Постанова № 74987657, 26.06.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«26» червня 2018 року

м. Харків

справа № 639/7703/17-ц

провадження № 22ц/790/3634/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Бровченка І.О., Хорошевського О.М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі - Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби у Харківській області, Поліцейський роти № 1 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції сержант поліції ОСОБА_3,

треті особи - Державна казначейська служба України, Департамент патрульної поліції

розглянув в порядку спрощеного (письмового) провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 травня 2018 року в складі судді Баркової Н.В.,

в с т а н о в и в:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області, Поліцейського роти № 1 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції ОСОБА_3, треті особи: Державна казначейська служба України, Департамент патрульної поліції про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями, який в подальшому уточнив та просив стягнути з Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на його користь грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу, грошові кошти у розмірі 200,00 грн. на відшкодування інших витрат, а саме сплачену комісію банку за сплату коштів за надання правової допомоги; судові витрати розподілити відповідно до вимог чинного законодавства України.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 травня 2018 року цивільну справу передано за підсудністю до Київського районного суду м. Харкова.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати та направити справу до Жовтневого районного суду м. Харкова для продовження розгляду справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що нормами Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено право на відшкодування завданої йому шкоди, а тому він правомірно та обґрунтовано визначився з підсудністю; що складення протоколу серії БР № 243352 від 04 серпня 2017 року щодо нього є процесуальною дією, яка відповідно до Закону обмежує права громадян, оскільки складення даного протоколу було завідомо неправомірним та безпідставним, що підтверджується постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2017 року; що Законом передбачено право на відшкодування шкоди у розмірах та порядку, передбачених цим Законом, зокрема при закритті справи про адміністративне правопорушення; що оскаржувану ухвалу постановлено вже на стадії розгляду позовної заяви по суті; що відповідач ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби у Харківській області територіально розташований у Шевченківському районі м. Харкова.

14 червня 2018 року від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав, що ухвала суду є законною, а апеляційна скарга – необгрунтованою.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З частини 2 статті 369 ЦПК України вбачається, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, ухвалу суду – скасувати.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у позивача відсутнє процесуальне право звернення до суду з позовом в порядку частини 4 статті 28 ЦПК України за його зареєстрованим місцем проживання.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та частини 1 статті 4 ЦПК України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області, Поліцейського роти № 1 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції ОСОБА_3, треті особи: Державна казначейська служба України, Департамент патрульної поліції про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями, який в подальшому уточнив та просив стягнути з Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на його користь грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу, грошові кошти у розмірі 200,00 грн. на відшкодування інших витрат, а саме сплачену комісію банку за сплату коштів за надання правової допомоги; судові витрати розподілити відповідно до вимог чинного законодавства України.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що 04 серпня 2017 року, поліцейським роти № 1 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 243352.

Згідно вказаного протоколу, 04 серпня 2017 року приблизно о 05:02 годин ОСОБА_1 керував автомобілем Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1 по майдану Конституції № 1 у м. Харкові, з ознаками наркотичного сп’яніння: поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння рук, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння в закладі охорони здоров’я відмовився у присутності двох свідків.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2017 року по справі за № 638/12094/17 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП України за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП України.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 вважав, що вказаними діями йому завдано моральну шкоду, відшкодування якої проводиться за вимогами Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Частиною 4 статті 28 ЦПК України передбачено, що позови, пов’язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та згідно з положеннями цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно зі статтею 2 вказаного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; закриття справи про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у ОСОБА_1 відсутнє процесуальне право щодо звернення до суду з цим позовом в порядку частини 4 статті 28 ЦПК України за його зареєстрованим місцем проживання, оскільки вказаним Законом передбачено право на відшкодування шкоди у зв’язку із закриттям справи про адміністративне правопорушення. У нашому випадку постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2017 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП України, а також те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями саме з цих підстав.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції на зазначене та вимоги закону уваги не звернув та дійшов помилкового висновку щодо передачі справи за підсудністю.

Виходячи з того, що ухвалу суду постановлено з порушенням норм процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, судова колегія вважає за необхідне відповідно до статті 379 ЦПК України апеляційну скаргу – задовольнити, ухвалу суду – скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.367, 368, ст.374, ст.379, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 травня 2018 року – скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді І.О. Бровченко

ОСОБА_4

Повний текст постанови складено 26 червня 2018 року.