Рішення № 74988065, 27.06.2018, Кельменецький районний суд Чернівецької області

27.06.2018

Справа № 717/619/18

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року смт. Кельменці

Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого – судді Телешмана О.В.,

з участю секретаря судового засідання Дєдової В.С.,

представник позивача ОСОБА_1 – в судове засідання не з'явився,

відповідач – ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася.

Представник позивача подав до суду позовну заяву у якій просить стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія” Європейська агенція з повернення боргів” суму заборгованості за кредитним договором № 500394949 від 23 липня 2013 року в розмірі 51593 гривень 94 копійки, з яких:

-19944 гривень – заборгованість за основною сумою боргу;

-7370 гривень 90 копійок – заборгованості за відсотками;

-12578 гривень 95 копійок – заборгованість за комісією;

-11700 гривень – штрафи.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія” Європейська агенція з повернення боргів” понесені судові витрати.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кельменці цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача в судове засідання не з’явився. В поданому до суду клопотанні представник позивача ОСОБА_1 просить розглянути справу за відсутності представника позивача та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 викликалася до суду в порядку, встановленому ЦПК України.

Зважаючи, що відповідач не з'явився в судове засідання, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення.

Заяви та клопотання не надходили.

Інші процесуальні дії у справі не вчинялися.

Судом також встановлено, що 23 липня 2013 року між публічним акціонерним товариством „Альфа-Банк” та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений споживчий кредитний договір. Згідно даного договору відповідач ОСОБА_2 отримала кредит в сумі 19944 гривень зі сплатою відсотків у розмірі 14,99 % річних, що стверджується випискою по особовому рахунку відповідача.

Згідно умов договору відповідач зобов'язався щомісячно сплачувати платежі, в порядку та на умовах визначених договором та відповідно до погодженого сторонами графіку платежів в тому числі проценти, комісію відповідно до п.2.8 договору. Вказані обставини стверджуються копією кредитного договору №500394949 та копією додатку №1 до цього кредитного договору.

Отже, між публічним акціонерним товариством „Альфа-Банк” (далі - ПАТ „Альфа-Банк”) та відповідачем відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України склалися зобов'язальні правовідносини з приводу позики грошей, тобто грошові зобов'язання.

Відповідач не виконав свої зобов’язання за договором, щодо оплати частки боргу у встановлений договором строк та не повернула 19944 гривні кредиту, не сплатила 7370 гривень 99 копійок відсотків та 11700 гривень штрафів. Відповідачу також нарахована заборгованість по комісії в сумі 12578 гривень 95 копійок. Вказані обставин стверджуються розрахунками заборгованості.

30 вересня 2014 року між ПАТ „Альфа-Банк” та Товариством з обмеженою відповідальністю „ДАТА ОСОБА_3” було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого до ТзОВ „ДАТА ОСОБА_3” перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 23 липня 2013 року №500394949.

10 жовтня 2016 року між ТзОВ „ДАТА ОСОБА_3” та ТзОВ „Фінансова компанія” Європейська агенція з повернення боргів” (далі ТзОВ „ФК „ЄАПБ”) було укладено договір факторингу №2016-1ДМГ/ЄАПБ, у відповідності до умов якого, ТзОВ „ДАТА ОСОБА_3” відступило ТзОВ „ФК „ЄАПБ” належне йому право вимоги до відповідача за кредитним договором від 23 липня 2013 року №500394949.

Вказані обставини стверджуються копіями договорів факторингу та витягом з додатку №1-1 до договору факторингу №2016-1ДМГ/ЄАПБ.

У відповідності до вимог ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ст.526 ЦК України, - зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст.1050 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Проте, відповідач в порушення умов договору, який згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов’язковим до виконання, в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України односторонньо відмовився від своїх зобов’язань за цим договором, порушив свої зобов’язання по поверненню суми позики за цим договором. Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання якщо він не виконав його у строк встановлений договором.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України).

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свої зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив відповідних платежів для погашення кредитної заборгованості. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ "ФК"ЄАПБ" за кредитним договором від 23 липня 2013 року №500393949 в сумі 19944 гривень за основною сумою боргу, 7370 гривні 99 копійок заборгованості за відсотками та 11700 гривень заборгованості за штрафом.

Суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача комісії в розмірі 12578 гривень 95 копійок безпідставною виходячи з такого.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому законодавством визначено декілька наслідків невідповідності правочину нормам актів цивільного законодавства: недійсність правочину або його нікчемність у випадках, визначених законом (стаття 215 ЦК України). За положеннями частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання у такому випадку правочину недійсним в окремому порядку не вимагається.

Зазначені положення законодавства поширюються як на договори як вид правочинів загалом, так і на окремі положення певних видів договорів, зокрема договорів кредиту.

Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити відсотки.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України „Про захист прав споживачів”.

За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України „Про захист прав споживачів”, в редакції чинній на момент укладення кредитного договору, кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга – це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит – це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Таким чином, умова договору про сплату комісії за надання (інформації ) виписок за рахунком не є послугою зі споживчого кредитування у розумінні Закону України „Про захист прав споживачів” і є нікчемною.

Крім того, суд також враховує, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази надання відповідачу (інформації ) виписок за рахунком.

Таким чином, нарахування відповідачу заборгованості по комісії є протиправним.

Вказані вище обставини стверджуються взаємним зв'язком доказів, досліджених судом у їх сукупності. Дані докази є належними та допустимими.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача комісії не підлягає задоволенню і у стягненні з відповідача комісії слід відмовити.

Враховуючи вказані вище обставини справи та законодавство, яке регулює зобов'язальні правовідносини, правовідносини які регулюють позику та кредит, законодавство про захист прав споживачів, суд вважає, що позовну заяву ТзОВ „Фінансова компанія „Європейська агенція з повернення боргів” до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити частково і з відповідача слід стягнути на користь позивача 39014 гривень 99 копійок в рахунок заборгованості за кредитним договором, в тому числі: основний борг в сумі 19944 гривень , заборгованість по відсотках в сумі 7370 гривень 99 копійок, та 11700 гривень штрафів за несвоєчасність виконанням зобов’язань по договору.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія” Європейська агенція з повернення боргів” 1332,41 грн. судових витрат у вигляді судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене вище, на підставі ст. ст. 203,215,509,525,526, 549,550,551,553, 554,610 - 612,623,625,629,1046 - 1050, 1054 Цивільного кодексу України, абзацу 3 ч.4 статті 11 Закону України „Про захист прав споживачів”, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 141, 209, 258, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія” Європейська агенція з повернення боргів до ОСОБА_2, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія” Європейська агенція з повернення боргів” (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35625014) 39014 ( тридцять дев’ять тисяч чотирнадцять) гривень 99 (дев’яносто дев’ять) копійок заборгованості за кредитним договором та 1332 (одну тисячу триста тридцять дві гривні) гривень 41 (сорок одну) копійку судових витрат у вигляді судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Чернівецької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дане заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд даного заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи через Кельменецький районний суд Чернівецької області.

Повне судове рішення складено 27.06.2018 року.

Суддя Телешман О.В.