Постанова № 74989836, 25.06.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року справа №812/1716/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М.,

секретар судового засідання – Токарева А.Г.,

за участю: представника позивача – ОСОБА_2, довіреність № 12 від 26.12.2017 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 986,

представника відповідача – ОСОБА_3, довіреність № 105 від 05.03.2018 року,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року у справі № 812/1716/17 (головуючий 1 інстанції Кисельова Є.О., повний текст складено 09 лютого 2018 року у м. Сєвєродонецьк) за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання бездіяльності протиправною,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз»(далі – позивач, товариство, ПАТ «Луганськгаз») звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання енергетики та комунальних послуг (далі – відповідач, національна комісія, НКРЕКР) про визнання протиправною бездіяльності щодо незабезпечення належного розгляду заяви від 22 серпня 2017 року про перегляд тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами для Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» у бік економічно обґрунтованого (том 1 а.с. 3-8).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року позов задоволено. Визнана протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання енергетики та комунальних послуг, щодо незабезпечення належного розгляду заяви ПАТ «Луганськгаз» від 22 серпня 2017 року за вих. № 01-02-37/1584 про перегляд тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами для публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації ПАТ «Луганськгаз» у бік економічно обґрунтованого (том 2 а.с.119-122).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року виправлено описку, а саме третій абзац резолютивної частини викладено в редакції: «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здіснює державне регулювання енергетики та комунальних послуг (ідентифікаційний код 39369133, адреса: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, будинок 19) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» (ідентифікаційний код 05451150, адрес: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд. 87) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1600 (одна тисяча шістсот гривень) 00 копійок» (том 2 а.с.131).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем надано відповіді саме на заяви ПАТ «Луганськгаз» від 20 липня 2017 року № 01-02-37/1392 та від 25 липня 2017 року № 01-02-37/1414, проте ані у встановлений законом 30-денний строк, тобто, починаючи з 30 серпня 2017 року, ані станом на час розгляду даної справи, відповідачем не надано відповіді позивачу на заяву від 22 серпня 2017 року за вих. № 01-02-37/1584 про встановлення економічно обґрунтованого тарифу.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, пославшись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що, позивач неодноразово звертався до регуляторного органу з одного і того ж питання, нехтуючи вимогами НКРЕКП щодо надання необхідних документів, свідомо порушуючи вимоги положень пункту 2.5 Процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу.

Посилається на те, що разом із пакетом документів, наданим до регуляторного органу листом від 22 серпня 2017 року № 01-02-37/1584, позивачем повторно не надано належним чином завірену копію додаткової угоди з усіма додатками, зокрема, додаток 1, яким визначається перелік та залишкова балансова вартість майна, що належить державі.

Вважає, що відсутність даної інформації не дозволяє в повній мірі визначити всі обґрунтовані витрати підприємства, пов’язані з експлуатацією та обслуговуванням майна, що перебуває в експлуатації підприємства. Наголошує на тому, що позовні вимоги товариства не є обгрунтованими, оскільки протягом 2014 – 2016 років НКРЕКП переглядались тарифи на послуги розподілу транспортування природного газу розподільними трубопроводами для ПАТ «Луганськгаз». Посилається на те, що жодним нормативно – правовим актом не зобов’язано та не надано повноважень НКРЕКП встановлювати та/або переглядати тарифи на транспортування природного газу розподільними трубопроводами, без врахування постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2017 року № 95 «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових».

Від позивача до суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначено що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, законним та таким що відповідає нормам матеріального та процесуального права. В обґрунтування заперечення зазначив, що НКРЕКП надано відповіді ПАТ «Луганськгаз» на листи від 20 липня 2017 року та від 25 липня 2017 року № 01-02-37/1414 проте, відповіді за наслідками розгляду заяви ПАТ «Луганськгаз» від 22 серпня 2017 року за вих. № 01-02-37/1584 відповідачем надано не було.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні, проти чого заперечував представник позивача, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Суд, заслухавши суддю – доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення сторін, встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», код за ЄДРПОУ 05451150, зареєстроване як юридична особа, за адресою: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд. 87. Видом діяльності зокрема є розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи (том 1 а. с. 12-21).

22 серпня 2017 року ПАТ «Луганськгаз» за вих. № 01-02-37/1584 звернулось до відповідача з заявою про встановлення економічно обґрунтованого тарифу, в якій просило встановити компенсацію недоотриманої тарифної виручки, у зв’язку із зменшенням обсягів розподілу природного газу у 2014-2016 роках у сумі 141 788,7 тис. грн. без ПДВ (том 1 а. с. 25-27).

Факт вручення вказаної заяви відповідачу підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, на якому зроблено примітку про вручення 29 серпня 2017 року та штампом вхідної кореспонденції на копії заяви від 22 серпня 2017 року за вих. № 01-02-37/1584, що надійшла до НКРЕКР 30 серпня 2017 року (том 1 а. с. 29, том 2 а. с. 75).

Не отримавши відповідь на вказану заяву, товариство звернулось до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності розгляду заяви позивача від 22 серпня 2017 року про перегляд тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами для товариства у бік економічно обґрунтованого, що регулюється нормами Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» від 09 липня 2010 року № 2479-VI, Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Положенням про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Статтею 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» від 09 липня 2010 року № 2479-VI (далі - Закон № 2479-VI) визначено, що органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Порядок організації діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, визначається Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII (далі - Закон № 1540-VIII).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону 1540-VIII, одним із завдань національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, зокрема, є здійснення державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках шляхом захисту прав споживачів товарів і послуг у частині отримання товарів і послуг належної якості та в достатньому обсязі за економічно обґрунтованими цінами, а також стимулювання підвищення їх якості і задоволення попиту на них.

Зокрема, статтею 4 Закону № 2479-VI передбачено, що основними принципами діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, є:

1) законність;

2) гласність, доступність, прозорість та відкритість процедури державного регулювання;

3) незалежність і передбачуваність державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках для споживачів та суспільства;

4) колегіальність, незалежність та об'єктивність при прийнятті рішень;

5) адресність регулювання, його спрямованість на конкретний суб'єкт природних монополій та суб'єкт господарювання на суміжних ринках;

6) захист прав споживачів товарів (послуг) на ринку, що перебуває у стані природної монополії, та суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів;

7) відповідальність за прийняті рішення та відшкодування завданої шкоди суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках.

Відповідно до статті 5 Закону № 2479 національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, застосовує такі засоби регуляторного впливу на суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках:

1) ліцензування господарської діяльності та контроль за дотриманням ліцензійних умов;

2) встановлення тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках;

3) встановлення для суб'єктів природних монополій, які провадять діяльність у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, індивідуальних технологічних нормативів використання питної води;

4) інші засоби, передбачені чинним законодавством України.

На виконання Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» указом Президента України від 10 серпня 2014 року № 715/2014 затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Положення), згідно якого Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг.

Пунктом 4 Положення визначено, що НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює ліцензування господарської діяльності у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення та у нафтогазовому комплексі відповідно до вимог чинного законодавства; установлює тарифи на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП; здійснює контроль за: додержанням ліцензіатами ліцензійних умов провадження господарської діяльності; цільовим використанням коштів, обсяги яких передбачені структурою тарифів і які одержані в результаті провадження ліцензованої діяльності суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках; виконанням суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках інвестиційних програм, спрямованих на оновлення основних фондів, підвищення ефективності та зменшення втрат у процесі провадження діяльності, що підлягає регулюванню; здійснює безперешкодно перевірку дотримання ліцензійних умов; вживає заходів щодо запобігання порушенням ліцензійних умов; розглядає справи про порушення ліцензійних умов, а також справи про адміністративні правопорушення і за результатами розгляду приймає відповідні рішення у межах своєї компетенції.

Згідно пункту 6 Положення НКРЕКП для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право, зокрема:

1) приймати у межах своєї компетенції рішення, що є обов'язковими до виконання суб'єктами природних монополій;

2) звертатися до суду з метою захисту інтересів держави, споживачів, суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках з підстав, передбачених законодавством;

3) отримувати безоплатно: від суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках - статистичну звітність в обсязі, порядку і строки, визначені законодавством; від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування - документи, матеріали, статистичну та іншу інформацію, визначені законодавством;

4) приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій (штрафів) до суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках у випадках і розмірах, передбачених законом;

5) складати відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення протоколи про порушення посадовими особами суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках законодавства про природні монополії, електроенергетику, ринок природного газу, про теплопостачання, централізоване водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів;

6) приймати в межах своєї компетенції рішення, що є обов'язковими для виконання суб'єктами природних монополій.

З аналізу викладених норм вбачається, що НКРЕКП, як орган державного регулювання у сфері комунальних послуг, наділена повноваженнями по встановленню тарифів на комунальні послуги, а також виконання покладених на неї завдань і функцій, визначених чинним законодавством України та Положенням про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Процедура встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу визначена Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 03 квітня 2013 року № 369 «Про затвердження Процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 квітня 2013 року за № 685/23217 (далі - Постанова).

Так, відповідно до пункту 3.1 розділу ІІІ Постанови заява та документи, щодо неї додаються, перевіряються структурним підрозділом НКРЕ, до компетенції якого належить формування цінової, тарифної та інвестиційної політики в нафтогазовому комплексі, щодо її відповідності вимогам цієї Процедури.

У разі надання неповного пакета документів, визначеного пунктом 2.1 розділу ІІ цієї Процедури, заява не розглядається, про що НКРЕ повідомляє заявника у письмовій формі у 10-денний строк з дня надходження таких документів до НКРЕ та повертає їх заявнику.

У разі відповідності заяви та доданих до неї документів, визначених пунктом 2.1 розділу ІІ цієї Процедури, відповідний структурний підрозділ НКРЕ, до компетенції якого належить формування цінової, тарифної та інвестиційної політики в нафтогазовому комплексі, розглядає їх протягом 30 календарних днів з дня надходження до НКРЕ.

У разі потреби НКРЕ може звернутися до суб'єкта господарювання, що провадить або має намір провадити господарську діяльність, зазначену у пункті 1.3 розділу І цієї Процедури, щодо надання додаткових пояснень та обґрунтувань, які подаються суб'єктом господарювання до НКРЕ у визначений нею строк, підписані керівником та засвідчені печаткою суб’єкта господарювання.

Розгляд заяви призупиняється на строк, необхідний для доопрацювання структури тарифу або інвестиційної програми, якщо при розгляді структурними підрозділами НКРЕ виникають питання, що потребують додаткового вивчення і доопрацювання, про що НКРЕ письмово повідомляє суб'єкта господарювання.

Отже, даною Постановою чітко визначено порядок та строки, протягом яких НКРЕКП, має право зупинити розгляд заяви та доданих до неї документів або повернути заявнику, а у разі відповідності заяви та доданих до неї документів розглядає їх протягом 30 календарних днів з дня надходження до НКРЕКП.

Зі змісту листа-відповіді НКРЕКП від 01 вересня 2017 року за вих. № 9567/16.1.1/7-17, наданої відповідачем на виконання ухвали суду від 24 січня 2018 року, вбачається наступне.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, розглянуто листи ПАТ «Луганськгаз» від 20 липня 2017 року № 01-02-37/1392 та від 25 липня 2017 року № 01-02-37/1414 щодо рівня діючого тарифу на транспортування природного газу розподільними трубами та, у межах компетенції повідомлено, що у пакеті документів, поданих позивачем разом із вказаними заявами, відсутня копія додаткової угоди від 29 червня 2017 року № 1 до договору від 12 листопада 2012 року № 31/03 з усіма додатками, тому після надання повного пакету документів, НКРЕКП розгляне питання щодо перегляду тарифу. Вказана відповідь направлена на адресу ПАТ «Луганськгаз» поштою, що підтверджується реєстром на відправку кореспонденції від 01 вересня 2017 року (том 2 а.с. 81,86).

Також відповідачем на виконання ухвали суду надана відповідь НКРЕКП від 28 грудня 2017 року за вих. № 13405/18.1.1/7-17, якою ПАТ «Луганськгаз» повторно повідомляють про призупинення розгляду заяв про встановлення (перегляду) тарифу, з тих же підстав, зазначених у відповіді від 01 вересня 2017 року за вих. № 9567/16.1./7-17 (том. 2 а.с.82-85).

Таким чином, зі змісту вказаних відповідей, вбачається що НКРЕКП надано відповіді ПАТ «Луганськгаз» на листи від 20 липня 2017 року № 01-02-37/1392 та від 25 липня 2017 року № 01-02-37/1414.

Суд звертає увагу, що відповіді за наслідками розгляду заяви ПАТ «Луганськгаз» від 22 серпня 2017 року за вих. № 01-02-37/1584 про встановлення економічно обґрунтованого тарифу, в якій ПАТ «Луганськгаз» просило встановити компенсацію недоотриманої тарифної виручки, у зв’язку із зменшенням обсягів розподілу природного газу у 2014-2016 роках у сумі 141 788,7 тис. грн. без ПДВ, відповідачем на час розгляд справи суду не надано.

Суд зазначає, що текстом вищезазначеного листа НКРЕКП не конкретизовано, чи було відмовлено у розгляді заяв ПАТ «Луганськгаз», та саме в розгляді якої заяви було відмовлено.

Таким чином, оскільки відповідачем надано відповіді саме на заяви ПАТ «Луганськгаз» від 20 липня 2017 року № 01-02-37/1392 та від 25 липня 2017 року № 01-02-37/1414, проте ані у встановлений законом 30-денний строк, тобто, починаючи з 30 серпня 2017 року, ані станом на час розгляду даної справи, відповідачем не надано відповіді позивачу на заяву від 22 серпня 2017 року за вих. № 01-02-37/1584, тому суд погоджує висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог підприємства про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незабезпечення належного розгляду заяви від 22 серпня 2017 року про перегляд тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами для Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» у бік економічно обґрунтованого.

Розмір судових витрат відповідає вимогам статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи встановлені по справі обставини, суд вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте із дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення – без змін.

Керуючись статтями 195, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року у справі № 812/1716/17 – залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року у справі № 812/1716/17 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання бездіяльності протиправною – залишити без змін.

Повний текст постанови складений 25 червня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя І.В. Геращенко

Судді Е.Г. Казначеєв

ОСОБА_4