Постанова № 74989312, 25.06.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року справа №243/4405/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Сіваченка І.В., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представника Регіонального відділення Фонду Державного майна України ОСОБА_3, прокурора Профатило О.П., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області, Слов’янської місцевої прокуратури Донецької області на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 серпня 2017 року у справі № 243/4405/17 за позовом Підприємства «Владіслава» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» до Слов’янської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Слов’янської міської ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення № 33970757 від 22 лютого 2017 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, винесеного державним реєстратором Слов’янської міської ради ОСОБА_2; зобов’язати відповідача здійснити державну реєстрацію прав за Підприємством «ВЛАДІСЛАВА» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» на нерухоме майно (будівлі і споруди), що знаходяться за адресою: Донецька обл., м. Святогірськ, вул. І. Мазепи (Островського), 29 (т. 1 а.с. 1-3).

Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 серпня 2017 року у справі № 243/4405/17, з урахуванням додаткової постанови від 21 листопада 2017 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Слов’янської міської ради від 22 лютого 2017 року № 33970757 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на нежитлові будівлі та споруди, що розташовані за адресою: Донецька обл., м. Святогірськ, вул. І. Мазепи (Островського), 29, за підприємством «ВЛАДІСЛАВА» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України».

Зобов’язано відділ державної реєстрації прав на нерухоме майно Слов’янської міської ради Донецької області провести реєстрацію права власності за підприємством «ВЛАДІСЛАВА» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» на нерухоме майно (будівлі і споруди), що розташовані за адресою: Донецька обл., м. Святогірськ, вул. І.Мазепи (Островського), 29.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень – Слов’янської міської ради, код ЄДРПОУ 04052821, юридична адреса: Донецька область, місто Слов’янськ, Соборна площа, 2, на користь Підприємства «ВЛАДІСЛАВА» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України», код ЄДРПОУ 31083925, юридична адреса: АДРЕСА_1 витрати на оплату судового збору у сумі 3200 грн. 00 коп. ( три тисячі двісті грн. 00 коп.) (т. 1 а.с. 107-110, 134-135).

Не погодившись з судовим рішенням, Слов’янська місцева прокуратура Донецької області подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Просить стягнути з позивача на його користь судовий збір.

В обґрунтуванні апеляційної скарги апелянт зазначив, що майно, що не увійшло до складу майна ЦМК ОБ-МТ «Донмашбуд», яке не було приватизоване та не увійшло до статутного капіталу ЗАТ «Донмашбуд», у т.ч. піонерський табір «Голубок», залишилось у державній власності та у сфері управління Регіонального відділення фонду, який є органом, уповноваженим управляти державним майном, який фактично здійснює повноваження власника та орендодавця державного майна, передбачені п.п. 16, 30 ст. 6 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» та приписами Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Вказує на те, що законодавство, яке діяло на момент укладання договору дарування № 78/2002 від 07.05.2002 року, передбачало обов’язкове нотаріальне посвідчення договорів дарування об’єктів нерухомого майна. Документи, надані позивачем, не мають жодної юридичної сили в рамках спірних правовідносин.

Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Донецькій області також подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог. Просить стягнути з позивача на його користь судовий збір.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не з’ясовано статус нерухомого майна, не здійснено заходів, необхідних для з’ясування всіх обставин справи; вказує на обов’язковість нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору відчуження нерухомого майна, що є обов’язковим для офіційного визнання та підтвердження державою факту виникнення у особи права власності.

Всупереч ст. 53 КАС України не залучено в якості третьої особи Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області та ЗАТ «Донмашбуд»; в обґрунтування суд посилається лише на ті документи, які надані позивачем та не мають жодної юридичної сили в рамках спірних правовідносин.

Представники апелянтів та представник відповідача доводи апеляційних скарг підтримали у повному обсязі.

Представник позивача проти доводів апеляційних скарг заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та представників апелянтів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційних скаргах, задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції – скасувати в частині, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач підприємство «Владіслава» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» зареєстровано в якості юридичної особи 09 серпня 2000 року № 12701200000001131, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 606276 (т. 1 а.с. 43).

22 лютого 2017 року державним реєстратором Слов’янської міської ради ОСОБА_2 було прийнято рішення № 33970757 про відмову у державній реєстрації прав на будівлі і споруди, що розташовані за адресою: Донецька обл., м. Святогірськ, вул. І.Мазепи, 29, за підприємством «Владіслава» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України». Дане рішення прийнято державним реєстратором на підставі невідповідності поданих позивачем документів вимогам Закону, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність обов’язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення, згідно ч. 2 ст. 719 Цивільного кодексу України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (т. 1 а.с. 46).

07.05.2017 року між ЗАТ «Донмашбуд» та позивачем укладено договір про безповоротну передачу нерухомого майна (будівель і споруд) № 78/2002. Згідно договору ЗАТ «Донмашбуд» безоплатно, в цілях благодійності, передав у власність позивача нерухоме майно (будівлі і споруди), яке знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Святогірськ, ДОТ «Голубок» (т. 1 а.с. 47).

Відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна № 1 від 07.05.2002 року за умовами договору № 78/2002 від 07.05.2002 року ЗАТ «Донмашбуд» передав у власність позивача нерухоме майно, а саме: адміністративну будівлю (в аварійному стані, що вимагає капітального ремонту, не експлуатується), душову літню для робочих (цегляна окремо розташована будівля, яка потребує капітального ремонту, не експлуатується), спальний корпус для робочих (що вимагає капітального ремонту, не експлуатується), вбиральню для робочих (що вимагає капітального ремонту, не експлуатується), склад для притирального інвентарю (вимагає ремонту покрівлі), металеві споруди водонапірної башти (не введено в експлуатацію), будівлю для обслуговування водонапірної башти (будівлю, яка потребує капітального ремонту, не експлуатується), електрощитову недобудовану (не введено в експлуатацію, недобудована) (т. 1 а.с. 48).

Згідно з листом ЗАТ «Донмашбуд» № 198 від 16 травня 2002 року дарувальник гарантував позивачу, що нерухоме майно, передане за договором № 78/2002 від 07.05.2002 року на момент укладання договору відчужене, не передане в якості внеску до статутного фонду, не перебуває в заставі, не перебуває під арештом. Не є предметом судових спорів, а також відсутні будь-які права на це майно у третіх осіб, як в межах, так і за межами України (т. 1 а.с. 49).

За результатами інвентаризаційної комісії підприємства від 21.05.2002 року згідно наказу № 18-ОС від 21.05.2002 року, об’єктам були присвоєні нову інвентаризаційні номери (т. 1 а.с. 50-51).

Наказом № 54-ОС від 05.03.2004 року створено структурний підрозділ «Дитячий оздоровчий табір «Голубок» підприємства «ВЛАДІСЛАВА» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» без статусу юридичної особи, що утворений у зв’язку з необхідністю використання переданого майна за договором, згідно з його цільовим призначенням (т. 1 а.с. 54).

Невідокремленому структурному підрозділу «Дитячий оздоровчий табір «Голубок» присвоєна поштова адреса: м. Святогірськ, вул. Островського, 29, (т. 1 а.с. 55).

Довідкою № 19/025 від 12.05.2017 року позивач підтверджує, що розташоване за адресою: м. Святогірськ, вул. Островського, 29, нерухоме майно входить до складу єдиного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства та належать підприємству «ВЛАДІСЛАВА» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» на праві власності відповідно до договору № 78/2002 безоплатної передачі нерухомого майна (будівель і споруд) від 07.05.2002 року та знаходиться на балансі з 2002 року, що відображено в бухгалтерському обліку на субрахунку «Будинки та споруди» (т. 1 а.с. 53).

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 94652429 від 16.08.2017 року, відомості про право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження на нерухоме майно, розташоване за адресою: Донецька обл., м. Святогірськ, вул. Островського, 29, відсутні (т. 1 а.с. 58).

Зазначені обставини не є спірними.

Проблемою даного спору є правомірність прийняття рішення державним реєстратором про відмову у державній реєстрації прав на будівлі і споруди, що розташовані за адресою: Донецька обл., м. Святогірськ, вул. І.Мазепи, 29, за підприємством «Владіслава» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України».

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1952-IV (в редакції на момент спірних правовідносин) у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 6 Закону № 1952-IV організаційну систему державної реєстрації прав становлять: державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Частиною 3 ст. 10 Закону № 1952-IV передбачено, що державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

1) відповідність обов’язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов’язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов’язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов’язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення реєстраційних дій обов’язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об’єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частиною 1, 2 ст. 11 Закону 1952-IV передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об’єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону 1952-IV документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката; інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 24 Закону 1952-IV передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

З матеріалів справи вбачається, що 22 лютого 2017 року державним реєстратором Слов’янської міської ради ОСОБА_2 було прийнято рішення № 33970757 про відмову у державній реєстрації прав на будівлі і споруди, що розташовані за адресою: Донецька обл., м. Святогірськ, вул. І.Мазепи, 29, за підприємством «Владіслава» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України». Дане рішення мотивовано державним реєстратором невідповідністю поданих позивачем документів вимогам Закону, а саме: на підставі п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність обов’язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення, згідно ч. 2 ст. 719 Цивільного кодексу України, договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Застосування до спірних правовідносин, які мали місце у 2002 році, норм діючого з 01.01.2004 року ч. 2 ст. 719 Цивільного кодексу України є необґрунтованим, оскільки ці правовідносини регулювалися цивільним законодавством, що діяло на момент укладання договору, а саме: положеннями Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року у редакції від 30.10.1999 року.

Стаття 153 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року передбачала, що

договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Форма договору визначалась приписами статті 154 Цивільного кодексу Української РСР: коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась.

Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.

В передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення.

У статті 243 Цивільного кодексу Української РСР були зазначені умови договору дарування, а саме:

За договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність.

Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Дарування громадянами майна державним, кооперативним або іншим громадським організаціям може бути обумовлено використанням цього майна для певної суспільно корисної мети (із змінами, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 20.05.85 р. N 278-XI).

Щодо форми договору дарування, то ст. 244 Цивільного кодексу Української РСР унормовувала:

Договір дарування на суму понад 500 карбованців, а при даруванні валютних цінностей - на суму понад 50 карбованців повинен бути нотаріально посвідчений.

Договір дарування громадянином майна державній, кооперативній або іншій громадській організації укладається в простій письмовій формі.

До договорів дарування нерухомого майна застосовуються правила статті 227 цього Кодексу.

Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів (ст. 227 ЦК УРСР).

З наведених норм законодавства вбачається, що нотаріальна форма дарування була обов’язковою лише для договорів дарування, стороною яких є громадянин. Оскільки договір від 07.05.2002 року № 78/2002 укладено між юридичними особами, вимоги щодо його нотаріального посвідчення на його дію не поширюються.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості відмови державного реєстратора Слов’янської міської ради позивачеві у проведенні реєстрації права власності на нерухоме майно, розташованого за адресою: Донецька обл., м. Святогірськ, вул. І.Мазепи, буд. 29.

Крім того, доводи апелянтів стосовно того, що піонерський табір «Голубок» залишився у державній власності та у сфері управління Регіонального відділення фонду, недійсності договору про безоплатну передачу нерухомого майна – будівель і споруд від 07 травня 2002 року № 78/2002 спростовуються постановою Донецького апеляційного господарського суду у справі № 905/2567/17 від 24.04.2018 року (т. 3 а.с. 174-180).

З зазначеної постанови вбачається, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Підприємства «Владіслава» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України», ЗАТ «Донмашбуд» про визнання недійсним договору № 78/2002 від 07.05.2002 року. Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що договір № 78/2002 від 07.05.2002 року суперечить актам цивільного законодавства та інтересам держави, оскільки на момент укладення такого договору передане за ним майно Дитячого оздоровчого табору «Голубок» мало статус державного майна і під час приватизації Орендного будівельно-монтажного тресту «Донмашбуд» не увійшло до статутного капіталу ЗАТ «Донмашбуд» як правонаступника Орендного будівельно-монтажного тресту «Донмашбуд».

Постановою від 24.04.2018 року у справі № 905/2567/17 у задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області відмовлено (т. 3 а.с. 174-180). Постанова набрала законної сили 24.04.2018 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що з відмови державного реєстратора вбачається, що ним не були використані норми права, які діяли на момент укладення договору від 07.05.2002 року № 78/2002.

Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року № 157/6445 передбачало державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом України з 01.01.2004 року та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що, з урахуванням ч. 1 ст. 11 Закону 1952-IV, належним засобом відновлення порушеного права позивача є саме зобов’язання державного реєстратора повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію прав на будівлі і споруди, що розташовані за адресою: Донецька обл., м. Святогірськ, вул. І.Мазепи, 29, за підприємством «Владіслава» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» з урахуванням висновків суду.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача здійснити державну реєстрацію прав за Підприємством «ВЛАДІСЛАВА» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» на нерухоме майно (будівлі і споруди), що знаходяться за адресою: Донецька обл., м. Святогірськ, вул. І. Мазепи (Островського), 29 задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І в даній справі відповідач не довів, що діяв відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Пунктом 1 частини 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 23, 33, 195, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області та Слов’янської місцевої прокуратури Донецької області – задовольнити частково.

Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 серпня 2017 року у справі № 243/4405/17 в частині задоволення позовних вимог щодо зобов’язання відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно Слов’янської міської ради Донецької області провести реєстрацію права власності за підприємством «ВЛАДІСЛАВА» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» на нерухоме майно (будівлі і споруди), що розташовані за адресою: Донецька обл., м. Святогірськ, вул. І.Мазепи (Островського), 29 – скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову.

Зобов’язати відділ державної реєстрації прав на нерухоме майно Слов’янської міської ради Донецької області повторно розглянути заяву підприємства «ВЛАДІСЛАВА» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» щодо державної реєстрації права власності за підприємством «ВЛАДІСЛАВА» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» на нерухоме майно (будівлі і споруди), що розташовані за адресою: Донецька обл., м. Святогірськ, вул. І.Мазепи (Островського), 29 з урахуванням висновків суду.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Повне судове рішення складено 26 червня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

ОСОБА_4