Постанова № 74989352, 26.06.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року справа №805/1694/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М., Казначеєва Е.Г., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року у справі № 805/1694/18-а (головуючий суддя І інстанції – Тарасенко І.М.), складену в повному обсязі 27 квітня 2018 року в м. Слов’янськ Донецької області за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання протиправним та зобов’язання виплатити грошову допомогу, -

ВСТАНОВИВ:

07 березня 2018 року, ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про:

- визнання неправомірними дії та скасування рішення відповідача від 11 грудня 2017 року № 2266 про відмову позивачу у призначенні допомоги при народженні дитини – ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1;

- зобов’язання управління призначити та виплатити позивачу допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно заяви від 19 листопада 2017 року (а.с. 3-5).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року позовні вимоги задоволено. Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради у відмові ОСОБА_1 у виплаті допомоги при народженні дитини неправомірним. Скасовано рішення управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради № 2266 від 11 грудня 2017 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини. Зобов’язано відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини – ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, передбачену ст. 10 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” за заявою ОСОБА_1 від 19 листопада 2017 року (а.с. 38-40).

Не погодившись з судовим рішенням, Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтуванні апеляційної скарги, апелянт зазначив, що виплати страхових виплат здійснюються лише за місцем перебування переселенця на обліку, який підтверджується довідкою.

Вважає, що позивач не має права на отримання державної допомоги при народженні дитини, оскільки під час перевірки фактичного місця проживання позивача за вказаною адресою у довідки внутрішньо-переміщеної особи не було (а.с. 45-46).

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, є матір’ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6-9, 13).

26 вересня 2017 року позивач зареєструвала народження доньки в Краматорському відділі державної реєстрації актів цивільного сатану ГТУЮ в Донецькій області, що підтверджується свідоцтвом про народження серія І-НО № 758848 (а.с. 13).

ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеними особами до м. Краматорськ, що підтверджується відповідними довідками, виданими 09 листопада 2017 року (а.с. 10, 11).

09 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини у порядку та строки, встановлені Законом України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”.

Повідомленням Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради № 2266 від 11 грудня 2017 року позивачу відмовлено у надані держаної допомоги сім’ям з дітьми у зв’язку з відсутністю такого права (а.с. 12).

12 січня 2018 року позивач звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради із заявою стосовно підстав невиплати їй допомоги при народженні дитини.

Відповіддю Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради від 16 січня 2018 року № 01-14/365 позивача повідомлено про те, що за адресою: м. Краматорськ, вул. Хабаровська, 32/133 17 листопада 2017 року була проведена перевірка достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи. Спеціалістом управління не підтверджено факт проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою. Зазначено, що позивачу відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини у зв’язку з непідтвердженням факту проживання сім’ї у м. Краматорську (а.с. 14-15).

Згідно рішення Комісії (протокол засідання від 04 грудня 2017 року № 170) позивачу відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини у зв’язку з не підтвердженням факту проживання сім’ї за адресою реєстрації та рекомендовано до 27 липня 2018 року надати нову заяву щодо призначення допомоги (а.с. 16).

Не погодившись із відмовою у призначенні державної допомоги при народженні дитини позивач звернулась до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні законодавчо передбачені підстави для невиплати державної допомоги при народженні дитини, а відтак порушене право позивача має бути відновленим.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про охорону дитинства”, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII).

Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 2811-XII громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону одним із видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.

Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

За приписами статті 11 Закону № 2811-XII, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року).

При цьому, норми чинного законодавства не містять підстав для відмови у призначенні такої допомоги, відтак рішення управління щодо відмови у призначенні допомоги при народженні дитини є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими та такими, що суперечать нормам діючого законодавства доводи апелянта, що позивач не має права на отримання державної допомоги при народженні дитини у зв’язку з не підтвердженням фактичного місця проживання позивача у м. Краматорську, оскільки будь-яких умов щодо не призначення спірної допомоги Закон № 2811-ХІІ не містить.

Окрім того, при видачі довідок від 09 листопада 2017 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи було проведено перевірку фактичного місця проживання позивача та неповнолітньої дитини та підтверджено проживання за вказаною у довідці адресою у м. Краматорськ.

Відповідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності скасування спірного рішення управління та необхідності задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року у справі № 805/1694/18-а – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 червня 2018 року.

Судді Т.Г.Арабей

ОСОБА_3

ОСОБА_4