Ухвала суду № 74989091, 26.06.2018, Львівський апеляційний господарський суд

УХВАЛА

"26" червня 2018 р. Справа №921/56/18

Львівський апеляційний господарський суд у складі судді:

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз», м. Тернопіль №445 від 13.06.2018

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 06.06.2018 про закриття провадження у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз», м. Тернопіль

до відповідача ОСОБА_2 підприємства теплових мереж Тернопільської міської ради «Тернопільміськтеплоенерго», м. Тернопіль

про стягнення 10 556 049, 93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 06.06.2018 провадження у справі закрито на підставі п.2 ч. 1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

25.06.2018 до Львівського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ПрАТ по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз», м. Тернопіль.

Одночасно апелянт просить суд відстрочити сплату судового збору, покликаючись на ст. 8 Закону України «Про судовий збір», згідно з яким єдиною підставою для відстрочення сплати судового збору судом є майновий стан сторони. Крім цього апелянт зазначає, що відповідно до постанов державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 21.02.2018 та 02.05.2018 накладено арешт на кошти апелянта, які містяться на відповідних рахунках.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що статтею 8 вищезазначеного Закону передбачено можливість відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, однак лише за вичерпних умов. Водночас приписами цієї статті визначено суб'єктів оскарження щодо яких можна здійснити відстрочення та розстрочення сплати судового збору.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи згаданий принцип, господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні відстрочення сплати судового збору.Таким чином, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єктів господарювання та громадян, законодавець поставив у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір.

За таких обставин, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом, зокрема, відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених ст. 8 Закону України «Про судовий збір», призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що на апелянта не поширюються приписи статті 8 Закону України «Про судовий збір», а тому клопотання про відстрочення сплати судового збору не підлягає до задоволення.

Необхідно зазначити, що відмова у клопотанні про відстрочення сплати судового збору у цій справі не може вважатися обмеженням доступу до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв’язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір», розмір судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, судовий збір за подання апеляційної скарги у даній справі складає 1 762 грн.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог встановлених статтею 258 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвал про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржником не виконано вимоги п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України, що відповідно до вимог статті 260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст.ст. 174, 234, 258, 260, Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз», м. Тернопіль №445 від 13.06.2018 на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 06.06.2018 у справі № 921/56/18 на 9 арк. залишити без руху.

2. Апелянту усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: сплатити судовий збір у розмірі 1762 грн. протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, але не пізніше – 13.07.2018 р.

3. Роз'яснити апелянту, що при невиконанні вимог цієї ухвали, апеляційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя О.І. Матущак