Постанова № 74989321, 21.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/308/18

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача – судді Турецької І.О.

суддів – Стас Л.В., Косцової І.П.

за участі секретаря – Скоріної Т.С.

представника апелянта – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі – ГУНП в Одеській області) з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 5 наказу №4386 від 20.12.2017 року «Про надзвичайну подію у Чорноморському відділенні поліції Овідіопольського відділу поліції ГУНП в Одеській області та притягнення працівників до дисциплінарної відповідальності», відповідно до якого його попереджено про неповну посадову відповідність;

- визнати протиправним та скасувати наказ №105 від 15.01.2018 року «Про внесення змін до наказу ГУНП в Одеській області від 20.12.2017 року №4386» про звільнення його з посади начальника відділення поліції Овідіопольського відділу поліції ГУНП в Одеській області;

- поновити з 15 січня 2018 року на посаді начальника відділення поліції Овідіопольського відділу поліції ГУНП в Одеській області;

- стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 15.01.2018 року до моменту фактичного поновлення на посаді.

Позовні вимоги обґрунтовувались декілька підставами.

Так, при застосуванні до нього дисциплінарних стягнень, на думку позивача, не було враховано тяжкість проступку, обставин, за яких його скоєно, його попередня поведінка, що є порушенням, з боку суб’єкта владних повноважень, приписів Дисциплінарного статуту органу внутрішніх справ від 22.02.2006 року №3460 IV (далі – Дисциплінарний статут).

Окрім того, на думку позивача, в порушення ст. 13 Дисциплінарного статуту, відповідач прийняв наказ про посилення дисциплінарного стягнення, не маючи на це повноважень.

Далі, позивачем зазначається про відсутність в наказах, що є предметом оскарження, посилання на норми законодавства, які стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, про відсутність з його боку порушень службової дисципліни.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що аналіз законодавства, що регулює проходження служби в органах внутрішніх справ та аналіз положень посадової інструкції ОСОБА_2 свідчить про те, що останній несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни в органі, який він очолює, має вживати заходів щодо запобігання фактам порушення підлеглими вимог антикорупційного законодавства, правил службової та особистої етики, повинен здійснювати контроль за конвоюванням затриманих і взятих під варту осіб, тощо.

Суд вважав, оскільки підлеглими позивача вчинялись систематичні порушення вимог діючого законодавства, останній як керівник, має відповідати за нездійснення належного контролю за станом службової дисципліни своїх підлеглих.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та про ухвалення нового – про задоволення позову.

Підставами для скасування судового рішення зазначає порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зміст апеляційної скарги позивача свідчить про те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував його доводи, викладені в позові, а навпаки, взяв до уваги лише мотиви, викладені в матеріалах службового розслідування, чим порушив рівність учасників процесу перед законом і судом.

У відзиві на апеляцію представник ГУНП в Одеській області заперечував проти її задоволення, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

З огляду на те, що представником апелянта, в судовому засіданні, було заявлено клопотання про відмову від позовних вимог в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, доводи її апеляції були підтримані частково.

Зазначена відмова від позову була прийнята судом апеляційної інстанції та в даній частині позову провадження у справі було закрито, про що постановлена ухвала.

Представник ГУНП в Одеській області в судове засідання суду апеляційної інстанції не з’явився, належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України, неприбуття у судове засідання сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Так, судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України з вересня 2004 року по листопад 2015 року.

07 листопада 2015 року позивач прийнятий на службу в поліцію, а 11 березня 2017 року призначений на посаду начальника Чорноморського ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області.

10 листопада 2017 прокуратура Одеської області внесла до Єдиного реєстру досудових розслідувань (№№42017160000001518, 42017160000001519) відомості щодо співучасті поліцейських сектору реагування патрульної поліції Чорноморського ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області сержанта поліції ОСОБА_3 та старшого сержанта поліції ОСОБА_4 в організації втечі з-під варти обвинуваченого ОСОБА_5

Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України (перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу) та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 393 КК України (втеча з місця позбавлення волі або з-під варти).

Наказом ГУНП в Одеській області №3858 від 13.11.2017 року, на підставі інформації про затримання поліцейських сектору реагування патрульної поліції Чорноморського ВП, Управлінням СБУ в Одеській області та Одеським управлінням Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, призначено службове розслідування (а.с.98).

12.12.2017 року начальником ГУНП в Одеській області був затверджений висновок службового розслідування, проведеного за фактом надзвичайної події, за участі працівників Чорноморського ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області старшого сержанта поліції ОСОБА_3 та сержанта поліції ОСОБА_4 (далі – Висновок) (а.с.120-124).

Пункт 7 вказаного Висновку гласить: «За порушення вимог ст.ст. 7, 8 Дисциплінарного статуту, п. 1.16, 1.20, 1.36, 4.1, 5.22, 5.24.2, 5.26 «Інструкції з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України», затвердженої наказом МВС України від 20.10.2005 року №60 дск та посадової інструкції начальника Чорноморського ВП, що виразилося у неналежній організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб у Чорноморському ВП, непопередженні 08.06.2017 року, 30.06.2017 року, 01.09.2017 року, 02.10.2017 року про протиправні дії старшого сержанта поліції ОСОБА_3 і сержанта поліції ОСОБА_4, проведенні формальних інструктажів з ними, невидачі наказів про конвоювання обвинуваченого ОСОБА_5, допущенні працівників поліції до його конвоювання у неповному складі, невстановленні маршрутів конвоювання заарештованого та неналежній організації контролю за діями підлеглих під час виконання обов'язків, пов'язаних із конвоюванням спецконтингенту, самоусуненні від управління конвойними нарядами, непопередженні виникнення надзвичайних подій під час конвоювання та неналежний контроль за діями підлеглих, начальника Чорноморського ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_2 вирішено попередити про неповну посадову відповідність» (а.с.120-143).

20.12.2017 року, за результатами службового розслідування, ГУНП в Одеській області прийнятий наказ №4386, відповідно до п. 5 якого, позивача попереджено про неповну посадову відповідність (а.с.144-163).

11.12.2017 року членом комісії, заступником начальника відділу Одеського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, на ім'я свого керівника була направлена доповідна записка про незгоду з запропонованим, ОСОБА_2, дисциплінарним стягненням та зазначено, що воно було прийнято без урахування негативних показників роботи Чорноморського ВП, яке очолює позивач, та виявлених недоліків транспортної та обліково-реєстраційної дисципліни.

Вважаючи, що до позивача доцільно застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади, заявник просив у керівника дозвіл направити вказану доповідну записку до ГУНП в Одеській області.

15.12.2017 року головою Національної поліції України був затверджений висновок службового розслідування за фактом перевищення службових повноважень окремими працівниками Чорноморського ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області.

Як слідує з вказаного документа, крім обставин, що були встановлені попереднім висновком, було також встановлено, що за період перебування ОСОБА_2 на посаді керівника Чорноморського ВП (з 11.03.2017 року) зріс рівень зареєстрованих злочинів.

До того ж зазначено, що у порівнянні з аналогічним періодом 2016 року, збільшилась питома вага встановлених осіб, які в поточному році вчинили особливо тяжкі злочини, але зменшилась питома вага встановлених осіб, які скоїли дорожньо-транспортні пригоди.

Окрім того, були виявлені окремі недоліки транспортної дисципліни та порушення обліково-реєстраційної дисципліни.

Комісія, що проводила службове розслідування дійшла висновку, що за порушення службової дисципліни ОСОБА_2 підлягає звільненню з посади (а.с.164-191).

Наказом ГУНП в Одеській області від 15.01.2018 року №105 «Про внесення змін до наказу ГУНП в Одеській області від 20.12.2017 року №4386», пункт 5 наказу викладено у наступній редакції: «За порушення службової дисципліни, вимог ст. 7, 8 Дисциплінарного статуту, п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», абз. 1, 2 п. 1 розділу ІІ «Правил етичної поведінки поліцейських», затверджених наказом МВС від 09.11.016 року №1179, п. 1.16, 1.20, 1.36, 4.1, 5.22, 5.24.2, 5.26 «Інструкції з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України», затвердженої наказом МВС України від 20.10.2005 року №60 дск, п. п. 3 п. 1 розділу ІІ «Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України», затвердженої наказом Національної поліції України від 20.05.2016 №414 та посадової інструкції начальника Чорноморського ВП, що виразилось у неналежній організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в Чорноморському ВП, непопередженні 08.06.2017 року, 30.06.2017 року, 01.09.2017 року, 02.10.2017 року щодо протиправних дій старшого сержанта поліції ОСОБА_3 і сержанта поліції ОСОБА_4, проведенні формальних інструктажів з ними, не виданні наказів про конвоювання обвинуваченого ОСОБА_5, допущенні вказаних працівників поліції до його конвоювання у неповному складі, невстановленні маршрутів конвоювання заарештованого та неналежній організації контролю за діями підлеглих під час виконання обов'язків, пов'язаних із конвоюванням спецконтингенту, самоусуненні від управління конвойними нарядами, непопередженні виникнення надзвичайних подій під час конвоювання, неналежного контролю за діями підлеглих, неналежній організації діловодства та роботи у підрозділі, начальника Чорноморського ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області підполковника поліції ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 звільнити з посади» (а.с.192-193).

12.06.2018 року ГУНП в Одеській області був прийнятий наказ №851, відповідно до якого позивача звільнено з посади начальника Чорноморського ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області за п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням) відповідно до Закону України «Про Національну поліцію».

Дослідивши фактичні обставини справи та проаналізувавши правові норми, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що були законодавчо визначені підстави для звільнення позивача з посади, а також з мотивами за якими суд відмовив позивачу в задоволенні вимог.

Таких висновків суд апеляційної інстанції дійшов, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Частина 1 та 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Стаття 77Закону України «Про Національну поліцію» передбачає підстави звільнення зі служби і зазначає, що служба в поліції, припиняється, зокрема, через службову невідповідність, а також у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна – дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Стаття 5 Дисциплінарного статуту встановлює, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Видами дисциплінарних санкцій, які можуть накладатися на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни є, у тому числі, попередження про неповну посадову відповідність та звільнення з посади.

З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу (ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Матеріали справи свідчать про те, що за результатами службового розслідування, що проводилось на підставі інформації про затримання поліцейських сектору реагування патрульної поліції Чорноморського ВП, позивача, відповідно до наказу від 20.12.2017 року за №4386 притягнули до відповідальності у вигляді попередження про неповну посадову відповідність.

У подальшому, до даного наказу, наступним наказом від 15.01.2018 року №105 внесли зміни, посиливши відповідальність позивача за скоєний проступок та вирішивши його звільнити з посади.

Отже, з цього слідує висновок, що наказ від 20.12.2017 року №4386, в частині застосування до позивача про попередження про неповну посадову відповідність, втратив чинність, оскільки попереднє стягнення було скасоване та застосовано інше.

Такий же висновок слід зробити щодо наказу від 15.01.2018 року №105, яким позивача звільнено з посади начальника Чорноморського ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області за порушення службової дисципліни, адже існує наступний наказ від 12.06.2018 року за №851, відповідно до якого, позивача звільнено з займаної посади начальника Чорноморського ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області за п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням) відповідно до Закону України «Про Національну поліцію».

Тобто, наказ про звільнення позивача з посади за порушення службової дисципліни не був реалізований і наступним наказом, яким позивача звільнено за власним бажанням, попередній наказ також втратив чинність.

Про правильність висновків суду апеляційної інстанції свідчить ст. 18 Дисциплінарного статуту.

Так, відповідно до вказаної статті дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Юридична кваліфікація встановлених фактів дає підстави для висновку, що дисциплінарні стягнення, накладені на позивача скасовані та втратили свою чинність, а тому позовні вимоги в частині скасування спірних наказів не можуть бути задоволені.

Разом із тим, позивач, як у позові так і в апеляції, наполягав на тому, що спірні накази є протиправними.

Колегія суддів вважає, що може надати правову оцінку спірним наказам та перевірити, відповідно до ст. 2 КАС України, чи прийняті вони суб’єктом владних повноважень:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За зазначеними критеріями, колегія суддів вважає, що наказ від 20.12.2017 року за №4386, яким позивача притягнули до відповідальності у вигляді попередження про неповну посадову відповідність є законним та обґрунтованим.

Так, позивач особисто, а саме: 08.06.2017 року, 30.06.2017 року, 01.09.2017 року, 02.10.2017 року, підписував листи - заявки на конвоювання взятого під варту ОСОБА_5

При цьому, останній, в порушення вимог п. 5.22-5.26 «Інструкції з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України», заходів для належного забезпечення контролю за несенням служби з охорони й конвоювання затриманих і взятих під варту осіб не вживав, недотримувався своєї посадової інструкції від 04.04.2017 року та ст. 8 Дисциплінарного статуту, що потягло неналежний контроль за діями підлеглих.

Натомість, на думку суду апеляційної інстанції, наказ від 15.01.2018 року №105, яким позивача звільнено з посади начальника Чорноморського ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області за порушення службової дисципліни є – протиправним.

Так, зі змісту повторного висновку службового розслідування вбачається, що суб’єкт владних повноважень, вийшов за межі наказу про проведення службового розслідування, перевіряючи факти продуктивності роботи відділення поліції, яким керував позивач.

І тільки на підставі думки осіб, що здійснювали перевірку, зроблений висновок про неефективну працю вказаного відділення та неналежну організацію діловодства.

Колегія суддів вважає, що не було законодавчо визначених підстав для проведення додаткового службового розслідування.

Проте, суб'єкт владних повноважень, обґрунтовуючи такі свої дії, посилається на підпункт 6.2.1 пункту 6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України 12.03.2013 року за №230, де зазначено, що у разі проведення службового розслідування у складі комісії та незгоди з рішенням голови або інших членів комісії щодо встановлених фактів, визначення ступеня відповідальності винних або з інших принципових питань, член комісії має право подавати мотивований рапорт (доповідну записку) на ім'я начальника, який призначив службове розслідування, у якому викладати свою думку та пропозиції щодо результатів розслідування.

Аналіз вказаної правової норми, на думку суду апеляційної інстанції, не надає право особам, що проводили службове розслідування, без наказу керівника, за своєю власною ініціативою проводити його повторно.

Також колегія суддів вважає обґрунтованим довід апелянта про те, що ч.6 ст.13 Дисциплінарного статуту передбачає виключне право старшого прямого начальника посилити дисциплінарне стягнення.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, начальник ГУНП в Одеській області з перевищенням своїх повноважень прийняв наказ, яким посилив щодо позивача дисциплінарне стягнення.

Є слушним зауваження апелянта, що ГУНП в Одеській області при визначенні виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, всупереч вимог ст.14 Дисциплінарного статуту, не врахувало тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяну шкоду, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Отже, як вважає колегія суддів, не було враховано, що позивач, до скоєння його підлеглими відповідних порушень, менш ніж три місяці перебував на посаді керівника Чорноморського ВП, не взято до уваги, що у останнього, відсутні дисциплінарні стягнення.

Резюмуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про законність наказу ГУНП в Одеській області від 20.12.2017 року №4386 про звільнення позивача з посади начальника відділення поліції Овідіопольського відділу поліції ГУНП в Одеській області.

Окремо слід відзначити, що суд першої інстанції вирішуючи справу по суті та відмовляючи в позові про скасування спірних наказів, виходив з інших мотивів, а саме вважав, що відповідач діяв відповідно до закону та в межах законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Проте, колегія суддів, не погоджуючись з мотивувальною частиною судового рішення, вважає, що воно підлягає зміні, з викладенням інших мотивів.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року – змінити, виклавши мотивувальну та резолютивну частини в іншій редакції.

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів – задовольнити частково.

Визнати протиправним наказ №105 від 15.01.2018 року «Про внесення змін до наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 20.12.2017 року №4386» про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Чорноморського відділення поліції Овідіопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити з підстав, викладених в мотивувальній частині даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова

Повне судове рішення складено 25.06.2018 року.