачальник зобовязується поставити і передати у власність Покупця продукцію в асортименті, кількості та за ціною, що визначені в виставлених Постачальником інвойсах, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити поставлений Товар.

У травні 2017 року позивачем, на підставі вказаного зовнішньоекономічного контракту та інвойсу від 20.03.2017 р. на територію України ввезено товар, зокрема: іграшки для гри на свіжому повітрі мячі не призначені для гри в гольф та настільний теніс: - арт. 594804 Мяч-стрибун, що світиться 6,5 см. в асортименті, матеріал: ПВХ, вода 12528 шт., арт. 594808 Мяч-стрибун, що світиться 10 см. в асортименті, матеріал: ПВХ, вода 1008 шт., арт. 501072 Мяч 10 см. YI-01, матеріал: поліуретан 3300 шт., - арт. 594812 Мяч ПВХ 7 см. в асортименті, матеріал: ПВХ 6600 шт., - арт. 594817 Мяч ПВХ 7,6 см. в асортименті, матеріал: ПВХ 3000 шт. Торгівельна марка: немає даних, виробник: Фуян Жуйцзян Спортінг Гудз Ко., ЛТД (FuYang Ruijiang Sporting goods co Itd). Країна виробник: Китай (CN).

23.05.2017 р. позивачем до Київської митниці ДФС подано електронну митну декларацію № UA125220/2017/704564, в якій для митного оформлення задекларовано відповідний товар з визначенням митної вартості із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем митному органу подані: пакувальний лист; інвойс від 20.03.2017 р.; коносамент від 25.03.2017 р.; автотранспортна накладна (СМR); сертифікат про походження товару від 20.03.2017 р.; картка відмови у прийнятті митної декларації; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 25.04.2017 р.; страховий поліс від 13.04.2017; зовнішньоеконімчний договір (контракт) купівлі-продажу товару 17.11.2016 №1500; договір страхування від 28.11.2016 р. № 101023480; договір морського перевезення від 07.11.2016 №1763; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару; інформацію про позитивні результати здійснення фіто-санітарного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампів «Ввезення в Україну дозволено», або «Транзит по Україні дозволено»); інформацію від постачальника від 20.03.2017 (стікери); акт виконаних робіт від 25.04.2017; виписку по рахунках від 04.05.2017; комерційну пропозицію №10/01/2017 від 10.01.2017; прайс-лист постачальника від 07.01.2017.

25.05.2017 р. декларант позивача отримав від відповідача електронне повідомлення, в якому зазначено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів на підставі розгляду поданих документів встановлено, що вони містять розбіжності, зокрема: не підтверджене числове значення обов'язкової складової митної вартості, як витрати понесені на страхування товарів, а саме розмір страхової суми, визначений страховим полісом від 13.04.2017 №1064, не відповідає умовам п. 3.1 Генерального договору страхування від 28.11.2016 №101023480, а значно перевішує суму інвойсу та розмір транспортних витрат. Страхова сума 2098643,716 грн., а сума інвойсу разом з транспортними витратами 1444342,75 грн. Зазначені невідповідності не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема, витрати на фрахт та розвантажувальні послуги. У зв'язку з чим, запропоновано декларанту подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: оригінали контракту від 17.11.2016 №1500 та доповнень до нього, інвойсу від 20.03.2017 №FZYWC17005; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; транспортні (перевізні) документи, а саме: оригінали актів виконаних робіт, рахунок на транспортні виграти з датою передбаченою умовами контракту на перевезення та виписку з банку про його оплату.

На виконання вказаних вимог Митниці позивачем, листом від 30.05.2017 р. вих. №637 надані: оригінал контракту поставки товару від 17.11.2016 р. № 1500; оригінал комерційного інвойсу №FZYWC17005 від 20.03.2017 р.; платіжне доручення від 03.05.2017 №3859364 про сплату послуг перевезення; виписку по рахунках б/н від 03.05.2016; оригінал акту виконаних робіт №UAІМ0285819 від 25.04.2017; оригінал рахунку про надання транспортно-експедиційних послуг №UAІМ0285819 від 25.04.2017 та письмові пояснення щодо зазначених митним органом розбіжностей.

30.05.2017 р. відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA125220/2017/010032/2, яким вартість задекларованого позивачем товару скоригована за резервним методом визначення митної вартості товарів.

Після прийняття відповідачем вказаного рішення про коригування митної вартості товарів, з метою оформлення товарів на умовах фінансових гарантів, позивачем подано нову митну декларацію від 30.05.2017 р. №/2017/704873 із застосуванням фінансових гарантій на суму переплати митних платежі.

У подальшому, позивач звернувся до митного органу із заявою від 18.08.2017 р. № УРБ 10/14-3978/1 про скасування рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 30.05.2017 р. № UA125220/2017/010032/2 та винесення рішення про визнання заявленої ТОВ «Сільпо-Фуд» митної вартості товару.

До вказаної заяви позивачем надано: платіжне доручення в іноземній валюті від 03.07.2017 р. № 1496 про оплату товару AIMON GROUP LIMITED та банківську виписку по рахунку ТОВ «Сільпо-Фуд» про оплату платіжного доручення від 03.07.2017 р. № 1496.

У відповідь на вказану заяву позивач отримав лист від 05.09.2017 р. № 7074/2/10-70-64-47, яким відповідач повідомив його про відмову у визнанні заявленої митної вартості, з урахуванням дати надходження додаткових документів.

Вважаючи протиправними рішення про коригування митної вартості товару 30.05.2017 р. № UA25220/2017/010032/2, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були наявні обґрунтовані підстави для сумніву у правомірності заявленої позивачем митної вартості за ціною контракту.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Митного кодексу України (далі - МК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 631 (далі - Порядок № 631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 р. №3018-VI (далі - Конвенція).

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації

У ч. 2, 3, 5 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Прямо передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку № 631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з п. 1 ч. 4, ч. 5, 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч. 2, 4, 5, 10 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Виходячи з цього, колегія суддів встановила, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України.

Разом з тим, доводи відповідача про те, що в контракті, на підставі якого позивачем імпортувався товар, вказано сертифікат про походження форми EUR-1, що застосовується лише для товарів країн ЄС, а не Китаю, що стало однією з підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості, є необґрунтованими, оскільки такі положення контракту жодним чином не впливають на правильність визначення позивачем митної вартості імпортованої продукції за ціною контракту, тим більше, з урахуванням того, що митному органу було надано сертифікат походження такого товару саме з Китаю.

При цьому, апеляційний суд відзначає, що сертифікат про походження товару форми EUR-1 є документом, призначеним для застосування до товарних тарифів преференцій, але у даному випадку преференції не застосовувалися, що також вказує на безпідставність зазначених доводів митного органу і на поверхневість дослідження поданих позивачем документів при здійсненні митних формальностей.

Посилання апелянта на те, що у розділі 11 контракту відсутні зразки факсимільних підписів, а також, що відбитки печаток знаходяться на іншому аркуші і що підпис покупця має різні форми на українській та англійській версіях контракту також жодним чином не спростовують правильності визначення позивачем заявленої митної вартості за першим методом.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що як вбачається з матеріалів справи, зокрема пояснень безпосередньо відповідача, позивачем на вимогу митного органу подавався оригінал вказаного контракту, тобто відповідач мав реальну можливість встановити автентичність поданих декларантом документів і звірити їх з оригіналом.

Також судова колегія звертає увагу й на те, що митних орган не наділений повноваженнями що проведення експертного дослідження підписів покупця на українській та англійській версіях контракту, тому його посилання на їх відмінності є голослівними та до уваги суду не приймаються.

Твердження відповідача про те, що при складанні експертного висновку від 04.05.2017 р. № Ц-377 використовувалися документи, що мають розбіжності та не містять достовірних і об'єктивних даних, апеляційний суд також вважає такими, що не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості, оскілки становлять лише суб'єктивні судження за відсутності жодних належних і допустимих у розумінні ст.ст. 73 74 КАС України доказів, зокрема недійсності даного експертного висновку.

Доводи апелянта про те, що поданий позивачем прайс-лист складений безпосередньо його контрагентом, а не товаровиробником, є безпідставними, оскільки імпортування товару здійснювалося позивачем саме на підставі правовідносин з його контрагентом, а не з товаровиробником, тож такі обставини не можуть слугувати підставою для коригування заявленої митної вартості.

Аналогічна правова позиція застосована Верховним Судом у постанові від 21.03.2018 р. по справі № 803/407/16.

Посилання апелянта на розбіжності у договорі перевезення також не спростовують правильності визначення позивачем митної вартості товару за ціною контракту, оскільки витрати на перевезення підтвердженні.

Доводи відповідача про те, що позивачем не було надано митну декларацію країни відправлення, у сукупності з викладеним не спростовують правильності визначення митної вартості позивачем, оскільки вона повністю підтверджувалася поданими ним при проходженні митних формальностей документами.

Крім того, судова колегія встановила, що у митній декларації країни відправлення зазначена нижча ціна (0,1496 доларів США середня вартість за одиницю), ніж заявлена позивачем при проходженні митного контролю (0,2648 доларів США за одиницю середня задекларована вартість). При цьому, експортна декларація оформлена від імені експортера - експортно-імпортного ТОВ м. Іву «Югнь Чже», а контракт позивачем укладено з посередником - Aimon Group, який виставляє інвойс та здійснює контроль за операціями з урахуванням своїй комісії та всіх витрат, що виникають у зв'язку з експортом, саме тому вартість товару в інвойсі вища за вартість в експортній декларації.

Зазначені обставини також переконують суд у тому, що позивачем не було здійснено заниження митної вартості імпортованого товару.

При цьому апеляційний суд зазначає, що з аналізу ст.ст. 53, 54 МК України вбачається, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають здійснюватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 р. по справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 р. по справі № 826/8797/16, які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковими для суду при вирішенні даної справи.

Крім того, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість, зокрема й в інвойсі.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 р. по справі № 809/1884/16.

Разом з тим, відповідачем не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому відповідач не обґрунтував та не довів неможливості визначення митної вартості за ціною контракту та неможливості її визначення за жодним методом, що передує резервному.

Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 р. по справі № 809/4367/15.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товару від 30.05.2017 р. №/2017/010032/2 є протиправним і відповідачем, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не доведено зворотного, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, судом першої інстанції було неповно встановлено обставини та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» підлягає задоволенню, а рішення рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року - скасуванню, адміністративний позов - задоволенню.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, колегія суддів встановила, що за подання позовної заяви у цій справі позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2077,00 грн. /Т.1 а.с.3-4/, а за подання апеляційної скарги - 2400,00 грн. /Т.2 а.с.63/, тому на користь позивача за рахунок відповідача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 4477,00 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 268, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року - скасувати.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 30.05.2017 р. № UA25220/2017/010032/2.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної фіскальної служби України судові витрати у розмірі 4477,00 (чотири тисячі сімдесят сім) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 27 червня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: