Постанова № 74989796, 19.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Клочко К.І.

19 червня 2018 р. Справа № 816/162/18

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Гуцала М.І. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання – Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и л а:

18 січня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить:

- визнати протиправними дії Кременчуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (подалі – Кременчуцьке ОУПФУ, пенсійний орган, відповідач) по відмові в перерахунку його пенсії на підставі п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (подалі - Порядок) з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 07 грудня 2017 року № 390 про відмову в перерахунку його пенсії;

- зобов’язати Кременчуцьке ОУПФУ перерахувати та виплатити йому пенсію з 01 жовтня 2017 року, з врахуванням проведених виплат, на підставі п. 9-1 Порядку з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Також позивач просить зобов’язати пенсійний орган подати до суду звіт про виконання судового рішення в місячний строк з дати набрання рішенням суду законної сили, та допустити судове рішення до негайного виконання в межах суми стягнення пенсії за 1 місяць.

Позивач зазначає про протиправність відмови відповідача в проведенні перерахунку його пенсії, оскільки вважає хибним висновок про те, що дія п. 9-1 Порядку розповсюджується лише на осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби.

Позивач вважає, що застосовуючи граматичний спосіб тлумачення п. 9-1 Порядку слід дійти висновку, що дія даної норми права розповсюджується не лише на осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби, але й на інших учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, які внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Позивач зазначає, що згідно висновку семантико-текстуальної експертизи № 101/17, складеного 26 грудня 2017 року, об’єктивний зміст фрагменту документа під назвою «Зміни, що вносяться до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року № 851» є однозначним і полягає у тому, що виявити бажання про відповідне обчислення пенсії по інвалідності мають право три категорії осіб, що отримали інвалідність: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; особи, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та ви пробувань; особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.

Також позивач зазначає, що особам, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження дійсної строкової військової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія нараховується та виплачується в декілька разів вища в порівнянні з іншими учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які внаслідок цього стали інвалідами. В цьому позивач вбачає ознаки дискримінації та порушення принципів справедливості щодо відшкодування державою шкоди, завданої здоров’ю учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в залежності від їх правого статусу під час виконання цих робіт.

Заперечуючи проти вимог ОСОБА_1 пенсійний орган зазначає, що право на перерахунок пенсії з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, закріплене у ст. 59 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (подалі – Закон № 796-XII), та п. 9-1 Порядку виникає саме у військовослужбовців, які під час проходження дійсної строкової служби, брали участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року (повний текст судового рішення виготовлений 13 лютого 2018 року) у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення вмотивовано тим, що порівняльний аналіз положень ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII до та після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (подалі – Закон № 2148-VIII) є підставою для висновку, що Законом № 2148-VIII розширено перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї. При цьому незмінною залишилась умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період.

Позивач дійсну військову службу проходив у період з 12 листопада 1972 року по 23 листопада 1974 року, а участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС приймав у період з 01 червня 1986 року по 31 серпня 1986 року.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить його скасувати та постановити нове про задоволення адміністративного позову.

Скаржник зазначає, що хибний висновок суду про те, що п. 9-1 Порядку підлягає застосуванню виключно для перерахунку пенсій військовослужбовцям строкової служби спростовується висновком семантико-текстуальної експертизи № 101/17 від 26 грудня 2017 року. Отже, судове рішення не ґрунтується на науковому підході до вирішення справи, а ґрунтується на суб’єктивному баченні судді. Доводи, викладені в позовній заяві про наявність ознак дискримінації та порушення принципів співмірності і справедливості щодо відшкодування державою шкоди, завданої здоров’ю учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в залежності від їх правового статусу під час виконання цих робіт, підтверджені поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини вих. № 1-185/18-87 від 24 січня 2018 року.

У відзиві на апеляційну скаргу пенсійний орган зазначає, що право на можливе обчислення пенсії з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року першочергово закріплюється Законом, а механізм реалізації відповідним порядком. Оскільки позивач під час участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не проходив дійсної військової служби, підстави для проведення перерахунку його пенсії відсутні. Висновок семантико-текстуальної експертизи від 26 грудня 2017 року № 101/17 може бути врахований як доказ лише за умови допустимості, достовірності, достатності і належності. Даний висновок не є належним доказом, оскільки не містить інформації щодо предмета доказування.

За приписами статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (частина перша статті 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга статті 308).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення відповідно до положень п. 1, п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону № 796-XII цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Статтею 5 Закону СРСР від 12 жовтня 1967 року «Про загальний військовий обов’язок» визначалось, що військова служба складається з дійсної військової служби і служби в запасі Збройних Сил СРСР.

Судом установлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Кременчуцькому ОУПФУ та отримує пенсію відповідно до Закону № 796-XII, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

05 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі пункту 9-1 Порядку /а.с. 7/.

Рішенням відповідача від 07 грудня 2017 року № 390 позивачу відмовлено у здійсненні такого перерахунку пенсії.

Прийняте рішення пенсійний орган мотивував тим, що приймаючи участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС позивач не проходів дійсну військову службу /а.с. 8/.

Колегія суддів зазначає, що за приписами ст. 10 Закону № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

* Тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Отже, до категорії військовослужбовців статтею 10 Закону № 796-XII віднесені, зокрема, сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах і військовозобов'язані, призвані на військові збори.

Статтею 71 Закону № 796-XII установлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Стаття 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» стосується виключно військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Визначені у цій статті умови та підстави призначення пенсії по інвалідності відповідній категорії осіб у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 01 липня 1992 року № 2532-12 у редакціях: законів України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05 жовтня 2006 року № 231-V (діяла до 01 жовтня 2017 року) та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII (діє з 01 жовтня 2017 року) не змінювалися.

Частиною третьою статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05 жовтня 2006 року № 231-V було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Отже, частиною третьою статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, було визначено одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Водночас, частиною третьою статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, чинній з 01 жовтня 2017 року, передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.

Таким чином, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» розширено перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Враховуючи вищезазначене, частина третя статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:

1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або

2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або

3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не допускається):

1) особа має статус особи з інвалідністю;

2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;

3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Таким чином, частина третя статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не містить норм, які можуть викликати неоднозначність у її застосуванні.

Згідно із ст. 62 Закону № 796-XII роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року № 851 затверджені зміни, що вносяться до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме - Порядок доповнений п. 9-1 такого змісту:

« 9-1. За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: &?о; &?о;.

Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1, приймаючи участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не проходив дійсну строку військову службу, підстави для проведення перерахунку його пенсії, встановлені ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, п. 9-1 Порядку, відсутні.

Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним Верховним Судом в ухвалах від 08 травня 2018 року по справі № 820/1148/18 (провадження Пз/9901/33/18), від 21 травня 2018 року по справі № 816/1159/18 (провадження № Пз/9901/37/18).

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Частиною 1 ст. 102 КАС України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодної стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

Згідно із ст. 112 КАС України учасники справи мають право надати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону чи аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі (ч. 1 ст. 112).

Оскільки висновок семантико-текстуальної експертизи № 101/17 від 26 грудня 2017 року не відповідає напрямку питань, встановлених ст.ст. 102, 112 КАС України, суд обґрунтовано не прийняв їх до уваги.

На час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення положення ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, п. 9-1 Порядку такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в установленому порядку не визнані, тобто є діючими.

Колегія суддів зауважує, що Конституційний Суд України в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 зазначив, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційності (розмірності) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов’язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державною, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 1-11/2012 принцип законності під час вирішення справ про соціальний захист громадян передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у наступній практиці Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» у рішенні від 07 липня 1989 року Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року «спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов’язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини». У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» цей Суд зазначив, що, з’ясовуючи, чи існує позитивне зобов’язання стосовно людини, «належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини».

Приходячи до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 43 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; подалі – Закон № 1058-ІV) перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (ч. 5 ст. 45 Закону № 1058-IV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-ІV врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі – Порядок № 22-1 в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин),

Відповідно до п. 1.5 розділу І «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку № 22-1 заява &lп; &?а; про перерахунок пенсії &l2; &?а; подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії &?є; &?с;.

Днем звернення за &?ж; &?а; перерахунком пенсії &l/; &g

Відповідно до п. 4.1 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання &?е; &gі; про перерахунок пенсії при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про перерахунок пенсії &?в; &?н; приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про &?м; &? ; перерахунок пенсії реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для &?н; &?п; перерахунку пенсії &l4; &? ; орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо &l&; &gn; перерахунку пенсії &?к; &?н; (п. 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).

Як встановлено в ході судового розгляду, на звернення позивача ОСОБА_1 про здійснення перерахунку пенсії на підставі пункту 9-1 Порядку, начальником відділу з питань призначення та перерахунку пенсій Автозаводського району у м. Кременчуці та Кременчуцького району Кременчуцького ОУПФУ Полтавської області підписано рішення пенсійного органу № 390 від 07 грудня 2017 року про відмову позивачу ОСОБА_1 у здійсненні такого перерахунку /а.с. 8/.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що за приписами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 12 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію (ст. 58 цього Закону) він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонду України, яке затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до абзацу 3 ч. 2 ст. 63 Закону № 1058-IV, п.п. 1 п. 10 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, начальник управління керує діяльністю управління, персонально відповідає за виконання покладених на управління завдань. Таким чином від імені територіального органу Пенсійного фонду приймає рішення його начальник.

Згідно п. 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 Порядку рішення органу про &?є; &?е; перерахунок пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов’язків) та завіряється печаткою управління.

Таким чином, дана норма регламентує порядок підписання рішень пенсійного органу &?о; &?о; перерахунок пенсії.

На підтвердження повноважень начальника відділу з питань призначення та перерахунку пенсій Автозаводського району у м. Кременчуці та Кременчуцького району Кременчуцького ОУПФУ Полтавської області на прийняття та підписання рішення від 07 грудня 2017 року про відмову позивачу ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, відповідачем надано наказ Кременчуцького ОУПФУ від 14 грудня 2016 року № 192 «Про право прийняття рішень про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, про переведення з одного виду пенсій на інший, а також про утримання надміру виплачених сум пенсій», згідно якого, керівникам структурних підрозділів управління з питань призначення та перерахунків пенсій надано право на прийняття та підписання рішень про &?и; &?е; перерахунок пенсій відповідно до Закону № 1058-IV &lп; &?з; /а.с. 106-107/.

Колегія суддів надає критичну оцінку визначеному в цьому наказі положенню щодо повноважень начальника відділу з питань призначення та перерахунку пенсій Автозаводського району у м. Кременчуці та Кременчуцького району Кременчуцького ОУПФУ Полтавської області на прийняття рішень про відмову в перерахунку пенсії, оскільки таке визначення прямо суперечить положенням ч. 5 ст. 45 Закону № 1058-IV та п. 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що прийняття рішення начальником управління в межах спірних відносин є способом реалізації владних повноважень пенсійного органу в розумінні вищенаведених положень, а таке рішення відповідач не приймав.

Згідно з положеннями частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, з огляду на приписи п. 4 ч. 5 ст. 160, п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, оскільки це необхідно для повного захисту прав позивача, колегія суддів вважає за можливе вийти за межі позовних вимог ОСОБА_1, та прийняти рішення про зобов’язання Кременчуцьке ОУПФУ повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії від 05 грудня 2017 року, оскільки зазначене рішення пенсійного органу не відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України.

Оскільки зазначені обставини залишені судом поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів частково задовольняє апеляційну скаргу позивача та скасовує рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року в частині, якою відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_1 про скасування рішення Кременчуцького ОУПФУ № 390 від 07 грудня 2017 року про відмову у перерахунку пенсії, - з прийняттям нового судового рішення, відповідно до положень ч. 2 ст. 9 КАС України, про зобов’язання відповідача повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 05 грудня 2017 року.

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині &?р; &?я; є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справами та неправильне застосування норм матеріального права (пункти перший і четвертий частини першої статті 317 КАС України).

Підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись статтями 292, 293, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року – скасувати в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про скасування рішення Кременчуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 390 від 07 грудня 2017 року про відмову у перерахунку пенсії.

Зобов’язати Кременчуцьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 05 грудня 2017 року.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Постанова у повному обсязі складена і підписана 27 червня 2018 року.