Постанова № 74988423, 19.06.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2018 р. Справа № 914/1027/16

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

ОСОБА_1,

секретар судового засідання Процевич Р.Б.,

явка учасників справи:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився;

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Галичина-Захід” №141 від 16.05.2018

на ухвалу господарського суду Львівської області від 27.04.2018 про відстрочення виконання судового рішення, головуючий суддя: Гоменюк З.П., судді: Мороз Н.В., Мазовіта А.Б., м. Львів,

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Галичина-Захід”, с. Кавсько, Львівська область,

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Традєкс”, м. Дубно, Рівненська область,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Галичина-Захід”, с. Кавсько, Львівська область,

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

18.04.2018 товариство з обмеженою відповідальністю «Галичина-Захід», посилаючись на ст. 334 ГПК України, звернулось до господарського суду Львівської області з заявою про відстрочення на один рік виконання постанови Верховного Суду від 05.04.2018.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.04.2018 відмовлено в задоволенні вищезазначеної заяви про відстрочення судового рішення.

За коротким змістом ухвали суду першої інстанції вбачається, що заявником не доведено винятковості обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання судового рішення.

Подання договорів застави, іпотечних договорів та договорів позики не свідчить про наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Підприємницька діяльність здійснюється суб’єктами господарювання на власний ризик, а тому відсутність прибутку в підприємства не може вважатися безумовною підставою для відстрочення виконання судового рішення.

За коротким змістом вимог апеляційної скарги відповідач просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 27.04.2018 та прийняти нове рішення, яким задоволити заяву про відстрочення на один рік виконання постанови Верховного Суду від 05.04.2018 у зв’язку з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права.

Відповідно до узагальнених доводів апеляційної скарги підставою для скасування оскаржуваної ухвали є те, що необхідність відстрочення виконання постанови Верховного Суду від 05.04.2018 зумовлена не наявністю договорів позики, застави та іпотеки, як зазначив суд першої інстанції, а обставинами, які полягають в необхідності сплати чергових платежів за цими договорами, невиконання яких може призвести до неплатоспроможності заявника. Зазначені обставини свідчать про відсутність коштів у заявника та не враховані місцевим господарським судом. Також, вказує на те, що судом першої інстанції не враховано сезонний характер господарської діяльності заявника та відсутність його вини у виникненні спору, яка зумовлена сплатою 2 619 000,00 грн. на рахунок позивача, який відмінний від того, що був вказаний договорі, а у зв’язку з початком ліквідаційної процедури ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» вказані грошові кошти не були повернуті відповідачу.

Згідно з узагальненими доводами та запереченнями на апеляційну скаргу, які викладені у відзиві позивача вбачається, що наявність зобов’язань перед третіми особами та ризиків під час здійснення господарської діяльності не звільняє заявника від виконання постанови Верховного Суду від 05.04.2018. Обставина про необхідність здійснення до 15.05.2018 чергових платежів за договорами позики від 25.11.2016 та від 19.04.2016 на загальну суму 1 125 066,00 євро, станом на момент подання апеляційної скарги (17.05.2018) відпала.

Заявником не подано суду документів, які б свідчили про відсутність у нього грошових коштів. Особливість господарської діяльності як позивача так і заявника носить сезонний характер, а тому не може бути врахована, як виключна обставина, яка утруднює виконання відповідачем судового рішення. Окрім того, заявником не подано доказів на підтвердження його намірів ефективного або часткового виконання постанови Верховного Суду від 05.04.2018.

В судове засідання 19.06.2018 представники учасників справи не з’явились, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а тому в силу п. 1 ч. 2 ст. 202 ГПК України відсутні перешкоди розгляду справи по суті.

Розглянувши наявні в справі докази, давши оцінку доводам апелянта та запереченням позивача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Захід» без задоволення, а ухвали місцевого господарського суду в без змін, з огляду на наступне.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що постановою Верховного суду України від 05.04.2018 в справі №914/1027/16 задоволено касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Традєкс», скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 та рішення господарського суду Львівської області від 29.05.2017 та прийнято нове рішення, яким задоволено позов. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Захід» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Традєкс» заборгованість у розмірі 2 619 000,00 грн., яка виникла у зв’язку з тим що в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки, відповідач не здійснив оплату отриманого товару в заявленій до стягнення сумі.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Судом апеляційної інстанції на підставі доказів по справі та врахування судом першої інстанції ступеню вини відповідача (боржника) у виникненні спору, вбачається, що відповідач за укладеним договором поставки отримав його, проте не здійснив оплату отриманого товару в заявленій до стягнення сумі на погоджений сторонами банківський рахунок постачальника (позивача), а тому своїми неправомірними діями сприяв виникненню спору.

У зв’язку з цими обставинами суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність вини відповідача у виникненні спору, що є однією із підстав у відмові в застосуванні відстрочки виконання судового рішення.

Також, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку і не врахував наведені боржником обставини, що істотно ускладнюють рішення суду або роблять його неможливим, а саме: важкого фінансового стану( звіт про виробництво продукції тваринництва та кількість сільськогосподарських тварин станом на 01.04.2018 (а.с.93,т.3), рахунок-фактуру №СФ-0000151 від ТОВ «Агро-Престиж» (а.с.94,т.3), оскільки ці письмові докази не відображають об’єктивного фінансового стану боржника в своїй сукупності та не підтверджують відсутність у боржника грошових коштів.

Щодо обставин стосовно несплати боржником чергових платежів за договором позики від 25.11.2016, укладеного між ТОВ «Галичина-Захід» та Північною Екологічною Фінансовою Корпорацією (НЕФКО) (а.с.95-115,т.3), а також договором позики від 19.04.2016, укладеного між ТОВ «Галичина-Захід» та Інвестиційним фондом для країн, що розвиваються (ІФУ) (а.с.151-173,т.3), то місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що вказані докази не підтверджують виникнення неплатоспроможності боржника.

Також, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що договір застави основних засобів (тваринницького обладнання) від 02.03.2017, укладений між ТОВ «Галичина-Захід» та НЕФКО (а.с.116-127,т.3), договір застави тварин на відрощуванні та відгодівлі від 02.03.2017, укладений між ТОВ «Галичина-Захід» та НЕФКО (а.с.128-139,т.3), іпотечний договір від 08.07.2016 щодо цілісного майнового комплексу в кількості 99 будівель, укладений між ТОВ «Галичина-Захід» та НЕФКО (а.с.140-150,т.3), договір позики від 19.04.2016, укладений між ТОВ «Галичина-Захід» та Інвестиційним фондом для країн, що розвиваються (ІФУ) (а.с.151-173,т.3), договір застави основних засобів (тваринницького обладнання) від 08.07.2016, укладений між ТОВ «Галичина-Захід» та ІФУ (а.с.174-180,т.3), договір застави тварин на відрощуванні та відгодівлі від 08.07.2016, укладений між ТОВ «Галичина-Захід» та ІФУ (а.с.181-186,т.3), іпотечний договір від 08.07.2016 щодо цілісного майнового комплексу в кількості 99 будівель, укладений між ТОВ «Галичина-Захід» та ІФУ (а.с.187-196,т.3), не відображають фінансовий стан боржника та не свідчить про його важке фінансове становище та ґрунтується на припущеннях.

Покликання апелянта на те, що основним і єдиним видом діяльності відповідача є господарська діяльність, яка має сезонний характер, що впливає на виконання ним договірних зобов’язань, і ці обставини є істотними так судами не оцінено і з наданих доказів цього не вбачається, а тому і ці доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в суді.

Обставин, які передбачені п. 2, 3 ч. 4 ст. 331 ГПК України апеляційним господарським судом не встановлено, а тому місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для відстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Вирішуючи питання про відстрочку судового рішення, суд враховує, що:

1) виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012);

2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012);

3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі – Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі – Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов’язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II);

4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Як пояснює у відзиві на апеляційну скаргу позивач, що його вид діяльності теж носить сезонний характер, а тому ці обставини, які б могли бути враховані судом суперечать інтересам його господарської діяльності.

Окрім того, суд враховує те, що існування заборгованості, підтверджене обов’язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, п. 43), з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити:

1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами;

2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми;

3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»;

4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі «Ясюнієне проти Литви», заява № 41510/98, п. 27).

В даному випадку зазначення боржником в підтвердження поважності причин затримки виконання рішення суду відсутності коштів є недостатньою підставою відстрочення виконання рішення суду, оскільки судом першої інстнцїі правильно враховано інтереси іншої сторони спору.

Таким чином, судом першої інстанції на підставі наданих доказів по справі та в їх сукупності правильно зроблено висновок, що врахування лише фінансового становища боржника, без інтересів кредитора не буде дотримано балансу інтересів останнього, а дії відповідача, який не розрахувався за поставлений товар сприяли виникненню спору, що виключає можливість відстрочення виконання судового рішення.

За таких умов, суд першої інстанції, правильно з’ясував характер спірних правовідносин та дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви про відстрочення на один рік виконання постанови Верховного Суду від 05.04.2018.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред’явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вищенаведені доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду, а тому ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В зв’язку з тим, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а тому судовий збір, сплачений позивач за подання апеляційної скарги залишається за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ухвалу господарського суду Львівської області від 27.04.2018 у справі №914/1027/16 – залишити без змін.

Апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю «Галичина-Захід» (вул. Стрийська, 1, с. Кавсько, Львівська область, 82400, код ЄДРПОУ: 30124457) – залишити без задоволення.

Судовий збір в розмірі 1762,00 грн. залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя: С.М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

ОСОБА_1

Повний текст постанови підписано 25.06.2018.