Рішення № 74989764, 27.06.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/7540/17

Провадження № 2/638/39/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 рокуДзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.,

секретаря Подосокорської А.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органу державної влади, -

Установив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених вимог просить стягнути з Державного бюджету України на його користь 180000 грн. як компенсацію за моральну шкоду, завдану за період з 16 жовтня 2015 року по теперішній час незаконними рішеннями, неправомірними діями та протиправною бездіяльністю посадових осіб прокуратури Харківської області під час розгляду його заяв від 16.10.2015 року та від 25.05.2018 року про вчинені кримінальні правопорушення та під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях № № 42015220000000927 та 32016220000000082; зобов’язати державну казначейську службу України визначені судом в якості компенсації моральної шкоди кошти перерахувати йому на банківський рахунок згідно вказаних банківських реквізитів.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що слідчим управлінням прокуратури Харківської області з 2 листопада 2015 року здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015220000000927, яке відкрито за попередньою кваліфікацією за ознаками ч.1 ст.365 КК України на підставі його заяви від 16.10.2015 року про вчинені у 2015 році слідчим Дзержинського (на той час) райвідділу міліції м. Харкова ОСОБА_3 кримінальні правопорушення. Під час розгляду вищезазначеної заяви та під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні посадові особи прокуратури Харківської області, від слідчого до прокурора Харківської області грубо порушували основоположні конституційні принципи, законність, норми кримінального процесуального законодавства. Вищевказані посадові особи в порушення норм діючого КПК України двічі, на його думку, незаконно відмовлялись належним чином розглянути його заяву про вчинені слідчим кримінальні правопорушення та внести відповідні відомості до ЄРДР. До цього часу не розглянута його заява прокурору Харківської області від 25.05.2018 року про вчинення прокурором Жорняком М.С. кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.364, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.2 ст.382 КК України. На цей час залишаються невиконаним 12 ухвал слідчих суддів, зокрема 3 ухвали про скасування постанов слідчого щодо відмови у визнанні потерпілим та таким, що набув статусу потерпілого, 8 ухвал про скасування постанов про закриття кримінального провадження та про проведення слідчих дій з метою об’єктивної перевірки всіх обставин, які викладені у заяві від 16.10.2015 року про кримінальні правопорушення. Посадовими особами прокуратури Харківської області всупереч чинному законодавству проігноровані 4 письмових та 1 усне клопотання, поданих ним в порядку ст.220 КПК України про проведення слідчих дій, у 7 випадках слідчими та прокурорами не надавались своєчасно копії постанов про закриття кримінального провадження та про відмову у визнанні потерпілим. Обґрунтованість його неодноразових заяв, скарг та звернень до посадових осіб прокуратури Харківської області щодо неодноразових порушень його прав та законних інтересів під час досудового розслідування також підтверджена ухвалами слідчих суддів. Завдана йому моральна шкода полягає в тому, що на протязі тривалого часу, а саме з 16.10.2015 року по теперішній час вимушений був багато разів звертатися та відвідувати суд, прокуратуру, інші інстанції, витрачати час на особисті прийоми, складання заяв, скарг, звернень, отримання документів, що потягло за собою подальше ускладнення життя, порушення прав та законних інтересів, честі та гідності, погіршення стану здоров’я. Також, погіршився стан його здоров’я, будучи людиною похилого віку, маючи протягом багатьох років тяжкі хронічні захворювання, отримані під час ліквідації аварії на ЧАЕС та проходження служби, які стали підставою для визнання його інвалідом війни 2 групи безстроково, він постійно відчував значні фізичні страждання, у нього періодично підвищувався артеріальний тиск, виникали сильний головний біль, порушення серцевого ритму, слабкість, короткочасні запаморочення, втрата рівноваги, ускладнювалось дихання, загострювались інші хронічні хвороби, у зв’язку з чим вимушений проходити в 2016 та 2017 році відповідне лікування та медичну реабілітацію.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача прокуратури Харківської області ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_1 вважала безпідставними, а тому такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що матеріали кримінального провадження та багаторазові звернення позивача зі скаргами свідчать лише про створення позивачем штучних підстав для звернення із скаргами до слідчих суддів, а в подальшому і з позовом до суду. Також, вказала, що єдиною обставиною, на яку посилається позивач як на підставу своїх вимог є ухвали слідчих суддів якими частково задовольнялись скарги позивача та зобов’язувались уповноважені особи прокуратури Харківської області внести відповідні відомості за його заявою або скасовувались постанови слідчих в порядку КПК України. Тобто, заяви ОСОБА_1 розглядались слідчими суддями з урахуванням положень КПК України, а питання правомірності дій посадових осіб прокуратури області взагалі слідчими суддями не розглядаються. Викладене, на думку представника відповідача, свідчить про правомірність дій під час проведення досудового розслідування слідчими прокуратури Харківської області та хибність твердження позивача. Отже, правовідносини, що склалися між ОСОБА_1 та прокуратурою Харківської області, врегульовані кримінальним процесуальним законодавством та взагалі не можуть бути підставою для відшкодування моральної шкоди. Крім того, всупереч вимогам законодавства позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив про спричинення його моральних страждань внаслідок бездіяльності прокуратури Харківської області, на яку він посилається, а сам факт звернення до суду не може свідчити про спричинення йому моральної шкоди.

Представник відповідача Державної казначейської служби України просив відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало, та відповідно до вимог Конституції країни, ЦК України та інших актів законодавства казначейство не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб’єктів. Позивач не був ні підозрюваним, ні обвинуваченим у кримінальному провадженні, до нього не застосовувався запобіжний захід, він не затримувався, на нього не накладалось адміністративне стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, тому відсутні законні підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок коштів державного бюджету.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

16.10.2015 року ОСОБА_1 звернувся до прокурора Харківської області із заявою про кримінальне правопорушення.

Ухвалою слідчого судді від 22.10.2015 року зобов’язано уповноважених осіб прокуратури Харківської області внести відповідні відомості за заявою ОСОБА_1 від 16.10.2015 року про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

В подальшому ОСОБА_1 до слідчого судді оскаржувались дії (бездіяльність), процесуальні рішення органу досудового розслідування, а саме постанова про відмову у визнанні потерпілим, постанови про закриття кримінального провадження від 24.12.2015 року, від 05.02.2016 року, від 05.04.2016 року, від 27.05.2016 року, від 29.09.2016 року, про відвід слідчого Гришина М.Г., про відвід прокурора.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої та у звязку з приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою ст.1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. ст. 1173, 1174 цього Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Статтею 4 зазначеного Закону встановлено, що відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідокфізичного чипсихічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання досудового слідства, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

В порушення вимог діючого законодавства на підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 зазначено лише перелік обставин, які на його думку, свідчать про незаконність дій органів досудового розслідування, прокуратури, а також посилання на особисті припущення щодо незаконності дій органів досудового розслідування, незаконність яких у встановленому законом порядку встановлена не була, у зв’язку з чим суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 2,3,4,10,76,77,78-81,263,264,265 ЦПК України, ст.ст. 23,1166,1167,1176,1173,1174 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) до Прокуратури Харківської області (м.Харків, вул.Богдана Хмельницького, 4), Державної казначейської служби України (м.Київ, вул.Бастіонна, 6) про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органу державної влади - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова, починаючи з 02.07.2018 року.

Головуючий