Рішення № 74987539, 20.06.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/7338/17

н/п 2/640/261/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Губської Я.В.

при секретарі Балан Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 Темурі Григоровича (ІПН НОМЕР_1, 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 91, 61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 57) до ОСОБА_2 (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 91), ОСОБА_3 (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 91), ОСОБА_4 (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 91), ОСОБА_5 (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 91), 3-я особа: Харківська міська рада (04059243, 61200, м. Харків, пл. Конституції)

ВСТАНОВИВ:

До суду 17.05.2017 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю та позивач зазначив ціну позову у розмірі 349811 грн.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 25.05.2017 року заява ОСОБА_1 була залишена без руху для усунення недоліків позову.

Після усунення заявником недоліків позову ухвалою судді від 17.07.2017 року відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю та призначена справа до судового розгляду.

Ухвалами Київського районного суду м. Харкова від 15.09.2017 року та 26.10.2017 року було задоволено клопотання позивача та вирішено питання про витребування доказів.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22.01.2018 року по даній справі було призначено підготовче судове засідання для розгляду справи в загальному позовному провадженні, на виконання п.9 ч.1 розділу ХІII ЦПК України, згідно до якого розгляд даної справи необхідно продовжувати за правилами, встановленими ЦПК України в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року.

25.04.2018 ухвалою суду було закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 Темурі Григоровича до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Харківська міська рада про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що ОСОБА_6 27.11.1991 року подарувала йому 20/32 частин жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель , що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Шевченка, 91 на підставі договору дарування, посвідченого 21.11.1991 року державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 Вказана частина житлового будинку 05.12.1991 року була зареєстрована у Харківському міському бюро технічної інвентаризації на праві особистої приватної власності за позивачем, ОСОБА_1 за реєстровим №811. 10.11.1992 року, позивач на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори подарував свойому братові ОСОБА_8 33/100 часток домоволодіння, що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Шевченка, 91.

Договором дарування від 07.04.2011, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованого в реєстрі за №2222 ОСОБА_8 Темурі Григорович отримав від ОСОБА_1 у власність 33/100 часток домоволодіння, що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Шевченка, 91.

В березні 2017 року у позивача виникла необхідність в продажі вказаного будинку, у звязку із чим він звернувся до суб’єкта оціночної діяльності з метою проведення незалежної оцінки об’єкта нерухомого майна. Під час надання консультації суб’єктом оціночної діяльності було сформовано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна №82992413 від 21.03.2017, з якої він дізнався, що він є власником не всієї частини будинку. Відповідно до інформаційної довідки житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 81,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Шевченка, 91 належить ОСОБА_1 Темурі Григоровичу – 944/3200 та 33/100, ОСОБА_2 – 1/32, ОСОБА_5 Іванівні-1/32, ОСОБА_3 Уьяні Микитівні – 1/32, ОСОБА_10 – 8/32.

Позивач зазначає, що після його вселення у будинок у 1991 році на підставі договору дарування, крім позивача, членів його родини в будинку ніхто не проживав, він відкрито, безперервно та добросовісно ним користувався, сплачував обов’язкові платежі, здійснював поточний ремонт будинку та надвірних будівель.

Позивач зазначає, що протягом 26 років він зареєстрований та проживає у будинку, що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Шевченка, 91. Про наявність будь-яких осіб, в яких може бути частка в праві власності на зазначений житловий будинок йому було невідомо з 1991 року до звернення до оцінювача у 2017 році, ніхто на зазначений будинок не претендував, до нього не звертався.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна виданого суб’єктом оціночної діяльності ТОВ «СУПРА ЛЕКС», вартість житлового будинку загальною площею 81,8 кв.м., житловою площею 53,6 кв.м. що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Шевченка, 91 складає 349811 гривень, станом на 04.04.2017.

У зв*язку з відсутністю у позивача належним чином оформлених та посвідчених правовстановлюючих документів на житловий будинок з надвірними будівлями загальною що знаходиться за адресою: м.Харків, вул. Шевченка, 91 від не може повноцінно володіти та розпоряджатися ним, у звязку із чим змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

На підставі викладеного, вважає, що є всі законні підстави для визнання його власником даного нерухомого майна за набувальною давністю згідно вимог ст.ст. 16, 344 ЦК України, оскільки він безперервно, добросовісно, відкрито володіє та на свій розсуд користується зазначеним приміщенням.

В судове засідання позивач, представник позивача не з*явилися, повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду, представник позивача ОСОБА_11 подала до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі також в судове засідання повторно не з*явилися, повідомлені завчасно належним чином про час та місце судового розгляду, жодних клопотань, заперечень до суду не подавали.

Представник третьої особи – Харківської міської ради 19.04.2018 подав на адресу суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, а якій просить ухвалити рішення згідно чинного законодавства України, копію якого направити на їх адресу.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача згідно ч.4 ст.223 ЦПК України та, зі згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно ст.41 Конституції України кожен мас право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інакше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Відповідно до пункту 3 цієї статті право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації виникає за набувальною давінстю з моменту державної реєстрації.

Набувальна давність (або давність володіння) відноситься до первісних способів набуття права власності, тому що права набувача основані не на минулій власності чи відносинах правонаступництва, а на обов'язковій сукупності обставин, передбачених ч. 1 ст. 344 ЦК України, до яких насамперед відносяться законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Згідно п. 9 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п"яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

Відповідно до п.14 вищезазначеної Постанови Пленуму, виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю. Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Судом встановлено, що житловий будинок, 81,8 кв.м., житловою площею 53,6 кв.м., (за техпаспортом, виготовленим 16.12.2010 року) знаходиться на території Київського адміністративного району міста Харкова за адресою: Харківська область, м.Харків, вул.Шевченка, 91. (а.с. 22-26).

Відповідно до Договору дарування, посвідченого 21.11.1991 року державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_7Є, 20/32 частин жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Шевченка, 91, вказана частина житлового будинку 05.12.1991 року була зареєстрована у Харківському міському бюро технічної інвентаризації на праві особистої приватної власності за позивачем, ОСОБА_1 за реєстровим № 811. 10.11.1992 року.(а.с. 12-13)

Відповідно до Будинкової книги для прописки громадян, що проживають ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач ОСОБА_1 був зареєстваний у вказаному будинку з 11.12.1991 року, також в зазначеному будинку були зареєстровані члени його родини: ОСОБА_12, ОСОБА_13 Темурієвич, ОСОБА_14 Темурієвич, ОСОБА_1, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності, виданого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 19.12.2008 право власності на 11/100 часток житлового будинку за адресою: м.Харків, вул.Шевченка, 91 зареєстровано на імя: ОСОБА_13, на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_18 03.12.2008 за реєстровим №4054.

Відповідно до наданих суду позивачем копій квитанцій про сплату комунальних платежів за останні 3 роки, позивач ОСОБА_1 сплачує послуги за надання електроенергії, з газопостачання, водо постачання, водовідведення, надання телекомунікаційних послуг, регулярно сплачує рахунки.( а.с. 42-62)

Відповідно до довідки, наданої 11.09.2003 КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», право власності на житловий будинок за адресою: м.Харків, вул.Шевченка, 91 зареєстровано на імя: ОСОБА_4 – 8/32 частки, ОСОБА_19 – 1/32 частки, ОСОБА_2 – 1/32 частки, ОСОБА_1 – 125/200, та не оформлена за ОСОБА_20 – 1-32 частки. (а.с. 41).

За даними, викладеними в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на житловий будинок що знаходиться на території Київського адміністративного району міста Харкова за адресою: Харківська область, м.Харків, вул.Шевченка, 91 станом на момент розгляду справи зареєстровано на імя: ОСОБА_1 Темурі Григоровича, розмір частки: 944/3200 та 33/100, ОСОБА_2 – 1/32, ОСОБА_5 Іванівни-1/32, ОСОБА_3 – 1/32, ОСОБА_10 – 8/32. (а.с.71-73)

Згідно відповіді на запит представника позивача - адвоката ОСОБА_21 Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області від 29.08.2017, за даними Державного реєстру актів цивільного стану, відсутні актові записи про смерті ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_10. (а.с. 136). За даними адресно-довідкового бюро реєстрація відповідачів в Харкові, харківській області відсутня. (а.с. 119-122).

Згідно наданої суду Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою інформації по спадковим справам, після смерті ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10 спадкові справи не заведені, даних у спадкових реєстрах відповідно видачі свідоцтв про право на спадщину не має, після смерті ОСОБА_22, заведено спадкову справу, 21.02.2009 видано свідоцтво про право на спадщину. (а. с.138-146)

Відповідно до наданої суду копії заповіту, ОСОБА_5, 14.10.1992 на випадок своєї смерті залишила заповіт на імя позивача, ОСОБА_1на всю належну їй частку житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель за адресою: Харківська область, м.Харків, вул.Шевченка, 91. (а.с. 161)

Згідно наданої суду на виконання ухвали суду 26.10.2017 Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою копії спадкової справи, свідоцтво про право власності на спадщину за законом/заповітом на належну ОСОБА_22 частку житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель за адресою: Харківська область, м.Харків, вул.Шевченка, 91 – не видавалось.(а.с. 173-187) Таким чином позивач ОСОБА_1 не оформив на своє імя належну йому за заповітом ОСОБА_22 частку житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель.

Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (ч.1 ст.20 ЦК України, ст.3 і 4 ЦПК України).

Ухвалюючи рішення, суд згідно з ст. 264 ЦПК має визначити, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. При цьому суд має навести у рішенні мотиви, з яких не застосував норми права, що на них посилалися особи, які беруть участь у справі.

Під час розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 добросовісно, безперервно та відкрито володіє житловим будинком, загальною площею 81,8 кв.м., житловою площею 53,6 кв.м., (за адресою: Харківська область, м.Харків, вул.Шевченка, 91 з 1991 року, на який поширюється строк давності, передбачений вимогами ст. 344 ЦК України, турбувався долею цього майна та не приховував того, що ним користується.

Набувальна давність є юридичним фактом. Рішення суду про встановлення факту спливу строку набувальної давності не замінюватиме собою державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а буде лише підставою для її проведення.

Також, суд зазначає, що набуття позивачем у власність житлового будинку, є саме тим правовим фактом, який породжує у нього в майбутньому цивільний обов'язок реєстрації права власності на нерухоме майно.

З огляду на вище викладені обставини, приймаючи до уваги, що під час розгляду справи знайшов підтвердження факт відкритого, добросовісного, безперервного протягом 26 років, володіння позивачем житловим будинком, загальною площею 81,8 кв.м., житловою площею 53,6 кв.м., за адресою: Харківська область, м.Харків, вул.Шевченка, 91, а тому суд вважає за необхідне, визнати за позивачем право власності на зазначене нерухоме майно за набувальною давністю. Порушень прав відповідачів або інших осіб під час розгляду справи не встановлено.

Таким чином, суд приходить висновку що позивачем належно обрано спосіб судового захисту в розумінні ст. 344 ЦК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15,16,335,344 ЦК України, п. 5,9,11,14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року, ст. ст. 263,264,265,268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 Темурі Григоровича – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 Темурі Григоровичем (ІПН НОМЕР_1, 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 91, 61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 57) право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 81,8 кв.м., що розташований в м. Харків, Київський район, вул. Шевченка, 91, за набувальною давністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Харківської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Апеляційного суду Харківської області протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України ( в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення виготовлений 27.06.2018.

Суддя :