Постанова № 74988727, 21.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/4781/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Дегтярьова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Горяінової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2018 року (прийнята в порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25 листопада 2015 року № 0007881701, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року, ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - відповідач, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому з просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2015 року № 0007881701.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що витрати на придбання акцій були повністю документально підтверджені, а тому фінансовий результат від операцій з інвестиційними активами відсутній і об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб не виникло.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 25 листопада 2015 року № 0007881701.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві провела документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків - фізичною особою ОСОБА_2 за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено Акт перевірки від 11 листопада 2015 року № 989/26-54-17-01-2004413582.

В ході перевірки було встановлено, що ОСОБА_2 подала до податкового органу податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2014 рік (вх. № 1500025301 від 11.03.2015 р.) з додатком № 3 до неї, в якій самостійно визначила наступні показники:

- сума доходу від продажу інвестиційного активу - 62 890, 00 грн.;

- сума витрат на придбання інвестиційного активу - 62 890, 00 грн.;

- фінансовий результат від операцій з інвестиційними активами - 0,00 грн.

В ході перевірки було встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п.п. 164.2.9 п. 164.2, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України у зв'язку з відсутність документального підтвердження суми витрат, понесених на придбання інвестиційних активів, зокрема договорами, прибутковим касовим ордером, касовим чеком, розрахунковою квитанцією тощо, що призвело до донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 10 447, 70 грн.

25 листопада 2015 року ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві на підставі Акта перевірки прийняла податкове повідомлення - рішення № 0007881701, яким згідно з п.п. 54.3.2. п. 54.3 ст. 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 за порушення п. 44.1 ст. 44, п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 13 059, 38 грн., в тому числі 10 447, 70 грн. - основний платіж та 2 611, 88 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідача ОСОБА_2 звернулась із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також надани додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Щодо оподаткування інвестиційного прибутку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - ПК України) об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з п. 164.2 ст. 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Як визначено в п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Відповідно до п.п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПК України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України «Про акціонерні товариства» Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - також ПАТ «Промінвестбанк») уклав з ОСОБА_2 договір про обов'язковий викуп акцій від 19 грудня 2014 року № 09-3094/9-1, згідно якого ПАТ «Промінвестбанк» викупив у ОСОБА_2 6 289 штук акцій номінальною вартістю 10, 00 грн., загальною вартість 62 890, 00 грн., що також підтверджується Випискою про операції з цінними паперами за період з 28 березня 2012 року по 29 грудня 2014 року та меморіальним ордером від 23 грудня 2014 року № 259307.

При цьому придбання позивачем цих же акцій в кількості 6 289 штук по номінальній вартості 10 грн. за одну акцію, загальною номінальною вартість 62 890, 00 грн. у ПАТ «Промінвестбанк» протягом 1992 - 2001 років, в сукупності підтверджується Сертифікатом акцій від 28 травня 2010 року (код цінного папера UA 1000091009)(форма випуску цінного папера: Іменна, тип цінного папера: проста, Серія: А2, № 000525. Номер і дата випуску: 271/1/Є09, 16 вересня 2009 року, номінальна вартість - 10 грн., емітент: ПАТ «Промінвестбанк», власник: ОСОБА_2, кількість акцій - 6 289, 00 грн.,), випискою про стан рахунку ОСОБА_2 в цінних паперах на 21 травня 2012 року, Довідкою ПАТ «Промінвестбанк» від 17 лютого 2015 року № 40-1/7-483, в якій зазначено про закінчення терміну зберігання платіжних документів на підтвердження факту придбання акцій, Довідкою ПАТ «Промінвестбанк» від 05 листопада 2015 року № 2348-08/40-1 про придбання ОСОБА_2 акцій за рахунок перерахувань із заробітної плати (14 232, 38 грн.), реінвестиції дивідендів (6 409, 80 грн.), інші (42 247, 82 грн.), а також про закінчення 5-річного строку зберігання документів, що підтверджують факт придбання акцій, згідно з Постановою Правління Національного банку України від 08 грудня 2004 року № 601 «Про затвердження Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України із зазначенням строків зберігання», Довідки ПАТ «Промінвестбанк» від 22 вересня 2015 року № 07-1/56-2736 про перерахування сум із заробітної плати на придбання акцій за період з 1992 року по 2001 року в розмірі 14 232, 38 грн., виписками з рахунків № 30 станом на 01 січня 1997 року, № 30 станом на 01 березня 1998 року, № 16 станом на 01 січня 1997 року.

На підставі зазначеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки належними доказами, які наявні в матеріалах, підтверджується понесення позивачем витрат за наслідками вищевказаних операцій з цінними паперами, то доводи контролюючого органу про заниження позивачем інвестиційного доходу є безпідставними.

Окрім вище зазначеного, колегія судів звертає увагу на підпункту 19.1.6 п. 19 Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року № 12 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом від 18 травня 1993 року № 17), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09 червня 1993 року за № 64, (яка діяла на момент в період придбання позивачем акцій та втратила чинність 01 січня 2012 року), згідно якого на громадянина-платника податку було покладено обов'язок зберігати облікові дані про доходи, витрати та сплату податків протягом трьох років.

Таким чином, донарахування спірним податковим повідомленням - рішенням податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 26 червня 2018 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

Н.М.Троян