Постанова № 74990406, 26.06.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«26» червня 2018 року

м. Харків

справа № 639/195/18-ц

провадження № 22ц/790/3668/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Бровченка І.О., Хорошевського О.М.,

учасники справи:

позивач –ОСОБА_1,

відповідачі - Харківська міська рада, Департамент охорони здоров’я Харківської міської ради

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2018 року в складі судді Попрас В.О.,

в с т а н о в и в:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, Департаменту охорони здоров’я Харківської міської ради про поновлення порушеного права на забезпечення засобами реабілітації медичного призначення та стягнення грошової компенсації, який в подальшому уточнив.

Позовна заява мотивована тим, що він є інвалідом - візочником першої групи з 2004 року безстроково та згідно вимог законодавства має право на забезпечення виробами медичного призначення для використання їх в амбулаторних та побутових умовах, до яких відносяться підгузники, яке здійснюється на підставі медичного висновку Медико-соціальної експертної комісії в закладах охорони здоров'я в межах коштів державного та місцевого бюджетів, передбачених на зазначену мету.

Вказав, що він неодноразово звертався з письмовими заявами до Департаменту охорони здоров'я Харківської міської ради, Голови Харківської міської ради, Міністерства соціальної політики України, Кабінету Міністрів України з проханням забезпечити його підгузниками, так як відповідно до медичного висновку ЛКК №4 від 09 жовтня 2013 року Комунального закладу охорони здоров’я «Харківська міська поліклініка №24», він за станом здоров'я потребує підгузників в кількості двох штук на добу, але його прохання залишилися без задоволення.

Зазначив, що в жовтні 2017 року він повторно звернувся до Департаменту охорони здоров'я Харківської міської ради з заявою, про надання йому підгузників в кількості двох штук на добу та просив компенсувати заборгованість підгузків за період з 01 листопада 2013 року по 01 жовтня 2017 року в кількості 2860 штук, або виплатити грошову компенсацію вартості заборгованості, однак листом Департаменту охорони здоров'я від 01 листопада 2017 року позивачу повідомлено, що станом на теперішній час, санітарно-гігієнічні вироби і матеріали (підгузники), які внесені до державного Реєстру оптово-відпускних цін на вироби медичного призначення, не можуть закуповуватися закладами охорони здоров’я у зв'язку з тим, що закупівельна ціна перевищує не задекларовану оптово-відпускну.

Вказав, що цим листом йому було рекомендовано звернутися з заявою на ім'я Харківського міського голови ОСОБА_2 для надання йому адресної грошової допомоги.

Зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 240 «Про референтне ціноутворення на лікарські засоби та вироби медичного призначення, що закуповуються за кошти державного та місцевих бюджетів» передбачено обмеження у реалізації його права на отримання соціальної допомоги у вигляді забезпечення виробами медичного призначення, однак конституційні права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційний принцип правової держави вимагає від неї утримування від обмеження загальновизнаних прав і свобод людини і громадянина, в тому числі прав інвалідів на отримання соціальної допомоги.

Просив поновити його порушене право на отримання соціальної допомоги у вигляді забезпечення виробами медичного призначення (підгузниками) та стягнути з Харківської міської ради на його користь грошову компенсацію в розмірі 65 443,42 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі та безпідставно вважав недоведеним порушення відповідачами його права на отримання з метою медичної та соціальної реабілітації технічних засобів – підгузників, оскільки на підтвердження своїх вимог ним надано письмові звернення до Департаменту охорони здоров’я Харківської міської ради, які містять вимоги щодо надання йому підгузників в кількості двох штук на добу та щодо компенсації заборгованості підгузників за період з 01 листопада 2013 року по 01 жовтня 2017 року в розмірі 2860 штук або виплати грошової компенсації заборгованості; як доводи апеляційної скарги виклав позовні вимоги.

14 червня 2018 року Харківська міська рада надала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що судом першої інстанції повно з’ясовано обставини справи та їх доведеність, а апеляційна скарга висновків суду не спростовує.

Частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 4 статті 274 передбачено перелік справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. До цього переліку не входять справи у спорі про поновлення порушеного права на забезпечення засобами реабілітації медичного призначення та стягнення грошової компенсації.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення осіб.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду – залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що позивачем не доведено порушення Харківською міською радою та Департаментом охорони здоров’я Харківської міської ради його права на отримання з метою медичної та соціальної реабілітації технічних засобів – підгузників та наявність правових підстав для стягнення з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 грошової компенсації в розмірі 65 443, 42 грн.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є інвалідом першої групи з 01 травня 2004 року.

Згідно медичного висновку ЛКК №4 Комунального закладу охорони здоров’я «Харківська міська поліклініка №24» від 09 жовтня 2013 року позивач за станом здоров’я потребує забезпечення підгузниками в кількості 2 штук на добу.

Із відповіді Департаменту охорони здоров’я Харківської міської ради від 01 листопада 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено про те, що станом на теперішній час, санітарно-гігієнічні вироби і матеріали (підгузники), які внесені до державного Реєстру оптово-відпускних цін на вироби медичного призначення, не можуть закуповуватись закладами охорони здоров’я у зв’язку з тим, що закупівельна ціна перевищує задекларовану оптово-відпускну.

Зазначено, що при внесені Міністерством охорони здоров'я України відповідних змін до нормативно-правових актів, питання забезпечення виробами медичного призначення інвалідів будуть вирішуватись закладами охорони здоров'я індивідуально, в межах затвердженого бюджету.

Цим листом позивачу рекомендовано звернутися з заявою на ім'я Харківського міського голови ОСОБА_2 для надання йому адресної грошової допомоги.

Згідно статті 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» особам з інвалідністю і дітям з інвалідністю надаються безоплатно або на пільгових умовах на підставі індивідуальної програми реабілітації послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» конкретні умови і порядок пенсійного забезпечення і надання допомоги та інших соціальних послуг визначаються законодавством про пенсійне забезпечення в Україні і актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Механізм безоплатного забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами (далі - технічні засоби) для якнайбільшої компенсації функцій ушкоджених органів з метою медичної та соціальної реабілітації інваліда або дитини-інваліда з вираженими порушеннями функцій органів та систем визначається постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами» від 03 грудня 2009 №1301.

Відповідно до пункту 2 Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами» від 03 грудня 2009 № 1301 до технічних засобів, які отримують безпосередньо інваліди, діти-інваліди або їх законні представники в закладах охорони здоров'я для використання в амбулаторних та побутових умовах, належать слухові апарати, сечоприймачі чоловічі та жіночі, високопоглинальні прокладки для жінок, які страждають нетриманням сечі, калоприймачі, підгузники, а також технічні засоби з мовним виводом: глюкометри, термометри та тонометри.

Згідно пункту 3 цієї постанови забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними засобами здійснюється на підставі медичного висновку за рахунок та в межах коштів державного та місцевих бюджетів, передбачених на зазначену мету.

Потребу у забезпеченні технічними засобами (крім зубопротезування) визначають: інвалідів - медико-соціальні експертні комісії з оформленням індивідуальної програми реабілітації (пункт 5).

Облік інвалідів і дітей-інвалідів, які мають право на безоплатне забезпечення технічними засобами, ведуть управління охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим (далі - територіальні органи охорони здоров'я) за зареєстрованим місцем проживання осіб, що встановлено пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами» від 03 грудня 2009 №1301.

Для взяття на облік до територіальних органів охорони здоров'я інвалід або законний представник інваліда подає заяву про взяття на облік за формою, що затверджується Міністерством охорони здоров’я, разом із зазначеними в пункті 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами» від 03 грудня 2009 № 1301 документами, а саме: паспортом, висновком Медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності, індивідуальною програмою реабілітації або висновком ЛКК щодо забезпечення технічними засобами, довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера. Заява реєструється територіальним органом охорони здоров'я у журналі реєстрації, що ведеться за формою, затвердженою Міністерством охорони здоров'я.

Відповідно до пункту 9 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними та іншими засобами» від 03 грудня 2009 № 1301 у разі відсутності в територіальному органі охорони здоров'я необхідного типу технічного засобу на момент подання заяви інвалід або дитина-інвалід береться на чергу, що формується за датою надходження заяви.

Згідно пункту 14 вищевказаної Постанови територіальні органи охорони здоров'я подають щороку до 15 березня до Міністерства охорони здоров'я звіт про кількість інвалідів і дітей-інвалідів, які перебувають на обліку, та тих, що зняті з обліку відповідно до пункту 13 цього Порядку, а також інформацію про кількість одержаних територіальними органами охорони здоров'я технічних засобів, їх вартість, кількість виданих технічних засобів, а також про їх залишок на початок та кінець звітного періоду.

Згідно пунктів 16, 17 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 № 1301 територіальні органи охорони здоров'я забезпечують технічним засобом інваліда і дитину-інваліда через заклади охорони здоров'я, перелік яких затверджується наказом територіальних органів охорони здоров'я та установи, у яких тримаються особи, взяті під варту чи засуджені.

Заклади охорони здоров'я забезпечують інвалідів і дітей-інвалідів технічними засобами на підставі відомостей, форма яких затверджується Міністерством охорони здоров'я, наданої територіальним органом охорони здоров'я, в якій зазначаються, зокрема, прізвище, ім'я та по батькові інваліда, дитини-інваліда, для якої призначений технічний засіб, тип технічного засобу. Відомість складається територіальним органом охорони здоров'я з урахуванням черговості інвалідів і дітей-інвалідів відповідно до пункту 9 цього Порядку.

У разі коли строк, на який видається технічний засіб, менший ніж один місяць, територіальні органи охорони здоров'я мають право видати його інваліду або законному представнику інваліда, дитині-інваліду у необхідній на період, не менший ніж один місяць, кількості.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» фінансове забезпечення заходів щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі Фонду соціального захисту інвалідів, місцевих бюджетів, а також органами місцевого самоврядування за місцевими програмами соціального захисту окремих категорій населення за рахунок коштів місцевих бюджетів.

В разі додержання механізму, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 № 1301, безоплатного забезпечення інвалідів технічними засобами для якнайбільшої компенсації функцій ушкоджених органів, з метою медичної та соціальної реабілітації інвалідів з вираженими порушеннями функцій органів та систем, технічні та інші засоби реабілітації надаються безоплатно особам з інвалідністю на підставі індивідуальної програми реабілітації.

Згідно статті 11 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених нормативно-правовими актами створюють умови для забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, виходячи з їх потреб та відповідно до рекомендацій медико-соціальних експертних комісій (лікарсько-консультативних комісій лікувально-профілактичних закладів), технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, спеціальним автотранспортом та реабілітаційними послугами.

Департамент охорони здоров'я Харківської міської ради, як головний розпорядник коштів, отримує бюджетні призначення через їх затвердження у Законі про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань (стаття 22 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» установа незалежно від того, чи веде вона бухгалтерський облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, зведення показників спеціального фонду кошторису за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією), а вищі навчальні заклади та наукові установи, заклади охорони здоров’я також - індивідуальні плани використання бюджетних коштів та індивідуальні помісячні плани використання бюджетних коштів.

Таким чином, Департамент охорони здоров'я Харківської міської ради не проводить закупки для підвідомчих лікувальних закладів, а має право лише розподіляти кошти по підвідомчим розпорядникам бюджетних коштів та доводити їх лімітними довідками.

Повноваження виконавчих органів місцевого самоврядування у сфері охорони здоров'я визначені статтею 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження , а саме управління закладами освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; організація медичного обслуговування та харчування у закладах освіти, культури, фізкультури і спорту, оздоровчих закладах, які належать територіальним громадам або передані їм; та делеговані повноваження: забезпечення в межах наданих повноважень доступності і безоплатності освіти і медичного обслуговування на відповідній території, можливості отримання освіти державною мовою, а в межах території, на якій поширена регіональна мова, - цією регіональною мовою або мовою меншини згідно з нормами статті 20 Закону України "Про засади державної мовної політики"; забезпечення відповідно до Закону розвитку всіх видів освіти і медичного обслуговування, розвитку і вдосконалення мережі освітніх і лікувальних закладів усіх форм власності, фізичної культури і спорту, визначення потреби та формування замовлень на кадри для цих закладів, укладення договорів на підготовку спеціалістів, організація роботи щодо удосконалення кваліфікації кадрів, залучення роботодавців до надання місць для проходження виробничої практики учнями професійно-технічних навчальних закладів; забезпечення відповідно до законодавства пільгових категорій населення лікарськими засобами та виробами медичного призначення; внесення пропозицій до відповідних органів про ліцензування індивідуальної підприємницької діяльності у сфері охорони здоров'я.

На підставі лімітних довідок розпорядники нижчого рівня, тобто підпорядковані комунальні заклади охорони здоров'я складають кошториси та надають їх на затвердження до Департаменту охорони здоров'я Харківської міської ради.

Розпорядники нижчого рівня самостійно здійснюють витрати в межах затверджених планів асигнувань у кошторисах, виходячи з потреби у забезпеченні пріоритетних заходів та з урахуванням необхідних платежів.

Відповідно до форми лімітної довідки виділяються видатки споживання в цілому, з них: на оплату праці та оплату комунальних послуг та енергоносіїв; видатки розвитку; повернення кредитів до бюджету; надання кредитів із бюджету.

Згідно лімітної довідки про бюджетні асигнування та кредитування на 2013 рік Департаментом охорони здоров’я Харківської міської ради на користь Комунального закладу охорони здоров’я «Харківська міська поліклініка №24» здійснено видатки на суму 19 157 780,00 грн.

Згідно лімітної довідки про бюджетні асигнування та кредитування на 2014 рік Департаментом охорони здоров’я Харківської міської ради на користь Комунального закладу охорони здоров’я «Харківська міська поліклініка №24» здійснено видатки на суму 19 688 404,00 грн.

Згідно лімітної довідки про бюджетні асигнування та кредитування на 2015 рік Департаментом охорони здоров’я Харківської міської ради на користь Комунального закладу охорони здоров’я «Харківська міська поліклініка №24» здійснено видатки на суму 19 789 143,00 грн.

Згідно лімітної довідки про бюджетні асигнування та кредитування на 2016 рік Департаментом охорони здоров’я Харківської міської ради на користь Комунального закладу охорони здоров’я «Харківська міська поліклініка №24» здійснено видатки на суму 22 773 710,00 грн.

Згідно лімітної довідки про бюджетні асигнування та кредитування на 2017 рік Департаментом охорони здоров’я Харківської міської ради на користь Комунального закладу охорони здоров’я «Харківська міська поліклініка №24» здійснено видатки на суму 31 580 180,00 грн.

Згідно лімітної довідки про бюджетні асигнування та кредитування на 2018 рік Департаментом охорони здоров’я Харківської міської ради на користь Комунального закладу охорони здоров’я «Харківська міська поліклініка №24» здійснено видатки на суму 25 122 500,00 грн.

Крім того, матеріали справи містять кошториси Комунального закладу охорони здоров’я «Харківська міська поліклініка № 24» з 2014 року по 2018 рік, якими передбачено видатки на медикаменти та перев’язувальні матеріали, а також на соціальне забезпечення населення.

Аналізуючи наведене, слід зазначити, що питання забезпечення виробами медичного призначення інвалідів в межах затвердженого бюджету вирішується безпосередньо відповідними закладами охорони здоров'я, а не Харківською міською радою.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2003 року №14 передбачено, що суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані, оспорені права, свободи чи інтереси осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтею 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Виходячи з наведеного, колегія суддів проходить до висновку, що позивачем не доведено, що саме дії Харківської міської ради та Департаменту охорони здоров’я Харківської міської ради є протиправними та такими, що призвели до порушення права ОСОБА_1 на отримання соціальної допомоги, оскільки питання забезпечення виробами медичного призначення інвалідів в межах затвердженого бюджету вирішується безпосередньо закладами охорони здоров'я..

В матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 звертався безпосередньо до Комунального закладу охорони здоров’я «Харківська міська поліклініка № 24» з вимогами щодо забезпечення його технічними засобами - підгузниками.

Порядком забезпечення інвалідів і дітей – інвалідів технічними та іншими засобами від 03 грудня 2009 року № 1301 передбачено, що для взяття на облік до територіальних органів охорони здоров’я, інвалід або законний представник інваліда подає заяву про взяття на облік разом з такими документами: паспортом, висновком Медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності, індивідуальною програмою реабілітації або висновком лікувально-профілактичних закладів щодо забезпечення технічними засобами для інвалідів, група інвалідності яких встановлена до 01 січня 2007 року безстроково або строк дії якої не закінчився; довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера, тобто разом з паспортом, висновком Медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності повинна бути або індивідуальна програма реабілітації, або висновок лікувально-профілактичних закладів щодо забезпечення технічними засобами для інвалідів, яким встановлено групу інвалідності до 01 січня 2007 року безстроково.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, довідки МСЄК про інвалідність № 026366 ОСОБА_1 призначено І групу інвалідності за загальним захворюванням з 01 травня 2004 року безстроково, тобто до 01 січня 2007 року, тому для нього відсутня вимога щодо наявності індивідуальної програми реабілітації, оскільки є медичний висновок ЛКК №4 від 09 жовтня 2013 року, виданий йому про те, що він за станом здоров’я потребує забезпечення підгузниками в кількості 2 штуки на добу.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції правильно зазначив, що ОСОБА_1 зобов’язаний звернутися з заявою щодо надання йому соціального забезпечення технічними засобами для інвалідів безпосередньо до Комунального закладу охорони здоров’я «Харківська міська поліклініка № 24», яка є розпорядником цього забезпечення, а не до Харківської міської ради, яка надає кошти для цього закладу охорони здоров’я, який безпосередньо є їх розпорядником.

Як вбачається з матеріалів справи, ( а. с. 37-59) Департамент охорони здоров’я Харківської міської ради надав Комунальному закладу охорони здоров’я «Харківська міська поліклініка № 24», яка обслуговує позивача, відповідні бюджетні асигнування.

Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють та дійшов обгрунтованого висновку щодо відмови ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тому доводи та вимоги, які викладені в апеляційній скарзі, зведені до посилань на ті обставини, які були предметом розгляду в суді першої інстанції і яким суд надав відповідну правову оцінку.

Даних, які б вказували на наявність підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

За таких обставин згідно статті 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч.1 ст.374, ст. ст. 375, 381 – 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2018 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В.Бурлака

Судді І.О. Бровченко

ОСОБА_3

Повний текст постанови складено 26 червня 2018 року