Постанова № 74988747, 21.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/10124/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Смолій І.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Горяінової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» - Лясковського Владислава Валерійовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року (прийнята в порядку письмового провадження, м. Києві, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2018 року, Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - позивач, ПрАТ «АК «Київводоканал») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в якому просили: визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, яка полягає у нерозгляді заяви від 09.02.2017 про розстрочення грошового зобов'язання з податку на прибуток, неприйнятті обґрунтованого рішення та неповідомленні про нього ПрАТ «АК «Київводоканал»; скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.05.2017 №0004904206.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що після настання граничного строку сплати податкового зобов'язання позивач не отримав жодної відповіді з приводу звернення про розстрочення грошового зобов'язання, у зв'язку з чим, із врахуванням вимог р.3 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, мало місце узгодження розстрочення..

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від березня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити.

06 червня 2018 року ПрАТ «АК «Київводоканал» до Київського апеляційного адміністративного суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Подане клопотання апелянта обґрунтовано ти, що генеральний директор не зможе взяти участь у зв'язку з перебуванням на засіданні Національної комісії.

Перевіривши матеріали справи та подане клопотання позивачем, колегія суддів вважає, що подане клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Порядок відкладення розгляду справи або оголошення перерви в її розгляді передбачено ст. 223 КАС України.

При цьому даною статтею передбачено підстави для відкладення розгляду справи або перерви в судовому засіданні.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст. 223 КАС України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 205 цього Кодексу.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їхні представники.

З огляду на те, що розгляд зазначеної в клопотанні справи не перешкоджає подальшому перегляду в апеляційному порядку даної адміністративної справи та виходячи з правил ч. 1 ст. 223, ч.2 ст.205 КАС України колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи або перерви в судовому засіданні.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2018 року відкрито та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 07 червня 2018 року об 09 год. 20 хв.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що повістка повідомлення про день, час та місце судового засідання від 07 травня 2018 року у справі, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, була вручена особисто за особисто 11 червня 2018 року.

Тобто, повістку повідомлення про призначення до розгляду апеляційної скарги у справі, на 09 год. 20 хв. 07 червня 2018 року, вручено апелянту 11 червня 2018 року.

Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, що Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» подало до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби податкову декларацію за 4 квартал 2016 року 08.02.2017.

09.02.2017 року, позивач звернувся до відповідача із заявою про розстрочення грошових зобов'язань визначеного згідно податкової декларації за 4 квартал 2016 року. Позивач, додавши до заяви усі необхідні документи, що підтверджують відсутність фінансової можливості виконати відповідне грошове зобов'язання одним платежем, однак, в порушення п. 3.2 Порядку розстрочення відповідач не надав позивачу відповіді на заяву про розстрочення податкового зобов'язання та на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.1 п 75.1 ст. 75. н. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України проведена камеральна перевірка своєчасності перерахування до бюджету узгодженого податкового зобов'язання ПрАТ «АК «Київводоканал» за IV квартал 2016 року.

За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт від 28.04 2017 №" 965/28-10-42-06/03327664 та встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, визначеного п. 57.1 ст. 57 ПКУ. На підставі висновку Акта перевірки співробітниками Офісу винесено податкове повідомлення-рішення від 25.05.2017 №0004904206 про нарахування штрафу у розмірі 2 223 169 грн. 64 коп.

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення став висновок Акта перевірки про затримку на 28 календарних днів сплати грошового зобов'язання / авансових внесків єдиного податку у суму 22 231 696, 40 грн.

Позивач не погоджуючись з такими діями відповідача звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо порядку розстрочення грошового зобов'язання, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до пп.17.1.5 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України, платникові податків надано право одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит в порядку і на умовах, встановлених цим Кодексом.

Згідно приписів пп.20.1.29 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством.

Основні засади розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань визначені ст.100 Податкового кодексу України, «Порядком розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків» (затв. наказом Міндоходів України від 10.10.2013р. №574), Постановою КМУ від 27.12.2010р. №1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення, накопичення або непогашення податкового боргу, і доказів існування таких обставин».

Як встановлено положеннями п.100.1 ст.100 ПК України, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу - є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному п.129.4 ст.129 цього Кодексу.

З приписів п.100.2 ст.100 ПК України видно, що платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.3.2 Розділу ІІІ Порядку №574, за результатами розгляду заяви про розстрочення податкового боргу керівник (заступник керівника) органу доходів і зборів протягом 30 календарних днів з дати подання заяви:

- приймає рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), яке оформляється на бланку відповідного органу доходів і зборів ;

- відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) у письмовій формі за відсутності підстав, наведених у п.3.1 цього розділу, та при недотриманні обов'язкових вимог, визначених цим Порядком.

У п. 1.8 Порядку, вказано, що подання заяви про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) не припиняє сплату платником податку грошового зобов'язання (податкового боргу) до дня прийняття рішення про розстрочення (відстрочення).

Крім, того, наказом Міністерства доходів і зборів України №574 від 10.10.2013р. «Про затвердження Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків» затверджено відповідний Порядок, розділ III. «Прийняття рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу» якого, не містить положень щодо реалізації питання надання розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) за принципом мовчазної згоди.

Пунктом 38.1. статті 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

У відповідності до вимог пункту 54.1. статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 57.1. статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог пункту 126.1. статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що погашення податкового боргу, виконання податкового обов'язку - це сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений строк. За невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку платник податків несе певну відповідальність, крім випадків, визначених цим Кодексом. ПК України передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та зазначає її у податковій декларації або уточнюючому розрахунку і така сума грошового зобов'язання вважається узгодженою. Сплата податкового зобов'язання здійснюється протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. У разі не сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у визначений строк платник податків сплачує штраф.

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «АК «Київводоканал» в декларації з податку на прибуток приватних підприємств визначено податок на прибуток, нарахований за результатами останнього податкового періоду (р. 19), у розмірі 27 007 211,00 грн.

Термін сплати узгодженого податкового зобов'язання по декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 4 квартал 2016 року - 19.02.2017.

17.02.2017 ПрАТ «АК «Київводоканал» сплачено узгоджене податкове зобов'язання у сумі 4 501 202 грн. Податкове зобов'язання у сумі 22 231 696.4 грн. сплачено позивачем 22.03.2017.

Згідно п.36.1 ст.36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено та надано правове обґрунтування вимозі позивача щодо прийняття обґрунтованого рішення щодо заяви від 09.02.2017 року про розстрочення грошового зобов'язання з податку на прибуток, колегія суддів зазначає наступне.

Так, позивачем подано заяву про розстрочення грошового зобов'язання з податку на прибуток 26.02.2016 року до Офісу великих платників податків ДФС.

Розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків здійснюється органами ДФС згідно з положеннями ст. 100 ПК України та у зв'язку із тим що сума вказана у заяві про розстрочення зазначена 27 007 211, 00 грн. Офіс великих платників податківа ДФС звернувся до ДФС України щодо розгляду зазначеної вище заяви.

Податкова вимога Офісом великих платників податків ДФС сформована 14.03.2017 року №43-17.

21.03.2017 ДФС України прийнято рішення відповідно до якого, у зв'язку із не дотриманням вимог Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань та податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міндоходів від 10.10.2013 №574 відмовлено у задоволенні заяви ПрАТ «АК «Київводоканал» про розстрочення грошового зобов'язання.

За результатами проведено камеральної перевірки контролюючим органом складено акт від 28.04.2017 року.

На підставі висновків акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення від 25.05.2017 року.

На підставі вище зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що бездіяльності відповідача у справ оскільки ним не було повідомлено позивача як про звернення до ДФС України щодо розгляду його питання, так не повідомлено про прийняте рішень.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що у розпорядженні відповідача було 30 календарних днів для прийняття рішення за результатами розгляду Заяви про розстрочення. Такий строк визначений у п. 3.2. Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, що затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. № 574 (надалі - «Порядок розстрочення»):

Відповідно до п.3.2. Порядку розстрочення, за результатами розгляду керівник (заступник керівника) органу доходів і зборів протягом 30 календарних днів з дати подання заяви:

приймає рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), яке оформляється на бланку відповідного органу доходів і зборів (додаток 2);

відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) у письмовій формі за 1 відсутності підстав, наведених у пункті 3.1 цього розділу, та при недотриманні обов'язкових вимог, визначених цим Порядком».

Отже, законодавство покладає на відповідача обов'язок у 30-денний строк прийняти одне з двох рішень, а тому відсутність рішення має розцінюватись як протизаконна бездіяльність.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач правомірно очікував від відповідача виконання його кореспондуючого обов'язку щодо прийняття рішення за результатами розгляду заяви про розстрочення.

Також, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено питання щодо сплати позивачем податку на прибуток, у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов до висновку щодо відмови у даній частині позовних вимог, та зазначає, наступне.

Так, позивачем частково сплачено податок на прибуток 17.02.2017 р. у сумі 4 501 202, 00 грн.

Саме така сума була передбачена ним у заяві про розстрочення.

Сплачуючи частину податку на прибуток, позивач діяв згідно з п. 1.8. Порядку розстрочення, подання заяви про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) не припиняє сплату платником податку грошового зобов'язання (податкового боргу) до дня прийняття рішення про розстрочення (відстрочення).

Колегія суддів звертає увагу на те, що після подачі позивачем заяви про розстрочення він не припинив сплачувати грошові зобов'язання з податку на прибуток, тому твердження відповідача щодо затримки сплати позивачем грошового зобов'язання і, відповідно нарахування штрафу згідно з податковим повідомленням - рішенням, є безпідставним.

Окрім зазначеного вказує на те, що наведена вище норма прямо не зобов'язує сплачувати грошове зобов'язання у повному обсязі, а тому допускається часткова сплата у розмірах і за графіком, що визначені у заяві про розстрочення.

Саме така часткова сплата і була здійснена позивачем.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що лише після отримання рішення відповідача про надання/ненадання розстрочення позивач міг у повному обсязі виконати свій обов'язок щодо сплати податку на прибуток.

З урахуванням того, що рішення відповідача так і не було отримане позивачем, він міг лише частково виконати свій обов'язок щодо сплати податку на прибуток, що і було ним зроблено.

Колегіяґ суддів зазначає, що 22.03.2017 року ПрАТ «АК «Київводоканал» у повному обсязі сплачено суму податкового зобов'язання.

Таким чином, навіть подавши заяву про розстрочення, позивач продовжував сумлінно виконувати свій обов'язок щодо сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток, що виключає його відповідальність за несвоєчасну сплату податку.

Окрім зазначеного вище колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем вчасно не розглянуто заяву про відстрочення грошового зобов'язання, не повідомлено про розгляд зазначеної вище заяви та передання її на розгляд до ДФС України, про прийняття рішення ДФС України щодо заяви ПрАТ «АК «Київводоканал»

Також, звертає увагу на те, що відповідач не мав права виносити податкову вимогу (14.03.2017 року) до винесення рішення про розгляд заяви про розстрочення грошового зобов'язання (21.03.2018 року).

Таким чином, застосування до позивача штрафних санкцій є неправомірним і безпідставним, оскільки прострочення сплати повної суми податку на прибуток сталось не з його вини, а внаслідок бездіяльності відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено обставини справи у зв'язку з чим порушено норми матеріального та процесуального права та зроблено помилковий висновок щодо відмови у задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» - Лясковського Владислава Валерійовича - задоволити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року - скасувати в частині не визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25.05.2017 року №0004904206.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 25.05.2017 року №0004904206.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 26 червня 2018 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

Н.М. Троян