Постанова № 74989058, 27.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/4457/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Улицького В.З. та Костіва М.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гелецького П.В.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на рішення Любомльського районного суду Волинської обл. від 08.05.2018р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил (суддя суду І інстанції: Павлусь О.С., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 09 год. 50 хв. 08.05.2018р., м.Любомль Волинської обл.),-

В С Т А Н О В И В:

09.01.2018р. позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову від 20.12.2017р. в справі про порушення митних правил № 4561/20500/17 та стягнути понесені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.3-6).

Рішенням Любомльського районного суду Волинської обл. від 08.05.2018р. заявлений позов задоволено частково; постанову Волинської митниці ДФС від 20.12.2017р. в справі про порушення митних правил № 4561/20500/17, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470 Митного кодексу /МК/ України, скасовано; позивача ОСОБА_2 звільнено на підставі ст.22 Кодексу України про адміністративні правопорушення /КУпАП/ від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, обмежившись усним зауваженням; провадження в справі закрито; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.67-69).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Волинська митниця ДФС, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.74-79).

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що, будучи водієм-експедитором ФОП ОСОБА_4, позивачу Миколаївською митницею ДФС по ВМД ЕК10АА № UA504170/2017/009491 від 08.11.2017р. було визначено строк доставки товару, що перебуває під митним контролем, - 10 діб (тобто, до 18.11.2017р.). Під час митного оформлення товару на митному пості /МП/ «Ягодин» 07.12.2017р. встановлено, що фактично товар та документи по вказаній ВМД були доставлені митному органу 07.12.2017р., чим перевищено встановлені ст.95 МК України строки більше, ніж на 10 днів. При цьому, про будь-які форс-мажорні обставини позивач митницю не повідомляв, не звертався до митних органів із листами щодо продовження терміну доставки вантажу на митницю призначення.

Таким чином, відповідач правомірно притягнув позивача до відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч.3 ст.470 МК України.

Водночас, судом під час винесення рішення не враховані приписи ч.3 ст.286 КАС України, якими визначені повноваження суду за наслідками розгляду справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів господарювання у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Також ч.3 ст.470 МК України не передбачає такого виду відповідальності як обмеження усним зауваженням у зв'язку із малозначністю вчиненого правопорушення.

У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.3 ст.268, ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних мотивів.

Як слідує з матеріалів справи, 07.12.2017р. в зону митного контролю МП «Ягодин» Волинської митниці ДФС заїхав вантажний автомобіль «Рено», р.н. НОМЕР_1/НОМЕР_2 з вантажем «мед натуральний», за товаросупровідними документами ВМД ЕК10АА № UA504170/2017/009491 від 08.11.2017р., CMR № 151323, що направлявся з ТзОВ «Агро Іст Трейд» (м.Миколаїв) в адресу фірми «Imperial Trade» (Польща).

Водію-експедитору вказаного автомобіля, який належить ФОП ОСОБА_4 (м.Рівне), громадянину України ОСОБА_2, на Миколаївській митниці ДФС згідно вищевказаної ВМД та відповідно до п.1 ч.1 ст.95 МК України було визначено строк доставки товару, що перебуває під митним контролем, - 10 діб, тобто, до 18.11.2017р.

Під час проведення митного контролю на МП «Ягодин» Волинської митниці ДФС 07.12.2017р. встановлено, що фактично товар та документи були доставлені водієм даного транспортного засобу на цей митний пост лише 07.12.2017р. (а.с.39-41).

Таким чином, відповідач прийшов до висновку про те, що водій експедитор ОСОБА_2 перевищив строк, встановлений ст.95 МК України, для доставляння товару, що слідував по ВМД ЕК10АА № UA504170/2017/009491 від 08.11.2017р., та документів до митного органу призначення більше, ніж на десять діб, що було виявлено на МП «Ягодин» Волинської митниці ДФС 07.12.2017р.

07.12.2017р. відповідачем складено протокол № 4561/20500/17 про порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України; розгляд справи призначено на 10 год. 00 хв. 20.12.2017р., про що під розпис був повідомлений позивач (а.с.36-37).

Згідно письмових пояснень ОСОБА_2 від 07.12.2017р. порушення термінів доставки вантажу на митницю призначення зумовлено відсутністю дозволу польської сторони, який він отримав лише 03.12.2017р.; у зв'язку з наведеним він на митницю звернень не направляв (а.с.43).

20.12.2017р. заступником начальника Волинської митниці ДФС Герман В.М. винесено постанову в справі про порушення митних правил № 4561/20500/17, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч.3 ст.470 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн. (а.с.47-49).

Вирішуючи наведений спір та приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що причиною неможливості своєчасної доставки товарів по ВМД ЕК10АА № UA504170/2017/009491 від 08.11.2017р. до митниці призначення була відсутність (невидача) дозволів категорії Євро-3 на поїздку по територіях іноземних держав при перевезенні вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

Така обставина розцінена Львівською торгово-промисловою палатою /ТПП/ як обставина, що перебуває поза контролем автомобільних перевізників та може вважатися як надзвичайна та невідворотна за цих умов відповідно до законодавства України та міжнародно-правових актів з 17.11.2017р. по 01.12.2017р.

Таким чином, позивачем був порушений спірний строк доставки товару, останній намагався отримати дозвіл категорії Євро-3, однак був позбавлений це зробити з незалежних від нього обставин.

Разом з тим, судом враховано, що позивач не звертався із відповідними зверненнями до відповідача щодо продовження терміну доставки вантажу на митницю призначення, через що суд прийшов до переконання про необхідність звільнення позивача в порядку ст.22 КУпАП від адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470 МК України із оголошенням усного зауваження.

В частині вимог позивача щодо повернення судового збору суд вказав на те, що у розглядуваній категорії справ позивач звільнений від сплати такого збору.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не у повній мірі відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Розглядувані правовідносини регулюються приписами МК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), зокрема згідно п.1 ст.95 цього Кодексу встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

До строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається: 1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

Частиною 1 ст.460 МК України встановлено, що вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст.470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Матеріалами справи стверджується, що позивач, будучи водієм-експедитором ФОП ОСОБА_4, був зобов'язаний доставити товари по ВМД ЕК10АА № UA504170/2017/009491 від 08.11.2017р. до митниці призначення в термін до 18.11.2017р.

Згідно висновку Львівської ТПП № 19-08-5/1369 від 21.12.2017р. особи - автомобільні перевізники України, які зобов'язані здійснити транзитне перевезення експортних вантажів у визначені законодавством строки, і які доклали всіх зусиль і використали всі доступні для них можливості для належного виконання зобов'язань щодо дотримання строків транзитного перевезення вантажів, не мали змоги виконати вказані зобов'язання через обставину непереборної сили (форс-мажорну обставину), а саме: відсутність (завершення квоти) дозволів Республіки Польща на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, оскільки така обставина перебуває поза їх контролем, і може вважатися як надзвичайна і невідворотна за даних умов відповідно до законодавства України та міжнародно-правових актів з 17.11.2017р. до 01.12.2017р. (а.с.89-91).

Відповідно до ч.3 ст.14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 цього Закону передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно Порядку оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку, затв. наказом Міністерства транспорту України № 757 від 20.08.2004р. «Про впорядкування системи оформлення, видачі, використання та обліку дозволів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом»:

п.1.3 - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом територією іноземних держав або транзитом через їхні території здійснюється автомобільними перевізниками згідно з вимогами міжнародних договорів України та на підставі належним чином оформлених відповідних дозволів, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

п.3.2 - дозволи для перевезення вантажів оформлюються і видаються водію автомобільного транспортного засобу (автомобільному перевізнику або уповноваженій ним особі) (далі - уповноважена особа) на підставі усного звернення або письмової заяви, в якій зазначаються найменування (прізвище, ім'я, по батькові) автомобільного перевізника та його місцезнаходження (місце проживання), відомості щодо автомобільних транспортних засобів (реєстраційні номери, вантажопідйомність, повна маса), маршруту руху із зазначенням країн відправлення та призначення, а також країн прямування автомобільного транспортного засобу, вантажу (вага, загальна кількість), видів дозволів, які бажає отримати автомобільний перевізник, та пункт видачі дозволів.

Для оформлення та видачі дозволу уповноважена особа при усному зверненні та поданні письмової заяви пред'являє документ, що посвідчує особу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, документи на вантаж, за винятком здійснення порожньої подачі транспортного засобу на завантаження до країни відправлення, сертифікати відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Таким чином, для отримання дозволу на перевезення у випадку переміщення експортного вантажу перевізник зобов'язаний спочатку завантажитися і лише після цього вправі звернутися із відповідною заявою щодо видачі дозвільного документа.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги, що строк дії форс-мажорних обставин (відсутність (завершення квоти) дозволів Республіки Польща на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні) тривала з 17.11.2017р. до 01.12.2017р., тобто, перервала визначений позивачу строк доставки товарів; отримання ним необхідного дозволу 03.12.2017р. та доставку вантажу до митниці призначення 07.12.2017р., колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач вжив всіх належних заходів для виконання свого обов'язку, передбаченого ст.95 МК України, однак через незалежні від нього обставини допустив порушення цього строку.

Ураховуючи вищевикладене, приймаючи відсутність в розглядуваних діях позивача складу порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, колегія суддів приходить до висновку про те, що постанова Волинської митниці ДФС від 20.12.2017р. в справі про порушення митних правил № 4561/20500/17, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн., не ґрунтується на вимогах закону.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції в порядку ст.22 КУпАП звільнив позивача від адміністративної відповідальності, обмежився усним зауваженням, та закрив провадження у справі.

Разом з тим, такі дії не відповідають приписам ст.268 КАС України, якими визначено компетенцію суду та види рішень, що можуть бути прийняті за результатами розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Так, згідно ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, такі повноваження суду як звільнення особи від адміністративної відповідальності із оголошенням усного зауваження чинним КАС України не передбачені; також наведені дії не можна розцінювати як зміну заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, оскільки в цьому випадку особа звільняється від відповідальності за малозначністю вчиненого порушення.

Водночас, оскільки в діях позивача є відсутнім склад порушення митних правил, передбачений ч.3 ст.470 МК України, тому спірну постанову митного органу в справі про порушення митних правил слід визнати протиправною та скасувати, а справу про порушення митних правил належить закрити.

Оскільки апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою відповідача Волинської митниці ДФС, тому колегія суддів враховує під час розгляду цієї справи приписи ч.ч.1 і 2 ст.308 КАС України, згідно яких суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

По причині встановлення під час апеляційного розгляду справи неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права (застосування інституту звільнення від адміністративної відповідальності) колегія суддів вважає за необхідне позов ОСОБА_2 задовольнити частково; визнати протиправною та скасувати постанову Волинської митниці ДФС від 20.12.2017р. в справі про порушення митних правил № 4561/20500/17; справу про порушення митних правил № 4561/20500/17 стосовно ОСОБА_2 за ч.3 ст.470 МК України закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Відповідно до ч.4 ст.288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Частиною 1 ст.458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Отже, позивач, який оскаржив постанову у справі про адміністративне правопорушення (порушення митних правил) звільняється від сплати судового збору.

Слід зазначити, що Законом України «Про судовий збір», який набрав чинності 01.11.2011р., такі особи не віднесені до кола суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання адміністративного позову, а позови з таким предметом не належать до об'єктів, за подання яких судовий збір не справляється.

Разом із цим, такий припис ч.4 ст.288 КУпАП не вступає в колізію з положеннями ст.5 вказаного Закону, якою визначено пільги щодо сплати судового збору, оскільки коло вимог і осіб, які мають такі пільги за цим Законом, не є вичерпним.

Крім того, у цьому випадку необхідно виходити з того, що норми ч.4 ст.288 КУпАП є спеціальними нормами відносно норм Закону України «Про судовий збір».

Отже, за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення вигляді штрафу, судовий збір не сплачується.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Звідси, питання повернення сплаченого позивачем судового збору за подання позову можу бути вирішено лише після подання позивачем відповідної заяви.

Враховуючи непідтвердження в судовому засіданні обставин, якими митний орган обґрунтовував свої твердження про вчинення позивачем порушення митних правил, а відтак й покладених в основу спірної постанови в справі про порушення митних правил, заявлений позов є підставним та обгрунтованим, через що підлягає до часткового задоволення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до невірного вирішення спору, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.243, ч.3 ст.268, ст.ст.272, 286, 310, ч.2 ст.308, ч.2 ст.313, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС задовольнити частково.

Рішення Любомльського районного суду Волинської обл. від 08.05.2018р. в адміністративній справі № 803/57/18 скасувати та прийняти нову постанову, яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Волинської митниці ДФС від 20.12.2017р. в справі про порушення митних правил № 4561/20500/17, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн.

Справу про порушення митних правил № 4561/20500/17 стосовно ОСОБА_2 за ч.3 ст.470 Митного кодексу України - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький М. В. Костів