Постанова № 74990550, 20.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/1582/17 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кобаля М.І.,

Суддів: Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі: Кривді В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін матеріали апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа: Черкаське районне відділення поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання дій неправомірними та скасування акту комісії з розслідування нещасних випадків, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 (далі по тексту - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - Відповідач, ГУ НП в Черкаській області) в якому просив

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з розслідування нещасних випадків, викладене в акті № 33 про нещасний випадок невиробничого характеру, який затверджено начальником ГУ НП в Черкаській області 12.09.2017;

- зобов'язати ГУ НП в Черкаській області провести нове розслідування нещасного випадку з врахуванням додаткових суттєвих обставин події.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 в період з 07.12.2016 по 16.06.2017 проходив службу на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції №1 Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУ НП України в Черкаській області.

20.05.2017, згідно розстановки нарядів Черкаського районного відділення поліції, майор поліції ОСОБА_3 та старший лейтенант поліції ОСОБА_4 заступили на добове чергування в складі сектору швидкого реагування по забезпеченню публічної безпеки та здійсненню контролю за дотриманням правил дорожнього руху України на території Черкаського району. Перед заступанням на службу, пройшли інструктаж із заходів безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю, отримали табельну вогнепальну зброю, спеціальні засоби та засоби індивідуального захисту, а саме: «Терен-4», гумовий кийок «ПР-73», кайданки, каску сталеву армійську, бронежилет типу «Панцер».

20.05.2017 до Черкаського районного відділення поліції надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_5 про конфлікт між громадянами в АДРЕСА_1 (повідомлення зареєстровано в журналі ЄО, №3086 о 21 год. 15 хв.)

Черговим по відділенню поліції направлено майора поліції ОСОБА_3 та старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 на місце події на службовому автомобілі ВАЗ-2107, д.н. 0731.

Прибувши на місце події, поліцейськими встановлено, що до гр. ОСОБА_5 звернувся гр. ОСОБА_6 з приводу виклику поліції, оскільки його син - ОСОБА_7 з дружиною - ОСОБА_8, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, нанесли йому тілесні ушкодження та не допустили до власного помешкання.

В приміщенні квартири № 3, куди поліцейських запросив ОСОБА_6 для надання детального пояснення з приводу звернення, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відреагували на появу поліцейських агресивно, внаслідок чого виник конфлікт, в ході якого, ОСОБА_8 парасолькою нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_6 Під час зупинення поліцейськими даного конфлікту, ОСОБА_8 парасолькою завдала удари ОСОБА_3 в область голови та спини, в зв'язку з чим поліцейськими було застосовано фізичну силу та спеціальні засоби - кайданки.

За фактом отримання поліцейськими тілесних ушкоджень, майором поліції ОСОБА_3 повідомлено чергову службу Черкаського районного відділення поліції (повідомлення зареєстроване в журналі ЄО, №3088 о 22 год. 50 хв.), а на місце події направлено слідчо-оперативну групу Черкаського районного відділення поліції.

Складом слідчо-оперативної групи забезпечено доставку правопорушників до Черкаського обласного наркологічного диспансеру. Черговим лікарем диспансеру встановлено діагноз ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - алкогольне сп'яніння та складено виписки №1217, №1218.

21.05.2017 о 01 год. 35 хв. майор поліції ОСОБА_3 звернувся до КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ЧМР. За місцем звернення ОСОБА_3 надано медичну допомогу, встановлено діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку, забій правого колінного суглоба, забій поперекового відділу хребта та госпіталізовано.

В період з 21.05.2017 по 26.05.2017 ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ЧМР з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій м'яких тканин голови правої лобної та інфраорбітальної ділянки, забій правого колінного суглоба, забій поперекового відділу хребта (виписка з історії хвороби №9021 та листок непрацездатності серії АДЗ №324702).

15.06.2017 старшим інспектором відділу ВІОС УКЗ ГУ НП в Черкаській області майором поліції Улюліним А.Ю., на підставі наказу ГУ НП від 22.05.2017 №1358, складено висновок службового розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень начальником сектору реагування патрульної поліції №1 Черкаського районного відділення поліції Черкаського ВП ГУ НП майором поліції ОСОБА_3 та інспектором сектору реагування патрульної поліції №3 Черкаського районного відділення поліції Черкаського ВП ГУ НП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 та застосування поліцейськими відносно гр. гр. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 фізичної сили і спеціальних засобів.

За результатами висновку службового розслідування, серед іншого, тілесні ушкодження отримані 20.05.2017 майором поліції ОСОБА_3 визнано такими, що отримані в період проходження служби і не пов'язані з виконанням службових обов'язків.

12.09.2017 комісією ГУ НП в Черкаській області складено акт, за формою Н-5*, розслідування нещасного випадку, що стався з начальником сектору реагування патрульної поліції № 1 Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_3, та акт, за формою НТ* № 33 про нещасний випадок невиробничого характеру, згідно висновків яких, нещасний випадок трапився в результаті порушення ОСОБА_3 вимог ст.14 Закону України «Про охорону праці» та є таким, що відбувся в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.

Не погоджуючись з висновками комісії, викладеними у актах за формою Н-5* та НТ* №33, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що вважає висновки актів від 12.09.2017 за формою Н-5*, НТ*, №33 необґрунтованими, а нещасний випадок таким, що відбувся в період проходження служби та під час виконання ОСОБА_3 службових обов'язків.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Нормативно-правовим актом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні є Закон України «Про охорону праці» № 2695-XII від 14.10.1992 (далі по тексту - Закон №2695-XII) (в редакції чинній на момент спірних правовідносин).

Спірні правовідносини регулюються Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений наказом МВС України від 27.12.2002 №1346 (далі по тексту - Порядок №1346) (в редакції чинній на момент спірних правовідносин).

Відповідно до ст.14 Закону № 2695-XII, працівник зобов'язаний:

- дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;

- знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

- проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Згідно з п. 2.1 Порядку №1346, розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, серед іншого, отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день.

Відповідно до п.3.9 Порядку № 1346, комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків», якщо він трапився в період проходження служби, серед іншого, під час:

- припинення або запобігання злочинам або правопорушенням;

- вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод;

- охорони і забезпечення громадського порядку;

- несення постової чи патрульної служби;

- виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов'язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні.

Пунктом 3.10 Порядку №1346, визначено, що комісія з розслідування також визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків», якщо він стався в період проходження служби, у тому числі, внаслідок безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов'язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо).

Відповідно до п. 3.11 Порядку №1346, комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків», якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався, серед іншого:

- за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 розділу 3 і не пов'язані з виконанням службових обов'язків;

- унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.05.2017 майором поліції ОСОБА_3 відібрано пояснення у ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_11, які повідомили, серед іншого, що поліцейські на місці події були у форменому одязі, бронежилетах та шоломах.

З аналізу висновку службового розслідування, вбачається, що в його основу лягли пояснення громадян ОСОБА_8 та ОСОБА_5, які пояснили, що поліцейські прибули в жилетах але без касок (шоломів), чим, на думку уповноваженого на проведення розслідування, спростували пояснення ОСОБА_10, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 З врахуванням характеру отриманої травми зроблено висновок про те, що ОСОБА_3 перебував на місці події без шолому, чим знехтував заходами особистої безпеки.

В ході розгляду справи, для з'ясування обставин, які мають значення для об'єктивного розгляду справи, судом першої інстанції викликано свідків: ОСОБА_10, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 Зазначених свідків судом приведено до присяги та попереджено про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.

Відповідно до показань свідків, майор поліції ОСОБА_3 на місці події 20.05.2017 перебував у форменому одязі, бронежилеті та шоломі.

Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Показання свідків є одним із видів доказів.

З урахуванням суперечливості пояснень осіб, відібраних в ході службового розслідування, щодо наявності у поліцейського засобів повного екіпіювання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що, в даному випадку, показання свідків є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом того, що ОСОБА_3 на місці події 20.05.2017, під час нещасного випадку, використовував шолом в якості засобу індивідуального захисту.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що висновки актів від 12.09.2017 за формою Н-5*, НТ*, №33 є необґрунтованими та безпідставними, а нещасний випадок таким, що відбувся в період проходження служби та під час виконання ОСОБА_3 службових обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що для повного захисту прав позивача існує необхідність визнати протиправним і скасувати акт від 12.09.2017 за формою Н-5*, оскільки його висновки аналогічні викладеним у акті за формою НТ*, № 33, адже залишення його чинним призведене до неповного захисту прав позивача.

Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 3 постанови Пленуму N 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що визнання протиправним і скасування акту від 12.09.2017 за формою Н-5*, є належним способом захисту порушеного права позивача, а тому зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим та законним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що законодавством не визначено право адміністративного суду переймати на себе функції та повноваження інших органів державної влади, які реалізуються відповідними суб'єктами владних повноважень в межах закону на власний розсуд (дискреційні повноваження), без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами.

В даному випадку, акти за формою Н-5*, НТ* №33 законно та обґрунтовано визнані судом першої інстанції протиправними та скасовані. При цьому суд не перебирав на себе дискреційні повноваження відповідача шляхом зобов'язання винесення рішення встановленого змісту. Натомість суд дійшов до правильного висновку про необхідність проведення повторного розслідування за фактом нещасного випадку, що стався з начальником сектору реагування патрульної поліції № 1 Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_3 - 20.05.2017 о 23 год. 30 хв. в АДРЕСА_1.

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».

Також, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття комісією рішення з розслідування нещасних випадків, викладене в акті № 33 про нещасний випадок невиробничого характеру, відповідно до норм чинного законодавства.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 329 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя-доповідач: М.І. Кобаль

Судді: Л.В. Губська

О.В. Епель