Рішення № 74987248, 26.06.2018, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/1313/18

Провадження № 2/639/1017/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Гаврилюк С. М.,

секретар судового засідання - Макушенко Т. В.,

за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 639/1313/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить суд стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 (до зміни прізвища ОСОБА_2) Даниіла Сергійовича, за період з 20.03.2008 по 28.02.2018 в сумі 39951,15 грн; таза прострочення сплати аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 (до зміни прізвища ОСОБА_2) Даниіла Сергійовича, за період з 28.12.2017 по 28.02.2018 в сумі 526,59 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який 13.06.2006 рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова розірвано. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 (до зміни прізвища ОСОБА_2) Даниіла Сергійовича, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вищевказаним рішенням суду також було стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини в твердій сумі в розімірі 300 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Крім того, 25.04.2017 Жовтневим районним судом м. Харкова ухвалено рішення, яким стягнуто з відповідача аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини від доходу відповідача.

По вказаним рішенням суду видано виконавчі листи та відкрито виконавчі провадження, які обєднано в одне провадження.

Проте, відповідач аліменти не сплачував, у зв’язку з чим утворилася заборгованість.

Ухвалою суду від 16.03.2018 позовну заяву залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків (а.с. 74-75).

04.04.2018 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання (а.с. 89-90).

21.06.2018 у судовому засіданні ухвалою суду задоволено клопотання позивача та залучено до матеріалів справи додаткові докази, подані до суду 11.06.2018.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві, просила їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти його задоволення, посилаючись на те, що оскільки він на теперішній час не працевлаштований, то не має можливості сплачувати аліменти, а тому вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення пені за прострочення сплати аліментів

Вислухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, докази, надані в обґрунтування позову, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Виходячи з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, а також визнано сторонами, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 13.06.2006 рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова по справі № 2-1255/06 (а.с. 19-20).

Від шлюбу сторони мають сина – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13), який згідно свідоцтва про зміну імені серії І-ВЛ № 010495, виданого 08.09.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Печенізького районного управління юстиції у Харківській області, змінив своє прізвище на «Хитрик» (а.с. 14).

Вищевказаним рішенням суду від 13.06.2006, яке набрало законної сили, також з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 300 грн щомісячно, до досягнення ним повнолітнього віку, тобто до 24.03.2017 або до зміни матеріального становища сторін (а.с. 19-20).

Таким чином, вказані обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Постановю старшого державного виконавця Жовтневого ВДВС ХМУЮ 20.03.2008 відкрито виконавче провадження № 7129947 з виконання виконавчого листа № 2-1255/06 щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів у розмірі 300 грн (а.с. 24).

Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.02.2016, який набрав законної сили, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України (злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), та призначено йому покарання у виді 120 годин громадських робіт (а.с. 25-29).

25.04.2017 Жовтневим районним судом м. Харкова у справі № 639/2114/17 ухвалено заочне рішенням, яке набрало законної сили, та яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1/4 частини від доходу відповідача, щомісячно, починаючи з 04.04.2017 до закінчення навчання в «Харківському авіаційному інституті» Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського, до 30 червня 2020 року (а.с. 32-35).

Вказані обставини, також, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Постановю державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області 28.12.2017 відкрито виконавче провадження № 55450707 з виконання виконавчого листа № 639/2114/17 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліментів у розмірі 1/4 частини від доходу відповідача, щомісячно, починаючи з 04.04.2017 до закінчення навчання, до 30 червня 2020 року (а.с. 27).

22.02.2018 постановю держанового виконавця об’єднано вказані вище виконавчі провадження у зведене виконавче провдження № 55866725 (а.с. 38-39).

Однак, як вбачається з розрахунків заборгованості по аліментів від 06.03.2018, виданих державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_2 не сплачував аліменти за виконавчими листами № 2-1255/06 та № 639/2114/17 у період з 17.02.2006 по 24.03.2017 та з 04.04.2017 по 02.02.2017 відповідно, у зв’язку з чим загальна заборгованість за вказні періоди складає 39951,15 грн та 17033,97 грн відповідно (а.с. 40-43, 44).

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину.

Згідно із ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Стаття 194 СК України передбачає стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліментами. Відповідно до ч.ч. 1, 2 зазначеної статті аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання. Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.

Згідно з ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Що відповідає положенням ч. 3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», де зазначено, що визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Таким чином, передбачена статтею 196 СК України відповідальність у вигляді сплати неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів настає за наявності вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду.

Як роз'яснено у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів.

Оскільки вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.02.2016, який набрав законної сили, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України (злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), та має заборгованість по виплаті аліментів, це є підставою для нарахування пені відповідно до положень ст. 196 СК України.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Отже, з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня, яка є дієвим стимулом належного виконання обов’язку, нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом України в постановах по справах: № 6-94цс15 від 1 липня 2015 р., № 6-2022цс15 від 25 листопада 2015 р., № 6-2696цс15 від 16 грудня 2015 р. та № 6-300цс16 від 16 березня 2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування.

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням вищевикладеного, суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком пені по несплаті аліментів на утримання сина до досягнення ним повноліття станом на 01.03.2018 та розрахунком пені за несплату аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання станом на 01.03.2018, оскільки при вказаних розрахунках ОСОБА_1 не врахувала вищезазначені вимоги законодавства.

Отже, у зв’язку з виникненням даної заборгованості (а.с. 40-43, 44) з вини ОСОБА_2, який зобовязаний сплачувати аліменти за рішеннями суду, з відповідача підлягає стягненню неустойка (пеня) за весь час прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, сина ОСОБА_3 (до зміни прізвища ОСОБА_2) Даниіла Сергійовича, а саме:

з 20.03.2008 по 31.03.2008 в сумі 36 грн (300 грн * 1% * 12 днів = 36 грн);

з 01.04.2008 по 31.12.2008 в сумі 825 грн (300 грн * 1% * 275 днів = 825 грн);

з 01.01.2009 по 31.12.2009 в сумі 1095 грн (300 грн * 1% * 365 днів = 1095 грн);

з 01.01.2010 по 31.12.2010 в сумі 1095 грн (300 грн * 1% * 365 днів = 1095 грн);

з 01.01.2011 по 31.12.2011 в сумі 1095 грн (300 грн * 1% * 365 днів = 1095 грн);

з 01.01.2012 по 31.12.2012 в сумі 1098 грн (300 грн * 1% * 366 днів = 1098 грн);

з 01.01.2013 по 31.12.2013 в сумі 1095 грн (300 грн * 1% * 365 днів = 1095 грн);

з 01.01.2014 по 31.12.2014 в сумі 1095 грн (300 грн * 1% * 365 днів = 1095 грн);

з 01.01.2015 по 31.12.2015 в сумі 1095 грн (300 грн * 1% * 365 днів = 1095 грн);

з 01.01.2016 по 31.12.2016 в сумі 1098 грн (300 грн * 1% * 366 днів = 1098 грн);

з 01.01.2017 по 31.12.2017 в сумі 1095 грн (300 грн * 1% * 365 днів = 1095 грн);

з 01.01.2018 по 28.02.2018 в сумі 177 грн (300 грн * 1% * 59 днів = 177 грн).

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума пені за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, сина ОСОБА_3 (до зміни прізвища ОСОБА_2) Даниіла Сергійовича, за період з 20.03.2008 по 28.02.2018 в загальному розмірі 10899 грн.

Також, з відповідача підлягає стягненню неустойка (пеня) за весь час прострочення сплати аліментів на утримання повнолітнього сина, ОСОБА_3 (до зміни прізвища ОСОБА_2) Даниіла Сергійовича, який продовжує навчання, а саме:

з 04.04.2017 по 30.04.2017 в сумі 421,94 грн (1562,75 грн * 1% * 27 днів = 421,94 грн);

з 01.05.2017 по 01.12.2017 в сумі 3828,74 грн (1562,75 грн * 1% * 245 днів = 3828,74 грн);

з 01.01.2018 по 28.02.2018 в сумі 922,02 грн (1562,75 грн * 1% * 59 днів = 922,02 грн).

Отже, в загальному розмірі з відповідача підлягає стягненню сума пені за прострочення сплати аліментів на утримання повнолітнього сина, ОСОБА_3 (до зміни прізвища ОСОБА_2) Даниіла Сергійовича, який продовжує навчання, яка складає 5172,70 грн.

У відповідності ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Оскільки позивач просила стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, ОСОБА_3 (до зміни прізвища ОСОБА_2) Даниіла Сергійовича, за період з 28.12.2017 по 28.02.2018 в сумі 526 грн 59 коп, то суд задовольняє позовні вимоги саме в такому розмірі.

До того ж, чинним Сімейним законодавством України передбачено, що одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Проте, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення неустойки за конкретний період часу, а, отже, суд задовольняє вимоги позивача саме в межах вказаного нею періоду, а не до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні відповідач пояснив суду, що до 11.06.2018 року він працював офіційно, що підтверджується дослідженою у судовому засіданні трудовою книжкою ОСОБА_2 При цьому суд зазначає, що відповідачем, не доведно поважність причин несплати аліментів, внаслідок чого утворилася заборгованість. Вказані обставини спростовують ствердження відповідача щодо безпідставності позовних вимог позивача.

Крім того, з відповідача підлягають стягненню витрати, понесені ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн, виходячи з наступного.

У відповідності до розрахунку витрат на правничу допомогу за договором № 4 від 06.03.2018, укладеного між адвокатом ОСОБА_5 та позивачем, розмір винагороди за виконання доручення, узгодженого сторонами в Договорі складає 2500 грн (а.с. 68-69).

Згідно вимог ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 та ст. 629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов’язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивачем сплачені вказані кошти, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 70).

Частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення позову інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Отже, судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача.

Відповідно з положеннями ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 704,80 грн підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-82, 133, 141,142, 206, 265 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 49, 549 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 181, 194-197 Сімейного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 (до зміни прізвища ОСОБА_1) Даниіла Сергійовича, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 20.03.2008 по 28.02.2018 в сумі 10899 (десять тисяч вісімсот дев’яносто дев’ять) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_3 (до зміни прізвища ОСОБА_1) Даниіла Сергійовича, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 28.12.2017 по 28.02.2018 в сумі 526 (п’ятсот двадцять шість) грн 59 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п’ятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (отримувач коштів – ГУК у м. Києві, код за ЄДРПОУ – 37993783, банк отримувача – Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача – 820019, рахунок отримувача – 31215256700001, код класифікації доходів бюджету – 22030106) судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНКОПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: 62408, Харківська обл., Печенізький р-н, с. Артемівка, вул. Леніна, буд. 24; фактична адреса місця проживання: 61060, АДРЕСА_1.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНКОПП НОМЕР_2, адреса реєстрації: 61157, АДРЕСА_2.

Повне рішення складено 26.06.2018.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя С. М. Гаврилюк