Постанова № 74989098, 27.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3587/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі за позовом Виконавчого комітету Луцької міської ради до Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції – Денисюк Р.С.,

час ухвалення рішення – 28.03.2018 року, час не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач – Виконавчий комітет Луцької міської ради звернувся в суд з позовом до відповідача - Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області, в якому просив визнати неправомірними дій державного виконавця Файчук О.В. щодо повернення без прийняття до виконання постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Луцької міської ради №552 від 31 серпня 2016 року та зобов’язати вирішити питання щодо прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Луцької міської ради №552 від 31 серпня 2016 року без сплати авансового внеску.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року позов задоволено. Визнано протиправними дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 щодо повернення без прийняття до виконання постанови адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Луцької міської ради №552 від 31 серпня 2016 року. Зобов’язано Другий відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області вирішити питання щодо прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Луцької міської ради №552 від 31 серпня 2016 року без сплати авансового внеску.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що виконавчий комітет Луцької міської ради не відноситься до органів, які підлягають звільненню від сплати авансових внесків, і постанови цього відділу не відносяться до рішень, за виконання яких не сплачуються авансові внески, оскільки відповідно до Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування за своєю політико-правовою природою не є органами державної влади, а представницьким органом місцевого самоврядування. Вважає дії державного виконавця правомірними та такими, що відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Просить скасувати рішення суду першої та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в їх відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Представник позивача - Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що на виконавчий комітет поширюється право звільнення від сплати авансового внеску при пред’явленні виконавчого документу до виконання у примусовому порядку, оскільки під час винесення постанови про притягнення порушника до адміністративної відповідальності адміністративна комісія при виконавчому комітеті Луцької міської ради здійснює делеговані повноваження органу виконавчої влади та має всі ознаки державного органу. Вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Луцької міської ради №552 від 31 серпня 2016 року ФОП ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн (а.с.12).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» вищезазначена постанова є виконавчим документом і була пред’явлена до виконання до Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області.

07 лютого 2018 року державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 винесла повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, відповідно до якого було повернуто без виконання постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Луцької міської ради №552 від 31 серпня 2016 року на підставі п.8 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» у зв’язку з ненаданням підтвердження сплати авансового внеску (а. с. 11).

Вищезазначене повідомлення надійшло на адресу позивача 12 березня 2018 року за вх. №2629/1.1/18, що підтверджується штрих-кодом, розміщеним на вказаному повідомленні (а.с. 11).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративна комісія при виконавчому комітеті Луцької міської ради, пред’являючи до виконання постанову №552 від 31 серпня 2016 року у справі про адміністративне правопорушення, здійснювала делеговані повноваження щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян та відповідно до Закону України «Про виконавчу службу» є державним органом, у разі звернення якого до органів державної виконавчої служби щодо виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення авансовий внесок не стягується. Таким чином, дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 щодо повернення без прийняття до виконання постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Луцької міської ради про адміністративне правопорушення №552 від 31 серпня 2016 року є протиправними.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

П.6 ч.1 ст.3 вищевказаного Закону передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Згідно з ч.1 ст.18 цього Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.26 вищевказаного Закону до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно з абз.8 ч.2 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» від сплати авансового внеску звільняються, зокрема, державні органи у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

П.8 ч.4 ст.4 цього Закону передбачає, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

З матеріалів справи вбачається, що адміністративна комісія при виконавчому комітеті Луцької міської ради прийняла постанову №552 від 31 серпня 2016 року у справі про адміністративне правопорушення, та пред’явила таку до виконання, як виконавчий документ, до державної виконавчої служби без сплати авансового внеску, оскільки вважала, що вона діяла як державний орган.

З положень Закону України «Про виконавче провадження» не вбачається чіткого визначення поняття “державний орган” та не наведено чіткого переліку державних органів, які звільняються від сплати авансового внеску у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби, у зв’язку із чим підлягають застосуванню положення інших нормативно-правових актів.

Разом з тим, відповідно до абз.5 ч.1 ст.1 Закону України “Про запобігання корупції” від 14 жовтня 2014 року державний орган - орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб'єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю.

Згідно з ч.1 ст.214 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах сільських, селищних, міських рад вирішують усі справи про адміністративні правопорушення, за винятком віднесених цим Кодексом до відання інших органів (посадових осіб).

Ст.1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачає, що делеговані повноваження - повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.11 вищевказаного Закону виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Пп.4 п. “б” ч.1 ст.38 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачає, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: розгляд справ про адміністративні правопорушення, віднесені законом до їх відання; утворення адміністративних комісій та комісій з питань боротьби зі злочинністю, спрямування їх діяльності.

Згідно з ч.4 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачаєтья, що під час прийняття постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності адміністративна комісія при виконавчому комітеті міської ради здійснювала делеговані повноваження щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян та на підставі Закону України «Про виконавче провадження», а тому здійснювала функції державного органу, у разі звернення якого до органів державної виконавчої служби щодо виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення авансовий внесок не стягується, а тому у відповідача відсутні правові підстави для повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.8 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що адміністративна комісія при виконавчому комітеті Луцької міської ради, пред’являючи до виконання постанову №552 від 31 серпня 2016 року у справі про адміністративне правопорушення, здійснювала делеговані повноваження щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян та відповідно до Закону України «Про виконавчу службу» є державним органом у разі звернення якого до органів державної виконавчої служби щодо виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення авансовий внесок не стягується, а тому повідомлення від 07 лютого 2018 року державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 про повернення постанови адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Луцької міської ради №552 від 31 серпня 2016 року стягувачу без прийняття до виконання у зв’язку з ненаданням підтвердження сплати авансового внеску суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження» є протиправними, а позовні вимоги про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити дії підлягають до задоволення.

У спірних правовідносинах суд при вирішенні цього спору застосовує закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини принцип "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів вважає, що відповідачем у спірних правовідносинах не дотримано цей принцип, оскільки таке стверджується дослідженими матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, оскільки такі не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст.242, 243, 250, 272, 287, 311, 315, 316, 320, 321, 322 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі №803/486/18 – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий- суддя ОСОБА_4 Судді: ОСОБА_5 ОСОБА_6