Постанова № 74990472, 26.06.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 червня 2018 року

м.Харків

справа № 644/4130/17

провадження № 22-ц/790/3290/18

Апеляційний суд Харківської області у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Колтунової А.І., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1,

відповідач – ОСОБА_2 міська рада,

третя особа - Четверта ОСОБА_2 державна нотаріальна контора

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, третя особа - Четверта ОСОБА_2 державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування за законом за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 17 квітня 2018 року, постановлене під головуванням судді Сітало А.К., в залі суду в місті Харкові (повний текст судового рішення складено 26 квітня 2018 року), -

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 міської ради, третя особа - Четверта ОСОБА_2 державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування за законом.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 17 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що його вимоги є доведеними належними доказами та обґрунтовані, проте судом не взяті до уваги. Зазначає, що єдиним його постійним місцем проживання є будинок №19 по вул. Михайла Водяного у місті Харкові, він є єдиним спадкоємцем вказаного будинку.

Відповідач ОСОБА_2 міська рада та третя особа - Четверта ОСОБА_2 державна нотаріальна контора відзиву на апеляційну скаргу не надали.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.10).

На підставі свідоцтва про право власності від 27 жовтня 1972 року, виданого виконавчим комітетом Орджонікідзевської районної ради депутатів трудящих, ОСОБА_3 належала ? частина будинку № 19 по вул. Михайла Водяного (Щербакова) в м. Харкові (а.с.25).

17 березня 2007 року помер ОСОБА_3 (а.с.11).

Після смерті ОСОБА_3, ? частину спірного будинку успадкувала ОСОБА_4, на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України, але не оформила своїх спадкових прав.

03 липня 2011 року померла ОСОБА_4 (а.с.12).

Даних про наявність заповітів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 матеріали справи не містять.

Позивач ОСОБА_1 є громадянином ОСОБА_5 Федерації, згідно паспорту зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_2, корп. е, в/ч 7456, з 09 вересня 1996 року (а.с.8,9). З квітня 2015 року має посвідку на постійне місце проживання в Україні. З 24.04.2015 року зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (Щербакова), №21 (у сусідньому із спадковим будинку).

Постановою державного нотаріуса Четвертої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори від 13 червня 2017 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ? частку житлового будинку № 19 по вул. Михайла Водяного (Щербакова) в м. Харкові, що залишилась після смерті ОСОБА_4, яка померла 03.07.2011 року у зв’язку з тим, що на час смерті ОСОБА_4 її син ОСОБА_1 не був зареєстрований разом з нею за однією адресою та не подав заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк, тому він вважається таким, що пропустив строк для прийняття спадщини (а.с.16-18).

Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що він на час відкриття спадщини постійно проживав за адресою: вул. ОСОБА_6 (Щербакова), буд. № 19 у м. Харкові, є спадкоємцем за законом після смерті матері, ОСОБА_4, яка померла 03.07.2011 року. Спадщину прийняв фактично. Просив визнати за ним право власності на ? частину будинку № 19 по вул. Михайла Водяного в м. Харкові в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Змістом положень ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

В статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації; довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи.

Таким чином підставою вважати спадкоємця таким, що прийняв спадщину відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України є факт саме постійного його проживання із спадкодавцем на момент смерті останнього, а не факт тимчасового перебування.

Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.2. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підтвердження своїх доводів позивач подав копії квитанцій, з яких вбачається, що ОСОБА_1 сплачував комунальні послуги надані ОСОБА_4 за адресою: м.Харків, вул. Щербакова, 19 у період з січня 2011 року по 04 травня 2011 року, тобто за два місяці до смерті спадкодавця (а.с.30-32, 98-101).

Інших доказів на підтвердження факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини позивачем суду не надано.

Суд повно та всебічно з’ясував обставини справи, перевірив надані позивачем докази, дав належну оцінку показанням свідків, які не змогли підтвердити факт проживання позивача разом із матір’ю на момент її смерті. Тому дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в повному обсязі.

Підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на частину спірного будинку в порядку спадкування за законом не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Факт поховання позивачем спадкодавця, - не є підставою для встановлення факту постійного його проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 на момент смерті матері.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 17 квітня 2018 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: А.І. Колтунова

ОСОБА_7

Повне судове рішення виготовлено 26.06.2018 року.