Постанова № 74989638, 21.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/597/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Бартош Н.С. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 по справі № 816/597/18, суддя А.О. Чеснокова, м. Полтава

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

третя особа - Полтавський обласний військовий комісаріат

про визнання протиправним та недійсним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Полтавський обласний військовий комісаріат, в якому просив суд:

- визнати пункт 6 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум від 02 лютого 2018 року № 12 в частині відмови в призначенні йому одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та повернення їх на доопрацювання протиправним та недійсним;

- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, як інваліду ІІ групи з 15 листопада 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до пункту "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на день встановлення інвалідності та вжити заходів щодо її виплати.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.03.2018р. по справі №816/597/18 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач, Міністерство оборони України, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з рішенням суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та зазначає, що позивачем було надано не повний пакет документів, а саме не надано жодного документу, що свідчить про причини та обставини поранення, зокрема, про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, а тому вважає вимоги позивача необґрунтованими. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.03.2018р. по справі № 816/597/18 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

01.06.2018 р. позивачем через канцелярію суду надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено доводи щодо безпідставності вимог апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил СРСР з 13 травня 1980 року по 21 квітня 1982 року, у тому числі, у в/ч пп 10823 та в/ч пп 51932, що підтверджується військовим квитком НУ № 7779533 та з грудня 1980 року по квітень 1982 року проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан.

Під час проходження служби у 1981 році позивач отримав поранення та контузію, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, внаслідок чого ОСОБА_1 в подальшому отримав інвалідність, що підтверджується витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 16 травня 2016 року № 2136, а також довідкою МСЕК Серія АВ № 0554905, відповідно до якої позивачу встановлена ІІ група інвалідності з 15 листопада 2016 року (а.с.13-14).

Позивач звернувся до Полтавського обласного військового комісаріату із заявою та усіма належними документами стосовно призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (а.с. 13-24).

Подані позивачем документи 03 січня 2018 року Полтавським обласним військовим комісаріатом були передані до Департаменту фінансів Міністерства оборони України (а.с. 31).

Пунктом 6 Рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум, оформленого протоколом від 02 лютого 2018 року № 12, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги з підстав неподання позивачем документів, що свідчать про причини та обставини поранення, який передбачено Порядком № 975 (а.с. 37).

Не погоджуючись з вказаним рішенням Міністерства оборони України, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не мав правових підстав для прийняття рішення про відмову позивачу в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги внаслідок настання інвалідності, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

У відповідності до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби (в тому числі і строкової) мають особи, які отримали інвалідність внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Як встановлено судом та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, інвалідність позивача настала внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії.

Частиною 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На час звернення позивача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (далі - Порядок).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок), встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно п. 6, 7 Порядку № 975 військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, призначення і виплата одноразової допомоги здійснюється на підставі документів. У разі неподання повного комплекту документів (наприклад відсутності свідоцтва про смерть у разі загибелі військовослужбовця), підстав для призначення одноразової допомоги немає.

Пунктом 11 Порядку № 975 визначено перелік документів, що подаються уповноваженому органу, а саме: заява про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. Також визначений перелік додатків до заяви.

Відповідно до п. 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в п.п. 10, 11 цього Порядку.

З матеріалів справи встановлено, що підставою для відмови у наданні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги слугували висновки Міністерства оборони України про те, що позивачем не надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Колегія суддів вважає такий висновок та доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки єдиним нормативним актом, який визначає перелік документів, що додаються до заяви про причини та обставини поранення є Порядок № 975.

Абзацом 6 п. 11 Порядку № 975 серед іншого, визначено, що до заяви про призначення одноразової грошової допомоги додається документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Колегія суддів зазначає, що Порядок № 975 не визначає який саме документ (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги.

Так, в матеріалах справи міститься витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2136 від 16 травня 2016 року, в якому зазначено, що у позивача виявлено, вогнепальні осколкові поранення голови, грудної клітини (контузія головного мозку у 1981 році), наслідком яких є рубці шкіри в зазначених анатомічних областях, що підтверджується актом судово-медичного обстеження № 20 від 06 травня 2016 року Зіньківського районного відділення Полтавського обласного бюро СМЕ, що в подальшому призвело до розвитку "Рекурентного депресивного розладу легкого текучого епізоду з тривожним синдромом. ВСД по змішаному типу", що підтверджено військово-обліковими та медичними документами. Згідно з цим витягом поранення (контузія) та захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 14). Довідкою МСЕК серії АВ № 0554905 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 13). Наявним в матеріалах справи актом судово-медичного обстеження № 20 від 06 травня 2016 року підтверджено, що проведеним судово-медичного обстеження позивача виявлено старі рубці на обличчі та на грудній клітці, які утворились в результаті загоєння ран, які могли бути спричинені тупими предметами з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо із загостреним краєм, якими могли бути осколки від вибухових предметів, можливо в строк та при обставинах, на які вказує освідуваний (а.с. 15).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, викладене у формі протоколу № 2136 від 16 травня 2016 року та висновок фахівця з питань судово-медичної експертизи № 20 в обставинах цієї справи засвідчує відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. Також з витягу з протоколу та висновку фахівця не встановлено, що поранення пов'язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Вказана позиція узгоджується з висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 25.05.2018 року по справі № 729/426/17.

Враховуючи ч. 5 ст. 242 КАС України, колегія суддів зазначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно п. 19 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Колегія суддів зазначає, що Міністерством оборони України не було вказано жодної з зазначених причин як обґрунтування відмови позивачу у виплаті.

Таким чином, позивачем був наданий повний перелік документів згідно Порядку №975, а Міністерство оборони України безпідставно відмовило позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги.

В силу ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що Міністерство оборони України не мало правових підстав для прийняття рішення про відмову позивачу в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, доказів правомірності свого рішення Міністерством оборони України не надано.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на нарахування та виплату одноразової грошової допомогу як військовослужбовцю, який отримав ІІ групу інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача у справі.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.03.2018р. по справі № 816/597/18 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 по справі № 816/597/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено 27.06.2018 р.